Ухвала суду № 23677312, 27.03.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2012 р.Справа № 2-а-11641/09/1570

Категорія:Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Коваля М.П.

суддів -Потапчука В.О.

-Семенюка Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Енергоресурс»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси до Приватного підприємства «Енергоресурс»про стягнення податкового боргу в розмірі 66 596,67 грн., -

В С Т А Н О В И Л А :

ДПІ у Приморському районі м.Одеси звернулася до суду з адміністративним позовом до ПП «Енергоресурс»про стягнення податкового боргу в розмірі 66596,67 грн., який не був відповідачем сплачений у добровільному порядку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року задоволено повністю адміністративний позов Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити повністю в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання: ДПІ у Приморському районі м.Одеси та ПП «Енергоресурс»сповіщені згідно поштових повідомлень (а.с.107, 108), представники до суду не прибули та причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів з огляду на зазначене, а також враховуючи те що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає її без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції ухвалене рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами перевірки господарської діяльності відповідача складено акт перевірки від 13.01.2009 року № 152 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2009 року №0031661502/0 на суму 1 351, 80 грн. (штрафні санкції у розмірі 10% від суми боргу). Станом на 31.12.2008 рік у підприємства рахувалась переплата у розмірі 1695, 69 грн. Станом на 07.05.2009 року податковий борг відповідача складає -66 596,67 грн., з яких: 47259,43 грн. - податок на додану вартість; 19337,24 грн. - податок на прибуток (а.с.2). Сума податкового боргу вбачається з податкових вимог

№ 1/3558 від 27.08.2008 р. (а.с.25), № 2/4675 від 04.11.2008 року (а.с.27) за податковими повідомленнями-рішеннями № 0013622310/0, № 0013572310/0, № 0013562310/0 від 30.12.2008 року (а.с.79), № 0031661502/0 від 14.01.2009 року (а.с.35), № 0045651501/0 від 24.03.2009 року (а.с.37), податковими деклараціями відповідача (а.с.29-34) та даних облікової картки платника податків (а.с. 17-24).

Колегія суддів, з огляду на специфіку виниклих правовідносин та враховуючи предмет спору, вважає за необхідне, для вирішення спірного питання, застосувати відповідні норми податкового законодавства, які були чинні на момент виникнення спору.

Згідно п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене платником податків, або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Апелянт в свої скарзі посилається на те, що позивач безпідставно визначив відповідні зобов'язання, але колегія суддів критично відноситься до відповідних доводів апелянта, оскільки вони не обгрунтовують заперечень проти задоволення позову та не спростовують факту узгодженості відповідних сум.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідні суми податкового боргу є узгодженими, зазначені вище податкові повідомлення-рішення, на підставі яких виник податковий борг,- є чинними та в судовому порядку не скасовані.

Колегія суддів проаналізувавши викладене дійшла висновку, що відповідачем порушено вимоги п.п. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (зі змінами), а саме: платником не своєчасно здійснено перерахування узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою ДПІ у Приморському районі м. Одеси про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток встановлено порушення приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами), вимог Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами), а саме платником податку на прибуток несвоєчасно сплачено податок на прибуток.

Відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків передбачена п.п 17.1.7 п. 17.1 ст. 7 Закону України від 21.12.2000р. № 2181-ІП "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (зі змінами).

Отже, заборгованість по податку на прибуток згідно облікових карток станом на 16.05.2009 рік у загальному розмірі складає 19 337, 24 грн.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ (зі змінами), активи платника податків можуть бути примусово стягнені у рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про необізнаність останнього щодо прийняття податкових повідомлень-рішень від 30.12.2008 року № 0013562310 на суму 21864 грн. та від 30.12.2008 року № 0013562310 на суму 4373 грн., оскільки вони були прийняті на підстав акту перевірки від 18.12.2008 року № 13918/23-1/30258137 (а.с.67). Зазначений акт складений у двох примірниках, апелянт ознайомлений з актом перевірки згідно підписів керівника та бухгалтера підприємства.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують обставин встановлених по справі та не впливають на результат вирішення спірного питання по суті справи.

Колегія суддів перевіривши обставини встановлені судом першої інстанції та дослідивши матеріали справи,- вважає за необхідне зазначити, що до теперішнього часу заборгованість відповідачем не погашена.

Згідно з приписами ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Отже, апелянт не довів суду належними доказами відповідні обставини, якими обґрунтовано заперечення проти задоволення позову. Апелянтом не доведено протиправності дій позивача та не спростовано вірності розрахунків податкового боргу.

Оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Енергоресурс»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року -залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2010 року по справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси до Приватного підприємства «Енергоресурс»про стягнення податкового боргу в розмірі 66 596,67 грн. -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: / М.П. Коваль/

Суддя: / В.О. Потапчук/

Суддя: / Г.В. Семенюк/