Рішення № 23676317, 23.04.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2012 р. Справа № 17/009-12

За позовом Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України"

до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області „Броваритепловодоенергія"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерства фінансів України

про стягнення 18 012 893,82грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. № 118/10 від 26.12.2011р.);

від відповідача ОСОБА_3 (дов. № 01-56 від 05.11.2012р.);

від третьої особи не з'явилися.

Обставини справи:

Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулася з позовом до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області „Броваритепловодоенергія" (далі - відповідач) про стягнення 18 012 893,82грн. заборгованості, з яких: 15 602 180,81грн. основного боргу, 1 217 219,74грн. пені, 662 263,49грн. інфляційних втрат та 531 229,78грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1241-ТЕ-17 від 14.10.2010р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.02.2012р. порушено провадження у справі № 17/009-12, розгляд справи призначено на 16.03.2012р.

16.03.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 01-957 від 16.03.2012р. (вх. № 4219 від 16.03.2012р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом. Також останній просив суд зменшити розмір штрафних санкцій, які заявлені до стягнення на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.03.2012р. розгляд справи відкладено на 02.04.2012р., до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Міністерство фінансів України.

02.04.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. № 5094 від 02.04.2012р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.

У судовому засіданні 02.04.2012р. оголошено перерву до 23.04.2012р.

23.04.2012р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло доповнення до відзиву на позовну заяву (вх. № 6350 від 23.04.2012р.), згідно якого останній визнав позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, який прийнято судом.

У судовому засіданні 23.04.2012р. представник позивача повністю підтримав позов та заперечив проти зменшення розміру нарахованої пені. Представник відповідача заперечив проти позову повністю.

Представник третьої особи в судове засідання 23.04.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

14.10.2010р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області „Броваритепловодоенергія" (Покупець) укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1241-ТЕ-17, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець -прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2. договору.

Газ, що постачається за договором, використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом договору. Постачальник передає покупцю в період з 01.10.2010р. по 31.12.2010р. природний газ (надалі -газ) з урахування вартості його транспортування в обсязі до 19 895,8 тис. куб. м., в тому числі по місяцях: жовтень -4 200 тис. куб. м., листопад -6 892,9 тис. куб. м., грудень -8 802,9 тис. куб. м., разом 19 895,8 тис. куб. м. За розрахункову одиницю переданого газу приймається один кубічний метр (куб. м.), приведений до стандартних умов (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна за 1 000 куб. м. газу становить 840,196грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на газ - 2 %; - податок на додану вартість за ставкою 20 %. Крім того, тариф на транспортування газу магістральними та розподільними трубопроводами -234грн., крім того ПДВ -20 %. До сплати за 1 000 куб. м. природного газу -1 091грн., крім того ПДВ -20 %, всього з ПДВ -1 309,20грн. Загальна вартість договору на дату його укладення становить 26 047 581,36грн., у тому числі ПДВ -4 341 263,56грн.

Згідно п.п. 4.1., 4.3., 4.4., 4.5. договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: - перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; - подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. У платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості за договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за спожитий газ, поставлений в минулі періоди за договором, незалежно від зазначеного в платіжному дорученні призначення платежу. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за договором. Звіряння розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу покупцем та акта приймання-передачі газу протягом 10 днів з моменту вимоги однієї із сторін. Зазначене оформляється актом звіряння, з урахуванням вартості робіт з відключення та відповідних оплат, у разі виконання таких робіт.

Пунктами 5.1., 5.2., 5.2.1. договору встановлено, що строк поставки газу: з 1 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно. Місце поставки газу: постачальник передає газ покупцеві на комерційному вузлі/вузлах обліку газу покупця або за їх відсутності у покупця -на вузлі/вузлах обліку газотранспортного підприємства (надалі -пункти приймання-передачі). Право власності на газ переходить від постачальника до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Відповідно п. 10.1. договору договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками сторін, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої Закону України „Про здійснення державних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель відомостей про рішення Уповноваженого органу про погодження процедури закупівлі в одного учасника, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з початку опалювального періоду і діє у частині поставки газу до 31 грудня 2010 року включно, а у частині розрахунків -до їх повного здійснення.

14.10.2010р. між Дочірньою компанією „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області „Броваритепловодоенергія" (Покупець) укладено додаток № 1 до договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1241-ТЕ-17 від 14.10.2010р., за умовами якого сторони домовились, що покупець зобов'язується укласти технічну угоду щодо порядку обліку газу з транспортними або газодобувними, або газорозподільними підприємствами в пунктах приймання-передачі газу, зазначених у п. 5.2. договору.

Згідно п. 1.3. додатку № 1 до договору від 14.10.2010р. покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає постачальнику належним чином оформлену заявку, яку постачальник до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії „Об'днане диспетчерське управління" ДК „Укртрансгаз" для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. додатку № 1 до договору від 14.10.2010р. обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця, з урахуванням п. 1.5.1. додатку. Обсяг газу, визначений згідно п. 2.1. додатку, є підставою для визначення обсягу газу, переданого за договором у пунктах приймання-передачі. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газотранспортним підприємством та покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого постачальником. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, покупець зобов'язується надати постачальнику для підпису два примірники акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою покупця і погоджені газотранспортним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу. У разі відмови покупця від надання та/або підписання 3-стороннього акта приймання-передачі газу, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданому постачальнику газотранспортним підприємством реєстрі фактично протранспортованих обсягів газу.

Суд встановив, що позивачем, на виконання п. 1.1. договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1241-ТЕ-17 від 14.10.2010р., за період з жовтня 2010р. по грудень 2010р. поставлено, а відповідачем прийнято від позивача природний газ загальною вартістю 21 114 502,67грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами передачі-приймання природного газу для наданню населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (а.с. 13-15).

Відповідач, за отриманий за період з жовтня 2010р. по грудень 2010р. природний газ в порушення п. 4.1. договору розрахувався частково на суму 5 512 321,86грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем, на момент судового розгляду справи, склав 15 602 180,81грн. (21 114 502,67грн.-5 512 321,86грн.), що підтверджується наявними матеріалами справи актами передачі-приймання природного газу для наданню населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (а.с. 13-15), актом звіряння розрахунків від 31.12.2011р. (а.с. 24) та поясненнями представників сторін.

Предметом позову є вимоги про стягнення 15 602 180,81грн. основного боргу, 1 217 219,74грн. пені, 662 263,49грн. інфляційних втрат та 531 229,78грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач, на виконання п. 1.1. договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1241-ТЕ-17 від 14.10.2010р., за період з жовтня 2010р. по грудень 2010р. поставив, а відповідач прийняв - природний газ загальною вартістю 21 114 502,67грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами передачі-приймання природного газу для наданню населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (а.с. 13-15); відповідач, в порушення п. 4.1. договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1241-ТЕ-17 від 14.10.2010р., за отриманий від позивача природний газ, станом на момент судового розгляду справи розрахувався частково на суму 5 512 321,86грн., внаслідок чого борг відповідача перед позивачем, на момент судового розгляду справи, склав 15 602 180,81грн. (21 114 502,67грн.-5 512 321,86грн.), що підтверджується наявними матеріалами справи актами передачі-приймання природного газу для наданню населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання (а.с. 13-15), актом звіряння розрахунків від 31.12.2011р. (а.с. 24) та поясненнями представників сторін.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення складає 15 602 180,81грн., розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 15 602 180,81грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на відсутність в нього обов'язку по сплаті 4 046 993,62грн. заборгованості за договором у зв'язку з тим, що така заборгованість підлягає реструктуризації судом не приймаються, з огляду на ненадання відповідачем суду доказів, що підтверджують факт внесення змін до договору щодо проведення розрахунків за ним та/або укладання інших правочинів про реструктуризацію наявної за договором заборгованості.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1241-ТЕ-17 від 14.10.2010р., позивачем за період з 21.08.2011р. по 21.02.2012р. нарахована пеня в сумі 1 217 219,74грн. на суму боргу 15 602 180,81грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.3.1. договору сторонами погоджено, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1. договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом (п. 9.3. договору).

Враховуючи вищевикладене, а також період нарахування пені, що вказаний позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 8), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 21.08.2011р. по 21.02.2012р. на суму боргу 15 602 180,81грн. становить 1 225 732,97грн. Відтак, вимога про стягнення 1 217 219,74грн. пені є обґрунтованою в розмірі 1 217 219,74грн., оскільки суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ст. 233 Господарського кодексу України).

Відповідно до абз. 1, 2, 3 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 223 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Суд встановив, що враховуючи несвоєчасні розрахунки споживачів з відповідачем за природний газ відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі, що підтверджується балансами підприємства на 2010-2011рр. (а.с. 104-105) та довідками про заборгованість споживачів № 01-1520 та № 01-1521 від 20.04.2012р. (а.с. 106-107), у зв'язки з чим відповідачем допущено несвоєчасну оплату переданого позивачем природного газу.

Враховуючи вищевикладене, положення п. 3 ст. 83 ГПК України, норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, договору, кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, тяжкий фінансовий стан останнього, а також те, що відповідачем є комунальне підприємство, з метою виконання судового рішення, суд вирішив зменшити розмір пені на 50 % до 608 609,87грн. пені.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2011р. у справі № 13/155-10.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1241-ТЕ-17 від 14.10.2010р., позивачем за період з 14.12.2010р. по 31.01.2012р. нараховано 662 263,49грн. інфляційних втрат та 531 229,78грн. 3 % річних за період з 21.11.2010р. по 21.02.2012р.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 14.12.2010р. по 31.01.2012р. та 3 % річних, нарахованих за період з 21.11.2010р. по 21.02.2012р. складає 927 500,56грн. інфляційних втрат та 533 754,59грн. 3 % річних. Відтак, вимоги про стягнення з відповідача 662 263,49грн. інфляційних втрат та 531 229,78грн. 3 % річних підлягають задоволенню в розмірі 662 263,49грн. інфляційних втрат та 531 229,78грн. 3 % річних з огляду на те, що суд, при прийнятті рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

Посилання відповідача на безпідставність нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за договором у зв'язку з тим, що така заборгованість підлягає реструктуризації, оцінюються судом критично з огляду на недоведеність відповідачем зазначеного факту.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 15 602 180,81грн. основного боргу, 608 609,87грн. пені, 662 263,49грн. інфляційних втрат та 531 229,78грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до абз. 4 п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області „Броваритепловодоенергія" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 3 А; код ЄДРПОУ 13711949) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, Шевченківський р-н., вул. Шолуденка, буд. 1; код ЄДРПОУ 31301827) 15 602 180 (п'ятнадцять мільйонів шістсот дві тисячі сто вісімдесят гривень) 81 коп. основного боргу, 608 609 (шістсот вісім тисяч шістсот дев'ять гривень) 87 коп. пені, 662 263 (шістсот шістдесят дві тисячі двісті шістдесят три гривні) 49 коп. інфляційних втрат, 531 229 (п'ятсот тридцять одну тисячу двісті двадцять дев'ять гривень) 78 коп. 3 % річних, 64 380 (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень) 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позову -відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 24.04.2012р.

Суддя П.В. Горбасенко