Рішення № 23676325, 12.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2012 р. Справа № 7/007-12

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства», Київська обл., м. Славутич,

про стягнення 3 100 406,39 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю №119/10 від 26.12.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_2 -представник за дорученням №01-07/103 від 19.01.2012 року,

секретар судового засідання: Мельничук Л.В.

Обставини справи:

18.04.2011 року Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі -позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №31/10-803 від 31.01.2012 року (вх. №308 від 06.02.2012 року) до Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»(далі -відповідач) про стягнення 3 100 406,39 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 06/10-1233 ТЕ-17 від 14.10.2010 року про закупівлю природного газу за державні кошти, а саме щодо проведення розрахунку за поставлений природний газ, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 3 100 406,39 грн., з яких 2 414 382,47 грн. сума основного боргу, 188 360,46 грн. пеня, 348 707,49 грн. інфляційні втрати та 148 955,97 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.02.2012 року було порушено провадження у справі № 7/007-12 та призначено її розгляд на 23.02.2012 року.

23.02.2012 року через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №01-07-19/369 від 22.02.2012 року (вх. № 2870 від 23.02.2012р.), який разом з додатками залучений до матеріалів справи. Обґрунтовуючи свої заперечення, відповідач вказує, що зазначена позивачем сума основного боргу підлягає реструктуризації та на реструктуризовану заборгованість не нараховуються штрафні санкції, у зв'язку з цим позовні вимоги вважає безпідставними та необґрунтованими, а тому просить суд відмовити у їх задоволенні.

У судове засідання 23.02.2012 року представники сторін з'явились, представником відповідача у справі були надані витребувані ухвалою від 06.02.2012 року документи, які залучені судом до матеріалів справи, в порядку вимог ч. 3 ст. 77 ГПК України господарським судом було оголошено перерву до 22.03.2012 року.

22.03.2012 року, до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду від відповідача із супровідним листом №01-07-14/507 від 21.03.2012 року (вх. №4564) надійшли, витребувані ухвалою від 06.02.2012 року документи, які були залучені судом до матеріалів справи.

У судове засідання 22.03.2012 року представники сторін з'явились, представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів. На підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України подане клопотання господарським судом задоволено.

У судовому засіданні 22.03.2012 року господарським судом у порядку вимог ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 12.04.2012 року.

12.04.2012 року, до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду від відповідача із супровідним листом №01-07-14/698 від 11.04.2012 року (вх. №5868) надійшли, витребувані ухвалою господарського суду документи, а також інші документи із супровідним листом №01-07-14/686 від 11.04.2012 року (вх. №5869), які були залучені судом до матеріалів справи.

Листом №01-07-14/686 від 11.04.2012 року відповідач повідомив господарський суд Київської області про звернення до господарського суду м. Києва з позовною заявою (вих. №01-07-19/542 від 26.03.2012 року) про спонукання підписання додаткової угоди до договору № 06/10-1233 ТЕ-17 від 14.10.2010 року на реструктуризацію боргу за спожитий природний газ в розмірі 2 414 382,47 грн. строком на 10 років та додав відповідні докази її направлення.

У вказаному листі відповідач посилається на ст. 79 ГПК України, яка передбачає, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Доказів прийняття зазначеної позовної заяви та відповідно порушення провадження у справі відповідачем суду не надано.

Таким чином, суду не надано жодних доказів розгляду іншим судом справи, пов'язаної з даною справою. Відтак, у господарського суду Київської області відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 7/007-12.

У судове засідання 12.04.2012 року представники сторін з'явились, представник позивача підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві, представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 12.04.2012 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив:

14.10.2010 року між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(постачальник за договором, позивач у справі) та Комунальним підприємством «Управління житлово-комунального господарства»(покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір № 06/10-1233 ТЕ-17 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі -договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві природний газ, а покупець зобов'язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в п. 1.2 цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Пунктом 1.2. договору визначено, що постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 5 977 тис. куб.м. в тому числі по місяцях: жовтень 97,2 тис. куб.м., листопад 2 216 тис. куб.м., грудень 2 789 тис.куб.м.

Сторонами, п. 3.1. договору, погоджено, що ціна за 1000 куб.м. газу становить 840,196 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 234,00 грн., крім того ПДВ 20%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу -1091,00 грн., крім того ПДВ -20%, всього з ПДВ -1 309,20 грн.

Згідно п. 4.1. договору оплата розрахунки проводиться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів гагу до 20 та 30 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 10.1. договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів з дня опублікування в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з початку опалювального періоду і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2010 року включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно п. 2.1, 2.2 додатку №1 від 14.10.2010 року до Договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1233 ТЕ-17 від 14.10.2010 року обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла-вузлів обліку газу покупця, з урахуванням п. 1.5.1. цього додатку. Обсяг газу, визначений згідно з п. 2.1 цього додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

Господарським судом встановлено, що у період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року на виконання умов договору Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»поставила Комунальному підприємству «Управління житлово-комунального господарства»природний газ на загальну суму 8 531 191,02 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання передачі:

- від 31.10.2010 року на суму 2 267 218,88 грн.;

- від 30.11.2010 року на суму 2 201 775,90 грн.;

- від 31.12.2010 року на суму 4 062 196,24 грн.

Зазначені акти приймання-передачі, оригінали яких оглянуті судом у судовому засіданні, підписані уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Таким чином, на підставі та у відповідності до договору позивач своєчасно та в повному обсязі передавав відповідачеві природний газ. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником (позивачем) умов Договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу належним чином не виконав. Як зазначає позивач у позовній заяві, за період з 26.10.2010 року по 04.07.2011 року відповідач у справі лише частково оплатив вартість поставленого природного газу (при цьому оплата проводилась не своєчасно та не в повному обсязі), а саме у сумі 6 116 808,55 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 414 382,47 грн. До позовної заяви позивачем доданий розрахунок боргу КП «Управління житлово-комунального господарства»м. Славутич станом на 30.11.2011 року та Акт звіряння розрахунків від 30.11.2011 року, який підписаний лише представником позивача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву також підтверджує, що КП «Управління житлово-комунального господарства»виконало свої зобов'язання частково, а саме сплатило грошові кошти за спожитий газ у розмірі 6 616 808,55 грн., та визнає наявність заборгованості перед позивачем у сумі 2 414 382,47 грн.

Враховуючи викладене та відсутність в матеріалах справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду справи заборгованість КП «Управління житлово-комунального господарства» перед Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»становить 2 414 382,47 грн.

Предметом позову є, зокрема, вимога позивача про стягнення з відповідача 2 414 382,47 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу згідно Договору.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Приписами статей 173, 193 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статей 712, 692 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, згідно п. 4.1 Договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач, на якого відповідно до вимог ст. ст. 4-3, 33, 34 ГПК України покладається обов'язок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження проведення оплати в повному обсязі за поставлений у період з жовтня 2010 року по грудень 2010 року природний газ. Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків за отриманий природний газ в повному обсязі відповідачем надано не було.

Посилання ж відповідача на відсутність в нього обов'язку по сплаті 2 414 382,47 грн. заборгованості за Договором у зв'язку з тим, що така заборгованість підлягає реструктуризації судом не приймаються, з огляду на наступне.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач надав суду копії: листа №01-04-27/2202 від 21.12.2011 року, в якому просив Дочірню компанію «Газ України»відповідно до п. 2.6 ст. 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію»реструктурузувати заборгованість за природний газ на 10 років, зокрема, по договору № 06/10-1233 ТЕ-17 від 14.10.2010 року у сумі 2 414 382,47 грн.; супровідного листа №01-04-27/386 від 27.02.2012 року, яким направляв позивачу проект додаткової угоди про реструктуризацію договору № 06/10-1233 ТЕ-17 від 14.10.2010 року на суму 2 414 382,47 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, додаткової угоди про реструктуризацію між сторонами підписано не було. Також не було вчинено інших правочинів щодо реструктуризації наявної за Договором заборгованості.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи викладене та лише часткову оплату відповідачем вартості поставленого газу станом на день прийняття рішення, суд дійшов до висновку, що розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та не спростований відповідачем, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2 414 382,47 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого природного газу згідно Договору підлягає задоволенню.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу (до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу), позивач просить суд стягнути з відповідача 188 652,57 грн. пені.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 217 ГК України зазначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктами 7.2, 7.10 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Як вбачається з розрахунку позивача, ним нараховується пеня за період з 31.07.2011 року по 31.01.2012 року, що є цілком обґрунтованим, враховуючи умови договору та встановлені обставини справи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 30.11.2010 року у справі №2-27/3718-2009, від 12.01.2011 року у справі №33/191-10 та від 28.09.2010 року у справі №11/93-09.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.» за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону та положень Договору, становить 188 652,57 грн., позивачем заявлено до стягнення 188 360,46 грн., заяв про збільшення позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п.2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), то вимога позивача про стягнення з відповідача 188 360,46 грн. пені підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого газу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 348 707,49 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з грудня 2010 року по грудень 2011 року та 148 955,97 грн. 3% річних.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», суд встановив, що він є арифметично вірним.

За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про стягнення 348 707,49 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних нарахованих за період з 21.11.2010 року по 04.07.2011 року з урахуванням часткових оплат відповідачем за отриманий природний газ, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», суд встановив, що він є арифметично невірним і складає 149 304,35 грн.

Проте, виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 148 955,97 грн. 3 % річних, заяв про збільшення позовних вимог позивачем не подавалось, а господарський суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог (п.2 ст. 83 ГПК України та п.14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.05 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»), позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягнення сумі -148 955,97 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю у сумі 3 100 406,39 грн., з яких основний борг - 2 414 382,47 грн., пеня -188 360,46 грн., інфляційні втрати -348 707,49 грн. та 3 % річних -148 955,97 грн.

Посилання ж відповідача на безпідставність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за Договором у зв'язку з тим, що така заборгованість підлягає реструктуризації, оцінюються судом критично з огляду на недоведеність відповідачем зазначеного факту.

Крім того, встановлення судом наявності простроченої заборгованості за Договором, тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 3% річних, на підставі ст. 625 ЦК України, а також пені на підставі ст. 230 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.03.2010 року у справі №33/78-09.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»(07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8, ідентифікаційний код 31476318) на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 31301827) 2 414 382 (два мільйони чотириста чотирнадцять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 47 коп. заборгованості, 188 360 (сто вісімдесят вісім тисяч триста шістдесят) грн. 46 коп. пені, 148 955 (сто сорок вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 97 коп. 3% річних, 348 707 (триста сорок вісім тисяч сімсот сім) грн. 49 коп. інфляційних втрат та 62 008 (шістдесят дві тисячі вісім) грн. 13 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 17.04.2012 року