Постанова № 23659811, 06.04.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2012 року Справа № 2а/0370/493/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Йовик С.Б.,

за участю представника позивача Ганущин М.В.,

представника відповідача Новосада Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» (надалі - ТзОВ «ПАККО Холдинг») звернулося з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Луцька ОДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0004012301 від 15.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Оскаржуване рішення було винесено на підставі Акту про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «ПАККО Холдинг» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з платником податків ТОВ «Імпорт - Офіс» за період з січня 2011 року по квітень 2011 року та з ТзОВ «Белладжіо» за січень 2011 року №9568/23-2/34928470 від 29.11.2011 року. На думку відповідача всі господарські операції між позивачем та ТОВ «Імпорт - Офіс», а також між ТзОВ «Белладжіо» мають ознаки фіктивності та нікчемності. На підставі вказаного Акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0004012301 від 15.12.2011 року.

Позивач з вказаним податковим повідомленням-рішенням №0004012301 від 15.12.2011 року не погоджується з наступних підстав.

18.10.2010 року між ТзОВ «ПАККО Холдинг» та ТОВ «Імпорт - Офіс» укладено договір поставки №180610-01/1п. На виконання умов договору в січні, березні, квітні 2011 року позивачу було поставлено канцелярське приладдя на суму 19308, 63 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 3218, 1 грн. Факт отримання товару підтверджується первинними документами, а саме: видатковими накладними та податковими накладними. Позивач повністю розрахувався за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 20386 грн.

01.06.2010 року між ТзОВ «ПАККО Холдинг» та ТзОВ «Белладжіо» укладено договір поставки №010600-104/1п. На виконання умов договору в січні 2011 року позивачу було поставлено колготи на суму 559, 34 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 93, 22 грн. Факт отримання товару підтверджується первинними документами, а саме: видатковою накладною та податковою накладною. Крім того, ТзОВ «Белладжіо» надало копію документу про відправку кур'єром «Міст-Експрес» на адресу торгового об'єкта позивача посилки.

Позивач повністю розрахувався за поставлений товар.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу. Складовими господарської діяльності будь-якого суб'єкта господарювання є господарські операції, які згідно з вимогами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фіксуються в первинних документах.

Придбання позивачем у своїх контрагентів ТзОВ «Белладжіо» та «Імпорт - Офіс» товарів, відображених у накладних, пов'язано з господарською діяльністю позивача, оскільки він є оператором торгівельних мереж «Вопак» та «ПАККО», через які здійснює реалізацію товарів. На підставі вказаних господарських операцій позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суми, пов'язані з поставкою товарів від ТзОВ «Белладжіо» та ТОВ «Імпорт - Офіс».

Отже, висновки податкового органу про фіктивність та нікчемність укладених позивачем договорів з вищевказаними контрагентами є хибними, оскільки у ТзОВ «ПАККО Холдинг» наявні всі необхідні, належним чином оформлені, первинні документи на підтвердження здійснення вищевказаних правочинів. А тому, у відповідача не було підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0004012301 від 15.12.2011 року.

Відповідачем було надано заперечення на адміністративний позов, яке обґрунтовано наступним. В ході проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «ПАККО Холдинг» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з платником податків ТОВ «Імпорт - Офіс» за період з січня 2011 року по квітень 2011 року та з ТзОВ «Белладжіо» за січень 2011 року був складений Акт №9568/23-2/34928470 від 29.11.2011 року, яким встановлено, що позивач при формуванні податкового кредиту в деклараціях за січень, березень, квітень неправомірно включив 3310 грн.

З аналізу податкової звітності по Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва №1034/23-2/21657750 від 08.08.2011 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Імпорт-Офіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Пріоріті Імпорт» за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року встановлено, що контрагенти, які були основними постачальниками товару для ТОВ «Імпорт - Офіс» не знаходяться за фактичними юридичними адресами, відсутні власні основні засоби, а тому їхня діяльність здійснювалась без наміру створення правових наслідків. А відтак, будь-які правовідносини між ТОВ «Імпорт - Офіс» та ТзОВ «ПАККО Холдинг» здійснювались з метою штучного формування податкового кредиту.

Відповідно до Акту ДПІ в Приморському районі м. Одеси №570/23-4/33017545 від 07.04.2011 року про неможливість проведення документальної перевірки ТзОВ «Белладжіо» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року. В даному Акті зазначено, що у ТзОВ «Белладжіо» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за зазначеною адресою, а тому угоди з контрагентами, здійснені в січні 2011 року, містять ознаки нікчемності.

З вищенаведеного вбачається, що позивач вступив у правовідносини ТзОВ «Белладжіо» та ТОВ «Імпорт - Офіс» без мети реального настання правових наслідків з ціллю завищення валових витрат та формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав у ньому викладеному та просив позовні вимоги задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає. При цьому судом враховано наступне.

Судом встановлено, що в період з 24.11.2011 року по 29.11.2011 року працівниками Луцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ПАККО Холдинг» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Імпорт - Офіс» за січень, березень, квітень 2011 року та ТзОВ ТД «Белладжіо» за січень 2011 року, про що складено акт перевірки №9568/23-2/34928470 від 29.11.2011 року. Перевіркою встановлено ряд порушень, зокрема: статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 198.1, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок вчинення правочинів, які не були направленні на реальне настання правових наслідків з ТОВ «Імпорт - Офіс», в результаті чого позивачем був завищений податковий кредит на загальну суму 3218, 10 грн., у тому числі за січень 2011 року - 425, 88 грн., березень 2011 року на суму 1673, 72 грн., квітень 2011 року на суму 1118, 50 грн., та по правовідносинах з ТзОВ ТД «Белладжіо» за січень - 2011 року в сумі 92,23 грн.

За наслідками перевірки відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення №0004012301 від 15.12.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 3310,00 грн. та штрафну санкцію в сумі 1,00 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що відповідно до Акту ДПІ у Печерському районі м. Києва №1034/23-2/21657750 від 08.08.2011 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Імпорт-Офіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Пріоріті Імпорт» за період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів в ТОВ «Пріоріті Імпорт», а відтак передачі товарів в період з 01.01.2011 року по 30.04.2011 року ТОВ «Імпорт-Офіс». Актом ДПІ в Приморському районі м. Одеси №570/23-4/33017545 від 07.04.2011 року про неможливість проведення документальної перевірки ТзОВ «Белладжіо» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року встановлено, що у ТзОВ ТД «Белладжіо» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Крім того, підприємство не знаходиться за зазначеною юридичною адресою. Вказані обставини свідчать про фактичну неспроможність ТОВ «Імпорт - Офіс», ТзОВ ТД «Белладжіо» здійснювати господарську діяльність.

Таким чином, взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Імпорт - Офіс», ТзОВ ТД «Белладжіо» не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки є безтоварними.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2010 року між ТзОВ «ПАККО Холдинг» та ТОВ «Імпорт - Офіс» укладено договір поставки №180610-01/1п. На виконання умов договору в січні, березні, квітні 2011 року позивачу було поставлено канцелярське приладдя. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду видаткові та податкові накладні за період з 21.01.2011 року по 27.04.2011 року на загальну суму 19308, 63 грн., в тому числі ПДВ - 3218, 1 грн.

01.06.2010 року між ТзОВ «ПАККО Холдинг» та ТзОВ «Белладжіо» укладено договір поставки №010609-104/1п. На виконання умов договору в січні 2011 року позивачу було поставлено товар - колготи. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду видаткову та податкову накладні за січень 2011 року на загальну суму 559, 34 грн., в тому числі ПДВ - 93, 22 грн.

Розрахунки по зазначених договорах здійснено позивачем в повному обсязі та включено до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів суми сплаченого податку на додану вартість.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні видаткових накладних про поставку позивачу товару ТзОВ «Імпорт - Офіс», а саме: з накладної №2183 від 21.01.2011 року, накладної №2236 від 21.01.2011 року, накладної №5071 від 03.03.2011 року, накладної №6150 від 16.03.2011 року, накладної №6152 від 16.03.2011 року, накладної №6158 від 16.03.2011 року та накладної №11014 від 27.04.2011 року, жодна з вищевказаних видаткових накладних не містить всіх необхідних даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони як позивача так і контрагента, що в свою чергу свідчить про те, що видаткові накладні не відповідають вимогам до первинних документів визначених чинним законодавством України.

Позивачем не надано жодних доказів передачі/транспортування товару. При цьому суд не бере до уваги наявну в матеріалах справи копію документу про відправку ТзОВ ТД «Білладжіо» кур'єром «Міст-Експрес» на адресу ТзОВ «ПАККО Холдинг» посилки оголошеною вартістю 1500 грн.

Відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, визначено товарно-транспортну накладну, як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; а також подорожній лист, як первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Таким чином, належними та допустимими доказами перевезення товарів є належним чином оформлені товарно-транспортні накладні та подорожні листи, які позивачем надані суду не були.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Як вбачається з системного аналізу наведених вище норм, складання податкової накладної і, відповідно, формування податкового кредиту перебуває у прямій залежності з фактичним постачанням товарів послуг.

Водночас статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. N 996-XIV (надалі - Закон №996-XIV) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 цього ж Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за N 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 1 Закону України №996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України N 996-XIV встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за N 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, наданні позивачем на підтвердження реальності господарських операції між позивачем та ТОВ «Імпорт - Офіс» та ТзОВ ТД «Белладжіо» первинні документи не відповідають вимогам чинного законодавства.

Зважаючи на вищевикладене суд дійшов висновку, що зазначені господарські операції не підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, а відтак у позивача відсутні підстави для включення до податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено що, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Частиною третьою тієї ж статті визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції №0004012301 від 15.12.2011 року прийняте відповідно до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 11 квітня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер