Рішення № 23656286, 19.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/28 19.04.12За позовом Акціонерного страхового товариства «Вексель»

до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова

компанія «Оранта»

про відшкодування в порядку регресу 31017,52 грн. виплаченого страхового

відшкодування

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне страхове товариство «Вексель»звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування в порядку регресу 31017,52 грн. виплаченого страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2011р. порушено провадження у справі.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 17.01.2012р. в зв'язку з перебуванням судді Домнічевої І.О. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, було вирішено передати дану справу для розгляду судді Самсіну Р.І.

Ухвалою від 17.01.2012р. розгляд справи було призначено на 28.02.2012р.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 27.02.2012р. в зв'язку з виходом судді Домнічевої І.О. з лікарняного було вирішено передати дану справу від судді Самсіна Р.І. для розгляду судді Домнічевій І.О.

Через Відділ діловодства Господарського суду м. Києва 27.02.2012р. від відповідача надійшли письмові пояснення щодо позовних вимог.

Представником позивача в судовому засіданні 28.02.2012р. подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів, поданих на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судових засіданнях 28.02.2012р. та 13.03.2012р. судом оголошувались перерви, та наступне судове засідання було призначено на 20.03.2012р.

Представником позивача в судовому засіданні 20.03.2012р. подано письмові пояснення по справі; судом в засіданні було оголошено перерву на 03.04.12р.

Представником відповідача в судовому засіданні 03.04.2012р. подано заперечення на позов; судом в засіданні було оголошено перерву на 19.04.2012р.

Представником позивача в судовому засіданні 19.04.2012р. подано пояснення по суті спору.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Представники відповідача в призначене судове засідання 19.04.2012р. не з'явилися, про поважні причини їх неявки суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

В судовому засіданні 19.04.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2008 року між Акціонерним страховим товариством «Вексель» (Позивач, Страховик) та ОСОБА_2 (Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202-006694 (Договір страхування), з яким був застрахований автомобіль «Хонда», д.р.н. НОМЕР_1 (Застрахований автомобіль), що належить Страхувальнику.

29.08.2008 року водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Мерседес», д.р.н. НОМЕР_2 на вул. Кам'янецькій у м. Хмельницькому, здійснив зіткнення (ДТП) з Застрахований автомобілем, що підтверджується Довідкою ВДАІ м. Хмельницького.

В результаті ДТП Застрахованому автомобілю були спричинені механічні пошкодження, що також підтверджується зазначеною вище довідкою.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.09.2008 року водія ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні ДТП (адміністративного правопорушення) та піддано адміністративному стягненню.

Відповідно до Звіту № 552 від 22.10.2008р. про оцінку Застрахованого автомобіля, вартість його відновлювального ремонту становить 29 762,51 грн.

Зазначена вище ДТП, відповідно до умов Договору страхування та норм чинного законодавства України, визнана Позивачем страховим випадком, про що 10 вересня 2008 року було складено Страховий акт № 825/08 на суму 31 017,52 грн.

Разом з тим, розмір прямого збитку Страхувальника, тобто кошти, витрачені страхувальником для оплати вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля складає 32 003,75 гри., що підтверджується: фіскальним чеком № 0831 від 17.09.2008 року на суму 1 674,26 грн., фіскальним чеком № 0886 від 22.09.2008 року на суму 2 825,74 грн., фіскальним чеком № 0814 від 15.09.2008 року на суму 8 320 грн., фіскальним чеком № 0666 від 09.2008 року на суму 8 000 грн., фіскальним чеком № 8628 від 11.10.2008 року на суму 11 183,75 грн. на оплату робіт, згідно доданих до позовної заяви актів виконаних робіт СТО, на яких ремонтувався Застрахований автомобіль.

Страхове відшкодування розраховувалось Позивачем наступним чином: 32003,75 грн. - 986,23 грн. (франшиза 0,5% по Договору страхування) = 31 017,52 грн.

18.12.2008 року Позивач виплатив страхувальнику - ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 31 017,23 грн., що підтверджується довідкою банку № 10295 від 11.11.2011 року.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3, який є винним у ДТП, на момент ДТП була застрахована Відповідачем - Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»на підставі Полісу № ВА/5994197 від 19.03.2008 року.

Таким чином, після сплати потерпілій особі страхового відшкодування у Позивача виникло право звертатися до страховика винної у ДТП особи про виплату страхового відшкодування у порядку регресу, з огляду на те, що Відповідач є особою, відповідальною за завдану шкоду, оскільки відповідно до наведеного вище укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, тобто Відповідач здійснив страхування такого страхового ризику, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

При цьому суд приймає до уваги те, що звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжні доручення про виплату, при цьому розмір виплати встановлюється страховим актом (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 42/92 від 23.08.2011р.).

Крім того, слід зазначити, що дані, зазначені у доданій Позивачем до позову ремонтній калькуляції Застрахованого автомобіля, відповідають встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Як зазначалось вище, постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 01.09.2008 року водія ОСОБА_3 було визнано винним у скоєнні ДТП.

Згідно ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

При виплаті Страхувальнику страхового відшкодування, Позивачем вже було вирахувано франшизу, передбачену Договором страхування.

Полісом № ВА/5994197 від 19.03.2008 року встановлено ліміт відповідальності за шкоду, завдану майна (на одного потерпілого) становить 35000 грн., франшиза -0 грн.

Виходячи зі змісту ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»відшкодуванню шкоди в порядку регресу має передувати звернення страховика зі зворотною (регресною) вимогою до особи, відповідальної за завдані збитки.

Приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги , кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги .

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, виходячи з системного аналізу змісту ч. 2 ст. 530, ст. 993 та ч. 1 ст. 1191 ЦК України цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до Відповідача (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р. та №7/088-11 від 28.02.2012р.).

Як свідчать матеріали справи, 14.12.2011 року Позивачем було направлено претензію до Відповідача, що підтверджується фіскальним чеком № 3007 від 14.12.2011 року.

Відповідно до Розділу 4 Наказу «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів»Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149, п. 4.1 - нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку):

Місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Відповідно до п. 4.2. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

У відповідності до вищенаведеного, надісланий Позивачем рекомендований лист 14.12.2011р., Відповідачу повинен був бути доставлений поштою не пізніше 16.12.2011р.

Враховуючи наведене та приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд дійшов висновку, що хоча строк добровільного виконання Відповідачем зобов'язання перед Позивачем ще не сплив на дату звернення до суду з позовом, проте є таким, що вже сплив станом на час початку розгляду даної справи і станом на час винесення рішення, однак, в добровільному порядку страхове відшкодування Відповідачем сплачено не було; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Отже Позивач довів порушення своїх прав Відповідачем, зокрема з тієї підстави, що на момент розгляду справи та на момент прийняття даного рішення, в матеріалах справи є докази звернення Позивача до Відповідача на підставі ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України з відповідною вимогою, а останній її не задовольнив та обґрунтовано не відмовив в її задоволенні, що є підставою для захисту порушених прав Позивача (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 7/088-11 від 28.02.2012р.).

При цьому судом відхиляються заперечення Відповідача, щодо зарахування зустрічних однорідних вимог згідно ст. 601 ЦК України з Позивачем, оскільки ухвалою від 30.04.2010р. Господарським судом міста Києва порушено провадження по справі №44/282-б про банкрутство Позивача, постановою від 18.05.2010р. по справі №44/282-б Позивача визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено арбітражного керуючого, і ухвалою від 07.11.2011р. по справі № 44/282-б строк ліквідаційної процедури продовжено до 18.05.2012р.

Отже проведення зарахування зустрічних вимог є неможливим у зв'язку з тим, що Позивач перебуває в процесі припинення діяльності шляхом банкрутства на стадії ліквідації, а Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не допускає проведення зарахування зустрічних вимог в даному випадку, і зокрема оскільки заявлені Відповідачем до зустрічного зарахування вимоги включені до реєстру вимог кредиторів Позивача і підлягають задоволенню в порядку встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З урахуванням позиції Верховного Суду України, викладеної у п. 39 постанови пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15, якою встановлено, що згідно з ч. 6 ст. 12 Закону дія мораторію не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, авторської винагороди, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян. Зазначений перелік виключень із мораторію є вичерпним.

Крім того, Відповідачем також не надано суду доказів, що він звертався до Позивача з заявою в порядку ст. 601 ЦК України, а саме - суду не надано ні копії самої заяви, ні доказів щодо звернення з нею до Позивача, і Позивачем також заперечується отримання заяви в порядку ст. 601 ЦК України від Відповідача.

При цьому суд зауважує, що не підлягають застосуванню норми ст. ст. 35, 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»до спірних правовідносин, пов'язаних з відшкодуванням шкоди в порядку регресу за участю двох страховиків, оскільки вказаними статтями врегульовано відносини щодо виплати страхового відшкодування, які виникли між страхувальником (вигодонабувачем) та страховиком, зокрема, в частині порядку та строку виплати страхового відшкодування на користь страхувальника (вигодонабувача) (аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в Постанові № 16/335 від 06.12.2011р.).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Сплачена позивачем сума судового збору за звернення до суду з даним позовом відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача; надлишково сплачений позивачем судовий збір повертається позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(м. Київ, вул. Жилянська, 75; ідентифікаційний код 00034186) на користь Акціонерного страхового товариства «Вексель»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 57/3; ідентифікаційний код 20031391) 31 017 (тридцять одну тисячу сімнадцять) грн. 52 коп. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Повернути Акціонерному страховому товариству «Вексель»(03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 57/3; ідентифікаційний код 20031391) на підставі даного рішення з Державного бюджету України 94 (дев'яносто чотири) грн. 50 коп. надлишково сплаченого судового збору, сплаченого платіжним дорученням № 3993 від 05.12.2011р. Оригінал платіжного доручення № 3993 від 05.12.2011р. залишається в матеріалах даної справи №2/28.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.О.Домнічева

Повне рішення складено 23.04.12р.