Ухвала суду № 23652987, 19.04.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2012 р.Справа № 2-а-2030/10/1470

Категорія:8,2,6Головуючий в 1 інстанції: Мороз А.О

Одеській апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді - Турецької І.О.

суддів Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря Скоріної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «ЗАНГАС-НГС»до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року позовні вимоги закритого акціонерного товариства «ЗАНГАС-НГС»до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 17 серпня 2009 року №0000732301/0, від 15 січня 2010 року №000002230/2, від 15 січня 2010 року №0000032301/2, якими позивачу визначено податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств та податок на додану вартість, а також зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що в діях позивача порушень податкового законодавства не встановлено, а тому, прийняті субєктом владних повноважень рішення про застосування фінансових санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскаржуючи рішення суду ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва області зазначило про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і в апеляційній скарзі поставило питання про скасування судового рішення з прийняттям нового - про відмову у задоволені позову.

В суді апеляційної інстанції, представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Також представник апелянта заявила, що в результаті реорганізації органів податкової служби, змінилася назва інспекції і просив вважати, що відповідачем по справі виступає Державна податкова інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва).

Представник позивача просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду залишити без змін.

Представником позивача, також було заявлено про зміну найменування, типу, реорганізації підприємства зі закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство (надалі ПАТ «ЗАНГАС-НГС»)

Зясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване рішення, виходячи зі наступного.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що на підставі, проведеної ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва планової виїзної перевірки з питань дотримання ПАТ «ЗАНГАЗ- НГС»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2009р. встановлені порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334/94-ВР, у редакції Закону від 22.05.97р. №283/97-ВР (надалі - Закон №334/94), пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5, п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР (надалі Закон №168/97).

Відповідач вважає, що зазначені порушення призвели до:

- заниження скоригованого валового доходу у суми 319 768грн. та завищення валових витрат на загальну суму 4 957 123грн., що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 1 319 223грн.;

- завищення податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 12 579 514грн., у тому числі завищення бюджетного відшкодування на суму у розмірі 6 687 861грн.

На підставі вищенаведеного акту перевірки ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва були прийняти податкові повідомлення рішення, а саме:

- від 17 серпня 2010 року №0000732301/0 про донарахування податку на прибуток у сумі 1 319 223 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 179 917,7 грн.,

- від 15 січня 2010 року №0000032301/2 - щодо збільшення податкових зобовязань по податку на додану вартість у сумі 5 850 701грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 938 597 грн. та від 15 січня 2010 року №0000022301/2 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 6 687 861 грн., у тому числі: штрафні (фінансові) санкції від суми ПДВ, відшкодованої на момент перевірки, складають суму у розмірі 264 784грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надавши правову оцінку акту перевірки та доказам, які надані сторонами, дійшов вірних висновків про необґрунтованість, прийнятих податкових повідомлень рішень.

Так, із акту перевірки вбачається, що заниження валового доходу у суми 319768 грн. здійснено ПАТ «ЗАНГАЗ- НГС»внаслідок:

- не включення до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості, яка складає 281956 грн. за договорами укладеними з УВТК ЗАТ «Нафтогазбуд»та ПП «Екогазбуд» і по якій, закінчився термін позовної давності;

- невірно визначеного приросту балансової вартості ресурсів за рахунок використання запасів у діяльності, повязаної з використанням довгострокових договорів у сумі 37812 грн.

Перевіряючи дійшли висновку, що зазначена кредиторська заборгованість перед УВТК ЗАТ «Нафтогазбуд»та ПП «Екогазбуд»є безповоротною фінансовою допомогою, яка підлягає включенню до складу валового доходу платника податку лише на підставі п.1.22. п.1.25 ст.1, пп.4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону №334/94 та ст.257 Цивільного Кодексу України.

При цьому, податківцями не було узято до уваги, що інститут позовної давності передбачає її зупинення та переривання у випадках, передбачених ст.ст.263, 264 Цивільного Кодексу України.

Із матеріалів справи вбачається, що 03 липня 2008 року та 08 липня 2008 року від ПП «Екогазбуд»до Господарського суду Миколаївської області надійшли позовні заяви, щодо стягнення сум кредиторської заборгованості з ЗАТ «ЗАНГАЗ НГС».

Також, ЗАТ «ЗАНГАЗ НГС»листом від 23 липня 2009 року №02/174 підтверджує наявність кредиторської заборгованості за договорами, укладеними з УВТК ЗАТ «Нафтогазбуд»та ПП «Екогазбуд»

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що відповідач залишив ці обставини поза своєю увагою, тому його висновки про сплив строку позовної давності не можуть вважатися повними та обєктивними.

В акті перевірки також зазначено, що позивачем при обчисленні балансової вартості запасів на кінець звітного періоду була здійснена передача матеріалів із основного складу, в якому залишки враховуються при розрахунку податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів, на інший склад, залишки якого, не враховуються при розрахунку податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів, у звязку з використанням таких матеріалів у господарської діяльності при виконанні довгострокових контрактів.

На підставі вищенаведеного, відповідач здійснює висновок, щодо порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону №334/94.

На думку відповідача, ПАТ «ЗАНГАЗ НГС»повинен був визначити загальну суму валових доходів та валових витрат згідно пп.7.10.5 пп.7.10.6 п.7.10 ст.7 вищенаведеного Закону, а саме:

- доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту;

- витрати виконавця у звітному періоді визначаються на рівні фактично оплачених (нарахованих) витрат, пов'язаних із виконанням довгострокового договору (контракту) у такому звітному періоді.

Тобто, на думку відповідача, позивач не повинен був коригувати валові доходи та валові витрати на суми приросту та убутку запасів в наслідок переміщення матеріалів із складу, а саме, згідно норм п.5.9. ст.5 зазначеного Закону.

Але, враховуючи те, що вимог п.5.9. ст.5 Закону №334/94 не містять виключень щодо ведення субєктом господарювання податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів, колегія суддів вважає, що позивач вірно здійснив корегування валових доходів та валових витрат на суму убутку запасів, внаслідок переміщення матеріалів зі складу.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається наявність у позивача збитків, у перевіряємому періоді.

Так, пунктом 3.1 статті 3 Закону №334/94 визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

У випадку, якщо валові витрати позивача у перевіряємому періоді перевищували його доходи, відповідно відсутній і обєкт оподаткування.

Однак, акт перевірки та заперечення відповідача не містять ґрунтовних пояснень з цього приводу.

Переходячи до аналізу порушень товариством Закону №168/97, колегія суддів бажає зазначити наступне.

В акті перевірки вчинена запис про те, що у перевіряємому періоді ПАТ «ЗАНГАЗ НГС» до податкового кредиту були віднесені суми ПДВ:

- по придбанню товарів, які не призначаються для використання у господарської діяльності підприємства у сумі 3216грн. (а саме 2008 року: лютий 284 грн., березень 216 грн., травень 2502 грн.);

- у лютому та березні 2008 року проведені суми ПДВ у розмірі 1150 грн. та 508 грн. не підтверджених податковими накладними;

- до податкового кредиту у 2008 році 2009 році віднесена сума ПДВ у розмірі 12533902 грн. по податковим накладним по придбанню товарів (робіт, послуг) за 2007 рік, що призвело до завищення податкового кредиту на відповідні суми у перевіряємому періоді, у тому числі здійснено завищення бюджетного відшкодування на суму у розмірі 6687861грн.

На думку перевіряючих, це є порушення позивачем пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4., 7.4.5, п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97 .

Між тим, як вбачається зі вимог Закону №168/97, норма пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 не обмежує платника у праві на податковий кредит, а лише надає право включення до податкової декларації сум податкового кредиту за умови наявності у платника податкової накладної, товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Крім цього, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5, п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону 168/97 не містять жодних вказівок та обмежень, щодо строків отримання податкової накладної, а також не обмежують строк дії права платників податків на формування податкового кредиту.

Вищенаведене свідчить, що у відповідному податковому періоді, а саме, у 2008 році та у 1 кв. 2009 року, позивачем правомірно включена до податкового кредиту сума ПДВ у розмірі 12533902 грн.

Зменшуючи податковий кредит товариства зі ПДВ по придбанню товарів, які не призначаються для використання у господарської діяльності, відповідач не навів будь яких належних доказів, на підставі яких, ним зроблений зазначений висновок.

У звязку з чим, зменшення суми податкового кредиту у перевіряємому періоді на суму ПДВ у розмірі 3216 грн. (а саме: лютий 284 грн., березень 216 грн., травень 2502 грн. 2008 року) відповідачем здійснено - необґрунтовано.

Крім того, слід зазначити, що вказуючи про факт не підтвердження податковими накладними та іншими подібними документами у лютому та березні 2008 року сум ПДВ у розмірі 1 150 грн. та у розмірі 508 грн., відповідач у наведеній в акті перевірки таблиці №18, щодо включення до реєстру отриманих податкових накладних за лютий, березень 2008 року, спростовує свої твердження, зазначаючи номера та дати податкових накладних, чеків, які є первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, та які підтверджують правомірність включення до податкового кредиту вищенаведених сум ПДВ.

Крім того, суд апеляційної інстанції бажає звернути увагу на те, що складання акту перевірки від 03 серпня 2009 року №2978/23-600/20919780 здійснено з порушеннями порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, так як в ньому допущені арифметичні помилки при визначенні завищених сум податкового кредиту з ПДВ.

Щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 6687861грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 264784грн. у звязку з порушенням позивачем пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4., 7.4.5, п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97, судом першої інстанції правильно зазначено про те, що відповідач залишив по за своєю увагою факт, наявності судового рішення, господарського суду Миколаївської області від 19 лютого 2009 року, яке набрало законної сили і якім встановлено відсутність порушень з боку позивача пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.5.1 п.7.5, ст.7 Закону №168/97.

Відповідно до положень ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа,щодо який встановлено ці обставини.

Відповідачем фактично повторно прийняте податкове повідомлення-рішення, якім позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування, з тих же підстав, що вже були предметом судового розгляду, та по яких мається судове рішення, що набрало законної сили.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування Миколаївським окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись 195,196, ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200, ч. 1 п.1 ст. 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «ЗАНГАС-НГС»до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Доповідач суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова