Постанова № 23647371, 28.03.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/401/2012

28 березня 2012 року 16год. 25хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватної агропромислової фірми "Вісла" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000042351 та № 0000032351 від 23.01.2012 року ВСТАНОВИВ:

Приватна агропромислова фірма «Вісла» (далі - ПАФ «Вісла») звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області (далі - ДПІ у Рівненському районі) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Рівненському районі № 0000042351 та № 0000032351 від 23 січня 2012 року.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. До початку судового засідання подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника позивача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача на підставі наявних у справі матеріалів.

У позовній заяві в обґрунтування позову позивач зазначив, що валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Авант» позивачем сформовано відповідно до вимог чинного законодавства. Обґрунтовуючи проведені донарахування та застосовані штрафні санкції ДПІ у Рівненському районі стверджує, що з метою формування податкового кредиту та несплати податкових зобов'язань з податку на прибуток ПАФ «Вісла» (вигодонабувач) в супереч моральним засадам суспільства було проведено безтоварну операцію через «контрагента» ТОВ «Авант», по купівлі кукурудзи, яку ТОВ «Авант» ніби то отримав від СТОВ «Птахівник» без належних документів. Разом з тим, відповідач не прийняв до уваги той факт, що ПАФ «Вісла» на той момент була товаровиробником, а саме займалася вирощуванням курей несучок і виробництвом яйця. Придбана кукурудза була необхідна для годівлі птиці та списана по відомості витрат кормів за грудень 2010 року, січень 2011 року. Купівля кукурудзи проводилася у відповідності до ст. 206 ЦК України, на підставі усної домовленості сторін у кількості 13775 т. на суму 22728,75 грн. Факт переходу права власності на кукурудзу підтверджено накладною № 590 від 27.12. 2010 року. Доставка кукурудзи була проведена транспортом ТОВ «Авант», вартість доставки була включена у вартість товару. Зі свого боку ПАФ «Вісла» повністю виконала зобов'язання сплативши 29.12. 2010 року по платіжному дорученню № 19 4000 грн. та продавши на решту суми яйце куряче столове власного виробництва по накладній № 60 від 28.12. 2010 року. Зважаючи на вищевикладене вважає факт поставки кукурудзи доведеним та належним чином задокументованим у відповідності до вимог норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В зв'язку з наведеним, позивача вважає висновки акту перевірки безпідставними, а податкові повідомлення-рішення таким, що підлягають визнанню нечинними. З таких підстав, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час, місце судового засідання судом повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив. Судом не визнавалася обов'язковою участь представника відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

До початку судового засідання відповідачем через канцелярію суду було подано письмові заперечення. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що за результатами перевірки позивача встановлено порушення п.п. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ і залишок від'ємного значення та порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2010 року на загальну суму 4735 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ТОВ «Авант». Вказали на те, що ДПІ у Рівненському районі було отримано акт перевірки від 06.04. 2011 року за № 456/15-02, проведеної щодо контрагента позивача - ТОВ «Авант» з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах з СТОВ «Птахівник» та податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2010 року. Зі змісту вказаного акту перевірки вбачається, що одним із постачальників ТОВ «Авант» у грудні 2010 року є СТОВ «Птахівник», який має ознаки «податкової ями». Крім того, в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) СТОВ «Птахівник» до ТОВ «Авант» та в подальшому підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Авант» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже зазначені правочини відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Представники відповідача також вказують на неможливість отримання ПАФ «Вісла» від ТОВ «Авант» товарів, оскільки зазначений правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину, а. також у однієї з сторін правочину відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності. У зв'язку з наведеним, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки в судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДПІ у Рівненському районі була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАФ "Вісла" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.12. 2010 р. по 31.12. 2010 р. По результатам перевірки був складений акт № 10/5/23-141/23306049 від 10 січня 2012 року (а.с. 6-11).

До акту перевірки позивачем було подано заперечення № 1 від 13.01. 2012 року (а.с. 14).

Відповідно до відповіді на заперечення № 578/23-120 від 20.01. 2012 року ДПІ у Рівненському районі залишила без задоволення заперечення до акту, а висновок по акту перевірки №10/5/23-141/23306049 від 10.01. 2012 року без змін (а.с. 15-16).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000042351 від 23 січня 2012 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст.54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням п. 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12. 1994 року, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 5919,00 грн., з яких 4735,00 грн. - основного платежу, 1184,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції та прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 0000032351 від 23 січня 2012 року, яким, із посиланням на пп. 54.3.2 п. 54.3 ст.54, п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у зв'язку з порушенням пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 200.3 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3788 грн. (а.с. 12, 13).

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню форми "В4" № 0000032351 від 23 січня 2012 року, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що спірне від'ємне значення в розмірі 3788 грн. задеклароване в декларації за січень 2011 року сформовано за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операції з придбання позивачем кукурудзи у ТОВ "Авант".

Оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям з придбання у ТОВ "Авант" кукурудзи. Вказані заключення зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ПАФ "Вісла" з ТОВ "Авант", висновків, викладених у акті перевірки від 06.04. 2011 року за № 456/15-02, проведеної Коростенською ОДПІ, щодо контрагента позивача - ТОВ "Авант". Зокрема, у акті перевірки від 06.04. 2011 року за № 456/15-02, податковим органом, за місцем реєстрації контрагента позивача, вказується, що одним з постачальників ТОВ "Авант" у грудні 2010 року - є СТОВ "Птахівник" (код ЄДРПОУ 5521152). Стосовно СТОВ "Птахівник" (код ЄДРПОУ 5521152) з Новоград-Волинської ОДПІ надійшов акт перевірки від 15.03. 2011 р. № 327/05-53/15-02/05521152 у якому зазначено, що платник Новоград-Волинської ОДПІ СТОВ "Птахівник" (код ЄДРПОУ 5521152) має ознаки „податкової ями". У Новоград-Волинській ОДПІ СТОВ "Птахівник" зареєстровано як платник податків 14.04. 2010 року за № 55088. В ході перевірки СТОВ "Птахівник" виявлено відсутність документів, які підтверджують факт транспортування товарів згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України. Серед покупців СТОВ "Птахівник", які скористалися податковим кредитом наданим вищевказаним контрагентом є ТОВ "Авант", що перебуває на обліку у Коростенській ОДПІ. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Відповідно до наведено відповідачем зроблено висновок, що ТОВ "Авант" є "транзитером", а отже ПАФ "Вісла" - "вигодонабувач". Єдиною метою документування фактично не здійснених господарських операцій по отриманню продукції ТОВ "Авант" - вигодоформуючий суб'єкт, є отримання підприємством податкової вигоди для ПАФ "Вісла" - "вигодонабувач", і як наслідок несплата платежів до бюджету.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № 139072 від 03.03. 1995 року та довідки управління статистики у м. Коростені АБ № 085717, вбачається, що контрагент позивача ТОВ "Авант" знаходився на момент господарських операцій і досі перебуває в Єдиному державному реєстрі. Згідно Довідки з ЄДРПОУ АБ № 085717 щодо ТОВ "Авант", види діяльності якого за КВЕД: оптова торгівля іншими продуктами харчування, вирощування зернових та технічних культур, змішане сільське господарство та інші (а.с. 62, 63).

Крім того, ТОВ "Авант" у встановленому порядку було зареєстроване платником податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мало свідоцтво платника податку на додану вартість за № 09328291, індивідуальний податковий номер 220501606094, видане 09.07. 1997 року Коростенська ОДПІ. Як вбачається із витягу з офіційного сайту ДПС України, вказане свідоцтво дійсне на день розгляду даної адміністративної справи (а.с. 64, 65).

Вказані обставини доводять, що контрагент ТОВ "Авант" володів необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Авант" було укладено усний договір купівлі-продажу 13775 кг. кукурудзи.

На виконання Договору ТОВ "Авант" поставило позивачу кукурудзу на загальну суму 18940,62 грн. у тому числі ПДВ - 3788,12 грн. Вказані обставини підтверджуються

- видатковою накладною: № 590 від 27.12. 2010 року на загальну суму 18940,62 грн., у т.ч. ПДВ - 3788,12 грн.;

- податковою накладною: № 590 від 27.12. 2010 року на загальну суму 18940,62 грн., у т.ч. ПДВ - 3788,12 грн. Вказана податкова накладна була включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року та відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року (а.с. 17, 18, 46-49, 50-54).

Придбана кукурудза була отримана представником позивача, на підставі довіреності № 6 від 28.12. 2010 року, виданої ОСОБА_2, який займає посаду лікаря ветеринарної медицини та зоотехніка у позивача, відповідно до Наказу № 4 від 01.12. 2010 року. Вказана довіреність відображена у журналі реєстрації довіреностей за 2010-2012 роки (а.с. 57, 58, 59, 60, 61). Крім того, придбана кукурудза зберігалася у приміщенні зерноскладу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та частину якого було орендовано позивачем у ПАФ "Брошукова" згідно договору оренди № 10/01/1 від 28.10. 2010 року (а.с. 43-45).

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю, наступним чином.

Так, згідно платіжного доручення № 19 від 29.12. 2010 року ПАФ "Вісла" було перераховано для ТОВ "Авант" за отриману згідно видаткові накладної № 590 від 27.12. 2010 року кукурудзу 4000,00 грн. (а.с. 20).

На решту суми ПАФ "Вісла" було відвантажено згідно видаткової накладної № В-00000060 від 28.12. 2010 року яйця курячі харчові столові І категорії. Враховуючи дані обставини між ПАФ "Вісла" та ТОВ "Авант" було підписано Акт проведення взаємозаліку однорідних вимог від 31.12. 2010 року (а.с. 21, 22).

Перевезення кукурудзи від ТОВ "Авант" відбувалося автотранспортом продавця, що підтверджується подорожнім листом № 171 від 27.12. 2010 року (а.с. 19).

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, на яке посилається відповідач, то це свідчить лише про недотримання норм законодавства про автомобільний транспорт, а не податкового законодавства. Згідно з наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Оскільки податковим органом в ході перевірки не було взято до уваги пояснення позивача про переміщення кукурудзи за допомогою транспорту продавця, із формуванням подорожнього листа, то відсутність у документообігу позивача товарно-транспортних накладних за певний період, при наявності інших документів, якими підтверджено факт відпуску та приймання товарно-матеріальних цінностей, не може спростовувати факту придбання позивачем товару.

Більше того, ні в Податковому кодексі України, ні в інших нормативних актах не згадується про товарно-транспортну накладну, як документ на підставі якого податковий орган має право визначати суму податкового зобов'язання або податкового кредиту з ПДВ платнику податків.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що у разі, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.2.1 п.7.2. ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість" визначені обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної.

Законодавством України, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05. 1997 р. № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за №233/2037 (із змінами, далі - Порядок № 165) встановлено вичерпний перелік підстав для встановлення факту недійсності чи фіктивності податкової накладної. Так, відповідно до п. 5 Порядку № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно п. 2 Порядку № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі i якій присвоєно iндивiдуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Тобто, єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною, відповідно до положень Закону "Про ПДВ" та Порядку № 165 є випадок, коли така накладна заповнена та видана особою, що не зареєстрована платником ПДВ.

Відповідачем не надано відомостей щодо скасування реєстрації платника ПДВ контрагента Позивача на момент здійснення правочинів.

Отже, доводи Відповідача про те, що Позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з ПДВ не можуть бути взяті до уваги (без інших обґрунтувань, а не простих тверджень Відповідача), оскільки на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були внесені до реєстру платників ПДВ.

Таким чином, відповідно до положень ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", Позивач на підставі проведених оподатковуваних господарських операцій та належним чином оформлених контрагентом-постачальником податкових накладних мав право відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, і виходячи з цього, визначати суму свого податкового зобов'язання з ПДВ за звітний період.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Судом встановлено, що факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаної у ТОВ "Авант" кукурудзи та отримання доходу від її використання, підтверджується долученими до матеріалів справи документами та поясненнями позивача. Так, ПАФ "Вісла" на той момент була товаровиробником, а саме займалась вирощуванням курей несучок і виробництвом яйця, що підтверджується статистичним звітом про стан тваринництва форма 24-сг від 01.01. 2011 р. Придбана кукурудза була необхідна для годівлі птиці та списана по відомості витрат кормів за грудень 2010 р., січень 2011 р. Іншої кукурудзи у даний період на підприємство не надходило (а.с. 23, 24, 25).

Таким чином, придбання позивачем матеріальних цінностей у ТОВ "Авант" здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стосовно ж обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентом ТОВ "Авант", нікчемними, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи, що описані вище, підтверджуються обставини реального придбання позивачем, кукурудзи у ТОВ "Авант", а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику, на чому наполягає відповідач.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення № 0000032351 від 23 січня 2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі форми "Р" №0000042351 від 23.01.2012 року, то суду слід зазначити наступне.

Визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток ґрунтується на висновках органу державної податкової служби про заниження податку на прибуток на суму 18941 грн. внаслідок порушення позивачем п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме завищення валових витрат у зв'язку з придбанням кукурудзи в ТОВ "Авант", що не підтверджено необхідними документами.

Однак, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позиції органу державної податкової служби та безпідставність визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальній сумі 5919 грн.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12. 1994 року (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування валових витрат є наявність первинного документа, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Як було встановлено судом, поставка кукурудзи для використання у власній господарській діяльності ПАФ "Вісла" від ТОВ "Авант" мала реальний характер і підтверджена належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського обліку, тому позивач правомірно та обґрунтовано відніс витрати на придбання кукурудзи до складу валових витрат за IV квартал 2010 року (а.с.55-56).

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі форми "Р" № 0000042351 від 23.01. 2012 року про визначення грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 5919,00 грн., в тому числі 4735,00 грн. основного платежу та 1184,00 грн. штрафних санкцій, підлягає визнанню нечинним.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу. У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень № 0000032351 та № 0000042351 від 23 січня 2012 року.

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено повністю на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити із Державного бюджету України 107 (сто сім) грн. 30 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 124 від 27.01. 2012 р. (а.с. 2).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі № 0000042351 та № 0000032351 від 23.01. 2012 року.

Присудити на користь позивача Приватної агропромислової фірми "Вісла" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д. П.