Рішення № 23656580, 18.04.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.12 Справа№ 5015/758/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

при секретарі Хрунь І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», м.Київ

за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, м.Київ

та третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2, м.Київ

про: визнання виконавчого напису №2528 від 12.07.2011р. таким, що не підлягає виконанню

Представники :

Від позивача: ОСОБА_3 - адвокат (Довіреність б/н від 11.02.2012р.)

Від відповідача: ОСОБА_4 - ю/к (Довіреність №1073/09 від 13.10.2009р.)

Від третьої особи-1: не з'явився

Від третьої особи-2: не з'явився

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів до відповідача -Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», м.Київ про визнання виконавчого напису №2528 від 12.07.2011р. таким, що не підлягає виконанню

Ухвалою суду від 27.02.2012 р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 27.03.2012 р. З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Заявлені у позові вимоги позивач обґрунтовує тим, що вчиненим виконавчим написом звернено стягнення на рухоме майно, що суперечить приписам Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію їх обтяжень». Як зазначає позивач такого способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження як вчинення виконавчого напису нормами вказаного Закону не передбачено.

Також позивач стверджує, що виконавчий напис вчинено нотаріусом без документів, що підтверджують безспірність заборгованості, так як відповідачем самостійно нараховано суми боргу та пені, з розміром яких позивач не погоджується. Підготовлені працівниками відповідача розрахунки боргу по нарахованій пені не можуть братись до уваги, оскільки є лише відображенням односторонніх арифметичних розрахунків відповідача.

Окрім того, позивач вказує на те, що виконавчий напис вчинено з порушенням вимог ст. 287 Інструкції № 1172, так як в оскаржуваному виконавчому написі відсутній такий обов'язковий реквізит як строк, за який провадиться стягнення.

Із врахуванням вищенаведених доводів позивач просить суд позовні вимоги задоволити та визнати виконавчий напис №2528 від 12.07.2011р. таким, що не підлягає виконанню.

Представник відповідача заявлені позивачем вимоги заперечив з підстав, викладених у Відзиві на позовну заяву б/н від 27.03.2012р. та у Доповненні до відзиву на позовну заяву б/н 27.03.2012р., в яких зазначається, що виконавчий напис нотаріусом вчинено із дотриманням вимог Закону України «Про нотаріат»та Інструкції про вчинення нотаріальних дій.

На спростування доводів позивача про те, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»нотаріус не мала права вчиняти виконавчий напис, відповідач зазначає, що ні вказаний Закон, ні будь-які інші нормативно-правові акти не містять заборони на вчинення виконавчого напису, який передбачає звернення стягнення на рухоме майно.

Щодо тверджень позивача про те, що у нотаріуса були відсутні докази, які б підтверджували безспірність заборгованості, то за переконанням відповідача нормами законодавства не передбачено обов'язку нотаріуса перевіряти первинні бухгалтерські документи. Відповідач зазначає, що ним було подано, а нотаріусом розглянуто детальні розрахунки заборгованості по кожному із договорів, виписки по особовим рахункам боржника, які підтверджують надання кредитних коштів, нарахування процентів за кредитом, їх часткове погашення та перенесення заборгованості на рахунки простроченої заборгованості.

Таким чином відповідач вважає виконавчий напис № 2528 від 12.07.2011 р. таким, що відповідає чинному законодавству, просить суд в задоволенні позову відмовити.

Явку представника третя особа-1 в судове засідання не забезпечено.

Від третьої особи-2 в канцелярію суду поступило Заперечення на позовну заяву про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню № 45/01-16 від 19.03.2012р. в якому третьою особою-2 обґрунтовується законність оскаржуваного напису. Як вказано у запереченнях оскаржуваний напис вчинено на документі, що встановлює заборгованість; згідно чинного законодавства, відсутні будь-які заборони на вчинення виконавчого напису, який передбачає звернення стягнення на рухоме майно. Відтак, третя особа-2 вважає, що відсутні підстави для задоволення позову та просить відмовити в його задоволенні.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

07.12.2007 р. між ЗАТ «Альфа-Банк»(правонаступником якого є ПАТ «Альфа-Банк») та ТзОВ «Компанія «Віктар» укладено Рамкову угоду № SMERS00410, п.1.1. якої передбачено, що Банк на умовах цієї Угоди та договорів про відкриття кредитної лінії, договорів про надання траншу, договорів про надання овердрафту, договорів про відкриття акредитиву, договорів про надання гарантій надає позичальнику кредитні продукти у межах строку, що становить 180 місяців з дня укладення Угоди в загальному розмірі 2 000 000,00 доларів США.

Як вбачається із матеріалів справи на додаток до Рамкової угоди між ЗАТ «Альфа-Банк»та ТзОВ «Компанія «Віктар»було укладено ряд договорів про надання траншу та додаткових угод, які є невід'ємною частиною Рамкової угоди.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ТзОВ «Компанія «Віктар»згідно Рамкової угоди № SMERS00410 від 07.12.2007 р. між ЗАТ «Альфа-Банк»та СПД-ФО ОСОБА_1 укладено Договір застави рухомого майна № SMERS00410/2 від 07.12.2007 р.

Предметом застави за вищевказаним Договором є рухоме майно -обладнання по видову ПЕТ KRUPP CORPOPLAS B40, заставною вартістю 292 500,00 грн. та пастеризатор 3 куб.м., заставною вартістю 87 750,00 грн. (п. 3.1. Договору), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Сторони за домовленістю оцінили предмет застави у 75 297,03 доларів США, 03 центів, що еквівалентно 380 250,00 грн. (п. 3.3).

У п.п. 1.2., 2 Договору застави передбачено, що заставою забезпечується виконання ТзОВ «Компанія «Віктар» зобов'язання, що виникло на підставі Основного договору -Рамкової угоди № SMERS00410 від 07.12.2007 р., включаючи всі додаткові угоди до неї, що укладені на дату набуття чинності Договором застави або будуть укладені у майбутньому, у тому числі включаючи договори, які є невід'ємною частиною до Рамкової угоди, а саме: договір про надання траншу № SME006375 від 07.12.2007 р.

Відповідно до п. 6.1. Договору застави у випадку повного або часткового невиконання у строки, встановлені Основним договором та/або законодавством України будь якого з обов'язків боржника (ТзОВ «Компанія «Віктар») Банк набуває право звернення стягнення на предмет застави.

12.07.2011 р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2528, про звернення стягнення на майно, належне на праві власності СПД-ФО ОСОБА_1, а саме: обладнання по видову ПЕТ KRUPP CORPOPLAS B40 та пастеризатор 3 куб.м.

За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного рухомого майна, переданого в заставу, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «Альфа-Банк»в сумі, яка в гривневому еквіваленті станом на 05.07.2011 р. становить 14 403 917,49 грн., яка складається із заборгованості:

- по кредиту - 12 760 716,61 грн.;

- по процентам - 1 273 661,81 грн.;

- по пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків - 369 539,07 грн.

Строк за який проводиться стягнення: з 23.12.2008 р. по 05.07.2011 р.

Позивач не погоджується з вищевказаним виконавчим написом, вважає дії відповідача та приватного нотаріуса незаконними та необґрунтованими та просить суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Вказані твердження позивач обґрунтовує тим, що положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»не передбачено такого способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження як вчинення виконавчого напису. Окрім того, вказані у Виконавчому написі суми, за переконанням позивача не можна вважати безспірними вимогами.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Як встановлено в процесі розгляду справи з метою забезпечення виконання зобов'язань ТзОВ «Компанія «Віктар»згідно Рамкової угоди № SMERS00410 від 07.12.2007 р. та додаткових угод до неї між ЗАТ «Альфа-Банк»та СПД-ФО ОСОБА_1 укладено Договір застави рухомого майна № SMERS00410/2 від 07.12.2007 р.

Згідно визначення ст. 1 Закону України «Про заставу»застава -це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Положення вищенаведеної правової норми відображено у п. 6.1. Договору застави, яким передбачено, що у випадку повного або часткового невиконання у строки, встановлені Основним договором та/або законодавством України будь якого з обов'язків боржника (ТзОВ «Компанія «Віктар») Банк набуває право звернення стягнення на предмет застави.

У відповідності до ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про заставу» встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

З 01.01.2004 р. набрав чинності Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»(надалі Закон), який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна (ст. 1 Закону).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону до забезпечувальних обтяжень належить застава рухомого майна згідно з параграфом 6 глави 49 Цивільного кодексу України, що виникає на підставі договору.

Частиною 1 ст. 24 Закону (в редакції станом на 12.07.2011 р.) передбачено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Позасудові способи звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження визначені ст. 26 Закону, відповідно до якої обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

Таким чином, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»передбачено вичерпний перелік способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, серед який виконавчий напис нотаріуса відсутній.

Прикінцевими і перехідними положеннями згаданого Закону передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу» застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Аналогічну правову позицію про те, що відповідно до Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» підстав для звернення стягнення на заставлене майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису немає, викладено в постанові Верховного Суду України від 15.11.2010 р. у справі № 19/164.

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими наведені у позовній заяви доводи позивача про неправомірність вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на рухоме майно.

Окрім того, суд приймає до уваги заперечення позивача щодо безспірності заборгованості, відображеної у виконавчому написі, з огляду на наступне:

Відповідно до положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат»для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У п. 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5 (яка була чинною на момент вчинення виконавчого напису), передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України (перелік затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 (далі за текстом -Перелік).

Згідно з Розділом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису на нотаріально посвідчених угодах, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника і встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Визначення безспірних вимог кредитора наведено в ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з приписами якої безспірними вимогами кредиторів є вимоги, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Із наведеного випливає, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо. Самі розрахунки боргу, складені працівниками Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», не є первинними документами, що фіксують наявність грошового зобов'язання ТзОВ «Компанія «Віктар», а є лише одностороннім арифметичним розрахунком стягувача, який не відображає фактичні і правові підстави для стягнення відповідних сум, не підтверджує безспірність розміру грошових вимог позивача до ТзОВ «Компанія «Віктар», як боржника. (Наведена правова позиція підтверджується практикою, викладеною у постановах Вищого господарського суду України у справах № 6/92 від 21.09.2011 р., № 19/71пн від 05.12.2011 р.)

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що Виконавчий напис від 12.07.2011р., зареєстрований за № 2528, вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги про визнання даного Виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню слід задоволити.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 24,26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», ст. 18 ЦК України; ст.ст.4-3, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 12.07.2011 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 та зераєстрований за № 2528 про звернення стягнення на рухоме майно, а саме: обладнання по видову ПЕТ KRUPP CORPOPLAS B40 та пастеризатор 3 куб.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6. Ідентифікаційний номер 23494714) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1 073,00 грн. судового збору.

4. Наказ на стягнення видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.04.2012 р.