Постанова № 23660702, 05.04.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2012 року м. ПолтаваСправа №2а-1670/875/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Протас О.М.,

за участю:

представника позивача - Тищенка С.Ю.

представника відповідача - Магер О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

15 лютого 2012 року Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2011 року №0001792305, №0001802305, від 11 листопада 2011 року №0002002305.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне зменшення суми розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість. Висновки Акту позапланової невиїзної перевірки від 25 серпня 2011 року №6530/7/23-6/31495420 про завищення податкового кредиту на загальну суму 50617,61 грн. є необґрунтованими та спростовуються належним виконанням сторонами умов договору і первинними бухгалтерськими документами. Зауважує, що ТОВ "Карат" на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Позивач, не погоджуючись з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, вказує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні. У своїх письмових запереченнях зазначав, що у контрагента позивача ТОВ "Карат" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспорт, складські приміщення. У зв'язку з цим, за результатами перевірки, позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 50617,00 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 25 серпня 2011 року ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" (код ЄДРПОУ 31495420) з питань правильності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Карат" (код ЄДРПОУ 30712966) у березні 2010 року та у квітні 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 28 серпня 2011 року №6530/7/23-6/31495420 /а.с. 15-28/, у якому відображено порушення вимог підпунктів 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4, підпункту 7.5.1, пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", а саме: завищено податковий кредит у березні 2010 року на суму 9391,25 грн., у квітня 2010 року на суму 41226,36 грн.

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що у контрагента позивача ТОВ "Карат" відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру /а.с. 27/.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2011 року №0001792305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 54853,75 грн., в тому числі 43883,00 грн. за основним платежем, 10970,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями /а.с. 12/ та №0001802305, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6734,00 грн. /а.с. 13/.

За наслідками адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень 31 жовтня 2011 року Державною податковою адміністрацією у Полтавській області прийнято рішення №3167/10/25-016 про результати розгляду скарги, згідно якої скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2011 року №0001792305, №0001802305 та зобов'язано ДПІ у м. Полтаві винести податкове повідомлення-рішення на зменшення суми від'ємного значення по податку на додану вартість у розмірі 50617,00 грн. /а.с. 44-47/.

11 листопада 2011 року ДПІ у м. Полтаві на підставі Акту перевірки від 28 серпня 2011 року №6530/7/23-6/31495420, з урахуванням рішення від 31 жовтня 2011 року №3167/10/25-016 про результати розгляду скарги, винесено податкове повідомлення-рішення №0002002305, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 50617,00 грн. /а.с. 154/.

Рішенням Державної податкової служби України від 16 січня 2012 року №1014/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги залишено без змін рішення, прийняте за результатом розгляду скарги, а скаргу без задоволення /52-54/.

Однак, позивач не погодився з податковими повідомленнями-рішеннями від 19 вересня 2011 року №0001792305, №0001802305, від 11 листопада 2011 року №0002002305 та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 19 вересня 2011 року №0001792305, №0001802305, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 56.1. статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" оскаржило податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2011 року №0001792305, №0001802305у адміністративному порядку.

За наслідками адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області 31 жовтня 2011 року №3167/10/25-016 про результати розгляду скарги /а.с. 44-47/, залишеним без змін рішенням Державної податкової служби України від 16 січня 2012 року №1014/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги /а.с. 52-54/, скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2011 року №0001792305, №0001802305.

Згідно підпункту 60.1.2. пункту 60.1. статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

Отже, податкові повідомлення-рішення від 19 вересня 2011 року №0001792305, №0001802305 вважаються відкликаними за наслідками процедури їх адміністративного оскарження, а тому відсутні підстави для скасування їх у судовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 19 вересня 2011 року №0001792305, №0001802305 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 11 листопада 2011 року №0002002305, суд виходить з наступного.

Господарські відносини позивача (Покупець) з ТОВ "Карат" (Продавець) ґрунтувалися на підставі договірних відносин з продажу лому чорних металів для здійснення господарської діяльності ПП "Полтавський ливарно-механічний завод", а саме: виготовлення готової продукції з метою її подальшої реалізації.

Так, судом встановлено, що 26 березня 2010 року між ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" (Покупець) та ТОВ "Карат" (Продавець) укладено договір №09/02 купівлі-продажу лому чорних металів /а.с. 29-30/, згідно пункту 1.1. умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити лом чорних металів, в подальшому Товар.

Пунктом 1.1. Договору визначено, що асортимент, кількість, період та умови поставки, ціна одиниці Товару та загальна сума кожної поставки визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Поставка Товару здійснюється партіями за умови фактичної наявності у Продавця Товару на протязі всього строку дії Договору на наступних умовах - франко-склад Покупця /пункт 2.1. Договору/.

Згідно пункту 2.3. Договору поставка Товару здійснюється транспортом Продавця.

Відповідно до пункту 3.1. Договору оплата партії Товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на умовах 100% передплати. Якщо Товар поставлено Покупцю без передплати, то Покупець у будь-якому випадку зобов'язаний повністю оплатити вартість отриманого Товару у строк, не пізніше 5 календарних днів з моменту отримання рахунку Покупцем.

Позивачем на підтвердження виконання укладеного договору та реальності вчинення господарських операцій між ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" та ТОВ "Карат" до суду надано копії специфікацій №1 від 26 березня 2010 року /а.с. 160/ та №2 від 06 квітня 2010 року /а.с. 161/, які повністю відповідають вимогам пункту 1.1. Договору в частині визначення асортименту, кількості, умовам поставки, ціні за одиницю Товару.

За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ "Карат", позивачу виписано наступні документи:

- податкову накладну від 29 березня 2010 року №804 (найменування Товару - брухт металевий №3, кількість - 20,4900 т.) на загальну суму 56347,51 грн., у тому числі ПДВ 9391,25 грн. /а.с. 56/; видаткову накладку від 29 березня 2010 року №804 (найменування Товару - брухт металевий №3, кількість - 20,49 т.) на загальну суму 56347,51 грн., у тому числі ПДВ 9391,25 грн. /а.с. 99/;

- податкову накладну від 08 квітня 2010 року №961 (найменування Товару - брухт металевий №3, кількість - 19,3600 т.) на загальну суму 57112,15 грн., у тому числі ПДВ 9518,69 грн. /а.с. 59/; видаткову накладну від 08 квітня 2010 року №961 (найменування Товару - брухт металевий №3, кількість - 19,36 т.) на загальну суму 57112,15 грн., у тому числі ПДВ 9518,69 грн. /а.с. 100/;

- податкову накладну від 13 квітня 2010 року №1022 (найменування Товару - брухт металевий №3, кількість - 22,3800 т.) на загальну суму 66021,18 грн., у тому числі ПДВ 11003,53 грн. /а.с. 62/; видаткову накладну від 13 квітня 2010 року №1022 (найменування Товару - брухт металевий №3, кількість - 22,38 т.) на загальну суму 66021,18 грн., у тому числі ПДВ 11003,53 грн. /а.с. 101/;

- податкову накладну від 26 квітня 2010 року №1202 (найменування Товару - брухт металевий №3, кількість - 22,1100 т.) на загальну суму 65224,68 грн., у тому числі ПДВ 10870,78 грн. /а.с. 64/; видаткову накладну від 26 квітня 2010 року №1202 (найменування Товару - брухт металевий №3, кількість - 22,11 т.) на загальну суму 65224,68 грн., у тому числі ПДВ 10870,78 грн. /а.с. 102/;

- податкову накладку від 30 квітня 2010 року №1283 (найменування Товару - брухт металевий №3, кількість - 20,0000 т.) на загальну суму 59000,16 грн., у тому числі ПДВ 9833,36 грн. /а.с. 68/; видаткову накладну від 30 квітня 2010 року №1283 (найменування Товару - брухт металевий №3, кількість - 20,00 т.) на загальну суму 59000,16 грн., у тому числі ПДВ 9833,36 грн. /а.с. 103/.

Зазначені податкові накладні оформлені згідно вимог підпункту 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ТОВ "Карат", яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ, із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Оплата проводилась у безготівковій формі згідно платіжних доручень від 29 березня 2010 року №4853 на загальну суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн. /а.с. 57/, від 31 березня 2010 року №4895 на загальну суму 46347,51 грн., у тому числі ПДВ 7724,59 грн. /а.с. 58/, від 08 квітня 2010 року №4917 на загальну суму 10000,00 грн., у тому числі ПДВ 1666,67 грн. /а.с. 60/, від 09 квітня 2010 року №4918 на загальну суму 47112,15 грн., у тому числі ПДВ 7852,03 грн. /а.с. 61/, від 14 квітня 2010 року №4937 на загальну суму 66021,18 грн., у тому числі ПДВ 11003,53 грн. /а.с. 63/, від 29 квітня 2010 року №5002 на загальну суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,35 грн. /а.с. 65/, від 05 травня 2010 року №5017 на загальну суму 12000,00 грн., у тому числі ПДВ 2000,00 грн. /а.с. 66/, від 07 травня 2010 року №5020 на загальну суму 3224,68 грн., у тому числі ПДВ 537,45 грн. /а.с. 67/, від 11 травня 2010 року №38 на загальну суму 59000,16 грн., у тому числі ПДВ 9833,36 грн. /а.с. 69/.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що придбаний товар поставлявся до складських приміщень транспортом Продавця відповідно до пункту 2.3. Договору, на підтвердження чого надано прибуткові накладні від 29 березня 2010 року №297 (найменування Товару - брухт металевий №3, кількість - 20,49 т.) на загальну суму 56347,51 грн., у тому числі ПДВ 9391,25 грн. /а.с. 104/; від 08 квітня 2010 року №334 (найменування Товару - брухт металевий №3, кількість - 19,36 т.) на загальну суму 57112,15 грн., у тому числі ПДВ 9518,69 грн. /а.с. 105/; від 13 квітня 2010 року №361 (найменування Товару - брухт металевий №3, кількість - 22,38 т.) на загальну суму 66021,18 грн., у тому числі ПДВ 11003,53 грн. /а.с. 106/; від 26 квітня 2010 року №398 (найменування Товару - брухт металевий №3, кількість - 22,11 т.) на загальну суму 65224,68 грн., у тому числі ПДВ 10870,78 грн. /а.с. 107/; від 01 травня 2010 року №443 (найменування Товару - брухт металевий №3, кількість - 20 т.) на загальну суму 59000,16 грн., у тому числі ПДВ 9833,36 грн. /а.с. 108/.

Згідно довідки від 14 березня 2010 року №116, виданої ПП "Полтавський ливарно-механічний завод", вбачається, що підприємство позивача має в приміщенні будівлі ливарного цеху, яка обліковується на балансовому рахунку №103 з інвентаризаційним номером №65, обладнані складські приміщення, що є власністю ПП "Полтавський ливарно-механічний завод".

В подальшому придбаний товар використовувався у господарській діяльності позивача, а саме: для виготовлення готової продукції з метою її подальшої реалізації, що підтверджується поясненнями представника позивача, наданими у судовому засіданні, та копіями накладних від 26 квітня 2010 року № 103 /а.с. 111/, від 26 квітня 2010 року №106 /а.с. 110/, від 26 травня 2010 року №134 /а.с. 112/, від 30 червня 2010 року №186а /а.с. 113/.

Таким чином, ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" віднесено до складу податкового кредиту за березень-квітень 2010 року суму ПДВ по зазначеним вище податковим накладними всього на суму 50617,00 грн.

Суд звертає увагу, що перевіряючими в Акті перевірки не зазначено, які саме порушення допущено позивачем ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" чи його контрагентом ТОВ "Карат" під час укладення та виконання договору від 26 березня 2010 року №09/02.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на невизнання податковим органом декларацій ТОВ "Карат", поданих протягом 2010 року, як податкової звітності, як на підставу для визнання правочину між ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" та ТОВ "Карат" нікчемним /а.с. 22/, оскільки Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Із наданого відповідачем Акту документальної невиїзної перевірки ТОВ "Карат" від 18 лютого 2011 року №745/2312/30712966/20 /а.с. 127-146/ судом встановлено, що у період укладення та виконання договору від 26 березня 2010 року №09/02 ТОВ "Карат" був зареєстрований платником ПДВ (свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Карат" анульовано лише 15 лютого 2011 року) /а.с. 128/.

При цьому, в тексті Акту перевірки відсутні дані про аналіз працівниками податкового органу первинної документації щодо даних операцій, натомість робиться висновок про те, що угода між платником податку ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" та його контрагентом ТОВ "Карат" не мала реального характеру, а вчинялася вона без мети реального настання правових наслідків з метою включення платником податку відповідних до сум до складу податкового кредиту /а.с. 27/.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковий орган не перевірив у належний спосіб дійсність відповідних фінансово-господарських операцій.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Законом України "Про податок на додану вартість" визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 цього Закону право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість до дати його анулювання.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

При цьому підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що податковий кредит позивача за березень, квітень 2010 року за результатами господарських операцій з ТОВ "Карат" на суму ПДВ 50617,00 грн. позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, підтверджених первинними документами (видатковими накладними, специфікаціями), виданих на реально отриманий товар, призначений для використання в господарській діяльності, що ґрунтується на вимогах Закону України "Про податок на додану вартість". Натомість, висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на зазначену суму є необґрунтованим.

Доводи відповідача про нікчемність договору позивача з ТОВ "Карат" відхиляються судом з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Реальність господарської операції позивача з ТОВ "Карат" підтверджується первинними бухгалтерськими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Відповідачем не доведено, що договір позивача із вказаним контрагентом був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Як припущення, суд розцінює висновки відповідача про відсутність у контрагента ПП "Карат" власних виробничих, складських торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності. По-перше, відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для реалізації товару, що проданий ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" на умовах франко-склад покупця. По-друге, такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Крім того, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся, а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

Таким чином, висновки податкового органу про нікчемність оподатковуваної угоди зроблені на підставі необґрунтованих та недоведених припущень. Відповідачем не надано доказів, належних для визнання зазначеного правочину нікчемним.

З огляду на викладене податковий орган безпідставно та протиправно поставив під сумнів розмір податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларований позивачем по взаємовідносинам з ТОВ "Карат".

Суд зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Карат" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2011 року №0002002305.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 11 листопада 2011 року №0002002305 обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення від 11 листопада 2011 року №0002002305 є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 11 листопада 2011 року №0002002305.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а згідно частини третьої цієї ж статті, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 11 листопада 2011 року №0002002305, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 50617,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 квітня 2012 року.

Суддя Л.М. Петрова