Ухвала суду № 23667295, 04.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2012 р.Справа № 2-а-51/10/1570

Категорія:9.2.1Головуючий в 1 інстанції: Соколенко О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді -Осіпова Ю.В.,

суддів -Золотнікова О.С., Кравця О.О.,

при секретарі Коваленко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс «Курортний»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

11.01.2010 року ТОВ «Комплекс «Курортний»звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 56 671,80 грн., вказавши, що за результатами перевірки господарської діяльності товариства встановлено порушення п.п.12,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»на підставі чого, відповідачем прийнято рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій №0012742360 від 10.12.2009 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що проведення перевірки посадовими особами державної податкової адміністрації в Одеській області відбулося неправомірно, з порушенням вимог ст.ст.11-1,11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а також, з порушенням порядку проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей. Крім того, позивач зазначає, що перевірку було проведено два рази протягом звітного періоду, що в свою чергу, є порушенням ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Таким чином, позивач вважає, що у відповідача були відсутні законні підстави для прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.12.2009 року №0012742360, та відповідно, воно є протиправним, та підлягаючим скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року адміністративний позов ТОВ «Комплекс «Курортний» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.12.2009 року №0012742360 у розмірі 56 401 грн. 80 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси подала апеляційну скаргу, в яких зазначають, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального права та просять скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.10 року, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Комплекс «Курортний»у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, виступ представника позивача, який заперечував проти її задоволення та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З 25.11.2009 року по 30.11.2009 року посадовими особами ДПА в Одеській області, а саме: головним державним податковим ревізор-інспектором Петренко Н.В. та старшим державним податковим інспектором Димитровим А.В., на підставі направлення №7682/23-7017 від 19.11.2009 року, згідно плану-графіку «Проведення перевірок відділом контролю зі здійсненням розрахункових операцій відділу контролю ДПА в Одеській області на листопад 2009 року», було проведено перевірку ТОВ «Комплекс «Курортний»за адресою: м. Одеса, пр.Курортний,2, щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами господарювання, наявністю торгових патентів, ліцензій, за результатами якої складений акт перевірки.

Так, актом перевірки встановлено: невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків суми коштів, яка вказана в денному звіті РРО; ведення обліку товарних запасів та місцем реалізації та зберігання з порушенням встановленого законом порядку, а саме, встановлено надлишок (невідповідність) товарно-матеріальних цінностей (лікеро-горілчаних виробів), які знаходяться на реалізації (надлишок 25368,05 грн. та нестача 31033,74 грн.).

Перевірку було здійснено в присутності головного бухгалтера ОСОБА_2 та бухгалтера ОСОБА_3, але при цьому, складено акт відмови вказаних осіб від підписання матеріалів №333/23-7017 від 30.11.2009 року (а.с.36).

10.12.2009 року на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ було прийнято рішення №0012742360 про застосування до товариства штрафних санкцій на суму 56 671,80 грн. - за порушення п.12, п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Приймаючи рішення по справі та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що підприємство дотримувалось вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»щодо порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, у зв'язку з чим, рішення ДПІ від 10.12.2009 року №0012742360 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 56 401,80 грн. підлягає визнанню неправомірним та скасуванню.

Судова колегія апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Так, ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари, інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контролюючі органи мають право, відповідно до законодавства, здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

При цьому, «планова перевірка»здійснюється органами, уповноваженими Законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пп.5-9 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Така перевірка здійснюється не частіше 1-го (одного) разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку, що передбачено ч.2 ст.16 вказаного Закону.

Згідно ч.4 ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

В преамбулі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»зазначається, що цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Отже, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не приймає до уваги посилання позивача на ті обставини, що відповідачем було порушено норми ст.11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки зазначена норма регулює проведення планових та позапланових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаних з питанням сплати податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів і не поширюється на перевірки, які проводяться щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктів підприємницької діяльності.

За таких обставин, судова колегія зазначає, що суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку про те, що дана перевірка позивача була проведена в межах повноважень органів державної податкової служби України та у визначений законодавством спосіб.

Однак, разом з тим, судова колегія приймає до уваги посилання позивача на ту обставину, що зазначену перевірку позивача було здійснено протягом звітного календарного року 2 (два) рази, що, окрім акту перевірки від 30.11.2009 року, підтверджується наданим актом перевірки від 29.04.2009 року та винесеним на підставі нього рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0005332360 від 12.05.2009р., що, в свою чергу, суперечить положенням ст.16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у торгівлі, громадського харчування та послуг».

Крім того, судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні відповідач посилається на акт від 25.11.2009 року № 5728/15/32/23/02654958, в той час, як ця перевірка була здійснена в період з 25.11.2009 року по 30.11.2009 року, а акт складений 30.11.2009р. Оскільки, з копії акту, наданої позивачем не вбачалося наявного номера реєстрації та не зазначена дата складання, а тільки вказано, що перевірку закінчено 30.11.2009 року, судом 1-ї інстанції цілком обґрунтовано було зобов'язано відповідача надати копію належного акту перевірки, проте, на цю вимогу суду відповідач не надав ні вказаного акту від 25.11.2009 року, ані копію акту від 30.11.2009 року із зазначенням дат реєстрації цих актів.

Так, в ході перевірки податковим органом було встановлено порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідно до приписів якого, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідальність за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачена ст.ст.20, 21 цього Закону.

Згідно ст.20 Закону, до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, а менше 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Приписами ст.21 Закону України також встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також, перевіркою встановлено, що на думку перевіряючих, облік товарів за місцем реалізації та його зберігання на підприємстві ведеться з порушенням встановленого законом порядку, а саме, було встановлено не обліковані товари - надлишок 25 368,05 грн. та нестача - 31 033,74 грн.

Однак, вказані суми, на думку судів обох інстанцій, належним чином не були обґрунтовані та не є доведеними.

Окрім того, діючим на той час законодавством передбачено ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, тобто ця норма конкретно не визначає, що цей облік обов'язково повинен вестися виключно лише тільки за місцем реалізації товарів.

Згідно ст.6 вказаного вище Закону, облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. При цьому, такий облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства, оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до приписів п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку

А у відповідності до п.п.1,3 і 5 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Крім того, ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні, за якими вносяться записи до облікових бухгалтерських реєстрів (регістрів).

Ведення вказаних облікових бухгалтерських реєстрів, які і є документами відображення та обліку господарських операцій, в тому числі обліку товарних запасів, передбачено для підприємств-юридичних осіб та суб'єктів підприємницької діяльності - платників ПДВ відповідно до Законом України «Про податок на додану вартість».

Як зафіксовано в акті перевірки, надходження товарно-матеріальних цінностей відбувалося на підставі наданих до перевірки документів, які підтверджують надходження товарно-матеріальних цінностей, а саме: фіскальні чеки та відповідні накладні (а.с.9). До суду 1-ї інстанції позивачем також було надано копію книги обліку розрахункових операцій за період з липня по листопад 2009 року з відповідними денними звітами (а.с.139-196).

В ході з'ясування обставин справи окружним судом було встановлено, що у позивача ведеться автоматизований бухгалтерський облік за допомогою системи «1С-Бухгалтерія», що дозволяє в повному обсязі відслідкувати рух товару від надходження до реалізації. Дана обставина не заперечувалася і представником відповідача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників позивача, перевіряючими при проведенні спірної перевірки було порушено вимоги п.15 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Так, згідно п.15 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби мають право вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів.

Згідно п.11.1 «Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, документів та розрахунків»(затв. наказом МФ України №69 від 11.08.1994р.), для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 листопада 2009 року директором ТОВ «Комплекс «Курортний»видано наказ №17п «Про призначення постійно діючої інвентаризаційної комісії ТОВ «Комплекс «Курортний»»(а.с.122).

Однак, як вбачається з додатку №2 до акту (а.с.74-77), посадові особи ДПІ у Приморському районі м.Одеси здійснили інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей самостійно без присутності інвентаризаційної комісії ТОВ «Комплекс «Курортний». До того ж, та як встановлено судами обох інстанцій, вказану інвентаризацію було здійснено за даними станом на 01.07.2009 року, а не на 25.11.2009 року (т.б. на момент перевірки).

Крім того, як вбачається з пояснень представника позивача та з додатку №2 до акту, перевіряючими було занесено до відомостей данні, які відображалися декілька раз; і спеціальних вимірних засобів для алкогольних напоїв при проведенні інвентаризації також не застосовувалося.

Зазначені обставини не спростовані представниками податкового органу у судових засіданнях судів обох інстанцій, у зв'язку із чим, судова колегія вважає необгрунтованими викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, оскільки встановлений порядок на підприємстві не суперечить спеціальному законодавству, яким регламентовано ведення бухгалтерського обліку юридичними особами та їх філіями.

Отже, за таких обставин та враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками окружного суду про те, що, в даному конкретному випадку, позивачем не було порушено порядку ведення обліку товарних запасів, оскільки усі первинні документи були в наявності в бухгалтерії підприємства, про що, в свою чергу, було відомо податковим інспекторам, які проводили перевірку. Таким чином, апеляційний суд вважає, що відповідач, маючи надані законом повноваження, не вжив усіх необхідних заходів щодо повної та об'єктивної перевірки обставин, що мають значення для прийняття ним спірного рішення.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, співробітниками ДПА було встановлено, що позивачем порушено п.13 ст.3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО.

Зазначена норма Закону передбачає, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Так, з матеріалів справи видно, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків склала 200 грн., а сума готівкових коштів, яка зазначена в поточному звіті РРО становить 146 грн. Ці дані підтверджується описом наявних готівкових коштів та копією роздруківки денного звіту (а.с.28,31). Таким чином, невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків складає 54 грн.

Згідно ст.22 Закону, у разі невідповідності суми готівкових коштів, яка зазначена в денному звіті, до суб'єкта підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Тобто, виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що окружним судом було вірно встановлено, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафну санкцію у розмірі 270 грн. (54 грн. х 5).

Отже, оскільки відповідачем було належним чином доведено факт правомірності проведення перевірки та прийняття оскаржуваного позивачем рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 270 грн. за порушення п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ТОВ «Комплекс «Курортний»підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 10.12.2009 року №0012742360 в частині нарахування штрафної санкції у розмірі 56 401,80 грн. - за порушення п.12 ст.3 того ж Закону.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Окрім того, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач же, який є суб'єктом владних повноважень, в даному конкретному випадку, свою правову позицію судам 1-ї та 2-ї інстанції в повному обсязі не довів та належним чином її не обґрунтував.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про неправомірність і часткову необгунтованість прийнятого відповідачем рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції грубих порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Отже, за таких обставин, оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції, діючи в межах доводів апеляційної скарги та відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2010 року -без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Осіпов Ю.В.

Судді: Золотніков О.С.

Кравець О.О.