Постанова № 23659805, 03.04.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 року Справа № 2а/0370/457/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Волдінера Ф.А.,

при секретарі судового засідання Йовик С.Б.,

за участю представника позивача Ганущин М.В.,

представника відповідача Новосада Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина» до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина» звернулось до суду з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001672301 від 08.02.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 89100,00 грн. та штрафну санкцію в сумі 11500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Оскаржуване рішення було винесено на підставі Акту про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Волиньзапчастина» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Авторесурс-Сервіс» та ПП «МКМ-Сервіс» за період з жовтня 2010 року по березень 2011 року №79/7/2301/33211369 від 25.01.2012 року. На думку відповідача всі господарські операції між позивачем та ТзОВ «Авторесурс-Сервіс», а також між ПП «МКМ-Сервіс» мають ознаки фіктивності та нікчемності.

Згідно з приписами пункту 138.1 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. Пунктом 138.1.1 Податкового кодексу України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142, 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

01.11.2010 року між позивачем та ПП «МКМ-Сервіс» укладено договір купівлі-продажу №01/11-10, відповідно до умов якого продавець (ПП «МКМ-Сервіс») зобов'язується продати, а покупець (ТзОВ «Волиньзапчастина») прийняти товар (автомобільні деталі та приладдя), ціна та кількість якого вказана у накладних, що є невід'ємною частиною договору. На виконання умов договору позивач отримав товар на загальну суму 261137,59 грн., в т.ч. ПДВ. Факт отримання товару підтверджується належно оформленими первинними документами, а саме видатковими накладними та податковими накладними. Позивач повністю розрахувався за поставлений товар.

01.02.2011 року між позивачем та ТзОВ «Авторесурс-Сервіс» укладено договір купівлі-продажу №02/11-1, відповідно до умов якого продавець (ТзОВ «Авторесурс-Сервіс») зобов'язується продати, а покупець (ТзОВ «Волиньзапчастина») прийняти товар (автомобільні деталі та приладдя), ціна та кількість якого вказана у накладних, що є невід'ємною частиною договору. На виконання умов договору позивач отримав товар на загальну суму 166543,82 грн., в т.ч. ПДВ. Факт отримання товару підтверджується належно оформленими первинними документами, а саме видатковими накладними та податковими накладними. Позивач повністю розрахувався за поставлений товар.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу. Складовими господарської діяльності будь-якого суб'єкта господарювання є господарські операції, які згідно з вимогами статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фіксуються в первинних документах.

Придбання позивачем у своїх контрагентів ПП «МКМ-Сервіс» та ТзОВ «Авторесурс-Сервіс» товарів, відображених у накладних, пов'язано з господарською діяльністю позивача, основним видом діяльності якого є оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям. На підставі вказаних господарських операцій позивачем правомірно включено до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням товарів у ПП «МКМ-Сервіс» та ТзОВ «Авторесурс-Сервіс».

Отже, висновки про непідтвердження господарських операцій між позивачем та ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «Авторесурс-Сервіс» стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланням на будь-які первинні документи.

Відповідачем було надано заперечення на адміністративний позов, яке обґрунтовано наступним. В ході проведення аналізу податкової звітності по Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що згідно додатку К1 до декларації з податку на прибуток у ПП «МКМ-Сервіс» та ТзОВ «Авторесурс-Сервіс» відсутні власні основні засоби (склади, гаражі, інші споруди, станки, обладнання, товарно-матеріальні цінності та запаси, легкові та вантажні автомобілі). Господарські операції підприємств не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, про що свідчить відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. А тому, посадові особи ПП «МКМ-Сервіс» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Відповідно до Акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова №1649/23-209/35383180 від 23.06.2011 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «МКМ- Сервіс» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період 01.04.2008 року по 16.06.2011 року» встановлено, що за місцезнаходженням суб'єкт господарювання не знаходиться.

Відповідно до Акту ДПІ у Франківському районі м. Львова №602/23-2/3703617 від 14.04.2011 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Авторесурс-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків» встановлено, що за місцезнаходженням суб'єкт господарювання не знаходиться.

Крім того, відповідно до пунктів 11.1, 11.3, 11.5 розділу 11 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, основними документами на перевезення вантажів поряд з товарно-транспортною накладною, що є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та виписуються в кількості не менше чотирьох екземплярів та засвідчуються підписом і при необхідності печаткою (штампом) Замовника (вантажовідправника) є дорожні листи, без якого перевезення вантажів не допускається та є первинним документом про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Проте, з'ясовано що товарно-матеріальні цінності не транспортувались, так як не має підтвердження товарно-транспортними накладними та подорожніми листами, в зв'язку з чим не можливо встановити, які витрати транспортуванні були понесені Перевізником та на яку відстань.

З вищенаведеного вбачається, що позивач перерахував грошові кошти на розрахункові рахунки контрагентів ПП «МКМ-Сервіс» та ТзОВ «Авторесурс-Сервіс», останні нібито відвантажили товар, виписали податкові та видаткові накладні без мети реального настання правових наслідків з ціллю завищення валових витрат та формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав у ньому викладеному та додатково пояснила, що товар доставлявся власним автомобілем директора підприємства та орендованим автомобілем, весь товар отримувався безпосередньо директором і, оскільки, директор уповноважений представляти інтереси товариства без довіреності, тому відсутні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає. При цьому судом враховано наступне.

В період з 12.01.2012 року по 18.01.2012 року працівниками Нововолинської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзапчастина» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Авторесурс-Сервіс» та ПП «МКМ-Сервіс» за період з жовтня 2010 року по березень 2011 року, про що складено акт перевірки від 25.01.2012 року №79/7/2301/33211369. Перевіркою встановлено ряд порушень, зокрема, статтей 3, 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР та підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, статтей 22, 23, 134, пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України внаслідок вчинення правочинів, які не були направленні на реальне настання правових наслідків з ПП «МКМ-Сервіс» та ТзОВ «Авторесурс-Сервіс», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 89100,00 грн., у тому числі за 2010 рік в сумі 45996,00 грн., за І квартал 2011 року в сумі 43104,00 грн.

За наслідками перевірки відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення №0001672301 від 08.02.2012 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 89100,00 грн. та штрафну санкцію в сумі 11500,00 грн.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що відповідно до Акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова №1649/23-209/35383180 від 23.06.06.2011 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ПП «МКМ - Сервіс» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків та обов'язкових платежів до бюджету за період 01.04.2008 року по 16.06.2011 року» встановлено відсутність в ПП «МКМ-Сервіс» необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Актом ДПІ у Франківському районі м. Львова №602/23-2/3703617 від 14.04.2011 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Авторесурс-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків» встановлено ті ж обставини щодо ТзОВ «Авторесурс-Сервіс». Крім того, зазначені підприємства не знаходяться за вказаними ними юридичними адресами. Вказані обставини свідчать про фактичну неспроможність ПП «МКМ-Сервіс» та ТзОВ «Авторесурс-Сервіс» здійснювати господарську діяльність.

Таким чином, взаємовідносини між позивачем та ПП «МКМ-Сервіс», ТзОВ «Авторесурс-Сервіс» не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки є безтоварними.

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «МКМ-Сервіс» 01.11.2010 року укладено договір купівлі-продажу №01/11-10, відповідно до умов, якого продавець (ПП «МКМ-Сервіс») зобов'язується продати, а покупець (ТзОВ «Волиньзапчастина») прийняти товар (автомобільні деталі та приладдя), ціна та кількість якого вказана у накладних, що є невід'ємною частиною договору. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду видаткові та податкові накладні за період з 01.11.2010 року по 24.01.2011 року на загальну суму 261137,59 грн., в тому числі ПДВ - 43522,92 грн.

01.02.2011 року між позивачем та ТзОВ «Авторесурс-Сервіс» укладено договір купівлі-продажу №02/11-1, відповідно до умов, якого продавець (ТзОВ «Авторесурс-Сервіс») зобов'язується продати, а покупець (ТзОВ «Волиньзапчастина») прийняти товар (автомобільні деталі та приладдя), ціна та кількість якого вказана у накладних, що є невід'ємною частиною договору. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду видаткові та податкові накладні за період з 01.02.2011 року по 30.03.2011 року на загальну суму 166543,82 грн., в тому числі ПДВ - 27757,30 грн.

Розрахунки по зазначених договорах здійснено позивачем в повному обсязі та витрати включено до складу валових витрат відповідних податкових періодів.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (надалі - Закон №334/94-ВР), яким регламентувались відповідні правовідносини до 01.01.2011 року, визначено валові витрати, як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, яким на сьогодні врегульовано спірні правовідносини. Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV (надалі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні видаткових накладних, всі видаткові накладні засвідчені печатками підприємств та підписами, однак жодна видаткова накладна не містить даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони позивача, що свідчить про те, що видаткові накладні не відповідають вимогам до первинних документів визначених чинним законодавством України.

Позивачем не надано жодних доказів транспортування товару. При цьому суд не бере до уваги надані представником позивача договір оренди автомобіля від 08.11.2009 року між позивачем (орендар) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендодавець) та копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім'я директора позивача ОСОБА_4

Відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Розділом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року за №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568, визначено товарно-транспортну накладну, як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; а також подорожній лист, як первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Таким чином, належними та допустимими доказами перевезення товарів є належним чином оформлені товарно-транспортні накладні та подорожні листи.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що витрати позивача понесенні ним у правовідносинах з ТзОВ «Авторесурс-Сервіс» та ПП «МКМ-Сервіс» не підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, а відтак не можуть бути включені до складу валових витрат підприємства.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено що, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Частиною третьою тієї ж статті визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції №0001672301 від 08.02.2012 року прийняте відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно з частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог.

Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається позивачем та відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 09 квітня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ф.А. Волдінер