Постанова № 23676892, 24.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2012 року Справа № 5023/10522/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Бабакова Л.М., суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 23.11.2011 р.

відповідача - ОСОБА_2, дов. б/н від 17.01.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Білдінг Груп», м. Харків (вх. №1066Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 02 березня 2012 року по справі № 5023/10522/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парілайн», м. Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Білдінг Груп», м. Харків

про стягнення 113199,30 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року позивач, ТОВ «Парілайн», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача, ТОВ «Індастріал Білдінг Груп», 113199,3 грн. заборгованості та судового збору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 16/08 від 16.08.2010 р. неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

24 січня 2012 року позивач в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву, в якій просив суд стягнути з відповідача 76150,00 грн. заборгованості, 16890,45 грн. відсотків за користування товарним кредитом та судовий збір.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02 березня 2012 року у справі № 5023/10522/11 (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 76150,00 грн. заборгованості, 16890,45 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 1860,80 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи. При цьому зазначає, що в договорі сторони не зазначили строк проведення розрахунку, тому вважає, що строк для виконання зобов'язання не настав і з боку відповідача немає місце прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні апеляційної інстанції його представник з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 16 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Парілайн", м. Херсон, (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Індастріал Білдінг Груп", м. Харків, (відповідач у справі) був укладений договір № 16/08, у відповідності до умов якого позивач зобов'язується поставляти товар у власність відповідача для використовування його в підприємницькій діяльності, а відповідач, в свою чергу, прийняти та сплатити за нього грошові кошти.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 121150,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № № Пар-000387 від 11.09.2010 р., Пар-000383 від 08.09.2010 р., Пар-000384 від 09.09.2010 р., Пар-000385 від 09.09.2010 р., Пар-000386 від 10.09.2010 р., які підписані обома сторонами (а.с.10-14).

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреності № 9/1 від 08.09.2010 р., яка видана на отримання цінностей від ТОВ "Парілайн" (а.с. 15).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був виставлений до оплати відповідачу рахунок-фактуру № ЧП-0000283 від 06.06.2011 р. на суму 121150,00 грн. (а.с. 38)

Пунктами 4.2, 4.4 договору сторони узгодили строк оплати товару - з відстроченням 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

Позивач при зверненні до господарського суду в позовній заяві послався на те, що станом на 11.09.2010 р. заборгованість відповідача за поставлений товар складала 121150,00 грн. і лише з 16.06.2011 р. відповідач почав погашати заборгованість за поставлений товар. Таким чином, станом на 04.11.2011 р. у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 76150,00 грн.

Наявні матеріали свідчать про те, що відповідач частково розрахувався за товар на суму 45000 грн., що підтверджується витягами банку від 16.06.2011 р., від 11.08.2011 р., від 04.11.2011 р., в графі "призначення платежу" яких зазначено: "оплата за бетон згідно рах. № ЧП-0000283 від 06.06.2011 р." (а.с. 34-36).

Крім того, позивачем в обґрунтування викладених вимог надані до матеріалів справи акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2009 р. по 13.10.2011 р., згідно якого відповідачем підтверджена заборгованість в розмірі 91150,00 грн., копія претензії № 13/1011 від 13.10.2011 р. з вимогою погасити заборгованість у розмірі 91150 грн. та нараховану пеню, при цьому в якості доказу позивачем було надано до матеріалів справи належним чином засвідчену копію чеку та повідомлення про отримання відповідачем поштового відправлення (а.с. 16-17, 65).

За таких обставин, у відповідності з вимогами ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт поставки позивачем товару та його часткової оплати з боку відповідача, останній не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов'язань щодо повної оплати поставленого товару або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 76150,00 грн. за отриманий ним товар.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що при здійсненні часткової оплати або не здійсненні такої, після закінчення строку наданого відстрочення 10 банківських днів, відповідач додатково до суми заборгованості оплачує відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення до повної оплати вартості товару.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача 16890,45 грн. відсотків за користування товарним кредитом визнана судом першої інстанції правомірною, документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню..

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач в апеляційній скарзі заборгованість за договором не визнає, посилаючись на те, що в договорі сторони не зазначили строк проведення розрахунку, тому, на його думку, строк для виконання зобов'язання не настав і з боку відповідача не має місце прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару.

Колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи необґрунтованими та безпідставними, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи.

Здійснивши аналіз наявних матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в рамках укладеного договору поставки № 16/08 від 16.08.2010 р. за період з 08.09.2010 р. по 11.09.2010 р. відповідачу було поставлено товар на загальну суму 121150,00 грн.

06.06.2011 р. відповідачу було виставлено рахунок № ЧП-0000283 від 06.06.2011 р. на суму 121150,00 грн.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рахунок № ЧП-0000283 від 06.06.2011 р. був виставлений в рамках укладеного договору поставки, так як відповідно до п. 7.2 договору, якщо сторони не заявить про свій намір розірвати або змінити цей договір за 20 днів до закінчення, то цей договір вважається пролонгованим на той же строк. Як вбачається з матеріалів справи, сторони не заявляли намір про розірвання договору та не укладали додаткових угод про розірвання договору, в зв'язку з чим станом на 06.06.2011 р. договір поставки № 16/08 від 16.08.2010 р. був чинним.

Пунктом 4.2 договору сторони домовились, що оплата товару здійснюється на підставі рахунку-фактури, а п. 4.4 договору встановили відстрочення платежу 10 банківських днів, тобто, як вбачається з матеріалів справи, сторони між собою чітко узгодили строк оплати товару шляхом надання відповідачу відстрочення платежу 10 банківських днів з моменту виставлення рахунку.

В свою чергу, рахунок відповідачем отримано, що підтверджується проведенням відповідачем часткової оплати товару з посиланням в якості призначення платежу на рахунок № ЧП-0000283 від 06.06.2011 р.

Отже, у відповідності з п. 4.2, 4.4 договору, саме з 16.06.2011 р. відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати отриманого товару, в зв'язку з чим у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 76150,00 грн. за отриманий товар та 16890,45 грн. відсотків за користування товарним кредитом, нарахованих у відповідності з п. 4.4 договору.

Доводи відповідача про ненастання строку грошового зобов'язання не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в апеляційному порядку, вони не мають належного документального та матеріального обґрунтування, в зв'язку з чим відхиляються колегією суддів, як безпідставні.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В даному випадку, заборгованість відповідача підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи належним чином завіреними копіями первинних документів -видатковими накладними, довіреністю, іншими документами, які містять вичерпні відомості про господарські операції між сторонами у справі, підтверджують їх здійснення, та в даному випадку свідчать про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у визначеній ним сумі.

Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені відповідачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 02 березня 2012 року по справі № 5023/10522/11 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарсько процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Білдінг Груп», м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02 березня 2012 року по справі № 5023/10522/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Бабакова Л.М.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 23 квітня 2012 року.