Постанова № 23667210, 12.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2012 р.Справа № 2-а-2477/10/1570

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -Єщенко О.В.

суддів -Димерлій О.О.

-Зуєва Л.Є.

за участю секретаря - Тулба О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2010 року, Державне підприємство «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000881530/0 від 29 грудня 2009 року на загальну суму 400,20 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що Державне підприємство «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр» сформувало податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від контрагентів із запізненням, тобто у жовтні 2009 року, у зв'язку з тим, що у серпні, вересні 2009 року, вони не мали в наявності зазначені податкові накладні, тому не включили до складу податкового кредиту суму ПДВ у період виписки цієї накладної, а включили у жовтні 2009 року - звітному періоді в якому податкова накладна була отримана.

На думку позивача, включення податкових накладних минулих періодів передбачено ЗУ «Про податок на додану вартість»та ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами».

Відповідач позовні вимоги не визнав, наполягав на порушенні позивачем вимог пп. 7.2.6 п. 7.2; 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року у задоволенні адміністративного позову Державному підприємству «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державне підприємство «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 15 грудня 2009 року по 17 грудня 2010 року, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків було проведено позапланову виїзна перевірка Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»з питання правомірності включення до податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року податкових накладних, виписаних у попередніх податкових періодах.

За наслідками перевірки було складено акт № 838/15-3/01188477/41 від 18 грудня 2009 року, яким встановлено порушення Державним підприємством «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»пп. 7.2.6 п. 7.2; 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді що перевірявся, на загальну суму 400,20 грн.

Судом встановлено, що до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2009 року, Державне підприємство «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»віднесло податкові накладні попередніх періодів (серпень, вересень 2009 року), виписаних різними контрагентами на загальну суму 5.306,60 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що право платника податку зменшити податкове заобов'язання звітного періоду за рахунок податкових накладних виписаних у минулих податкових періодах, безпосередньо пов'язано з обов'язком такого платника податку подати скаргу на такого постачальника товарів (послуг) з копією розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 7.5.1. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку -в разі розрахунку з використанням кредитних дебетових карток;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сумм цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

В силу пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит. При цьому законодавство, що регулює спірні правовідносини, дозволяє включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним за будь-який період в межах 1095 днів.

Законом встановлено, що відсутність податкової накладної є підставою для не включення до складу податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість. Спеціальним Законом також не передбачена відповідальність платника податку за порушення його контрагентом вимог законодавства, як і не передбачена залежність права покупця на віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту із своєчасністю надання продавцем податкових накладних.

З урахуванням вищевикладеного, висновки ДПІ щодо порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими, оскільки позивачем включено до складу податкового кредиту суми, підтверджені податковими накладними з урахуванням вказаних норм.

Суд критично оцінює висновок ДПІ щодо порушення Державним підприємством «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», оскільки вказана норма є диспозитивною і передбачає право, а не обов'язок платника податику, у разі відмови з боку постачальника товарів (робіт, послуг) надати податкову накладну, додати до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на такого постачальника. Крім цього, відмова контрагента позивача не мала місця, в зв'язку з чим, підстави для подання скарги були відсутні.

Крім того, недотримання підприємством порядку, встановленого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених витрат до податкового кредиту, так як згідно з ч. 2 пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сумм податку включенного до податкового кредиту на момент проведення перевірки платника податку. При цьому суд враховує, що на час проведення перевірки позивачем були надані документи бухгалтерського та податкового обліку в повному обсязі.

Положеннями ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову. В судовому засіданні представник відповідача не довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами, з посиланням на відповідні положення законодавства, необгрунтованість позовних вимог позивача.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з п. 4 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків скасувати та прийняти нове рішення.

Адміністративний позов Державного підприємства «Одеський обласний радіотелевізійний передавальний центр»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків № 0000881530/0 від 29 грудня 2009 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Єщенко О.В.

суддя Димерлій О.О.

суддя Зуєва Л.Є.