Постанова № 23673833, 19.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2012 року № 2а-19426/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О. при секретарі судового засідання Очколясу О.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.08.2011р. №735/17-04 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі -Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі -Відповідач) про визнання протиправним дій щодо проведення перевірки та скасування податкового повідомлення -рішення № 735/17-04 від 10.08.2011 р

В судовому засіданні Позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками Акту перевірки Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва в частині порушення Позивачем п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

При цьому, позивач зазначає, що висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками про завищення податкового кредиту, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований ним відповідно до вимог Закону, на підставі належним чином оформлених податкових накладних. За наведених обставин, представник Позивача просить суд скасувати спірне податкове повідомлення -рішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі та, в свою чергу, зазначив, що не погоджується з позовними вимогами ФОП-Новохацького з огляду на те, що в ході перевірки було встановлено господарські взаємовідносини Позивача з ПП «Фірма «Володар»та ТОВ «Елітні мережі зв'язку», що мають ознаки фіктивності. А отже, договори, укладені між Позивачем та його контрагентами, на думку контролюючого органу є нікчемними та такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а Позивач, в свою чергу, позбавлений права на формування податкового кредиту за цими операціями.

Справа розглянута відповідно до ч.6 ст.128 КАС України в порядку письмового провадження у зв'язку з подачею Позивачем відповідної заяви про розгляд справи № 2а-19426/11/2670 -за його відсутності.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) та додержання валютного законодавства України фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, реєстраційним номер НОМЕР_1 в березні 2011р.

За наслідками вказаної перевірки Відповідачем складено Акт перевірки від 08.08.11р. № 85/17-04/2767917131 (надалі -Акт перевірки).

Як вбачається з висновків Акту, перевіркою встановлено порушення п. 198.1, ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (надалі -ПКУ), в результаті чого Позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 142 045, 00 грн., в тому числі по періодах:

за березень 2011 року на суму 142 045,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва винесено спірне податкове повідомлення -рішення № 735/17-04 від 10.08.2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 142046,00 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 142045,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1,00 грн.

Так, правова позиція контролюючого органу ґрунтується на тому, що в ході контрольного заходу було встановлено господарські взаємовідносини Позивача з ПП. «Фірма «Володар»(далі-контрагент1) (код ЄДРПОУ 31988783) та ТОВ «Елітні мережі зв'язку»(надалі-контрагент2) (ідентифікаційний код 2512016350), які не підтверджуються відповідними первинними бухгалтерськими документами. А тому, на думку відповідача, ФОП-Новохацький не мав законного права на віднесення суд ПДВ по вказаним відносинам до власного податкового кредиту.

Відповідач, з посиланням на АІС «Автоматичне співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», вказує на те, що у ПП. «Фірма «Володар»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспорті засоби, а отже угоди між позивачем та контрагентом1 мають ознаки нікчемності.

Також представник ДПІ зазначає, що при проведенні автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів встановлено, що у позивача відносно контрагента-постачальника ТОВ «Елітні мережі зв'язку»містяться розбіжності щодо не підтвердження податкових зобов'язань останнім на суму 1667,00 грн.

Відповідно до ст. 161 КАС України під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5, 6 ст.71 КАС України суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Оцінивши докази, які є у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини по суті спору, Окружний адміністративний суд м. Києва приходить до висновку про можливість задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.1. ст.198 ПК України (надалі-Кодекс), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Так, між позивачем та Контрагентом 1 в серпні 2010 був укладений Договір №ПФВ/НСВ 16/08/10 та ряд додаткових угод, за якими ФОП ОСОБА_1 доручає, а ПП. «Фірма «Володар»приймає на себе обов'язок виконати комплекс робіт по проектуванню, прокладці та монтажу зовнішніх ліній зв'язку і боксів оптичного кабелю, слабкострумним мережам зв'язку, а також виконання зварювальних й ремонтно-будівельних робіт на об'єктах та роботи з будівництва розподільчих внутрішньо будинкових мереж доступу.

За додатковою угодою №1 до Договору контрагент 1 бере на себе зобов'язання по виконанню робіт зі встановлення додаткових внутрішньо будинкових слабкострумових стояків у житлових будинках. Підрядник виконує роботи згідно погодженої між сторонами вартості.

За додатковою угодою №2 контрагент 1 бере на себе зобов'язання по виконанню робіт з технічного обслуговування розподільчих внутрішньо будинкових мереж доступу; робіт з обслуговування абонентської мережі та обладнання; робіт з технічного обслуговування ВОЛС та ТКД. Підрядник виконує роботи згідно погодженої між сторонами вартості.

ПП «Фірма «Володар»позивачу було виставлено рахунки -фактури, що стали підставою для проведення взаєморозрахунків та складено і підписано без зауважень акти виконаних робіт №№ 1,2,3, 4, 5,6, 16,17,18,19, що, в свою чергу стали підставою для видачі податкових накладних.

Так, ПП. «Фірма «Володар»на користь Позивача було виписано податкові накладні на зальну суму з ПДВ 841 271,36 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 140 378,00 грн., копії яких позивачем долучено до матеріалів справи.

З метою підтвердження використання результатів робіт контрагента1 у власній господарській діяльності, позивачем надано докази реалізації результатів вказаних робіт в рамках Договору підряду, укладеного між позивачем (виконавець) та ЗАТ «Українські радіосистеми»(замовник). За даним договором позивач бере на себе господарське зобов'язання по виконанню комплексу робіт по монтажу зовнішніх ліній зв'язку, боксів оптичного кабелю, а також виконання будівельних робіт на об'єктах з будівництва розподільчих внутрішньо будинкових мереж.

Тобто, матеріали справи свідчать про те, що фактичне виконання вказаних робіт по договору ЗАТ «Українські радіосистеми»з Позивачем виконувались в рамках договору підряду Позивача з ПП «Фірма «Володар» робочою силою останнього.

З огляду на викладені обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва погоджується з доводами позивача щодо фактичності виконання господарських взаємовідносин з ПП. «Фірма «Володар».

Крім того, Позивач зазначив, що на момент здійснення вказаних господарських операцій, ПП «Фірма «Володар»було зареєстровано платником податку на додану вартість. На вимогу Позивача були надані копія Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100328607 від 18.03.2011 р., копію Свідоцтва про державну реєстрацію ПП «Фірма «Володар», копію довідки про взяття на облік платника податків ПП «Фірма «Володар»№895-ПП від 08.08.2002р., згідно якої видно, що ПП «Фірма «Володар»взяте на облік в органах державної податкової служби.

В обґрунтування власної правової позиції позивач також вказує на те, що чинне законодавство України не надає право суб'єктам господарювання, з метою дослідження питання дійсності установчих документів юридичних осіб -контрагентів, перевіряти їх засновників на предмет природи їх намірів створення таких юридичних осіб, наявності в них мети займатися підприємницькою діяльністю, а також усвідомлення ними дій, пов'язаних зі створенням суб'єктів підприємницької діяльності, та їх наслідків.

Виходячи зі змісту п. 9 розділу 3 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року №978, такими повноваженнями наділені органи державної податкової служби.

З огляду на те, що представниками відповідача до суду не було надано доказів, які б у сукупності могли підтвердити/спростувати намір посадових осіб контрагента 1 на ухилення від сплати податків, Окружний адміністративний суд м. Києва витребував у Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області додаткові документи.

Як вбачається з наданих документів, ПП «Фірма «Володар»у Додатку № 5 до декларації з ПДВ за березень місяць 2011 року було відображено суму податкових зобов'язань по взаємовідносинах з Позивачем в розмірі 701892,80 грн. (без ПДВ), ПДВ -140378,56 грн., що, в свою чергу повністю відповідає сумі задекларованого податкового кредиту позивача за аналогічний період.

Податковий орган зазначив, що ПП «Фірма «Володар»було зареєстровано платником ПДВ з 2002р. Рішенням № 162/15-229 контролюючого органу від 29.09.2011 року ПП «Фірма «Володар»виключена з реєстру платників ПДВ.

Отже, станом на момент здійснення господарських відносин між Позивачем та ПП. «Фірма «Володар», останнє було в реєстрі платників ПДВ та мало відповідне свідоцтво.

Підсумовуючи висновок щодо правомірності формування позивачем власного податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП. «Фірма «Володар», Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає, що під час розгляду даної справи не було встановлено обставин на підтвердження наявності вини в рамках ст. 228 ЦК України щодо порушення публічного порядку сторонами вищезазначеного провочину, або однією із сторін.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено наявності вироку суду по кримінальній справі щодо визнання винною посадової особи сторони правочину у незаконному заволодінні майном держави.

Однак, Окружний адміністративний суд м. Києва не може погодитись з позицією позивача, щодо правомірності формування останнім податкового кредиту в сумі 1666, 67 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Елітні мережі України»,вмотивуючи це наступним.

Так, в акті перевірки, з посиланням на БД «Автоматичне співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», відповідач вказує на відсутність у позивача права на податковий кредит в сумі 1667 грн. з огляду на непідтвердженість податкових зобов'язань ТОВ «Елітні мережі зв'язку».

Суд не може погодитись з вказаними обставинами, як виключними підставами для позбавлення права позивача на податковий кредит, однак, вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. ст. 198 Кодексу встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З матеріалів справи вбачається, що у березні 2011 року позивачем визначено податковий кредит за рахунок ТОВ «Елітні мережі України»(контрагент 2) (ІПН -318934815427) на суму 8333,33 грн. (без ПДВ) та 1666,67 грн. -ПДВ.

Вказана сума відображена ФОП-Новохацьким в Рядку 18 додатку № 5 до декларації з ПДВ за березень 2011р.

Як вбачається з реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивача, на формування суми кредиту по ПДВ в розмірі 1666,67 грн. при взаємовідносинах з ТОВ «Елітні мережі України»мала вплив податкова накладна № 91 від 31.01.2011р. на вказану суму ПДВ.

Відповідно до п. 198.6. Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 71 КАС України передбачено, що суд може збирати докази з власної ініціативи.

Так, позивачу неодноразово було запропоновано надати повний пакет документів, як то Договори, розрахункові документи/виписки по особовому банківському рахунку, податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, які б в сукупності могли підтвердити правомірність визначення податкового кредиту в сумі 1666,67 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Під час розгляду справи, як в порядку позовного провадження, так і на дату прийняття постанови в письмовому провадженні 19.03.2012р. позивачем не надано до матеріалів справи належної податкової накладної та інших документів, що стали підставою для формування визначеної суми податкового кредиту.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд м. Києва приймає позицію Відповідача, тим самим зазначаючи про відсутність у позивача законного права на податковий кредит в сумі 1666,67 грн. за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ «Елітні мережі зв'язку», згідно наявних у справі документів.

Щодо позовної вимоги ФОП-Новохацького з приводу визнання протиправними дій ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по проведенню позапланової документальної невиїзної перевірки позивача, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Пунктом 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 79.1. ст. 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2. ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно з п. 79.3. ст.. 79 Податкового кодексу України, присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Так, на підставі п.п. 78.1.4 ст. 78 та ст. 79 Податкового кодексу України, у зв'язку з виявленням недостовірних даних, що містяться у податкових деклараціях поданих ФОП-Новохацьким, 05.08.2011р., в.о. начальником ДПІ у Шевченківському районі м.Києва винесено Наказ №2135/17-04 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Окружний адміністративний суд м. Києва вважає за необхідне звернути увагу на те, що пунктом 14.1.7 статті 14.1 Податкового кодексу України встановлено, що оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Натомість, щодо акту перевірки Податковим кодексом України передбачено лише надання заперечень. Так, норми статті 86.7 передбачають, що у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Проведення перевірки судом розцінюється як обставина, що не порушує охоронюваних Законом прав та інтересів позивача з огляду на те, що результати перевірки у формі висновків до акту перевірки є службовим документом, є носієм доказової інформації, проте, як наслідок, Акт не може бути визнаний рішенням чи дією суб'єкта владних повноважень.

Отже, в процесі розгляду справи не встановлено порушення прав та охоронюваних Законом інтересів позивача у зв'язку з призначенням перевірки, складанням акту перевірки та вчиненням в процесі складання даного акту відповідачем дій, які б порушували інтереси позивача, а позивачем наявності таких обставин не наведено та не обґрунтовано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально-правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності), як наявність порушеного права, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена для справ щодо оскарження нормативно-правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування такого акту.

Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 72 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги ФОП-Новохацького, в даному випадку, підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94-97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення -рішення № 735/17-04 від 10.08.2011 року Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 140378,00 грн.

3. В решті позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 -відмовити.

4. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 14 (чотирнадцять) грн. 11 коп. на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04060, м.Київ,вул. Грекова, 18, гурт.) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя П.О. Григорович