Постанова № 23652184, 15.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2012 р. Справа № 2а-1670/5400/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Шулік О.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Полтававторкольормет" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2011р. по справі № 2а-1670/5400/11

за позовом Приватного підприємства "Полтававторкольормет"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Полтававторкольормет» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

-визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0004521502 від 25.05.2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Приватного підприємства «Полтававторкольормет» за платежем податок на додану вартість на 6698,00 грн. за основним платежем та 1 674,50 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 р. та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2011 року без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №081122, наявної у матеріалах справи, 17.12.1999 ПП «Полтававторкольормет» зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради в якості суб'єкта господарювання (ідентифікаційний код 30668273).

З 06.11.2003 ПП «Полтававторкольормет» є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва №23993791 серії НБ №172791, наявною у матеріалах справи.

У період з 11.04.2011 по 15.04.2011 ДПІ у м. Полтаві проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Нафта-Капітал»(далі -ПП «Нафта-Капітал») за період з 01.12.2010 по 31.12.2010.

Перевіркою встановлено завищення ПП «Полтававторкольормет» податкового кредиту за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 та заниження ПДВ у сумі 6 698,00 грн за операціями, що проведені на підставі нікчемних правочинів, у тому числі податковій декларації за грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №3614/15-2/30668273 від 22.04.2011 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

25.05.2011 на підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення №0004521502, яким визначено суму податкового зобов'язання по ПДВ у розмірі 8 372,50 грн, у тому числі основний платіж -6 698,00 грн, штрафні (фінансові) санкції -1674,50 грн.

Відмовляючи в задововленні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2010 року у сумі 6698 грн. у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту за вказаний період за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемного, на думку відповідача, договору, укладеного з ПП « Нафта-Капітал», який не спричиняє реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договору, укладеного з ПП « Нафта-Капітал», грунтувалися на відсутності у вказаного контрагента необхідних умов для здійснення відповідної господарської діяльності, в зв'язку з чим відповідач прийшов до висновку про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП « Нафта-Капітал».

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладеного позивачем з ПП « Нафта-Капітал» договору без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Нафта-Капітал» 01.12.2010 р. укладено договір № 011210/П2 про надання послуг по переробці металобрухту кольорових і чорних металів, відповідно до п. 1.1 якого замовник (позивач) доручає, а Виконавець зобов'язується виконати відповідно до умов цього договору роботи із доведення металобрухту кольорових і чорних металів шляхом сортування, пресування, пакетування, дрібнення, різання тощо до передпродажного стану, який відповідає вимогам ДСТУ 3211-95 ( ГОСТ 1639-93) та ДСТУ 4121-2002.

Фактичне виконання сторонами умов спірного договору підтверджується специфікацією, актом здачі-прийняття робіт, рахунком-фактурою, випискою банку, податковою накладною.

В подальшому брухт та відходи чорного металу позивачем були реалізовані ТОВ «Метпром-Полтава», ТОВ «Техномет» згідно укладених позивачем з ТОВ «Метпром-Полтава», ТОВ «Техномет» договорів від 04.01.2011 року №040111/1001 та від 26.01.2011 р. № 6Т-2011, що підтверджується протоколами погодження ціни на брухт чорних металів, виписками банку, актами передачі чорних металів, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару від позивача, рахунками-фактурами.

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність укладеного позивачем з ПП «Нафта-Капітал» договору про надання послуг по переробці металобрухту кольорових і чорних металів.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про нікчемність спірного договору слугував акт перевірки за висновками якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, в якому викладені твердження відповідача про те, що господарська діяльність позивача із його контрагентом містить ознаки нікчемності.

Між тим, враховуючи вимоги Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину.

Спірний договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсними.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2010 року за операціями, проведеними на підставі договору, укладеного позивачем з ПП «Нафта-Капітал» виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за спірний період на підставі податкової накладної, виданої контрагентом позивача, який мав статус платника податку на додану вартість.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданої ПП «Нафта-Капітал» податкової накладної.

Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту згідно спірного податкового повідомлення -рішення, знаходяться поза межами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Нафта-Капітал» і правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній, яка виписана на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Враховуючи те, що відповідачем не надано інших відомостей, які б свідчили про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених на підставі укладеного з ПП «Нафта-Капітал», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про правомірне визначення відповідачем позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином, через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Полтававторкольормет" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2011р. по справі № 2а-1670/5400/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Приватного підприємства "Полтававторкольормет" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві №0004521502 від 25.05.2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст постанови виготовлений 20.03.2012 р.