Постанова № 23674749, 29.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 березня 2012 року 15:00 № 2а-18172/11/2670

За позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва до Приватного підприємства "Техно-Темп" про стягнення заборгованості у розмірі 138412,52 гривень

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Юзина О.В.

Обставини справи:

Державна податкова інспекція у Соломянському районі міста Києва звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Техно-Темп»про стягнення заборгованості у розмірі 138412,52 гривень.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому заперечені, долученому до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державна податкова інспекція у Соломянському районі міста Києва просить суд стягнути заборгованість зі сплати податків і зборів в сумі 138412,52 гривень.

Вказана заборгованість виникла з податкових повідомлень-рішень від 19 листопада 2010 року: №0004132308/0 в сумі 55656 гривень по податку на додану вартість та № 0004122308/0 з податку на прибуток в сумі 83483 гривень (далі окремо і разом - ППР). Також в цю суму входять заборгованість по деклараціях з податку на додану вартість №276011, 269729, 223900, 184882, 178437,139052, 65051, 13688, 399010, 349823, 332440 (далі декларація/ї). З цього ж податку у позивача була переплата 1635,22 гривень. Поряд з цим за несвоєчасну сплату податкових зобовязань по вказаним деклараціям була нарахована пеня1845,07 гривень.

Додатково в суму позовних вимог включається заборгованість по деклараціях з податку на прибуток № 254470, 156595, 427569 (далі декларація/ї). Наявна переплата з цього податку 971,74 гривень. За несвоєчасну сплату податкових зобовязань по цим деклараціям була нарахована пеня у розмірі 503,37 гривень.

Відповідач заперечуючи проти позову зазначає, що податкові зобовязання по всім деклараціям були оплачені, про що надано докази у вигляді копій платіжних доручень, які долучені до матеріалів справи. Разом з тим, представник відповідача повідомив суд про те, що податкові повідомлення-рішення 19 листопада 2010 року №0004132308/0 та № 0004122308/0 ним станом на час слухання справи не погашались.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Оскільки ППР оскаржувалися відповідачем в судовому порядку і за наслідком винесення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2011 року (було відмовлено в задоволенні позову щодо скасування ППР) та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.11, згідно якої рішення першої інстанції залишено без змін (тобто ППР є законними, сума за ними набула стану узгодженої, не була сплачена у встановлений строк і набула статусу податкового боргу), то позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. Адже згідно статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до п. 87.11. ст. 87 Податкового кодексу України (2755-VI 02.12.2010; далі - ПКУ) орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження. Згідно п.95.4. ст. 95 ПКУ орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Оскільки суми податкового зобовязання за ППР є узгодженими з дня прийняття апеляційною інстанцією (КААС) ухвали від 08 грудня 2011 і не є на день судового засідання сплаченими, то позов в цій частині підлягає задоволенню.

В той же час, суд не може погодитися з обґрунтованістю стягнення заборгованості по деклараціям з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств і сум пені за їх несвоєчасну оплату з огляду на наступне.

У відповідності до положень п. 87.9. ст. 89 ПКУ у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Згідно пп.14.1.175. ст.14 ПКУ податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 56.18. статті 56 ПКУ визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається судом з матеріалів справи відповідачем були оскаржені ППР в судовому порядку за наслідком чого було винесено судами постанову від 24.02.2011 та ухвалу від 08.12.2011. Таким чином податкові зобовязання, визначені ППР були узгоджені з дня набрання законної сили судовим рішенням, тобто з дня винесення ухвали апеляційною інстанцією 08.12.11.

В той же час, декларації позивачем подавались в строк та сплачувались своєчасно і в повному обсязі, що вбачається з відомостей платіжних доручень, долучених до матеріалів справи. Ці обставини мали місце до дня узгодження податкових зобовязань відповідачем в судовому порядку згідно нарахованих ППР. Жодних відомостей щодо існування податкового боргу іншого, ніж той, який виник з ППР на період за який заявлено позовні вимоги податковою службою не надано суду та не підтверджено жодними доказами. А тому, з огляду на відсутність іншого податкового боргу ніж той, який повязаний з ППР (що вбачається з сум зазначених у цих ППР та податковій вимозі), суд вбачає відсутність будь-якого податкового боргу відповідача за заявлений період стягнення до 08.12.11 року. У звязку з цим у позивача не було жодних правових підстав для скерування поточних платежів (що видно зі зворотнього боку облікових карток платника податку) позивача на погашення ППР замість погашення його поточних зобовязань за деклараціями. З огляду на вказане та сплату відповідачем поточних зобовязань згідно декларацій вчасно і в повному обсязі, підстав для нарахування пені немає. А тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по деклараціях з ПДВ та податку на прибуток, нарахованої пені у звязку з несвоєчасною їх оплатою, задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість і безпідставність.

Щодо платежів по деклараціях за 2010 рік, то у податкової служби повноваження зі зміни платежів згідно положень закону № 2181 були відсутні, що зокрема було встановлено і підтверджено Постановою ВСУ від 08.12.2009 р. Справа N 21-1162во09 (інформація про судову практику зазначена також у листі ВАСУ від 17.03.2009 р. N 358/13/13-09).

А тому підлягають стягненню суми за ППР (ПДВ: 55656 (узгоджене зобовязання не сплачене в строк) - 1635,22 (переплата)=54020,78; прибуток: 83483 (узгоджене зобовязання не сплачене в строк) -971,74 (переплата)=82511,26) за мінусом наявної переплати (згідно відомостей, зазначених позивачем у позовній заяві), яка повинна бути направлена на погашення останніх, а не зобовязань з декларацій, оскільки податковий борг на цей період часу був відсутній.

Відповідач в силу положень статті 71 КАС України спростував покликання позивача частково.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду в повному обсязі належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому .

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Техно-Темп»(ЄДРПОУ 31115637) податковий борг: 1) з податку на прибуток в сумі 82511,26 (вісімдесят дві тисячі пятсот одинадцять гривень двадцять шість копійок); 2) з податку на додану вартість в сумі 54020,78 (пятдесят чотири тисячі двадцять гривень сімдесят вісім копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.04.12 р.