Ухвала суду № 23667185, 19.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2012 р.Справа № 2-а-4135/08/1570

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лад-Агро»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

СВК «Лад-Агро»звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції від 03.09.2007 року №0000041000/0, від 15.11.2007 року №0000041000/1 та від 18.01.2008 року №0000041000/2, якими товариству визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій в сумі 106 744 грн. за порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В обґрунтування позову зазначено, що висновок податкового органу про безпідставне віднесення товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що підтверджується податковими накладними, виписаними ПП «Антарес Плюс»не ґрунтується на законі та суперечить фактичним обставинам справи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Ізмаїльська об'єднана державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, які є предметом оскарження, став акт Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції від 23.08.2007 року №821/23/32319589 про результати позапланової виїзної документальної перевірки з питань правових відносин СВК «Лад-Агро»з ПП «Антарес Плюс»за період з 01.01.2006 року по 01.04.2007 року.

Перевіркою встановлено порушення п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 106 743,75 грн. Суть порушення, на думку податкового органу, полягала у тому, що у березні 2006 року позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Антарес Плюс», які, згідно постанови Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2007 року визнані недійсними разом зі статутом, свідоцтвом платника ПДВ та всіма первинними бухгалтерськими документами.

Зазначені обставини, за висновком відповідача, свідчать про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту по деклараціям за березень 2006 року сум ПДВ по податковім накладним, виданим контрагентом позивача ПП «Антарес Плюс».

Інших правових та фактичних підстав для зменшення позивачеві податкового кредиту податковою інспекцією не встановлено, реальність здійснення господарських операцій податковою інспекцією не заперечується.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000041000/0 від 03.09.2007 року, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання зі сплати штрафних санкцій в сумі 106 744 грн. за порушення пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийняті аналогічні повідомлення-рішення від 15.11.2007 року №0000041000/1 та від 18.01.2008 року №0000041000/2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент видачі податкових накладних ПП «Антарес Плюс»перебувало на обліку як платник ПДВ та було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, договори та податкові накладні підписані директором ПП «Антарес Плюс»ОСОБА_3, які в судовому порядку недійсними не визнавались, товарність господарських операцій повною мірою підтверджується первинними бухгалтерськими документами позивача, зокрема, товарно-транспортними накладними та копіями сільгоспобліку форми № 118, №29-сг, №4-сг, отже нарахування позивачеві штрафних санкцій є протиправним.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його правильним та обґрунтованим, при цьому зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 названого Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з установлених судом першої інстанції обставин справи, включена позивачем сума податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджена податковими накладними, які відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону.

Відповідачем, в свою чергу, не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товарів, робіт та послуг позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків.

Доводи ДПІ про те, що СВК «Лад-Агро»не підтвердило своє право на податковий кредит з огляду на визнання недійсним з моменту реєстрації свідоцтва платника ПДВ його контрагента (постачальника товарів), обґрунтовано не були взяті до уваги судом першої інстанції, оскільки на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) ПП «Антарес Плюс» було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ.

Усі ж операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення його юридичної особи, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу факту подальшого припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. Водночас доказів обізнаності позивача про факт припинення або недобросовісний характер діяльності ПП «Антарес Плюс» (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності) скаржником не подано.

Наведене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Крім цього, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, договори, податкові накладні та інші первинні бухгалтерські документи, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, від їмені ПП «Антарес Плюс»підписані директором ОСОБА_3, в той час як постановою Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2007 року, яка стала підставою для прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, визнано недійсними всі первинні документи, складені та підписані від імені ОСОБА_4.

З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені судом фактичні дані зі спору слід погодитися з висновками суду першої інстанції про незаконність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим процесуальні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1. ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2009 року у справі за адміністративним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Лад-Агро»до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень - рішень -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.