Ухвала суду № 23669717, 19.04.2012, Апеляційний суд Івано-Франківської області

2

6

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Васильковського В.М.

суддів: Ковалюка Я.Ю., Матківського Р.Й.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю представника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та зустрічним договором ОСОБА_2, третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання недійсними кредитних договорів, договору поруки, договорів іпотеки, їх виключення з Державного реєстру іпотек та зобов'язання прийняти еквівалентну суму в розмірі 489 850 грн. відповідно до кредитних договорів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 22 листопада 2011 року, -

в с т а н о в и л а:

у червні 2009 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся із зазначеним первісним позовом, посилаючись на те, що згідно укладених договорів від 07.12.2006 року, 15.12.2006 року, 20.07.2007 року ОСОБА_2 отримав кредити у розмірах відповідно 55 000, 22 000 та 20 000 доларів США. У зв'язку з порушенням зобов'язань за вказаними договорами заборгованість відповідача станом на 17.06.2009 року у гривневому еквіваленті складає 778 625,40 грн. Для забезпечення виконання зобов'язань сторони уклали договори іпотеки від 07.12.2006 року, 15.12.2006 року, 20.07.2007 року та договір поруки від 20.07.2007 року. Тому банк просив стягнути з відповідачів солідарно вказану суму заборгованості.

Справа № 2/0907/283/2011 Головуючий у І інстанції: Горейко М.Д.

Провадження № 22ц/0990/548/2012 Суддя-доповідач: Васильковський В.М.

Категорія 27

У березні 2010 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом про визнання недійсними вказаних кредитних договорів, договорів іпотеки та поруки, посилаючись на те, що використання долара США як засобу платежу за оспорюваними кредитним договорами без індивідуальної ліцензії НБУ суперечить положенням ст. 99 Конституції України, ст. 192 ЦК України та ст. 5 Декрету КМ України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", тому ці кредитні договори мають бути визнані недійсними з моменту їх укладення. Відповідно недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Уточнивши в серпні 2010 року та в квітні 2011 року позовні вимоги, ОСОБА_2 просив визнати недійсними кредитні договори від 07.12.2006 року, 15.12.2006 року, 20.07.2007 року, договір поруки від 20.07.2007 року, договори іпотеки від 07.12.2006 року, 15.12.2006 року, 20.07.2007 року, виключити їх з Державного реєстру іпотек та зобов'язати АКІБ «УкрСиббанк» прийняти еквівалентну суму в розмірі 489 850 грн. відповідно до кредитних договорів.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 31 травня 2010 року первісний та зустрічний позови об'єднано в одне провадження.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 22 листопада 2011 року первісний позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 778 625 грн. 40 коп. заборгованості за договорами про надання споживчого кредиту № 11091515000 від 07.12.2006 року, № 11097036000 від 15.12.2006 року, № 11186799000 від 20.07.2007 року та судові витрати. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 до АКІБ «УкрСиббанк» про визнання недійсними кредитних договорів, договору поруки, договорів іпотеки, їх виключення з Державного реєстру іпотек та зобов'язання прийняти еквівалентну суму в розмірі 489 850 грн. відповідно до кредитних договорів, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, зазначає, що відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд не прийняв до уваги його доводи та надані докази: платіжні перекази за 2007-2008 роки, що свідчать про валютні операції в іноземній валюті. Виконання ним зобов'язань в іноземній валюті суперечить Конституції України та нормам цивільного законодавства. Судом порушено вимоги ст. 5 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", згідно якої валютні операції в Україні проводяться на підставі відповідної індивідуальної ліцензії НБУ, та п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». За період виконання ним зобов'язань за кредитними договором значно зріс курс долара США по відношенню до гривні, що свідчить про істотну зміну його становища щодо виконання боргових зобов'язань. Судом не враховано, що всі ризики знецінення національної валюти України покладено виключно на нього, як позичальника за кредитними договорами, що є порушенням ч. 3 ст. 13 ЦК України. Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України він зобов'язаний повернути відповідачу реально отримані валютні кошти, що в еквіваленті до гривні становить 489 850 грн. Тому просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В засіданні апеляційного суду представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив. Відповідачі, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, в засідання апеляційного суду не з'явились повторно, що відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.12.2006 року між АКІБ (в подальшому ПАТ) «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11091515000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 55 000 доларів США, із сплатою відсотків за користування кредитом 11,8 % річних, з кінцевим терміном погашення 06.12.2027 року. 15.12.2006 року між сторонами укладено договір про надання споживчого кредиту № 11097036000 на суму 20 000 доларів США, із сплатою відсотків за користування кредитом 12,8 % річних, з кінцевим терміном погашення 14.12.2016 року. 20.07.2007 року сторони уклали договір про надання споживчого кредиту № 11186799000 на суму 22 000 доларів США, із сплатою відсотків за користування кредитом 13,5 % річних, з кінцевим терміном погашення 19.07.2017 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами між банком та ОСОБА_3 07.12.2006 року, 15.12.2006 року, 20.07.2007 року укладено договори поруки відповідно № 1/11091515000-П, № 1/11097036000-П, № 1/11186799000-П, згідно яких поручитель зобов'язалася перед кредитором відповідати солідарно в повному обсязі за несвоєчасне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за договорами споживчого кредиту.

Додатковим забезпеченням виконання даних договорів є укладені 07.12.2006 року, 15.12.2006 року, 20.07.2007 року між банком та ОСОБА_2 договори іпотеки.

Відповідач ОСОБА_2 після отримання вимог про дострокове повернення кредитів та відсотків у зв'язку з неналежним виконанням умов укладених договорів і до розгляду справи в суді не сплачував щомісячно основні суми отриманих кредитів та відсотки за користування ними, порушив встановлені кредитними договорами графіки погашення кредиту, що стверджується розрахунками заборгованості.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 взятих зобов'язань по поверненню кредитних коштів станом на 17.06.2009 року виникла заборгованість на загальну суму в гривневому еквіваленті 778 625 грн. 40 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_2, уклавши вказані кредитні договори, не виконує їх істотні умови щодо порядку та строків погашення кредитів та процентів за користування ними, хоча взяв на себе зобов'язання виконувати їх вчасно, відповідно до графіків погашення заборгованості. ОСОБА_3, уклавши договори поруки, відповідає перед кредитором як солідарний боржник. Тому суд стягнув у солідарному порядку з порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 778 625 грн. 40 коп. заборгованості за вказаними договорами про надання споживчого кредиту та судові витрати.

Висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України). Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Отже, ОСОБА_2 зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства, а ОСОБА_3, як поручитель солідарно відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у ПАТ «УкрСиббанк» індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, як підставу для визнання кредитних договорів недійсними, колегія суддів відхиляє.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

За змістом ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором.

При цьому, згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 вказаного Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. У ПАТ «УкрСиббанк» наявна відповідна банківська ліцензія № 75 та письмові дозволи Національного банку України на здійснення кредитних операцій у валюті, тому укладення сторонами оспорюваних кредитних договорів не суперечить вимогам чинного законодавства

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що відбулась істотна зміна обставин, якими він керувався, укладаючи кредитні договори, а саме: значне зростання курсу долара США по відношенні до гривні України, що потягло за собою здорожчення кредиту, колегія суддів відхиляє, оскільки укладаючи кредитні договори в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

За таких обставин судова колегія вважає, що при укладенні кредитних договорів у іноземній валюті, а також договорів поруки та іпотеки, беручи на себе певні зобов'язання, сторони усвідомлювали, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним та повинні були враховувати підвищений валютний ризик за таким кредитом.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновку суду про задоволення позову.

Судом першої інстанції зібраним доказам дана належна оцінка.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції, повно і всебічно встановивши обставини справи та визначивши правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосував правові норми і ухвалив законне й справедливе рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 22 листопада 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами та зустрічним договором ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 до акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання недійсними кредитних договорів, договору поруки, договорів іпотеки, їх виключення з Державного реєстру іпотек та зобов'язання прийняти еквівалентну суму в розмірі 489 850 грн. відповідно до кредитних договорів, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Васильковський В.М.

Судді: Ковалюк Я.Ю. Матківський Р.Й.