Ухвала суду № 23652230, 28.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р.Справа № 2а-7388/11/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2011р. по справі № 2а-7388/11/2070

за позовом Приватної фірми "Стройиндустрия"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватна фірма "Стройиндустрия" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова (надалі по тексту відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:

-скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001352330/0 від 10 вересня 2010 р. та № 0001352330/1 від 26 листопада 2010 року, за якими позивачу визначено податкове зобов'язання в сумі 138732,3 грн, в тому числі за податком на прибуток 98847 грн. та 43885,3 грн. штрафних санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 року адміністративний позов Приватної фірми «СТРОЙИНДУСТРИЯ» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0001352330/0 від 10 вересня 2010 р. та № 0001352330/1 від 26 листопада 2010 року.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції переглянути постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 року та в позові відмовити.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу відповідача в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 року-без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку Приватної фірми «СТРОЙИНДУСТРИЯ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р.

За результатами перевірки складено акт № 2164/23-306/31060269 від 01.09.2010 року, згідно висновків якого позивачем порушено вимоги п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 94847,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001352330/0 від 10 вересня 2010 р., за яким ПФ «СТРОЙИНДУСТРИЯ» визначено податкове зобов'язання в сумі 138732,30 грн., в тому числі за податком на прибуток 98847,00 грн. та 43885,30 грн. штрафних санкцій.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, позивач оскаржив його до відповідача та, в подальшому, до Державної податкової адміністрації в Харківській області і ДПА України. За результатами розгляду скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001352330/1 від 26 листопада 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До обмежень, згідно підпункту 5.3.1 вищевказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

-або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

-або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, за приписами підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва є дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача про неправомірне завищення позивачем валових витрат у 1-4 кварталі 2009 року грунтуються на тому, що позивачем безпідставно було віднесено до складу валових витрат витрати понесені за отримані від ФОП ОСОБА_1 навантажувально-розвантажувальні послуги, від ФОП ОСОБА_2 розвантажувально-навантажувальні послуги, оскільки в актах на вищенаведені послуги не відображено назва товару та місце розвантаження та навантаження його, також позивачем не доведено використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, а також та від ФОП ОСОБА_3 транспортні послуги, оскільки в актах не відображено назву товару, який було перевезено, ціль перевезення, отримувач товару, відсутній корінець замовника та підприємством не доведено, яким чином ці послуги були пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до договору підряду № 1 від 01.02.2008 року та додаткової угоди № 1 від 01.01.2009 року до договору № 1 від 01.02.2008 року, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_1 прийняв на себе зобов'язання виконати навантажувально-розвантажувальні роботи товарно-матеріальних цінностей переданих по договору відповідального зберігання ФОП ОСОБА_1, що перебувало на складі розташованому за адресою: м. Харків, пр. Московський, 301.

Відповідно до п. 3.1 договору приймання робіт за цим договором відбувається на території позивача.

Оплата виконаних робіт проводиться на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт, що передбачено п. 2.1 договору.

Фактичне виконання навантажувально-розвантажувальних робіт підтверджується протоколами узгодження розцінок на навантажувально-розвантажувальні послуги, в яких зазначено найменування виконаних робіт, актами здачі-прийняття робіт, з яких вбачається, що виконавцем відповідно до договору від 01.02.2008 року були проведені навантажувально-розвантажувальні роботи.

Акти виконаних робіт були складені у січні, лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні 2009 року, а тому відповідно до приписів підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач мав право на віднесення по даті фактичного отримання робіт у вказаних періодах до валових витрат витрати понесені за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_1

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір підряду № 01/10/09 від 01.10.2009 року, відповідно до п. 1.1. якого ФОП ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання виконати розвантажувально-навантажувальні послуги товарно-матеріальних цінностей (сантехніки, будматеріалів) належних позивачу, що знаходилися на складі розташованому за адресою: м. Харків, пр. Московський, 301.

Відповідно до п. 3.1 договору приймання робіт за цим договором відбувається на території позивача.

Оплата виконаних робіт проводиться на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт, що передбачено п. 2.1 договору.

Фактичне виконання навантажувально-розвантажувальних робіт підтверджується протоколами узгодження розцінок на навантажувально-розвантажувальні послуги, в яких зазначено найменування виконаних робіт, актами здачі-прийняття робіт, з яких вбачається, що виконавцем відповідно до договору від 01.10.2009 року були проведені навантажувально-розвантажувальні роботи.

Акти виконаних робіт були складені у жовтні, листопаді, грудні 2009 року, а тому відповідно до приписів підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач мав право на віднесення по даті фактичного отримання робіт у вказаних періодах до валових витрат витрати понесені за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_2

Доводи контролюючого органу щодо неправомірності віднесення позивачем до складу валових витрат понесених позивачем за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 в зв'язку з не зазначенням в актах назви товару, місця його розвантаження та навантаження, не доведеністю позивачем використання отриманих послуг у власній господарській діяльності, колегія суддів вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 за спірними договорами підряду зобов'язувалися виконати навантажувально-розвантажувальні роботи ТМЦ (будівельних матеріалів, сантехніки), які були передані ФОП ОСОБА_1 на відповідальне зберігання відповідно до договору зберігання від 05.01.2009 року. Перелік майна, що було передано за вказаним договором на зберігання, навантажувально-розвантажувальні роботи якого ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 виконали за спірними договорами підряду, визначається в акті приймання-передачі майна по договору зберігання від 05.01.2009 року. Майно зберігалося за адресою м. Харків, пр. Московський, 301, що відповідає приписам п. 1.1.спірних договорів підряду.

Відповідно до довідки ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова позивач в період, що перевірявся, займався оптовою торгівлею будівельними матеріалами.

Отже, матеріалами справи, підтверджено використання отриманих від ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 робіт у власній господарський діяльності та право позивача на віднесення до валових витрат витрати по господарським операціям з ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2

Також, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ФОП ОСОБА_3 05.01.2009 року було укладено договір про надання транспортних послуг, відповідно до п.1.1 якого перевізник приймає на себе зобов'язання по наданню транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажу автомобільним транспортом відповідно до поданих замовником заявок.

Фактичне надання транспортних послуг за вказаним договором підтверджується актами виконаних робіт по перевезенню вантажу, замовленнями та перевезення вантажу, що оформлювалися на кожну окрему перевозку вантажів і містять опис умов та особливостей конкретного перевезення, дати та точні адреси навантаження та розвантаження вантажу, маршрути перевезення, пересувний склад, що потрібен для перевезення, відомості про вантаж, строки доставки вантажу його отримувачу, товарно-транспортними накладними, де визначено пункт призначення та вся необхідна інформація щодо здійснення послуг з транспортування конкретного товару.

Отже, матеріалами справи підтверджено право позивача на віднесення до валових витрат витрати по господарським операціям з ФОП ОСОБА_3

Враховуючи те, що діяльністю позивача була оптова торгівля будматеріалами, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про неправомірне віднесення позивачем до валових витрат витрати по господарським операціям з ФОП ОСОБА_3, в зв'язку з не доведеним, на думку відповідача, використанням у власній господарській діяльності отриманих транспортних послуг.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.07.2011р. по справі № 2а-7388/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 02.03.2012 р.