Ухвала суду № 23643268, 23.06.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"23" червня 2011 р. Справа № 2а/1770/699/2011

номер рядка статистичного звіту 8.2.6

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Малахової Н.М.

Мацького Є.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "31" березня 2011 р. у справі № 2а/1770/699/2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Радивилівська меблева фабрика" до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2011 року Відкрите акціонерне товариство (надалі ВАТ) "Радивилівська меблева фабрика" звернулося до суду з вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначало, що відповідач протиправно виніс податкові повідомлення-рішення №0000012350 від 12.01.2011 року, яким ВАТ "Радивилівська меблева фабрика" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 625 грн., з яких 500 грн. - основного платежу, 125 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та №0000022350 від 12.01.2011 року, яким ВАТ "Радивилівська меблева фабрика" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 500 грн., з яких 400 грн. - основного платежу і 100 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 31 березня 2011 року позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції №0000012350 від 12.01.2011 року, яким ВАТ "Радивилівська меблева фабрика" визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 625 грн., з яких 500 грн.-основного платежу, 125 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та №0000022350 від 12.01.2011 року, яким ВАТ "Радивилівська меблева фабрика" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 500 грн., з яких 400 грн.-основного платежу і 100 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Присуджено на користь позивача Відкритого акціонерного товариства "Радивилівська меблева фабрика" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

В апеляційній скарзі Дубенська об'єднана державна податкова інспекція (надалі ОДПІ) просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що суд не взяв до уваги ту обставину, що позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит по операціям з ПП "Лайкост" з порушенням вимог пп.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України " Про податок на додану вартість", оскільки укладений правочин є нікчемним.

В судове засідання сторони не з"явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому відповідно до вимог ст. 197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ВАТ "Радивилівська меблева фабрика" зареєстровано як юридична особа та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.62-64). Також, товариство є платником податку на додану вартість (а.с.61).

З 20 по 21 грудня 2010 року Дубенською ОДПІ було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ "Радивилівська меблева фабрика" з питань правильності відображення в податковому обліку взаєморозрахунків із платником податків ПП "Лайкост" за травень-червень 2008 року, за результатами якої складено акт №235/23/05516300 від 22.12.2010 р. (а.с.10-15).

Зі змісту висновків, які містяться в акті перевірки вбачається, що ВАТ "Радивилівська меблева фабрика" порушило вимоги п. 1.32 ст.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року №283/97 ВР та п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, що призвело до заниження позивачем у перевіряємому періоді податку на прибуток за II квартал 2008 року в розмірі 500 грн. та занижено податок на додану вартість в червні 2008 року в розмірі 400 грн.

Зазначених висновків, податковий орган дійшов на підставі аналізу господарської операції позивача по отриманню металевих дверей від ПП "Лайкост", оскільки вважає, що даний правочин був спрямований не на настання відповідних правових наслідків, а на штучне формування валових витрат та податкового кредиту з метою заниження об"єктів оподаткування, тобто з метою заподіяння втрат дохідній частині Державного бюджету. Крім того, в акті перевірки зазначено, що Рівненським міським судом 25-26 травня 2010 р. постановлено вирок по справі №1-386/10, об"єднаній в одне провадження з справою №1-127/10 за обвинуваченням ОСОБА_5 (директора ПП "Лайкост") в скоєнні злочинів передбачених ст. 205 Кримінального кодексу України. На думку відповідача, даним вироком встановлено, що діяльність ПП "Лайкост" носила фіктивний характер.

На підставі акту перевірки та з урахуванням висновку, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000012350 від 12.01.2011 року, яким ВАТ "Радивилівська меблева фабрика" збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 625 грн., з яких 500 грн. - основного платежу, 125 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.16);

- №0000022350 від 12.01.2011 року, яким ВАТ "Радивилівська меблева фабрика" збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 500 грн., з яких 400 грн. - основного платежу і 100 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (а.с.17).

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи вказані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що податковий орган при прийнятті податкових повідомлень-рішень № №0000012350 та №0000022350 від 12.01.2011 року діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними, та такими, що прийняті без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Так, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №334/94-ВР) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.3 ст.5 вказаного Закону передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень витрати на придбання металевих дверей, які були виключенні відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, встановлення додаткових обмежень щодо включення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, які зазначені в цьому Законі, не дозволяється ( пп.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР ) .

З матеріалів справи вбачається, що позивачем для проведення перевірки були надані всі первинні документи, які були складені на виконання господарської операції з поставки металевих дверей для ВАТ "Радивилівська меблева фабрика" від ПП "Лайкост".

Зауважень до форми та змісту даних документів в акті перевірки податковим органом не зазначено.

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані товариством в ході проведення перевірки видаткові накладні, податкові накладні та платіжні доручення, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені ним обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні чи платіжні доручення не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Крім вищезазначеного, також, судом встановлено, що на момент існування господарських правовідносин між позивачем і контрагентом, вказаним в акті перевірки, останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію і не був позбавлений права укладати угоди у відповідності до вимог діючого законодавства.

З огляду на викладене, позивач правомірно відніс до складу валових витрат суми, які сплачені за металеві двері та передані за видатковою накладною, а тому відповідач протиправно виключив вказані витрати зі складу валових витрат ВАТ "Радивилівська меблева фабрика".

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 зазначеного Закону, датою виникнення права платника податку па податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судом першої інстанції, в червні 2008 року ВАТ "Радивилівська меблева фабрика" отримало від ПП "Лайкост" металеві двері на загальну суму 2400 грн. (в тому числі ПДВ у сумі 400 грн.), що підтверджується відповідною накладною №19/06-А5 від 19.06.2008 року (а.с.31). Розрахунки, за отримані металеві двері, між позивачем та контрагентом вказаним в акті перевірки проведено в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.29-30).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ПП "Лайкост" для ВАТ "Радивилівська меблева фабрика" було виписано податкові накладні на загальну суму 2400 грн. (а.с.32-33). Вказані обставини підтверджується і даними реєстру отриманих та виданих податкових накладних позивача за спірний період (а.с.119-121). На підставі даних податкових накладних позивачем включено до податкового кредиту в декларацію за червень 2008 року ПДВ в сумі 400 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ВАТ "Радивилівська меблева фабрика" дані металеві двері використовує в своїй господарській діяльності, оскільки вони встановлені в адміністративному корпусі та поставлені на облік основних засобів (а.с. 34-35).

З урахуванням викладеного, є правомірними висновки суду що позивачем підтверджено здійснення господарської операції, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням металевих дверей до податкового кредиту .

Доводи апелянта про те, що договір поставки, укладений між ВАТ "Радивилівська меблева фабрика" та ПП "Лайкост" суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок та сформований на заволодіння майном держави, тобто є нікчемним (фіктивним) є безпідставними та не узгоджуються з нормами Закону.

Статтею 234 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, який може бути визнаний судом недійсним. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними. Отже, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом.

Враховуючи наведене, вчинення фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду без фактичного його виконання є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними. Закон такі правочини не визнає нікчемними.

Докази того, що договір поставки, укладений між позивачем та ПП "Лайкост" та/або первинні документи (видаткові, податкові накладні, платіжні документи) по даній господарській операції визнані судом недійсними або нечинними - відсутні.

Також, є безпідставними доводи апелянта про те, що вироком Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року по кримінальній справі №1-386/10 (а.с.69-97) встановлено факт фіктивної господарської діяльності ПП "Лайкост".

Кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України було порушено стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а саме за створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності - ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон", ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПОГ "Інвабуд", ПП "Паритет", ПП "Західлісбуд", ПП "Форестер Груп" з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Вироком суду по вказаній справі встановлено відсутність бухгалтерського та податкового обліку, основних та оборотних засобів, найманих працівників у таких платників податків, як ПП "ТЕК" Транс Експо Регіон", ПП "Агроімпекс-Ресурс", ПОГ "Інвабуд", ПП "Паритет", ПП "Західлісбуд", ПП "Форестер Груп" та констатовано відсутність розумних економічних або інших причин (ділової мети) здійснення господарської діяльності і відсутність можливості виконання будь-яких господарських зобов'язань.

Даний перелік юридичних осіб є вичерпним і ПП "Лайкост" в ньому відсутній. Крім того, зі змісту вироку не вбачається, що ПП "Лайкост" було створено з метою прикриття незаконної діяльності, або для здійснення господарської діяльності забороненої законом, а також не встановлено, що господарська діяльність даного підприємства заподіяла велику шкоду державі.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстави для скасування постанови суду, яка прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права відсутні.

Керуючись ст.ст. 195,197,200,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "31" березня 2011 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: Н.М. Малахова

Є.М. Мацький

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Відкрите акціонерне товариство "Радивилівська меблева фабрика" вул.Шкільна, 1,с.Радивилів,Дубенський район, Рівненська область,35600

3- відповідачу Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області вул.Грушевського , 134,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35600