Ухвала суду № 23641814, 26.09.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-462/11/2770

26.09.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Дадінської Т.В.

секретар судового засідання Бєланова О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Комунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської ради- ОСОБА_1, довіреність № 1/2-9392 від 28.12.10

представник позивача, Комунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської ради- ОСОБА_2, довіреність № 20/2-7006 від 26.09.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя- ОСОБА_3, довіреність № 2750/9/10-039 від 30.08.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя- ОСОБА_4, довіреність № 344/10-004 від 22.06.09

прокурор, Прокуратури м. Севастополя- Гукасян Христина Артушівна, посвідчення № 698, від 19.05.2011,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (головуючого судді Мінько О.В. ) від 25.03.11 у справі № 2а-462/11/2770

за позовом Комунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської ради (вул. Адм. Октябрьського, 4, м. Севастополь,99011)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (вул. Кулакова, 37, м. Севастополь,99011)

за участю: Прокуратура Ленінського району м. Севастополя (вул. Павліченко, 1, м .Севастополь,99011)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.03.2011 року позовні вимоги Комунального підприємства "Севміськводоканал" Севастопольської міської ради задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення від 08.11.2010 року № 0001340231/0 та від 31.12.2010 року № 0001340231/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 222331,50 грн., з яких податок 148221,00 грн. та штрафна санкція 74110,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення від 08.11.2010 року № 0001350231/0 та від 31.12.2010 року № 0001350231/1 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища в загальному розмірі 750084,00 грн., з яких податок 625070,00грн. та штрафна санкція 125014,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення від 08.11.2010 року № 0001360231/0 та від 31.12.2010 року № 0001360231/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 1573593,50 грн., з яких податок 1121114,00 грн. та штрафна санкція 452479,50 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення від 31.12.2010 року № 0001790231/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 560557,20 грн., в тому числі за штрафними санкціями 560558,20 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.03.2011 року, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя .

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, зазначивши, що постанову суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній. Прокурор підтримав апеляційну скаргу відповідача.

Колегія суддів обговоривши апеляційну скаргу, перевіривши правильність висновків суду першої першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора. судова колегія вважає, що апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, тоді як постанова суду має бути залишена без змін через наступне.

Колегія суддів встановила, що з 31.08.2010 по 12.10.2010 Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Севастополя була проведена планова виїзна перевірка Комунального підприємства «Севміськводоканал»Севастопольської міської ради, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010.

В результаті перевірки було складено акт № 92/23-1/03358274/7766/10 від 19.10.2010.

На підставі акту перевірки відповідачем по справі були прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.11.2010 № 0001340231/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 222331,50 грн., з яких податок 148221,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 74110,50 грн.; № 0001350231/0 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища в загальному розмірі 750084,00 грн., з яких податок 625070,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 125014,00 грн.; № 0001360231/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 1573593,50 грн., з яких податок 1121114,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 452479,50 грн.

В результаті розгляду скарги позивача рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Севастополі про результати розгляду первинної скарги податкові повідомлення-рішення залишені без змін та додатково збільшено на 560557,20 грн. суму штрафних (фінансових) санкцій, визначених податковим повідомленням-рішенням від 08.11.2010 № 0001360231/0.

ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя 31.12.2010 прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001340231/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 222331,50 грн., з яких податок 148221,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 74110,50 грн.; № 0001350231/1 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища в загальному розмірі 750084,00 грн., з яких податок 625070,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 125014,00 грн.; № 0001360231/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 1573593,50 грн., з яких податок 1121114,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція 452479,50 грн.; та № 0001790231/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 560557,20 грн., в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями 560558,20 грн.

Щодо визначення податковими повідомленнями-рішеннями від 08.11.2010 № 0001340231/0 та від 31.12.2010 № 0001340231/1 суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 222331,50 грн.; податковими повідомленнями-рішеннями від 08.11.2010р. № 0001360231/0 та від 31.12.2010 № 0001360231/1 суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 1573593,50 грн. та податковим повідомленням-рішенням від 31.12.2010 № 0001790231/1 суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 560557,20 грн. (штрафні (фінансові) санкції) судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Поняття технологічних нормативів використання води у водопровідному господарстві (ТНВВ) визначене пунктом 1.3 Галузевих технологічних нормативів використання питної води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затверджених наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України від 17.02.2004р. № 33, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 07.12.2004р. за № 1557/10156, відповідно до яких поточний ТНВВ у водопровідному господарстві -це максимально допустимий обсяг технологічних витрат води при підйомі, очищенні та транспортуванні 1000 куб.м. (одиниці виміру) води на спорудах і мережами, які знаходяться на балансі або обслуговуються підприємством, втрат води при її транспортуванні і реалізації абонентам через дану систему питного водопостачання, витрат питної води на власні потреби працівників та на утримання території зон санітарної охорони і споруд в належному санітарному стані.

Поточні ТНВВ призначені, згідно з зазначеним наказом, у тому числі, для визначення валових витрат на одиницю продукції та тарифів на неї. Відповідно до пункту 7.2 Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 47 від 06.03.2002р., до собівартості робіт (послуг) підприємств водопровідно-каналізаційного господарства включаються усі витрати по добуванню, виробництву і транспортуванню споживачам питної води.

Пункт 7.2.2 зазначених Методичних рекомендацій визначає види витрат води, які відносяться до собівартості робіт (послуг), а саме:

- витрати на воду для власних потреб водопровідно-каналізаційних підприємств (по собівартості її виробництва), необхідні для технології очищення питної води (промивка фільтрів, відстійників, резервуарів питної води, реагентного господарства та дезінфекції водопровідних мереж), згідно з Правилами технічної експлуатації систем водопостачання та каналізації населених пунктів України, які затверджено наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.1995р. № 30, та Методики розробки технологічних нормативів використання води на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства України, затвердженої наказом Держбуду України від 21.07.1998р. № 161;

- норми витрат води (готової продукції) в системах подачі і розподілу води після розрахунку затверджуються органами виконавчої влади на місцях.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», технологічні нормативи використання питної води розробляються кожним підприємством питного водопостачання, погоджуються з місцевими органами виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та затверджуються органами місцевого самоврядування.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 2001-р від 29.09.2000, строк дії якого продовжувався розпорядженнями Севастопольської міської державної адміністрації № 1698-р від 04.11.2004, № 595-р від 09.07.2007, розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 1768-р від 07.09.2010 встановлені поточні індивідуальні технологічні нормативи використання води позивачем.

Пунктом 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»наданий вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат. Це потреби: 1) не пов'язані з веденням основної діяльності (у тому числі організація та проведення прийомів, свят, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб), 2) придбання, будівництво, реконструкція, модернізація, ремонт та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації, 3) сплата податків і патентів, штрафів і неустойок, 4) утримання органів управління об'єднань платників податку, 5) виплата дивідендів і винагород (заохочень), пов'язаних з таким платником податку, фізичним чи юридичним особам, 6) понесених збитків у зв'язку з продажем пов'язаним особам товарів за нижчими цінами, 7) будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач таких витрат не мав.

Оскільки прямих обмежень відносно процесу виробництва послуг водозабезпечення та водовідведення пунктами 5.3-5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не встановлено, то витрати у випадку понадмірного використання води підлягають віднесенню до складу валових витрат. При цьому пункти 5.3-5.7 зазначеного Закону не передбачають обмежень щодо включення до складу валових витрат підприємства сум витрат, понесення яких не призвело до отримання підприємством прибутку.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи, що витрати на воду, у тому числі і не включену до корисного відпуску споживачів, а віднесену на витрати при проведенні виробництва, у тому числі при забезпеченні доставки води споживачам, позивач правомірно відносив до валових витрат, тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»також є неправомірним.

Пунктом 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З акту перевірки не вбачається та відповідачем не доведено факту здійснення понаднормативних втрат води за межами господарської діяльності позивача.

Щодо визначення податковими повідомленнями-рішеннями від 08.11.2010 № 0001350231/0 та від 31.12.2010 № 0001350231/1 суми податкового зобов'язання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища в загальному розмірі 750084,00 грн. судова колегія зазначає наступне.

В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що перевіряючими вивчалися відомості журналів лабораторії позивача, у яких фіксуються дані, на підставі яких підприємством складаються та подаються розрахунки обсягів скидів стічних вод до каналізаційно-очісних споруд (КОС). Крім того, представники відповідача зазначили, що інформація щодо наявних понадлімітних скидів в сумі 789213,32 грн. знайшла своє відображення у даних первинного бухгалтерського обліку.

Тоді як судова колегія зазначає, що згідно з додатком 4 до акту перевірки вбачається, що при проведенні перевірки, перевіряючими були вивчені наступні документи, при встановлені збору за забруднення навколишнього природного середовища:

- податкова звітність,

- лицьові картки платника,

- регістри по рахунку бухгалтерського обліку 20 "Виробничі запаси",

- первинні документи (банківські виписки, рахунки на вивіз сміття, акти списання, путні листи, відомість по рахунку "Паливо" і т.д.),

- дозвіл на спеціальне користування прісних водних ресурсів від 26.07.2007 № 132/07/Сев,

- звіт 2-ТП (водогосп) (щоквартально),

- дозволи на розміщення відходів на 2008 і 2009 роки,

- дозвіл на викиди забруднення речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами,

- дозволи на скидання забруднених речовин у водні об'єкти.

Таким чином, судова колегія зазначає, що відповідачем не надані докази стосовно того, що перевіряючими під час проведення перевірки не було розглянуто та вивчено журналів лабораторії позивача, у яких фіксуються дані, на підставі яких підприємством складаються та подаються розрахунки обсягів скидів стічних вод до каналізаційно-очісних споруд, а тому висновки щодо прийняття податкового повідомлення-рішення щодо податкового зобов'язання за платежем інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища в загальному розмірі 750084,00 грн. є безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути залишена без змін, тоді як апеляційна скарга має бути залишена без задоволення.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 25.03.11 у справі № 2а-462/11/2770 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Т.В. Дадінська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко