Ухвала суду № 23667158, 10.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2012 р.Справа № 2-а-4668/11/2170

Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Кравченко К.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого -Ступакової І.Г.

суддів - Бітова А.І.

- Милосердного М.М.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Голови комісії з проведення реорганізації Державної податкової інспекції у Бериславському районі на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Бериславський елеватор»до Державної податкової інспекції у Бериславському районі, третя особа Приватне підприємство «Херсонський завод пластикових виробів»про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Бериславський елеватор»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бериславському районі про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2011р. №0000372310, яким позивачу визначені податкові зобов'язання по податку на додану вартість на суму 94170 грн., у тому числі 75336 грн. - за основним платежем та 18834 грн. - за штрафними санкціями.

В обґрунтування позову зазначалося про те, що позивач не погоджується з висновками акту перевірки та спірним рішенням з тих підстав, що придбання у ПП «Херсонський завод пластикових виробів»товару є цілком законними операціями, проведеними позивачем з метою подальшої реалізації цих товарів на експорт нерезидентам. Придбання товарів у вказаного контрагента підтверджено належними первинними документами, які відповідають вимогам законодавства, і є підставою для включення позивачем ПДВ за цими операціями до податкового кредиту декларації з ПДВ за листопад 2010 року. Твердження ДПІ про порушення позивачем норм Цивільного кодексу України при укладанні із ПП «Херсонський завод пластикових виробів»нікчемних правочинів позивач вважає надуманими і не підтвердженими належними доказами. Посилання ДПІ на обставини діяльності зазначених в акті перевірки контрагентів його постачальника позивач вважає такими, що не можуть спростовувати законність та реальність господарських операцій позивача із ПП «Херсонський завод пластикових виробів».

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Бериславський елеватор»до Державної податкової інспекції у Бериславському районі задоволений. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бериславському районі від 13.09.2011р. № 0000372310.

В апеляційній скарзі Голови комісії з проведення реорганізації Державної податкової інспекції у Бериславському районі ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Голови комісії з проведення реорганізації Державної податкової інспекції у Бериславському районі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Бериславському районі було проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 26.08.2011р. №358/232/00956595 про результати документальної невиїзної перевірки позивача з питань підтвердження правильності формування податкового кредиту при проведених взаєморозрахунках з ПП «Херсонський завод пластикових виробів»з 01.11.2010р. по 30.11.2010р..

За висновками акту перевірки позивач порушив вимоги ряду статей Цивільного кодексу України (ст.ст. 203, 215, 662, 655. 656), уклавши із ПП «Херсонський завод пластикових виробів»правочини, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Це порушення полягає у тому, що товар від ПП «Херсонський завод пластикових виробів»до позивача реально не поставлявся, а тому сформований позивачем в декларації з ПДВ за листопад 2010 року по цьому постачальнику податковий кредит на суму 75336 грн. ДПІ вважає недійсними. Результатом таких безтоварних поставок за висновком ДПІ стало завищення позивачем податкового кредиту за листопад 2010р на суму 75336 грн..

Таке завищення податкового кредиту стало підставою для донарахування позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Бериславському районі від 13.09.2011р. № 0000372310 ПДВ в сумі 75336 грн. та штрафної санкції в сумі 18834 грн..

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що дії позивача по віднесенню до податкового кредиту листопада 2010 року суми ПДВ по операціям із ПП «Херсонський завод пластикових виробів»свідчать про його добросовісність як платника податків, а вчинені позивачем господарські операції з цим контрагентом не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Колегія суддів погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 вказаної статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання позивачем у постачальника (ПП «Херсонський завод пластикових виробів») товарів, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

В свою чергу, отримані позивачем документи (податкові накладні, видаткові накладні, договір купівлі-продажу, акт приймання-передачі до договору, документи надані у судовому засіданні третьою особою - ПП «Херсонський завод пластикових виробів»в підтвердження здійснення господарських операцій з позивачем та своїми контрагенами), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своєму безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платника податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено про відсутність у контрагента позивача - ПП «Херсонський завод пластикових виробів»необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, у зв'язку з чим, апелянт прийшов до висновку, що в порушення ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст.662 Цивільного кодексу України, позивач уклав правочин, який не спрямовано на настання правових наслідків.

З приводу наступних висновків ДПІ колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, котре не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Отже, з урахуванням вище вказаних норм та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач, складаючи акт за результатами проведеної перевірки, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору між позивачем та ПП «Херсонський завод пластикових виробів», оскільки позиція ДПІ про те, що вказані господарські операції не спрямовані на реальне настання правових наслідків, не підкріплена належними доказами чи рішенням суду про визнання їх такими.

Між іншим, надані до матеріалів справи позивачем документи (вантажно-митні декларації, акт виконаних комісіонером робіт, звіт про надходження валютної виручки по договору комісії, банківська виписка по розрахунковому рахунку позивача), які підтверджують реалізацію позивачем придбаного у ПП «Херсонський завод пластикових виробів»товару на експорт через комісіонера - ПП «Биджиен», також дали суду першої інстанції обґрунтовані підстави для висновків про реальність господарських операцій позивача зі своїм контрагентом (ПП «Херсонський завод пластикових виробів»).

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає та вважає такими, які ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Голови комісії з проведення реорганізації Державної податкової інспекції у Бериславському районі залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: