Постанова № 23673004, 22.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5064/10/1770

22 березня 2011 року 10год. 00хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився

відповідача: представник ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Володимирецьке споживче товариство до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -ВСТАНОВИВ :

Позивач, Володимирецьке споживче товариство, звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

- від 20 липня 2010 року № 0000432340/1, від 21 червня 2010 року № 0000432340/0, яким донараховано податкове зобов'язання за платежем "Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" в загальній сумі 1 118,00 грн.;

- від 20 липня 2010 року № 0000412340/1, від 21 червня 2010 року № 0000412340/0, яким донараховано податкове зобов'язання за платежем "податок на прибуток" в загальній сумі 16 488,00 грн.;

- від 20 липня 2010 року № 0000422340/1, від 21 червня 2010 року № 0000422340/0, яким донараховано податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в сумі 29 273,00 грн.;

- від 20 липня 2010 року № 0015691740/1, від 21 червня 2010 року № 0015691740/0, яким донараховано податкове зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в загальній сумі 4 884,15 грн.,

що прийняті відповідачем на підставі акта перевірки № 699/23-01765176 від 08.06.2010 року.

В обгрунтування позову покликається на правомірність формування валових витрат та їх підтвердження належними первинними документами; вказує на неправомірне визначення податковим органом суми оподатковуваного доходу, нарахованого та виплаченого працівникам підприємства; зазначає про підтвердження податкового кредиту з податку на додану вартість належним чином оформленими податковими накладними; наполягає на безпідставності висновку відповідача про порушення вимог Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства".

До початку судового розгляду справи по суті позивач подав заяву про уточнення позовних вимог (а.с.25 т.1), якою, крім зазначених в позовній заяві, просить також визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Кузнецовської ОДПІ від 23 вересня 2010 року № 0000432340/2, № 0000412340/2, № 0000422340/2, № 0015691740/2.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав суду пояснення про обставини справи, аналогічні наведеним в позовній заяві. Просить позов задовольнити, спірні податкові повідомлення-рішення визнати нечинними.

Відповідач, Кузнецовська об'єднана державна податкова інспекція, адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.189-194 т.1). Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні наведеним в письмових запереченнях. Спірні податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу сум податкового зобов'язання за платежами: податок на прибуток, податок на додану вартість, податок з доходів фізичних осіб, збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, - вважає правомірними, в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає, з таких підстав.

Судом встановлено, що з 20.05.2010 року по 03.06.2010 року Кузнецовською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку Володимирецького споживчого товариства, код ЄДРПОУ 01765176, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 699/23-01765176 від 08.06.2010 року (а.с.195-212 т.1).

Згідно розділу 4 "Висновок" акта перевірки, перевіркою встановлено:

- порушення вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.5 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами та доповненнями, № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, внаслідок чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в сумі 4603 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 1460 грн. та донараховано податок на прибуток за 2009 рік в сумі 10992 грн., в тому числі: 1 квартал 2009 року - 11 144 грн., II квартал 2009 року - 639 грн., III квартал 2009 року - 208 грн., IV квартал 2009 року - 152 грн.;

- порушення вимог статті 7 пункту 7.2 підпункту 7.2.1 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, пункту 17.2 статті 17 Закону України № 2181-III від 21.12.2000 року "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" із змінами і доповненнями, внаслідок чого донараховано податок на додану вартість в сумі 11 396 грн.;

- порушення вимог п.1.2, пп. "д" п.1.3, п.1.6, п.1.15, п.1.17 ст.1, п.2.1 ст.2, пп. 3.1.1, пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.4.1 пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, абз. "г" пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.6.1 ст.6, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6, пп.6.3.2 п.6.3 ст.6, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, абз. "а" п.19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб № 889-IV від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, та п.3, п.4 Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 26.12.2003 року № 2035 (далі Постанова № 2035), а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 1 628,05 грн.; неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 16 176,24 грн., який підлягає обов'язковому перерахуванню до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду;

- порушення статті 3 Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" від 09.04.1999 року № 587-XIV із змінами і доповненнями, внаслідок чого донараховано збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 830 грн.

На підставі акта перевірки № 699/23-01765176 від 08.06.2010 року Кузнецовською об'єднаною державною податковою інспекцією 21.06.2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000432340/0, яким Володимирецькому споживчому товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем "збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" усього 1 118,00 грн., у тому числі за основним платежем 830,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 288,00 грн.;

№ 0000412340/0, яким Володимирецькому споживчому товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" усього 16 488 грн., у тому числі за основним платежем 10 992,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5 496,00 грн.;

№ 0000422340/0, яким Володимирецькому споживчому товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" усього 29 273,00 грн., у тому числі за основним платежем 11 396,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17 877,00 грн.;

№ 0015691740/0, яким Володимирецькому споживчому товариству визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів найманих працівників" усього 4 884,15 грн., у тому числі за основним платежем 1 628,05 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 3 256,10 грн.

Позивачем використана процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, за наслідками якої скарги платника податків залишені без задоволення, суми податкових зобов'язань - без зміни, Кузнецовською ОДПІ прийнято 20.07.2010 року податкові повідомлення-рішення: № 0000432340/1, № 0000412340/1, № 0000422340/1, № 0015691740/1 (а.с.12-15 т.1), а також 23.09.2010 року податкові повідомлення-рішення: 0000432340/2, № 0000412340/2, № 0000422340/2, № 0015691740/2 (а.с.26-29 т.1), якими визначено нові граничні строки сплати податкових зобов'язань.

Перевіркою правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено заниження скоригованого валового доходу за перевірений період на суму 37 00,000 грн., в тому числі за 1 квартал 2009 року в сумі 37 000,00 грн.

Володимирецьким споживчим товариством не включено до валового доходу по рядку 01.6 "інші доходи" суму поворотної фінансової допомоги, яку товариство одержало від неплатника податку на прибуток ПП ОСОБА_2 і не повернуло на кінець звітного періоду, на суму 37 000,00 грн., а саме:

отримано 10.02.2010 року в сумі 48 000 грн.,

повернуто через касу підприємства 10.03.2010 року на суму 11 000,00 грн.,

Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин (далі по тексту судової постанови Закон № 283/97-ВР), валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів.

Таким чином, відповідач дійшов підставного висновку про порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону № 283/97-ВР та заниження валового доходу в сумі 37 000,00 грн. Будь-яких об'єктивних доказів чи аргументів, які б обгрунтовували відсутність вказаного порушення закону, позивачем не наведено.

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року встановлено їх завищення на суму 13 032 грн.

В акті перевірки зазначено, що у 2009 році та 1 кварталі 2010 року позивачем в порушення вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 283/97-ВР віднесено до складу валових витрат суми автопослуг у розмірі 13 032 грн., які не підтверджені відповідними документами - товарно-транспортними накладними, подорожніми листами вантажного автомобіля, використання яких передбачено п.2 наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 488/346 "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", згідно з яким застосування товарно-транспортних накладних форми 1-ТН є обов'язковим для всіх суб'єктів господарської діяльності.

За даними бухгалтерського обліку позивача зроблено запис: Дт 93 "Витрати на збут" - Кт 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

За наслідками перевірки зменшено витрати по рядку 04.1 Декларації на суму 13 032 грн.

Позивач, обгрунтовуючи безпідставність зменшення податковим органом валових витрат на суму 13 032 грн., покликається на те, що Володимирецькому споживчому товариству впродовж перевіреного періоду надавалися транспортні послуги ГЗВП "Меркурій", оформлені відповідними шляховими листами, актами виконаних робіт та податковими накладними, оплата здійснювалась на підставі виставлених рахунків, які були надані до перевірки та долучені до справи (а.с.65-98, 106-188 т.1). Вказує, що зазначені документи є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є достатньою підставою для підтвердження валових витрат товариства.

Зазначені документи суд оцінює критично, з таких підстав.

Даючи правову оцінку спірним правовідношенням, суд виходить з того, що статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. (із змінами та доповненнями) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 5 Господарського кодексу України визначені конституційні основи правопорядку у сфері господарювання, зокрема встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Згідно ч.3 ст.14 Господарського кодексу України, ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання-ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом.

Так, в статті 3 Закону України від 01.06.2000 року № 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" закріплені основні принципи державної політики у сфері ліцензування, одним з яких є захист прав, законних інтересів, життя та здоров'я громадян, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.

Згідно п.33 ст.9 Закону України від 01.06.2000 року № 1775-III "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин), відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України "Про автомобільний транспорт".

Як зазначено в акті перевірки, Кузнецовською ОДПІ було проведено перевірку контрагента позивача - ГЗВП "Меркурій" (акт від 15.04.2010 року), якою встановлено, що дане підприємство надавало послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом протягом січня-грудня 2009 року та січня-березня 2010 року без наявності ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності. Термін дії ліцензії, виданої ГЗВП "Меркурій" Міністерством транспорту України серії АА № 580372 від 21.10.2003 року, закінчився 20.10.2006 року.

Системний аналіз викладених вище правових норм дає підстави суду дійти висновку, що контрагент позивача ГЗВП "Меркурій" при наданні без ліцензії транспортних послуг діяв незаконно, всупереч установленому порядку, відтак видані таким контрагентом документи на підтвердження наданих позивачу транспортних послуг є протиправними по суті, а тому не є первинними документами, що підтверджують господарські операції в розумінні закону.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 283/97-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про правомірність зменшення податковим органом позивачу валових витрат на суму 13 032 грн. по взаємовідносинах з контрагентом ГЗВП "Меркурій".

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року податковим органом встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 рік в сумі 4 603 грн. та за 1 квартал 2010 року в сумі 1 460 грн., а також заниження податку на прибуток за 2009 рік в сумі 10 992 грн.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що Кузнецовською ОДПІ податковим повідомленням-рішенням від 23 вересня 2010 року № 0000412340/2 (від 20 липня 2010 року № 0000412340/1, від 21 червня 2010 року № 0000412340/0) правомірно визначено Володимирецькому споживчому товариству суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток" усього 16 488 грн., у тому числі за основним платежем 10 992 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5 496 грн. Доводи позивача висновків податкового органу не спростовують, відтак підстави для скасування названих податкових повідомлень-рішень відсутні.

Перевіркою правомірності визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" встановлено наступне.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року всього на суму 11 396 грн. (а.с.40 т.1).

Відповідач зазначає, що Володимирецьким споживчим товариством включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, які заповнені з порушенням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями, та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 08.10.1998 року за № 469 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.10.1998 року за № 691/3131.

Заперечуючи вказані обставини, позивач покликається на відповідність всіх податкових накладних вимогам закону та зазначає, що незначні недоліки в їх оформленні не є підставою для висновку про недійсність податкових накладних.

При вирішенні спору в зазначеній частині суд враховує, що підставою для включення покупцем податку на додану вартість до складу податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, видана продавцем товарів (робіт, послуг). Вимоги до податкової накладної на час виникнення та існування спірних правовідносин були встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями (далі по тексту судової постанови Закон № 168/97-ВР). Згідно вказаної норми Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, з подальшими змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Судом встановлено, що податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту в перевіреному періоді на підставі 25 податкових накладних (а.с.106-123, а.с.229-235 т.1).

Дослідженням вищевказаних документів встановлено невідповідність їх оформлення приписам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР та Порядку заповнення податкової накладної, а саме: відсутність номенклатури товару, незазначення ціни за одиницю, відсутність печатки підприємства-постачальника (а.с.41-42 т.1).

Аналізуючи вказані податкові накладні в акті перевірки (а.с.41-42 т.1), податковий орган не вказує на їх недійсність, а покликається на встановлений законом припис щодо можливих дій покупця у випадку одержання від продавця товарів (робіт, послуг) неналежним чином оформленої податкової накладної.

Так, згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Оскільки Володимирецьким споживчим товариством не подавались до податкового органу відповідні заяви щодо невірного оформлення податкових накладних продавцем, досліджені податкові накладні, що заповнені з порушенням встановленого порядку, підставно відхилені відповідачем як неналежне документальне підтвердження права на включення зазначених в них сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Крім цього, суд враховує, що контрагент позивача ГЗВП "Меркурій" при наданні без ліцензії транспортних послуг діяв всупереч установленому порядку, зазначена діяльність за відсутності дозвільного документа державного зразка є незаконною, відтак видані таким контрагентом документи, в тому числі й податкові накладні (а.с.106-123 т.1) на підтвердження наданих позивачу транспортних послуг, є протиправними по суті, а тому не є первинними документами, що підтверджують господарські операції в розумінні закону, а відтак не можуть слугувати підставою для підтвердження права покупця на податковий кредит.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що податковим органом правомірно донараховано позивачу суму основного зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" 11 396 грн.

Крім цього, оспорюючи правомірність податкового повідомлення-рішення від 23.09.2010 року № 0000422340/2 (від 20.07.2010 року № 0000422340/1, від 21.06.2010 року № 0000422340/0), позивач покликається на необгрунтованість розміру штрафних (фінансових) санкцій. Вказує, що відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III, із змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин (далі по тексту судової постанови Закон № 2181), у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь період недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Позивач зазначає, що штрафні (фінансові) санкції в розмірі 17877,00 грн. значно перевищують суму за основним платежем 11 396,00 грн., що суперечить пп.17.1.3 п.17 ст.17 Закону № 2181.

При перевірці підставності розрахунку суми штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість (а.с.23 т.2) судом встановлено наступне.

Кузнецовською ОДПІ, відповідно до вказаної вище норми Закону № 2181, застосовано до позивача штрафну санкцію в сумі 5 698,00 грн., що складає 50% від суми донарахованого основного зобов'язання 11 396,00 грн.

Крім цього, в акті перевірки зазначено (а.с.39-40 т.1), що перевіркою достовірності відображених показників у поданих деклараціях з податку на додану вартість (рядки 1-8.4) за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року встановлено, що підприємством до реєстру виданих податкових накладних за грудень 2009 року було включено суми виторгів за попередні звітні періоди в загальній сумі 146 155 грн., в т.ч. ПДВ 24 358,00 грн., а саме: за січень 2009 року - 43 965 грн., в т.ч. ПДВ 7 327 грн., за березень 2009 року - 20 204 грн., в т.ч. ПДВ 3 367 грн., за травень 2009 року - 36 236 грн., в т.ч. ПДВ 6 039 грн., за липень 2009 року - 45 750 грн., в т.ч. ПДВ 7 625 грн., на які було занижено податкові зобов'язання з ПДВ відповідних попередніх звітних періодів (а.с. 236 т.1). У податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 року дану суму включено до загальних податкових зобов'язань по рядку 1 (а.с.225 т.1).

Зазначені обставини позивачем не заперечуються.

Відповідно до приписів пункту 17.2 статті 17 Закону № 2181, платник податків, який до початку перевірки самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Зазначені приписи Закону № 2181 позивачем не дотримані, штраф у визначеному законом розмірі не сплачено.

У відповідності до пп. 5.1 ст.5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

З врахуванням наведених норм закону та фактичних обставин справи, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно застосовано до позивача суму штрафної санкції 12 179 грн. за заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2009 року, березень 2009 року, травень 2009 року, липень 2009 року, які були самостійно виправлені платником в податковій декларації з ПДВ за грудень 2009 року.

Таким чином, в ході судового розгляду справи підтверджено підставність штрафних (фінансових) санкцій в загальній сумі 17 877 грн., застосованих до позивача по податку на додану вартість: 5 698 грн. - 50% від суми основного зобов'язання, визначеного податковим органом за результатами перевірки; 12 179 грн. - 50% від суми податкового зобов'язання, самостійно донарахованого платником податку в грудні 2009 року за попередні звітні періоди (січень, березень, травень, липень 2009 року) у випадку несплати платником штрафної санкції, визначеної пунктом 17.2 статті 17 Закону № 2181.

Будь-які докази чи аргументи, які стверджували б протилежне, позивачем не наведено.

З огляду на вищевикладене, доводи позивача, наведені в адміністративному позові, не спростовують висновків податкового органу про виявлені в ході перевірки порушення Володимирецьким споживчим товариством Закону № 168/97-ВР. Підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2010 року № 0000422340/2 (від 20.07.2010 року № 0000422340/1, від 21.06.2010 року № 0000422340/0) суд не вбачає.

Перевіркою правомірності визначення відповідачем податкового зобов'язання за платежем "податок з доходів фізичних осіб" в ході судового розгляду справи встановлено наступне.

В акті перевірки зазначено про виявлені порушення:

- надання податкової соціальної пільги у розмірі 50%, визначеної пп.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України від 22.05.2003 року "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV із змінами та доповненнями, найманим працівникам в місяць звільнення, в результаті чого перевіркою донараховано 49,05 грн. податку з доходів найманих працівників;

- при попередній перевірці (за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року) було встановлено наданння соціальної пільги працівнику ОСОБА_3 без наявності документів, які надають право на пільгу (копій свідоцтв про народження дітей). Перевіркою встановлено неутримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 436,54 грн. Вищевказана сума податку з доходів фізичних осіб із даних виплат у травні 2009 року була утримана за рахунок коштів підприємства, що суперечить пп. 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону № 889-IV. Тому суму 436,54 грн. неутриманого з працівників підприємства податку з доходів фізичних осіб слід вважати як надане додаткове матеріальне благо у грошовій формі. Перевіркою встановлено неутримання та неперахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 65,48 грн. (436,54 х 15% = 65,48 грн.).

- не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб у періоді з 01.01.2009 по 31.03.2010 року в сумі 1513,52 грн. у випадку, коли підприємством було занижено суми загального місячного оподатковуваного доходу працівникам, які фактично відпрацювали повний робочий місяць, а згідно з штатним розписом та табелями робочого часу працювали на 0,5 ставки.

Перевіркою встановлено, що магазини Володимирецького споживчого товариства за адресою с.Красносілля, с.Липно, с.Новаки та с.Хиночі працювали з 8 год. до 21 год. без перерви та вихідних. При цьому згідно даних контрольних стрічок РРО та показників денних Z-звітів з обнулень реєстраторів розрахункових операцій фактичний розпорядок роботи даних торгових точок відповідає затвердженому. В даних магазинах працювало по 2 продавці, які з 1 серпня 2009 року були переведені на 0,5 ставки.

Магазини Володимирецького споживчого товариства за адресою с.Половлі та с.Луко працювали з 8 год. до 20 год., перерва з 14 год. до 15 год., вихідний четвер. При цьому згідно даних контрольних стрічок РРО та показників денних Z-звітів з обнулень реєстраторів розрахункових операцій фактичний розпорядок роботи даних торгових точок відповідає затвердженому. В даних магазинах працювало по 1 продавцю, які з 1 серпня 2009 року були переведені на 0,5 ставки. Доказів залучення для роботи по даних торгових об'єктах інших працівників позивачем не надано. Таким чином, податковий орган дійшов підставного висновку, що фактично працівниками робочий день відпрацьовувався повністю, тому підприємству необхідно виплатити даним працівникам заробітну плату на рівні не меншому законодавчо встановленого мінімального рівня.

Володимирецьким споживчим товариством не було забезпечено виплату заробітної плати на рівні не меншому законодавчо встановленого мінімального, при умові, що працівники працювали повний робочий день протягом місяця, в результаті чого було занижено загальний місячний оподатковуваний дохід по працівниках ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на суму 24671,60 грн.

Згідно п.1.3 Закону № 889-IV, до доходів з джерелом їх походження з України відноситься будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, а у відповідності до п.1.6 даного Закону будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, є загальним оподатковуваним доходом.

Платниками податку з доходів, згідно до п.2.1 ст.2 Закону № 889-ІV є резиденти, які отримували дохід з джерелом походження з України, об'єктом оподаткування при цьому є загальний місячний оподатковуваний дохід.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору (пп.4.2.1 п.4.2 ст. 4 Закону № 889-ІV).

У відповідності до п. 1.17 ст.1 Закону № 889-ІV, працедавець це юридична особа, яка укладає трудові договори з найманими особами та несе обов'язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати цього податку в бюджет.

Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України, є податковий агент (пункт 17.2 статті 17 Закону № 889-ІV), яким в даному випадку є Володимирецьке споживче товариство. Підпунктами 8.1.1 та 8.1.2 статті 8 Закону № 889-ІV встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає платі (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно з вимогами пп. "а" п.19.2 ст.19 Закону № 889-ІV, податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь особи - платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно з вимогами пп. "а" пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України № 889-ІV, особою, відповідальною за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку, є податковий агент. У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

З врахуванням вищевказаних норм закону та фактичних обставин справи, суд приходить до переконання, що податковий орган правомірно дійшов висновку про необхідність Володимирецькому споживчому товариству оподаткувати доходи по працівниках ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 на суму 24671,60 грн. в порядку, визначеному Законом № 889-ІV, за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 даного Закону.

Позивач не зазначає будь-яких фактичних даних чи аргументів на спростування вказаних висновків податкового органу.

Відповідач належними та допустимими доказами обгрунтував встановлені при перевірці порушення вимог чинного законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 1628,05 грн., в тому числі за 2009 рік в сумі 903,17 грн., 1 кварталі 2010 року в сумі 724,88 грн. Суд приймає до уваги пояснення відповідача, про допущену технічну помилку при зазначення в акті перевірки виявленого порушення на суму 903,17 грн. - помилково вказано 2008 рік замість 2009 рік. Будь-яких фактичних доказів, що відповідач вийшов за межі перевіреного періоду, судом не встановлено, відтак доводи позивача в зазначеній частині підлягають відхиленню.

Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України № 2181 встановлено, що у разі, коли платник здійснює продаж (відчуження) товарів або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Відтак, податковим органом правомірно застосовано штрафну санкцію в розмірі 3 256,10 грн. (1628,05 х 200% = 3 256,10 грн.).

На підставі наведеного, суд приходить до переконання про правомірність податкового повідомлення-рішення від 23.09.2010 року № 0015691740/2 (від 20.07.2010 року № 0015691740/1, від 21.06.2010 року № 0015691740/0) та відсутність підстав для його скасування.

Перевіркою повноти визначення збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства податковим органом встановлено його заниження за січень, лютий та березень 2010 року, а саме платником збору занижено виручку від реалізації алкогольних напоїв та пива.

Так, в січні 2010 року виручка від реалізації алкогольних напоїв та пива, задекларована платником згідно звіту, становить 67 500,00 грн., нараховано збору 675 грн., фактично одержана виручка становить 75 993 грн., донараховно перевіркою збору 85,00 грн.; в лютому 2010 року платником задекларовано виручку в сумі 20 156 грн., нараховано збору 202 грн., фактично виручка становить 42244 грн., донараховано перевіркою збору 220 грн.; в березні 2010 року задекларовано виручку в сумі 27745 грн., нараховано збору 278 грн., фактично виручка становить 80269 грн., донараховано перевіркою збору 525 грн. (а.с.48 т.1).

В ході судового розгляду справи не встановлено фактичних обставин, які спростовували б висновки податкового органу про заниження об'єкта оподаткування збором.

Згідно статті 2 Закону України від 09.04.1999 року № 587-XIV "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" із змінами та доповненнями, об'єктом оподаткування збором є виручка - товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі.

Ставка збору визначена статтею 3 цього Закону, становить один відсоток від об'єкта оподаткування, визначеного статтею 2 Закону.

З огляду на встановлене перевіркою заниження об'єкта оподаткування збором, суд приходить до висновку про правомірність донарахування збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в сумі 830 грн.

Згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до вказаної норми закону податковим органом розраховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 288,0 грн. (а.с.9 т.2).

З огляду на вищевикладене, доводи позивача, наведені в адміністративному позові, не спростовують висновків податкового органу про виявлені порушення. Підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2010 року № 0000432340/2 (від 20.07.2010 року № 0000432340/1, від 21.06.2010 року № 0000432340/0) судом не встановлено.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач належними та допустимими доказами підтвердив правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, відтак позовні вимоги підлягають відхиленню в повному обсязі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В позові Володимирецькому споживчому товариству про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції:

- від 23 вересня 2010 року № 0000432340/2 (від 20 липня 2010 року № 0000432340/1, від 21 червня 2010 року № 0000432340/0);

- від 23 вересня 2010 року № 0000412340/2 (від 20 липня 2010 року № 0000412340/1, від 21 червня 2010 року № 0000412340/0);

- від 23 вересня 2010 року № 0000422340/2 (від 20 липня 2010 року № 0000422340/1, від 21 червня 2010 року № 0000422340/0);

- від 23 вересня 2010 року № 0015691740/2 (від 20 липня 2010 року № 0015691740/1, від 21 червня 2010 року № 0015691740/0), - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.