Постанова № 23660708, 09.04.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1019/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гарника К.Ю.,

при секретарі - Онищенко С.В.,

за участю:

представника позивача - Білоярець І.С.,

представника відповідача - Крицького Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавахіммаш" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21 лютого 2012 року Публічне акціонерне товариство "Полтавахіммаш" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Полтавахіммаш") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ в м. Полтаві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.11.2011 №0000782302 в частині збільшення податку на прибуток у розмірі 187 195,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на проведення планової виїзної перевірки ДПІ в м. Полтаві, за результатами якої встановлено порушення, зокрема, підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у зв'язку зі здійсненням списання простроченої кредиторської заборгованості перед ЗАТ "ТД "Азовзагальмаш", проведеної у ІІІ кварталі 2010 року та подальшим не проведенням коригувань валових витрат з підстав такого списання. За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт від 21.10.2011 № 8245/23-4/00217449, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 № 00782302, яке позивач вважає частково неправомірним, а висновки перевіряючих щодо проведеного списання такими, що суперечать нормам законодавства чинного на момент виникнення спірних правовідносин. При цьому зазначаючи, що вартість зазначених товарів залишилась не сплаченою по закінченні строку позовної давності, а також на підставі пункту 1.22 статті 1 вищезазначеного Закону ВАТ "Полтавхіммаш" списало кредиторську заборгованість, що залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, і на підставі підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 того ж Закону включило до складу валового доходу підприємства у зазначеному звітному періоді, у якому відбулося списання, що підтверджується податковими деклараціями, даними головної книги та журналів-ордерів відповідних рахунків. Оскільки, при придбанні товарів ВАТ "Полтавхіммаш" віднесло їх вартість до валових витрат, а при їх продажу (після переробки) -до валового доходу, то операція закрилася у минулому періоді. По факту списання неоплаченої кредиторської заборгованості, сума такої кредиторської заборгованості повторно віднесено до валового доходу, як безповоротну фінансову допомогу. При цьому вказаним Законом не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі несплати товарів у межах строку позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У наданих до суду запереченнях відповідач зазначав, що вказаною перевіркою виявлено, що позивач мав прострочену кредиторську заборгованість перед ЗАТ "ТД "Азовзагальмаш" за отримані товари. Вартість товарів була віднесена до складу валових витрат ПАТ "Полтавхіммаш" у податковому періоді, на який припадала перша подія (отримання товарів). У ІІІ кварталі 2010 року товариством проведено списання цієї простроченої кредиторської заборгованості Дт рах.63 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", Кт рах. 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості". Коригування валових витрат (у зв'язку з відсутністю компенсації вартості товару) платником не проводилося. У зв'язку з тим, що платником не здійснено компенсацію вартості товарів, які він отримав, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР. В тому винесене податкове повідомлення-рішення в оскаржуваній частині є правомірним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Публічне акціонерне товариство "Полтавахіммаш" зареєстроване як юридична особа 12.07.1994 виконавчим комітетом Полтавської міської ради, ідентифікаційний номер 00217449.

В період з 05.09.2011 по 15.10.2011 На підставі направлень від 05.09.2011 № 1492, № 1489, № 1493, № 1491, № 1490, № 1497, № 1483, № 1494 та від 03.10.2011 №1688 виданих ДПІ у м. Полтаві працівниками відповідача, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведена планова виїзна документальна перевірка ПАТ "Полтавхіммаш" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.06.2011. За результатами проведеної перевірки складено акт від 21.10.2011 № 8245/23-4/00217449, яким зафіксовано порушення позивачем, зокрема, підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР, а також підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, що призвело до заниження податку на прибуток в загальній сумі 263627,00 грн, в тому числі: за І квартал 2011 року на 230789,00 грн та за ІІ квартал 2011 року на 32838,00 грн (а.с. 8-62).

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 № 00782302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 303479,50 грн, в тому числі: 263627,00 грн - за основним платежем та 39852,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 63).

Не погодившись з вказаним повідомленням-рішенням в частині збільшення суми податку на прибуток у розмірі 187195,00 грн, із них за основним платежем -149756,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями -37439,00 грн, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової адміністрації в Полтавській області від 30.12.2011 № 3856/10/25-016 про результати розгляду скарги від 16.11.2011 № 18-02/3267 зазначене податкове повідомлення-рішення в оскаржуваній частині залишено без змін, а скаргу -без задоволення (а.с. 64-73).

Рішенням Державної податкової служби України від 06.02.2012 № 2294/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги від 12.01.2012 № 18-02/137 податкове повідомлення-рішення від 08.11.2011 № 00782302 в оскаржуваній частині залишено без змін, а скаргу -без задоволення (а.с. 74-80).

Не погодившись з вказаним повідомленням-рішенням в частині збільшення суми податку на прибуток у розмірі 187195,00 грн, із них за основним платежем -149756,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями -37439,00 грн, позивач оскаржив його в до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням в оскаржуваній частині, суд виходив з наступного.

У відповідності до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно з пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР встановлені правила ведення податкового обліку, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів. Згідно підпункту 11.2.1 датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку -день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пункту 1.22 статті 1 Закону № 334/94-ВР до безповоротної фінансової допомоги належать суми заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 за № 435-ІУ строк позовної давності у загальному випадку становить три роки. Після закінчення строку позовної давності така заборгованість вважається безнадійною (пункту 1.25 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 за №283/97-ВР). При цьому кредиторська заборгованість, що залишена не погашеною вважається безповоротною фінансовою допомогою (підпункт 4.1.6 пункт 4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР) і включається до складу валового доходу підприємства.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Згідно підпункту 4.1.6 пункту 4.6 статті 4 вказаного вище Закону валовий дохід включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Так, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що між ПАТ "Полтавхіммаш" та ЗАТ "ТД "Азовзагальмаш" було укладено договір від 06.02.2007 № 25 ТД, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується виготовити та відвантажити, а Покупець прийняти та оплатити Товар в кількості, асортименті, по цінам та в строки поставки, вказаній у Специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору (а.с. 160-162). Реальність вказаних операцій з поставки ТМЦ відповідачем не оскаржується та підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів звірки взаєморозрахунків та специфікацій (а.с. 121-146, 163-175). Однак, вказані операції не були сплачені, у зв'язку з чим виникла кредиторська заборгованість.

01 липня 2010 року позивачем була списана кредиторська заборгованість ЗАТ "ТД "Азовзагальмаш" перед ВАТ "Полтавхіммаш", в зв'язку із виходом строку позовної давності, більше 3-х років, в сумі 718 954,26 грн та відображено проводкою: - Д-т 6311 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками запасів", а також К-т 717 "Дохід від списання кредиторської заборгованості", що відображено у головної книзі та оборотно-сальдовій відомості по рах.6311 за липень 2010 року (а.с. 150).

Згідно пояснень представника відповідача при списанні простроченої кредиторської заборгованості підприємством не проведено сортування валових витрат. в порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України №334/94-ВР валові витрати підприємства завищено за ІІІ кварталі 2010 року на суму 599024,00 грн, що не відповідає пункту 3 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143 та зареєстрованого в Мін'юсті України 08.04.2003 за № 271/7592.

Суд не погоджується з вказаним твердженням, оскільки Законом № 334/94-ВР не передбачена норма, яка б зобов'язувала платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі несплати товарів у межах строку позовної давності.

Отже, в ході судового розгляду справи позивачем в повному обсязі спростовано доводи відповідача щодо зафіксованих актом перевірки порушень, а також доведено правомірність проведених дій щодо списання безнадійної заборгованості.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування валових витрат та визначення сум податку, а також має належне документальне підтвердження.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки спірне податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який згідно з частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі його неправомірності визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне в силу частини 2 статті 11 вказаного Кодексу вийти за межі позовних вимог про скасування цього рішення, та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтавахіммаш" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення в частині задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 08.11.2011 №0000782302 в частині збільшення податку на прибуток у розмірі 187 195,00 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавахіммаш" витрати у вигляді судового збору у розмірі 1871 гривень 95 копійок.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 13 квітня 2012 року.

Суддя К.Ю. Гарник