Постанова № 23676890, 25.04.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2012 р. Справа № Б-48/191-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Пуль О.А.,

суддя Кравець Т.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

апелянта -представник ОСОБА_1 за довіреністю від 06.07.2011 р.,

ліквідатора боржника -не з*явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТБ Банк», м.Київ, ( вх.1185Х/2-7) на постанову господарського суду Харківської області від 15.11.2010 р. у справі № Б-48/191-10,

за заявою кредитора -Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції , м.Вовчанськ, Харківська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Декор-Схід», м.Харків, код 32868436,

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.11.2010 р. у порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»за заявою Вовчанської МДПІ Харківської області порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Декор-Схід»; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ( а.с. 1 -2 т.1).

Постановою господарського суду Харківської області від 15.11.2010 р. ( суддя Кононова О.В.) визнано юридичну особу -ТОВ «Декор-Схід», код 32868436, зареєстроване рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради, номер рішення -14801200000017600 від 09.11.2005 р., місцезнаходження: 61098, Харківська область, м. Харків, пров. Куряжанський, б.13, банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Встановлено, що розмір безспірних вимог Вовчанської МДПІ Харківської області до ТОВ «Декор-Схід»складає 6099,78 грн. по платі за землю. Згідно довідки Вовчанської МДПІ від 26.07.2010 р. № 1013/15-32868436, податкові декларації, документи бухгалтерської звітності платника податків товариством останній раз було надано 31.01.2007 р., що свідчить про те, що боржник більше року не надає звітність. Призначено ліквідатором банкрута -арбітражного керуючого Горло М. В. Зобов'язано ліквідатора банкрута виконати вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»( а.с.58-60 т.1).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.12.2011 р. у справі №Б-48/191-10 затверджено наданий суду ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс. Ліквідовано ТОВ «Декор-Схід». Провадження у справі № Б-48/191-10 припинено ( а.с.145-147 т.1).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 15.02.2012 р. у справі

№ Б-48/191-10 скасовано. Справу направлено на подальший розгляд до господарського суду Харківської області на стадію ліквідації ( а.с.47-54 т.2).

Публічне акціонерне товариство «ОТБ Банк» не погодилося з постановою суду від 15.11.2010 року, подало апеляційну скаргу, в якій просить вказану постанову господарського суду Харківської області по даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у даній справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права .

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ініціюючий кредитор звернувшись до господарського суду Харківської області з заявою про визнання ТОВ «Декор-Схід»у порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», не надав належних доказів щодо безспірності його грошових вимог до боржника. Довідка про заборгованість по податках та зборах станом на 26.07.2010 р. та розшифровка податкового боргу не може бути належним доказом безспірності вимог кредитора у розумінні статті 1 Закону про банкрутство, оскільки останньою передбачено, що безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. Окрім того, на думку апелянта, до заяви ініціюючого кредитора не надано доказів вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законом порядку, як це передбачено частиною 10 статті 7 Закону про банкрутство. Не надано Вовчанською МДПІ і належних доказів по факту відсутності боржника -юридичної особи, а саме, відомостей з Єдиного державного реєстру.

У судове засідання ані ініціюючий кредитор, ані ліквідатор боржника не з*явилися, про причину неявки суд не повідомили. хоча про час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином і в установлений законом строк.

Апелянт не заперечує проти розгляду справи у відсутності представника ініціюючого кредитора та ліквідатора боржника.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та, повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Статтею 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника, як це передбачено статтею 2 ГПК України та ч.2 ст.6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Згідно зі статтями 4,43 ГПК України, судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду у судовому засіданні усіх обставин справи у їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у разі, якщо громадянин -підприємець -боржник або керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій , документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

За приписами цієї статті, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

За правилами статті 52 Закону про банкрутство підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Тобто, ініціюючий кредитор має належним чином підтвердити факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням або не поданням протягом року до органів податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій..

За змістом частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Положеннями частини 1 статті 18 вказаного Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

При цьому частина 3 статті 18 цього Закону встановлює, що у випадку, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У зв'язку з цим під час встановлення факту відсутності керівних органів боржника -юридичної особи за її місцезнаходженням як ініціюючий кредитор, так і суд мають керуватися відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі.

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючий кредитор у заяві про порушення даної справи про банкрутство від 27.10.2010 р. вказав, що керівні органи підприємства за юридичною адресою не знаходяться, фінансово-господарська діяльність підприємством не проводиться, звітність до податкової інспекції не подається (останній звіт подано у січні 2007 року -податковий розрахунок земельного податку поданий 31.01.2007 р). В якості доказів наведеного Вовчанська МДПІ надала довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно ТОВ «Декор-Схід»станом на 28.07.2010 р., у запису № 1 якої зазначено, що місцезнаходженням товариства є: м. Харків, Ленінський район, провулок Куряжанський, будинок 13, дата проведення реєстраційної дії, а саме, включення відомостей про юридичну особу 09.11.2005 р.; у запису № 3 зазначено, що місцезнаходженням товариства є: м.Харків, Ленінський район, вул. Полтавський шлях, будинок, 12, дата проведення реєстраційної дії, а саме, внесення змін до відомостей про юридичну особі, що не пов'язані зі змінами в установчих документах 01.08.2007 р. ( а.с. 7-8 т.1). Згідно п.2.3 Статуту ТОВ «Декор-Схід», зареєстрованого в управлінні державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 16.02.2004 р., місцезнаходження товариства значиться м. Харків, провулок Куряжанський, 13 (а.с.11-20 т.1). Окрім того, ініціюючим кредитором надано копії конвертів від 15.05.2007 р. та від 15.06.2007 р. ( а.с.30,32 т.1), які свідчать про повернення кореспонденції, направленої податковою інспекцією на адресу боржника: м.Харків, пров. Куряжанський, 13, з відміткою «підприємство вибуло», тобто Вовчанська МДПІ направляла кореспонденцію на адресу, яка на той час була достовірною інформацією про місцезнаходження ТОВ «Декор-Схід». Інших доказів щодо відсутності ТОВ «Декор-Схід»за місцезнаходженням: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 12, при зверненні до суду з заявою про порушення даної справи, податкова інспекція не надала, тоді як в цей час товариство вже здійснило зміну місцезнаходження і зареєструвало відповідний запис у Єдиному державному реєстрі.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом; місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах.

Абзац шостий статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності - місцезнаходження іншого органу чи особи уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Таким чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду даної справи судом першої інстанції, передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація змін.

Щодо посилань заявника про відсутність проведення товариством фінансово - господарської діяльності та про неподання до податкової інспекції звітності з лютого 2007 року, то останній в якості доказів наведеного подав до заяви: довідку про заборгованість по податках і зборах станом на 26.07.2010 р; розшифровку виникнення податкового боргу та розрахунок пені за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань станом на 26.07.2010 р.; копії корінців податкових повідомлень -рішень від 21.08.2010 р. № 0002561501/0 та від 21.08.2010 р. № 0002571501/0 з доказами вручення (узгодження); копію розрахунку земельного податку на 2007 рік; довідку про не подання звітності; копію витягу про реєстрацію в держаному реєстрі обтяжень рухомого майна; копії першої та другої податкових вимог з доказами вручення; копію довідки про наявність відкритих рахунків в установах банків; копію рішення про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів ( а.с. 21-35 т.1).

Постанову про визнання банкрутом ТОВ «Декор-Схід»обґрунтовано неподанням звітності. З матеріалів справи вбачається, що боржник зареєстрований як платник податку у ДПІ в Ленінському районі м. Харкова ( а.с.10 т.1). Проте, до заяви ініціюючого кредитора не додано доказів неподання, саме, до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова податкової звітності.

Колегія суддів зазначає, що обґрунтовуючи вимоги у заяві про порушення справи про банкрутство боржника, неподанням звітності до Вовчанської МДПІ, кредитор не надав доказів того, що станом на 28.10.2010 р. (дата звернення до суду) боржник користувався земельною ділянкою і був його платником земельного податку на той час.

Отже, колегія суддів вважає, що на момент звернення з заявою про порушення даної справи про банкрутство ініціюючим кредитором не додано до заяви належних доказів, які б підтверджували наявність обставин для порушення справи про банкрутство товариства за правилами статті 52 Закону про банкрутство як відсутнього боржника.

Слід зазначити, що окрім визначених у ст. 52 Закону про банкрутство особливостей, обов'язковою умовою порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є визначена ст. 1 та ч.3 ст. 6 Закону про банкрутство наявність безспірних вимог до боржника, якими в силу статті 1 Закону про банкрутство є вимоги кредиторів, визнані боржником, а також інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунку.

За приписами ч.1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом ( ч.2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Виключний перелік виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, передбачено у статті 3 Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючий кредитор, звертаючись із заявою про порушення справи про банкрутство, у підтвердження безспірності його грошових вимог до боржника надав довідку про заборгованість по податках і зборах станом на 26.07.2010 р. ; розшифровку податкового боргу та копії корінців податкових повідомлень -рішень від 21.08.2010 р. № 0002561501/0 та від 21.08.2010 р. № 0002571501/0 з доказами вручення (узгодження).

Таким чином, колегія суддів вважає, що ініціюючим кредитором не надано суду належних доказів безспірності грошових вимог до боржника.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, ініціюючий кредитор у заяві про порушення даної справи про банкрутство посилався на те, що боржник має перед ним податковий боргу сумі 6099,78 грн. , який складається з основного боргу у сумі 4671,27 грн. та пені у сумі 1428,51 грн.

Пунктом 2 оскаржуваного процесуального документу судом першої інстанції постановлено, що розмір безспірних вимог Вовчанської МДПІ до ТОВ «Декор-Схід»складає 6099,78 грн.

Відповідно до пункту 17 Постанови № 15 Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. «Про судову практику в справах про банкрутство» під податком, збором (обов'язковим платежем) на підставі статті 2 Закону України від 25.06.1991 р. № 1251-ХП «Про систему оподаткування»( в редакції Закону від 18.02.1997 р. № 77/97-ВР) слід розуміти обов'язків внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлено статтями 14 та 15 цього Закону. Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено зазначеним Законом, сплаті не підлягають.

Передбачені Законом України від 04.12.1990 р. № 509-ХП «Про державну податкову службу в Україні»( в редакції Закону від 24.12.2993 р. № 3813-ХП) пеня, штраф, інші фінансові санкції, що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, в перелік загальнодержавних та місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 та 15 Закону України «Про систему оподаткування».

Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора, за заявою якого було порушено справу про банкрутство боржника. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутності предмету спору), як це передбачено п.36 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство».

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що у постанові господарського суду Харківської області від 15.11.2010 року, в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України не надано оцінки, а також належним чином не проаналізовано наявність у боржника ознак, передбачених статтею 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також ознак безспірності грошових вимог ініціюючого кредитора.

Вказане свідчить, що місцевий господарський суд безпідставно порушив провадження у справі та визнав боржника банкрутом, у відсутності доказів наявності підстав передбачених статтею 52 Закону про банкрутство.

З огляду на викладене, усі процесуальні документи у справі № Б-48/191-10 втрачають чинність.

Таким чином, постанова господарського суду Харківської області від 15.11.2010 р. підлягає скасуванню, а провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Декор-Схід»- припиненню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.2 ч.1 статті 103, п.1,4 ч.1 ст.104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТБ Банк» задовольнити.

Постанову господарського суду Харківської області від 15.11.2010 р. у справі № Б-48/191-10 скасувати та прийняти нове рішення.

Провадження у справі № Б-48/191-10 припинити.

Головуючий суддя О.А.Пуль

суддя Т.В.Кравець

суддя В.С.Хачатрян

повний текст постанови складено 24 .04.2012 р.