Постанова № 23653080, 29.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2012 р. справа № 2а-16098/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря - Бухтіярової Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі №2а-16098/10/0470 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Соя»до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська про визнання нечинним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Соя»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати нечинним рішення ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська №0000420220/0/16169 від 21.06.2010 року про застосування штрафних санкцій у сумі 710149, 67грн.. В обґрунтуванні заявлених вимог позивач посилався на те, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог ст..2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є безпідставними, оскільки зроблені без урахування умов зовнішньоекономічного контракту.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що податковий орган дійшов не вірного висновку стосовно порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки передоплата, яка здійснена позивачем за умовами зовнішньоекономічного контракту, не є оплатою за товар, який мав бути поставлений нерезидентом, у звязку з чим ДПІ дійшла необґрунтовано висновку про те, що товар не було поставлено у строки, які визначено Законом, що стало наслідком для прийняття спірного рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, просила постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована встановленим фактом перерахування позивачем нерезиденту валютних цінностей за зовнішньоекономічним контрактом, на суму яких не постановлено товар у строки, які визначено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Вказані обставини є порушенням вимог Закону, за що передбачена відповідальність, яка визначена ст..4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноваженими особами Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Агро-Соя»з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні імпортного контракту # TRL-3441 від 22.06.2009р., укладеного з компанією TRAEGER RESOURCES AND LOGISTICS INC (MONTREAL, CANADA).

За наслідками перевірки складено акт №1744/220/33109316 від 09.06.2010р., в якому зроблено висновок про порушення ТОВ «Агро-Соя»вимог ст..2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме, не надходження товару по імпортному контракту # TRL-3441 від 22.06.2009 р. укладеного з компанією TRAEGER RESOURCES AND LOGISTICS INC (MONTREAL, CANADA) на загальну суму 301800 дол.США., у звязку з чим відповідачем нарахована пеня у сумі 710149, 67 грн..

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на наступне.

22.06.2009 р. між позивачем (покупець) та компанією TRAEGER RESOURCES AND LOGISTICS INC (MONTREAL, CANADA) (продавець) укладено договір # TRL-3441 купівлі-продажу соєвих бобів.

Пунктом 6.2 вказаного контракту передбачено наступне: позивач-покупець зобовязується сплатити продавцю 161000 дол.США, тобто 4% від суми контракту в якості авансу, після підписання контракту, а залишок суми 3864000 дол.США, через 180 днів після розвантаження. Відповідно до додатку 2 договору, сторони домовились про сплату 301800 дол.США в якості авансового платежу, з урахуванням вже сплачених 161000 дол.США

На виконання умов контракту, ТОВ «Агро-Соя»перерахувало на адресу компанії TRAEGER RESOURCES AND LOGISTICS INC (MONTREAL, CANADA) валютні кошти згідно платіжних доручень від 23.06.2009р. в сумі 161000 дол.США (граничний строк надходження товару настає 20.12.2009р.), від 16.07.2009 р. в сумі 140800 дол.США, на загальну суму 301800 дол.США (граничний строк надходження товару настає 12.01.2010р.).

З огляду на ненадходження імпортованого товару у зазначені граничні строки, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог ст..2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000420220/1/16169 від 21.06.2010 р. у сумі 710149, 67 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення рішеннями ДПІ від 26.08.2010р. №22136/10/25-0, ДПА у Дніпропетровській області від 23.09.2010 р. №25941/10/25-008, а рішенням ДПА України від 29.11.2010 р. №12840/6/25-0415 без розгляду, у звязку з пропуском строку оскарження.

Правомірність та обґрунтованість рішення податкового органу про застосування штрафних (фінансових) санкцій, є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення прийнято відповідачем не на підставі та не спосіб, що передбачені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Такі висновки суду обґрунтовані тим, що податковий орган дійшов не вірного висновку стосовно порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки передоплата, яка здійснена позивачем за умовами зовнішньоекономічного контракту, не є оплатою за товар, який мав бути поставлений нерезидентом, у звязку з чим ДПІ дійшла необґрунтовано висновку про те, що товар не було поставлено у строки, які визначено Законом, що стало наслідком для прийняття спірного рішення.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Спеціальним Законом, яким встановлено порядок та механізм розрахунків при здійсненні субєктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності та відповідальність, у разі їх порушення, є Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідно до ст..2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Отже, вказаною нормою права визначено, що надходження імпортного товару має відбутися на протязі 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу та передбачено можливість продовження такого строку за висновком центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Таким чином, з огляду на те, що на протязі 180 календарних днів на адресу позивача не надійшов товар за вказаним зовнішньоекономічним контрактом та враховуючи дати перерахування авансових платежів на адресу нерезидента, податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про порушення вимог ст..2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості (ч. 1 ст. 4 вказаного Закону).

В той же час, відповідно до ст..4 вказаного Закону, у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що на момент проведення перевірки позивач не отримував товар від продавця, валютні кошти, перераховані в якості авансового платежу, нерезидентом не повертались, у звязку з чим існує дебіторська заборгованість у розмірі 301800 дол.США. З огляду на невиконання контрагентом своїх зобовязань за договором, позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до компанії TRAEGER RESOURCES AND LOGISTICS INC (MONTREAL, CANADA) про стягнення 301800 дол.США - попередньої плати за товар, який не був поставлений за договором купівлі-продажу від 22.06.2009 р. # TRL-3441.

08.04.2010р. господарським судом м.Києва постановлено ухвалу про порушення провадження у справі за позовом ТОВ «Агро-Соя».

Таким чином, з дня прийняття справи судом до розгляду (08.04.2010р.) у позивача відсутній обовязок сплачувати пеню за порушення строків імпортного контракту.

Встановлені обставини справи, які не заперечувались позивачем, свідчать про те, що розрахунок пені податковим органом зроблено до дати прийняття судом заяви ТОВ «Агро-Соя»судом, а саме: за платежем від 23.06.2009р. на суму 16100,00 дол.США за період з 21.12.2009р. по 08.04.2010р., за курсом встановленим НБУ на 21.12.2009р., у розмірі 419596,59грн., за платежем від 16.07.2009р. на суму 140800,0 дол.США за період з 13.01.2010р. по 08.04.2010р., за курсом встановленим НБУ на 13.01.2010р., у розмірі 290553,08грн.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірне рішення ДПІ відповідає встановленим перевіркою порушенням та узгоджується з вимогами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Не приймає до уваги суд апеляційної інстанції доводи позивача відносно порушень податковою службою вимог пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №2181-ІІІ, що, на думку позивача, з огляду на залишення без розгляду скарги ДПА України, свідчить про звільнення його від сплати зобовязань, які визначено спірним рішенням.

Так, відповідно пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №2181-ІІІ, який був чинним на час оскарження позивачем рішення ДПІ в адміністративному порядку, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. А платник податків вважається вільним від сплати зобовязань за рішенням, що оскаржувалось.

Отже, вказаною нормою передбачено обовязок контролюючого органу надіслати платнику вмотивоване рішення, прийняте за наслідками розгляду скарги і цей обовязок кореспондується з правом, яке набуває платник, у вигляді звільнення від сплати зобовязань за рішенням, що оскаржувалось.

З матеріалів справи вбачається, що ДПА України, за результатами розгляду скарги, у визначені Законом строки, направило на адресу позивача рішення про залишення скарги без розгляду (а.с.59-60). Тобто, податковим органом виконано обовязки, які визначено пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №2181-ІІІ. Незгода позивача з прийнятим ДПА рішенням та оскарження його в судовому порядку, не може свідчити про звільнення позивача від зобовязань, як то передбачено пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №2181-ІІІ.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційний інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст. 198, ст. 202, 205 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі №2а-16098/10/0470 скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Соя»- відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст постанови виготовлено 30.03.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк