Ухвала суду № 23644513, 27.03.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" березня 2012 р. м. Київ К/9991/17300/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ситникова О.Ф.,

Весельської Т.Ф.,

Малиніна В.В.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Донецькобленерго" до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м. Горлівки Донецької області про визнання недійсним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року, -

в с т а н о в и в :

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року залишено без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року, якою адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішеннями суду попередніх інстанцій, Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області звернулось з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року і ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Управління Пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м. Горлівки є суб'єктом владних повноважень, яке в даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому Законом України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. № 1261, Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах, районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2 зі змінами та доповненнями, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. № 442/6730.

На підставі частини 2 п. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у відношенні Центральні електричні мережі ВАТ «Донецькобленерго»було прийнято рішення № 1447/00130903 від 21.12.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким була нарахована сума штрафу у розмірі 24695,40 грн. та пеня в розмірі 864,50 грн. за період з 20.10.2009 року по 23.10.2009 року, з 20.11.2009 року по 24.11.2009 року.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Центральні електричні мережі ВАТ «Донецькобленерго»звернулося зі скаргою до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області та Пенсійного фонду України, які залишили скаргу без задоволення рішеннями про результати розгляду скарги від 22.01.2010 за № 983/08 та від 07.04.2010 за № 5871/09-10.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість застосування фінансових санкцій і нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків за рішенням Управління Пенсійного фонду України в Центрально-міському районі м. Горлівки Донецької області № 1447/00130903 від 21.12.2009 року. У зв'язку з чим дійшли висновку про зобов'язання відповідача зарахувати сплачені ІДЕМ ВАТ «Донецькобленерго»страхові внески за жовтень та листопад 2009 року відповідно до призначення платежу, зазначеного у платіжних дорученнях, виходячи з висновку судово-бухгалтерської експертизи.

Проте, аналізуючи обставини справи та застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів на підставі наступного.

Предметом позову у справі є сума недоїмки по сплаті страхових внесків відповідача, фінансової санкції та пені застосованої за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції на час виникнення спірних відносин) встановлено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 5 статті 106 вказаного Закону встановлено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Отже, виходячи із змісту вказаної норми, позивач зобов'язаний зарахувати сплату поточних сум страхових внесків в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Під час розгляду справи судом першої інстанції призначалася судово-бухгалтерська експертиза.

Висновком судово-економічної експертизи № 3559/24/6392/25 від 25.11.2010 року встановлено по першому питанню, встановлено що відповідно до первинних документів ЦЕМ ВАТ «Донецькобленерго», наданих на дослідження, у жовтні та листопаді 2009 року були сплачені страхові внески, нараховані за базові звітні періоди жовтень та листопад 2009р., у т.ч. відповідно до п. 6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.03. зі змінами та доповненнями сплачені авансові платежі: за базовий звітний період жовтень 2009р було сплачено авансові платежі у сумі 459998,00грн; за базовий звітний період жовтень 2009р. авансові платежі у сумі 404040грн.

По другому питанню щодо визначення відповідності черговості зарахування платежів по сплаті страхових внесків по загальнообов'язковому пенсійному страхуванню за жовтень та листопад 2009 року за даними картки особового рахунку страхувальника п.5 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»експертом висновок не встановлений, так як питання передбачає тлумачення застосування певної норми права і виходить за межі компетенції експерта-економіста.

Враховуючи такі висновки експерта, на підставі частини статті 71 КАС України суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про обґрунтованість позовних вимог.

Проте, відповідно до частини 1 статті 81 КАС України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Частиною 5 статті 82 КАС України передбачено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Як вбачається з висновку експерта, при дослідженні ним врахувались призначення платежу в платіжних дорученнях по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

В цьому випадку експертом не досліджувалось питання правильності застосування частини 5 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої у разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Отже, відповідачем правомірно зараховано суми сплачених страхових внесків в рахунок заборгованості за минулий період всупереч вказаному у платіжному дорученні призначенні платежу.

На такі обставини суди не звернули уваги.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставини, обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ч. 4 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 КАС України, -

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді