Ухвала суду № 23643252, 23.06.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"23" червня 2011 р. Справа № 0670/112/11

номер рядка статистичного звіту 8.2.3

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Малахової Н.М.

Мацького Є.М.,

при секретарі Лабунській Ю.В. ,

за участю представників сторін: Козловського В.Й., Бачинського С.О. та Павлюк І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" квітня 2011 р. у справі № 0670/112/11 за позовом Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" до Державної податковоїа інспекції у м. Житомирі та Головного управління Державного казначейства України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування сум ПДВ ,

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2011 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, та в обгрунтування вимог зазначав, що товариство не порушувало вимоги пп. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки чинне законодавство не містить вимог, які б передбачали надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків для підтвердження податкового кредиту, та не ставить право платника податків на податковий кредит у залежність від податкового обліку його контрагентів і декларування ними податкових зобов"язань.

Позивач вважає, що ним правомірно заявлені в деклараціях суми бюджетного відшкодування, оскільки факт придбання послуг (робіт) на заявлені суми ПДВ в попередніх періодах підтверджується податковими накладними та оплатою ним за послуги (товари). У зв'язку з цим також просить стягнути з Державного бюджету України на його користь заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість за період вересень-жовтень 2010 року в сумі 165 040 грн. та відшкодувати понесені судові витрати.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року позов задоволено. Визнано недійсним та скасувано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0001542304/0 від 23.12.2010 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" заборгованість по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість, за період вересень-жовтень 2010 року, в сумі 165 040 грн. на рахунок №26002280000404 в Київській міській філії АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012.

Вирішено питання про відшкодування приватному акціонерному товариству "Житомирський меблевий комбінат" з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України в Житомирській області 1703грн.40коп. понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Житомирі просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що приймаючи судове рішення, судом безпідставно зроблено висновок про те, що для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту достатньо таких підстав як здійснення операції з придбання товарів та наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість, оскільки в ході зустрічних перевірок встановлено факт несплати контрагентами позивача податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями. Крім того, апелянт зазначає, що відшкодування податку на додану вартість не входить до повноважень Державного казначейства України та державної податкової служби.

В судовому засіданні представники апелянта підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник позивача не визнав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 16.11.2010 року по 06.12.2010 року, працівниками ДПІ у м. Житомирі проведено виїзну позапланову перевірку приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого на розрахунковий рахунок за вересень та жовтень 2010 року, що виникли за рахунок від"ємного значення з ПДВ, що декларувалось у періодах: серпень-вересень 2010 року. За результатами вказаної перевірки складено акт № 9303/23-2/32744172 від 13.12.2010 року (а.с. 9-22).

Згідно висновків, які зазначені в акті, позивачем порушені вимоги пп. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого товариством завищено суму, що підлягає відшкодуванню за вересень 2010 року на 96 755 грн. та за жовтень 2010 року на 68 285 грн. На думку податкового органу, позивачем неправомірно включені до податкового кредиту сплачені ним суми ПДВ, оскільки його контрагентами такі суми ПДВ не включені до податкових зобов'язань відповідних періодів. Крім того, податковим органом встановлено, що ПАТ "Житомирський меблевий комбінат" невірно відображає коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди, оскільки відсутнє документальне підтвердження з боку товариства про несвоєчасне отримання податкових накладних, а тому товариство не має права на бюджетне відшкодування.

На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення № 0001542304/0 від 23.12.2010 року, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень - жовтень 2010 року в сумі 165 040 грн. (а.с. 26).

Визнаючи недійсним та скасовуючи податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі № 0001542304/0 від 23.12.2010 року, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що воно суперечить вимогам законодавства, яким визначається порядок та умови формування податкового кредиту платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Так, згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім вищевикладеного, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.того, передбачені пп.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"

Зокрема, пп. 7.7.1 пп. 7 ст. 7 Закону передбачена, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З огляду на викладене, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язанням іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується відповідачем, позивачем включені позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту у розмірі 96 755грн. в декларації за вересень 2010 року та у розмірі 68 285грн. в декларації за жовтень 2010 року підтверджені податковими накладними, виписаними платником податку на додану вартість позивачу, і вказана сума фактично сплачена останнім у попередніх податкових періодах постачальникам,

За змістом частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апелянта про те, що позивач не мав права формувати податковий кредит у декларації за вересень-жовтень 2010 року, оскільки його постачальниками податкові зобов'язання з ПДВ за господарськими операціями з ПАТ "Житомирський меблевий комбінат", задекларовані не були, є безпідставними.

Недекларування контрагентами зобов'язань зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них і не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законодавством умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Жодною нормою чинного законодавства не передбачена відповідальність платника податків за дії його контрагентів.

З урахуванням викладеного, відсутність підтвердження сплати податку на додану вартість попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на віднесення позивачем до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість та не ставить формування податкового кредиту в залежність від неналежного виконання постачальниками своїх податкових зобов'язань і сплати ними сум до державного бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідно до п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Як вбачається з матеріалів справи, приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" декларації з ПДВ за вересень та жовтень 2010 року надало ДПІ у м. Житомирі вчасно, у строки встановлені чинним законодавством, та одночасно подало заяви про повернення сум бюджетного відшкодування відповідно від 20.10.2010 року в розмірі 96 755грн. та в розмірі 68 285 грн. від 22.11.2010 року (а.с. 35,49).

Виходячи з норм п.1.8 ст.1 та п.п.7.7.2 п. 7.7. ст.7 вищезазначеного Закону, вбачається що бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Отже, умовою такого бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

За змістом п.4.1 Порядку відшкодування ПДВ, затвердженого Наказом ДПА та Держказначейства України від 02.07.1997 року № 209/72 встановлено, що відшкодуванню ПДВ з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду шляхом перерахування відповідних грошових сум з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, вказаний у висновку чи рішенні суду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення на його користь заборгованості по бюджетному відшкодуванню податку на додану вартість за період вересень-жовтень 2010 року в сумі 165040 грн. підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст.ст.160,195,196,200,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: Н.М. Малахова

Є.М. Мацький

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" вул. Київська, 77,Житомир,10001

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014

4 - відповідачу: Головному управлінню державного казначейства України у Житомирській області, 10014, м. Житомир, пл. Перемоги, 2.