Постанова № 23673832, 20.03.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 березня 2012 року 16:05 № 2а-18685/11/2670

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремекс Інтернешенел України»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя Смолій І.В.

Секретар с/з Колесник І.Ю.

представники :

від позивача : Маліцький О.М. - (директор паспорт НОМЕР_2)

від відповідача : ОСОБА_3 -п/к (дов.від 16.03.11р. № 3033/9/10-209)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.03.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 06.01.12р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав. В обґрунтування позовних вимог зіслався на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов заперечив в повному обсязі, в обґрунтування заперечень на позов зіслався на обставини викладені в письмових запереченнях на позов та в акті перевірки.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Працівниками державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремекс Інтернешенел України»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07р. по 31.03.10р. За результатами перевірки складено акт від 16.08.10р. за № 546/23-7/33940298 (надалі -акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення пп. «г»п. 4.2.9. п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1. ст.. 8, п. «а»п. 17.2. ст.. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 75 485,00грн. в тому числі за 200рік на суму 200,00грн., за 2009рік 285,00грн., за І квартал 2010 року 75 000,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем зазначених порушень Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 31.08.10р. за № 0005361705/0 яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 226 455,00грн. в тому числі 75 485,00грн. за основним платежем та 150 970,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із вказаним рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку в результаті чого податковим органом 18.11.10р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0005361705/1 однак суму зобов'язання залишено без змін.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями рішеннями в части визначення за ним суми зобов'язання податку з доходів фізичних осіб в сумі 75 000,00грн. та відповідно нарахованих штрафних санкцій в розмірі 150 000,00грн., в іншій же частині суму податкового зобов'язання та штрафні санкції позивачем не заперечуються та сплачені, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією квитанції (а.с.46).

Як встановлено судом з пояснено сторін та наявних матеріалів справи, підставою для донарахування вказаних зобов'язань в розмірі 75 000,00грн. послужили висновки податкового органу щодо не утримання позивачем податку з доходу фізичних осіб, з додаткового доходу утвореного при сплаті коштів у загальній сумі 500 000,00грн. ОСОБА_4 за адвокатські послуги.

Позивачем дана обставина заперечується, та вказується на те, що ОСОБА_5 є фізичною особою-підприємцем та сплачує податкові зобов'язання самостійно.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_5 28.07.09р. було укладено договір про надання юридичних послуг за № 146/1-07/09П, копія вказаного договору наявна в матеріалах справи, а також надавалась до перевірки.

З аналізу вказаного договору вбачається що такий укладено між позивачем ТОВ «Ремекс Інтернешенел України» та адвокатом ОСОБА_5, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_6 від 22.06.2004року.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що позивачем до перевірки, а також до письмових заперечень на акт перевірки було надано свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_5 НОМЕР_3, свідоцтво про сплату єдиного податку Серії НОМЕР_4 від 01.01.2008р., податковий розрахунок за ф. №1-ДФ.

Крім того позивачем до первинної скарги до ДПІ у Печерському районі м. Києва та до суду надано додаткову угоду №1 від 29.07.2009р. до Договору про надання юридичних послуг №146/1-07/09П в пункті 1 якої зазначено, що цією додатковою угодою Сторони домовилися викласти преамбулу Договору в наступній редакції : «Замовник : ТОВ «Ремекс Інтернешенел Україна», в особі Михайленка Ігоря Дмитровича, що діє на підставі Статуту, з одного боку та Виконавець : Фізична особа -підприємець ОСОБА_5, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію НОМЕР_5 від 10.03.2009р. та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю

НОМЕР_6 від 22.06.2004р. При цьому, під час проведення перевірки та при надані заперечень до акту перевірки позивачем така додаткова угода не надавалась.

Пунктом 1.9 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визначено, що незалежна професійна діяльність -це діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльність лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінювачів, інженерів чи архітекторів і помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності.

У Законі №889 не міститься спеціального розділу (групи статей), де б тематично було висвітлено особливості оподаткування доходів осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, зокрема індивідуальну адвокатську діяльність.

Виходячи з цього порядок оподаткування доходів осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, охоплюється загальними нормами Закону №889 за винятком випадків, якщо ці особи на законних підставах зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності (лист ДПА України від 24.05.2007р. №2472/1717-0415).

Згідно з пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону №889 "Про податок з доходів фізичних осіб" оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 03.07.1998р. №727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента України від 28.06.99 №746 (далі -Указ), та звичайна (загальна) система оподаткування, діюча у відповідності з розділом IV Декрету, окрім фіксованого податку.

Відповідно до ст. 2 Указу дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника єдиного податку. Згідно із ст. 6 Указу платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком.

На підставі вказаних норм законодавства ДПА України наказом від 29.12.2003р. №633 затвердила узагальнююче Податкове роз'яснення щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб". Закладена у наказі №633 ідеологія передбачає, що всі процедури щодо сплати податку підприємцями (незалежно від обраної системи оподаткування) знаходяться виключно в площині: підприємець - податковий орган, та ним передбачила можливість уникнення подвійного оподаткування підприємців податковим агентом та податковим органом. Згідно із наказом №633 для того, щоб податковий агент не утримував податок з доходів, виплачуваних суб'єкту підприємницької діяльності, останній має надати копію свідоцтва про державну реєстрацію його як підприємця.

Враховуючи зазначене, особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об'єкт оподаткування - оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та Законом (лист ДПА України від 23.11.2009р. №12004/6/17-0716).

Згідно з пп. 17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181 - III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або

виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Виходячи з викладеного вище та враховуючи, що під час проведення перевірки та при надані заперечень до акту перевірки ТОВ «Ремекс Інтернешенел Україна»не надано додаткову угоду №1 від 29.07.2009р. до Договору про надання юридичних послуг №146/1-07/09П, а також, те що договір про надання юридичних послуг від 28.07.2009 №146/1-07/09П укладено з адвокатом ОСОБА_5, який діяв на підставі свідоцтва про адвокатську діяльність, а не як суб'єкт підприємницької діяльності, податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 225000грн. (основний платіж -75000грн., штрафні санкції - 150000грн.) відповідає вимогам чинного законодавства.

В підтвердження наведеного свідчить також отримана податковим органом від Уманської ОДПІ інформація, надана листом від 06.08.2010р. №19042/17-119, відповідно до якої ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 зареєстрований 04.09.2000року, як суб'єкт підприємницької діяльності та перебуває на податковому обліку в Уманській ОДПІ. Види діяльності за КВЕД: 74.14.0 «Консультування з питань комерційної діяльності та управління». Зазначена фізична особа - підприємець застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності. Обсяг виручки згідно поданого звіту за І квартал 2010 року - 0 грн.

Аналізуючи наведені докази, фактичні обставини справи та норми чинного законодавства суд приходить до переконання щодо правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Смолій І.В.