Ухвала суду № 23652218, 23.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/5088/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2011р. по справі № 2а-1670/5088/11

за позовом Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві

до Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод"

про відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій,

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" на користь управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві невідшкодовану суму витрат на виплату і доставку пенсій, призначених за списком № 2 в розмірі 328120,40 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2011 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" на користь Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві невідшкодовану суму витрат на виплату і доставку пенсій, призначених за списком № 2 в розмірі 328120,40 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду Полтавської області від 04.07.2011 року .

Відповідно до вимог ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 20.09.1994 р. (ідентифікаційний код 13962568) та перебуває на обліку як платник страхових внесків в УПФ Ленінського району в м. Полтаві.

Згідно розрахунку суми боргу відповідач по пільговим пенсіям по списку № 2 за період з січня по травень 2011 року має заборгованість у розмірі 328120,40 грн.

УПФ Ленінського району в м. Полтаві відповідачу надсилалися повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати по виплаті та доставці пільгових пенсій, які відповідачем були отримані, проте сума заборгованості не сплачена.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанція виходив з того, що відповідач порушив порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з розрахунком боргу по пільгових пенсіях відповідач має заборгованість по пільговим пенсіям по списку №2 в розмірі 328120,40 грн.

Відповідачем вказана заборгованість сплачена не була.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до ст.ст.1, 2, 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, як платники збору на обов'язкове державне пенсійне страхування повинні сплачувати вказаний збір у розмірі 100 % від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до досягнення працівниками пенсійного віку.

Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв'язку з набранням чинності Законом № 1058-IV.

Згідно з п.2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах шкідливими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавством актом через професійні та корпоративні фонди.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до приписів абз. 4 пп. 1 п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (надалі - Інструкція).

Пункт 6.4 цієї Інструкції передбачає, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Згідно з п.6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах підтверджується розрахунком заборгованості відповідача по відшкодуванню пільгових пенсій по списку № 2 з січня 2011 року по травень 2011 року, відповідно до якого сума боргу склала 328120,40 грн. Зазначена заборгованість відповідачем не сплачена.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачу надсилалися повідомлення про зобов'язання відшкодувати витрати по виплаті та доставці пільгових пенсій, які відповідачем були отримані, що підтверджується матеріалами справи (а.с.7-11). Між тим, відповідачем не відшкодовано витрати по оплаті та доставці пільгових пенсій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на безпідставне стягнення судом першої інстанції заборгованості по пільгових пенсіях за період з січня 2011 року по травень 2011 року, оскільки відповідно до ухвали Господарського суду Полтавської області від 12.04.2011 року накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо заборгованості ВАТ "Тепловозоремонтний завод", колегія суддів вважає необгрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до ст.. 12 вказаного Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу наведеної норми слідує, що на час введення мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється виконання боржником його грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та стягнення заборгованості з їх виплати на підставі виконавчих документів. Між тим, вказаною нормою не передбачено введення мораторію на прийняття судом рішення про стягнення з боржника боргу з відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, то воно не може бути скасовано з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 183-2, 197, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.07.2011р. по справі № 2а-1670/5088/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.