Ухвала суду № 23674028, 28.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

м. Київ

28 березня 2012 року № 2а-4120/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Патратій О.В., ознайомившись з позовною заявою

за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-20» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2012 року № 0001002302,-,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Житлово-будівельний кооператив «Кристал-20»з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва в якому просить:

- визнати результати виїзної позапланової перевірки викладені в Акті № 728/23-2/22883112 від 23 лютого 2012 року та відповіді на заперечення до Акту перевірки № 569/10/23-220 від 06.03.2012 року, щодо заниження об'єкта оподаткування в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, на загальну суму 877 118 гривень -протизаконними;

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 березня 2012 року № 0001002302.

Відповідно до п. 3, п. 6 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу та чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення, про що вказано, зокрема, у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 27.07.2010 № 1145/11/13-10.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (стаття 2, пункт 1 частини 1 статті 17 КАС).

Позивач у вимогах позовної заяви просить суд визнати протизаконними результати виїзної документальної перевірки викладені у акті перевірки, в результаті чого було занижено податок на додану вартість в періоді з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, на загальну суму 877 118 гривень.

З наведеного вбачається, що позивачем фактично оскаржуються дії податкового органу щодо включення до акту перевірки певних висновків.

в той же час, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 2 статті 17 КАС.

Аналогічна правова позиція викладена зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2011 р. К-9789/09.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином, акт документальної перевірки, який містить висновки податкового органу щодо її результатів, інформацію про виявлені факти порушень, та не є актом державного чи іншого органу в розумінні КАС України, оскільки такий акт не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, не змінює, не припиняє права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин і не має обов'язкового характеру для платника податків, який перевірявся, а відтак він не підпадає під дію пункту 1 частини 1 статті 17 КАС.

Акт перевірки є лише способом фіксації виявлених порушень податкового та іншого законодавства та не зобов'язує платника податків до вчинення певних дій.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 30.11.2009 № 1619/10/13-09 «акти перевірки не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору».

В спірних правовідносинах актом, що має для платника податків певні правові наслідки, є податкові повідомлення та податкові вимоги.

З огляду на заявлені позивачем позовні вимоги суд зазначає, що аналіз правомірності податкового повідомлення-рішення від 13 березня 2012 року № 0001002302 включатиме в себе дослідження обґрунтованості висновків відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з визначенням житлово-комунальних послуг об'єктом оподаткування ПДВ.

Відтак, позивачу слід уточнити позовні, або вимоги вказати, яке окреме правове значення мають оскаржувані дії податкового органу поза винесенням податкового повідомлення-рішення, та які права та обов'язки позивача у сфері публічно-правових відносин порушені оскаржуваними діями.

Крім того, відповідно до частини 4, 5 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. Якщо позовна заява подається представником, то у ній зазначаються ім'я представника, його поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є. Одночасно з позовною заявою подається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника.

Згідно ч. 7 ст. 56 КАС України законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 КАС України повноваження законних представників підтверджуються документами, які, зокрема, стверджують займану ними посаду.

Як вбачається з позовної заяви, вона підписана від імені позивача ОСОБА_1, однак до позовної заяви не додано відповідного документа (копії протоколу загальних зборів учасників, копію наказу про призначення, довіреності тощо), що станом на день подачі позову до суду він є керівником ЖБК «Кристал-20» або має повноваження представляти інтереси позивача на підставі довіреності.

Суд зазначає, що відповідно до статтей 17, 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 року № 755 IV до Єдиного державного реєстру підлягають включенню відомості про: повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відомості про органи управління юридичної особи; прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності. Відомості, внесені Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно положень ст. 19 вказаного Закону такі відомості підлягають щорічному підтвердженню.

Відтак, належним доказом, який би підтверджував повноваження певної особи, як керівника юридичної особи, та наявність у нього правомочності на вчинення без довіреності юридично значимих дій від імені юридичної особи, в тому числі права на представництво інтересів в суді та видачу довіреності на ведення справи в суді іншій особі, є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців.

З урахуванням вищевказаного, позивачу слід надати суду актуальний (станом на час звернення до суду) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців для перевірки дотримання вимог КАС України щодо встановлення дієздатності позивача та наявності відповідних повноважень у керівника (в контексті положень п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України та ч. 3 ст. 48 КАС України) у взаємозв'язку з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 107 КАС України.

Відсутність вказаного документу створює перешкоди для відкриття провадження у справі.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України і позивачу належить усунути вищенаведені недоліки в строк до 11 квітня 2012 року включно шляхом уточнення позовних вимог в частині вимог про визнання результатів виїзної позапланової перевірки викладених в Акті № 728/23-2/22883112 від 23 лютого 2012 року та відповіді на заперечення до Акту перевірки № 569/10/23-220 від 06.03.2012 року, щодо заниження об'єкта оподаткування в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, з 01.01.2009 року по 31.12.2011 року, на загальну суму 877 118 гривень -протизаконними; надання документів на підтвердження повноважень ОСОБА_1 (копії протоколу загальних зборів учасників, копію наказу про призначення, довіреність тощо) як представника ЖБК «Кристал-20»; витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців щодо позивача

Керуючись ст. 106, ч. 1 ст. 108, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу «Кристал-20» залишити без руху.

2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків до 11 квітня 2012 року включно.

3. Попередити позивача про те, що у випадку неусунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.В Патратій