Постанова № 23655150, 19.04.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2012 р. Справа № 5016/1786/2011(12/75) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіМогила С.К.,суддіВовка І.В.,суддіКондратової І.Д.,за участю представників сторін від позивачаОСОБА_4 -пред. за дов.;від відповідача ОСОБА_5 -пред. за дов.;від третьої особине з'явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Миколаївської філіїна постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2012р.у справі № 5016/1786/2011(12/75) Господарського суду Миколаївської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Миколаївської філіїдоТовариства з обмеженою відповідальністю "Экспониколаев" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_6прозвернення стягнення на предмет іпотеки на загальну суму 18359068,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2011р. (суддя Семенов А.К) задоволено повністю позов Публічного акціонерного товариства (надалі -ПАТ) "Кредитпромбанк" в особі Миколаївської філії ПАТ "Кредитпромбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі -ТОВ) "Экспониколаев" про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлові приміщення виставочного центру, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, площа Суднобудівників, 3-Б, що належить відповідачу на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 04.10.2005 р., на підставі рішення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1840 від 23.09.2005р., зареєстрованого в КП "Миколаївське МБТІ" 04.10.2005р. за № 87 в книзі 1, реєстраційний номер 45 8967, за рахунок задоволення вимог ПАТ "Кредитпромбанк" по кредитному договору № 03/1/099/08-Z від 21/05/2008р., укладеного з ОСОБА_6, у загальній сумі 18359068,62 грн. у тому числі: прострочену заборгованість по кредиту 300277,71 грн., прострочену заборгованість по процентам 1146024,18 грн., поточну заборгованість по процентам 1800521,52 грн., а також штрафні санкції: 48 729, 82 грн. -пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів та несвоєчасну сплату процентів за користування кредитним коштами; 450 000,00 грн. - штраф, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну продажу предмета за початковою ціною, визначеною незалежним експертом-оцінювачем.

За апеляційною скаргою ТОВ "Экспониколаев" вказане рішення переглянуто в апеляційному порядку та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2012р. у справі № 5016/1786/2011(12/75) (колегія суддів у складі : головуючого судді Воронюка О.Л.

суддів Єрмілова Г.А., Лашина В.В.) скасовано повністю з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що задоволення позову банку про звернення стягнення на предмет іпотеки без зазначення початкової ціни предмета іпотеки призведе до порушення прав іпотекодавця; вимоги банку про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості у загальній сумі 18359068,62 грн. не ґрунтуються на договорі іпотеки та протирічать приписам ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку" в частині встановлення обсягу відповідальності майнового поручителя в межах вартості предмета іпотеки, яка встановлена п. 1.2 іпотечного договору, у сумі 12850300 грн.; фактично вимоги банку мають грошовий характер, що не відповідає обов'язку іпотекодавця; у позовній заяві та рішенні суду першої інстанції йдеться про задоволення вимог за кредитним договором, де зобов'язаною стороною вказано ОСОБА_6, проте позов у цій справі до зазначеної особи банком не пред'являвся; позивачем не надано доказів того, що порушення основного зобов'язання завдає збитків іпотекодержателю, а тому у відповідності до частини 3 статті 39 Закону України "Про іпотеку" суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2012 р. та залишити без змін рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2011р. у справі № 5016/1786/2011(12/75).

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2012р. у справі № 5016/1786/2011(12/75) - без змін.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі до завершення розгляду Господарським судом Миколаївської області справи № 5016/286/2012 (12/7) за позовом ТОВ "Экспониколаев" до ПАТ "Кредитпромбанк" в особі Миколаївської філії про визнання іпотечного договору припиненим та до завершення розгляду Центральним районним судом м. Миколаєва справи № ц-2-4376/11 за позовом ОСОБА_6 до ПАТ "Кредитпромбанк" про визнання недійсним кредитного договору № 03.1/099/08-Z від 21.05.2008 р. Обґрунтовуючи його неможливістю розгляду даної справи до вирішення справ, що розглядається іншим судом.

Заявлене клопотання колегією суддів залишене без задоволення, оскільки відповідно до статей 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні чи постанові господарського суду і не може брати до уваги обставини, які не встановлені при їх прийнятті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 21.05.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк", та громадянином ОСОБА_6 укладено кредитний договір № 03.1/099/08-Z, за умовами якого останній отримав на споживчі цілі кредит у розмірі 15000000 грн., строком погашення по 20.05.2023р. з процентною ставкою 18% річних.

Місцевим господарським судом встановлено, що 09.01.2009 р. між банком та позичальником була укладена додаткова угода, згідно умов якої сплата суми кредиту відстрочувалось на 4 місяці (до 11.04.2009 р.). В подальшому, повернення кредиту відстрочувалася додатковими угодами від 09.04.2009 р., від 09.06.2009 р., від 30.09.2009 р., від 22.12.2009 р., від 28.02.2011 р. Згідно додаткових угод від 22.12.2009 р. та від 28.02.2011 р. позичальник був зобов'язаний погашати кредит частинами по 100092,57 грн. починаючи з 31.02.2011 р., але це зобов'язання не виконав, станом на дату розрахунку (11.05.2011р.) за період з 01.03.2011р. по 11.05.2011 р. прострочив до сплати суму кредиту в розмірі 300277,71 грн.

Враховуючи те, що позичальник належним чином не виконував свої зобов'язання щодо своєчасної сплати сум фактично наданого кредиту та відсотків за користування ним, і зворотнього ним та іпотекодавцем не доведено, місцевим господарським судом встановлено, що позивач у відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України та п. 3.17, 4.6 кредитного договору вправі вимагати достроково повернення заборгованості за одержаним кредитом та сплати боргу по відсотках, в тому числі: 300277,71 грн. прострочена заборгованість по кредиту; 1146024,18 грн. прострочена заборгованість по процентам; 14613515,39 грн. поточна заборгованість по кредиту; 1800521,52 грн. поточна заборгованість по процентам.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.03.2011 р. по 11.05.2011 р. позичальник має сплатити пеню в сумі 48729,82 грн. у відповідності до п. 3.7 кредитного договору, а також штраф в сумі 450000,00 грн. у відповідності до п. 3.6 і 3.13 кредитного договору за порушення умов договору щодо ненадання банку у встановлений строк копії документів про сплату страхової премії за договором страхування заставленого майна.

Судом першої інстанції встановлено, що 23.05.2008р. у забезпечення виконання зобов'язань позичальника між ВАТ "Кредитпромбанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредитпромбанк" (за договором іпотекодержатель) та Акціонерним товариством закритого типу "Экспониколаев", правонаступником якого є ТОВ "Экспониколаев", як майновим поручителем, укладено договір іпотеки, за умовами якого банк отримав право, у разі невиконання умов кредитного договору, звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення виставочного центру, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, площа Суднобудівників, 3-Б, загальною пл. 2338,8 кв. м.

Статтею 589 ЦК України, ст. 20, 33 Закону України "Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, забезпеченого заставою. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до розділу 4 іпотечного договору у випадку порушень позичальником умов кредитного договору майновий поручитель зобов'язаний відповідати своїм майном, переданим в іпотеку з метою задоволення вимог банка. У разі недотримання позичальником умов кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно, що належить майновому поручителю та передане в іпотеку банку.

Порядок звернення стягнення та реалізації предмета іпотеки визначені у розділі 4 іпотечного договору від 23.05.2008 року. Згідно пункту 4.2 іпотечного договору іпотекодержатель набуває право на звернення стягнення на майно у випадку порушення боржником (позичальником) умов кредитного договору або іпотекодавцем умов іпотечного договору. Згідно п. 4.3. іпотечного договору при настанні випадків, передбачених п. 4.2 цього договору іпотекодержатель за 30 календарних днів попереджає іпотекодавця про задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки і, якщо протягом цього строку зобов'язання, забезпечені іпотекою не будуть виконані, іпотекодержатель на свій розсуд задовольняє свої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Господарським судом Миколаївської області встановлено, що банк в порядку ст. 35 Закону України "Про іпотеку" надіслав позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання (листи від 18.03.2011 р. та 21.03.2011 р.), проте вимога залишена без відповіді та належного виконання.

Відтак, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання позичальником зобов'язання в частині повернення кредитних коштів та процентів позивачу, місцевий господарський суд, виходячи з юридичної оцінки наявних у справі доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись Законом України "Про іпотеку", Законом України "Про заставу", Цивільним кодексом України, дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача щодо звернення стягнення на майно в рахунок погашення кредитної заборгованості в сумі 18359068,62 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Касаційна інстанція вважає, що постанова апеляційного суду, якою було скасовано законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду та повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог, суперечить нормам матеріального права з огляду на таке.

Так, апеляційний суд безпідставно зазначив, що відповідач несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в сумі 12 850 300,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ст. 11 цього Закону).

Згідно п. 4.1 іпотечного договору сторони погодили, що за рахунок майна іпотекодержатель має право задовольнити в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з прострочкою виконання боржником зобов'язань за кредитним договором, витратами пов'язаними із зверненням стягнення на майно.

Отже, в даному випадку за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, але лише в межах вартості предмета іпотеки.

При цьому, враховуючи те, що майно реалізується в примусовому порядку вартість предмета іпотеки визначається суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" за ринковими цінами, що діють на день реалізації та визначення вартості майна, що, зокрема, передбачено в ст.ст. 54, 58, 62 Закону України "Про виконавче провадження", які визначають порядок примусового виконання рішення суду про звернення стягнення на заставлене майно.

Колегія суддів зауважує, що поняття "заставна вартість майна", яка визначена в п. 1.4 іпотечного договору в сумі 12850300,00 грн., тобто вартість майна, яка визначена за домовленістю сторін на дату укладення договору іпотеки, та забезпечує відшкодування прогнозованої кредитної суми заборгованості, не є тотожним поняттю "вартість предмета іпотеки", що закріплено в ст. 11 Закону України "Про іпотеку", а відтак доводи суду апеляційної інстанції про те, що відповідальність майнового поручителя обмежена сумою 12850300,00 грн. є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, помилково також виходив із положень ст. 39 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав, оскільки в даному випадку допущене боржником порушення є істотним, змінює обсяг прав банку та позбавляє його того, на що він розраховував при укладенні кредитного договору. Позбавлення іпотекодержателя права на звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості, яка в установленому порядку доведена, призводить до порушення співвідношення майнових прав сторін, що не узгоджується із загальними засади цивільного законодавства (судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність), що закріплені у пунктах 5 та 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Помилковими визнаються також посилання Одеського апеляційного господарського суду на те, що у позовній заяві та рішенні суду першої інстанції йдеться про задоволення вимог за кредитним договором, де зобов'язаною стороною вказано ОСОБА_6, проте позов у цій справі до зазначеної особи банком не пред'являвся, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку позивачем обрано спосіб захисту порушеного права шляхом звернення стягнення на майно, що належить відповідачеві, а не про стягнення заборгованості за кредитним договором, отже відповідачем у даній справі має бути саме іпотекодавець ТОВ "Экспониколаев", а не позичальник за кредитним договором ОСОБА_6

Отже, приймаючи постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи та порушив норми матеріального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України) та положення п. 6 ст. 1119, ч. 1 ст. 11110 ГПК України, постанова підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення, яким позов задоволено повністю, підлягає залишенню без змін.

Згідно із п. 11 ч. 2 ст. 11111 ГПК України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, п. 6 ст. 1119, ст. ст. 11110, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Миколаївської філії задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2012р. скасувати, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 18.10.2011р. у справі № 5016/1786/2011(12/75) залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Экспониколаев" (54017, м. Миколаїв, площа Суднобудівників, 3-Б, код ЄДРПОУ 23618961) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Миколаївської філії ПАТ "Кредитпромбанк" (54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 63, код ЄДРПОУ 21666051) 32190,00 грн. в рахунок відшкодування судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати наказ на виконання даної постанови.

Головуючий суддя Могил С.К.Суддя Вовк І.В.СуддяКондратова І.Д.