Ухвала суду № 23641118, 16.08.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13964/10/12/0170

16.08.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Курапової З.І. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Кисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства м. Алушта"- ОСОБА_2, довіреність № 2603/01-07 від 11.05.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в місті Алушті Автономної Республіки Крим- Говоруха Анастасія Володимирівна, довіреність № 1437/9/10 від 14.08.09

розглянувши апеляційні скарги Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства міста Алушти" та Державної податкової інспекції в місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 03.03.11 у справі № 2а-13964/10/12/0170

за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства міста Алушти" (вул. Партизанська, 41, місто Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

до Державної податкової інспекції в місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а, місто Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.03.2011 адміністративний позов Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти» задоволено частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Алушті Автономної Республіки Крим: від 12.07.2010 №0000871502/0, від 10.08.2010 №0000871502/1 та від 21.10.2010 №0000871502/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженою податкового зобов'язання з податку на додану вартість в частині 20764,59грн.: від 12.07.2010 №0000881502/0, від 10.08.2010 №0000881502/1 та від 21.10.2010 №0000881502/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (20%) за порушення граничною строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в частині 4564,20грн., в іншій частині позовних вимог- відмовлено.

На зазначене судове рішення від Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти»надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція в місті Алушті Автономної Республіки Крим також звернулася з апеляційною скаргою, в якій у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог і відмовити позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи, 22.06.2010 за результатами проведеної невиїзної документальної перевірки з питання дотримання вимог податкового законодавства Кримським республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушта»за період з 31.12.2009 по 18.06.2010 складено акт №979/15-2/03348028 від 22.06.2010.

Актом перевірки зафіксовані порушення абзацу 1 підпункту 5.3,1. пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»-порушення позивачем термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

З урахуванням наслідків апеляційного оскарження скарги платника податку відповідачем прийняті і направлені платнику податкові повідомлення-рішення:

-№0000871502/0 від 12.07.2010 №0000871502/1 від 10.08.2010 та №0000871502/2 21.10.2010, якими позивачу, у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, передбаченого абзацом 1 підпункту 5.3.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 119 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 363175,84грн. застосований штраф у розмірі 50% у сумі 181588,04грн.;

-№0000881502/0 від 12.07.2010, №0000881502/1 від 10.08.2010 та №0000881502/2 від 21.10.2010, якими позивачу, у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, передбаченого абзацом абзацом 1 підпункту 5.3.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»за затримку на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 46350,31грн., застосований штраф у розмірі 20% у сумі 9270,06грн.

Згідно підпункту 17.1.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 4.1.4 цього Закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного податкового) місяця: б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків). - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Згідно підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про додаток на додану вартість»податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як свідчать матеріали справи, на підставі даних облікової картки позивача декларацією з податку на додану вартість за листопад 2009 року (вх. №35967 від 21.12.2009) узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість склала 111556,00грн. за терміном сплати до 30.12.2009, декларацією з податку на додану вартість за грудень 2009 року (вх. №39212 від 19.01.2010) узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість склала 164297,00грн. за терміном сплати до 01.02.2010, декларацією з податку на додану вартість за січень 2010 року (вх. №408)7 від 22.02.2010) узгоджена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість склала 134875.00грн. за терміном сплати до 02.03.2010.

Із акту перевірки вбачається, що позивач самостійно визначив податкове зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2009 року за терміном сплати 30.12.2009 в сумі 111556.00грн., податкове зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2009 року терміном сплати 01.02.2010 в сумі 164297,00грн. за податкове зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2010 року терміном сплати 02.03.2010 в сумі 134875,00грн.

За даними акту перевірки, податковим органом на погашення податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість були спрямовані: вилучені у позивача готівкові кошти на суму 101748,42грн. за листопад 2009 року, кошти на суму 132575,40грн. за грудень 2009 року та кошти на суму 112053,99грн. за січень 2010 року, а також перераховані позивачем кошти, відповідно до платіжних доручень від 08.04.2010 №1769, від 14.05.2010 №1902, від 31.05.2010 №1947. від 31.05.2010 №1957.

З метою дослідження сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість судом в судовому засіданні досліджено документи податкової звітності позивача, платіжні документи на перерахування до бюджету сум податку.

До матеріалів справи долучені належним чином оформлені і завірені копії актів про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платників податків та копії платіжних документів, відповідно до яких згідно статті 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем проведено опис готівки в касі позивача, вилучення готівки та спрямування її на погашення податкового боргу платника.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем платіжним дорученням від 08.04.2010 №1769 сплачено 10000,00грн. із призначенням платежу «податок на додану вартість за лютий 2010 року», платіжним дорученням від 14.05.2010 №1902 сплачено 16000,00грн. із призначенням платежу «податок на додану вартість за квітень 2010 року», платіжним дорученням від 31.05.2010 №1947 сплачено 20000,00грн. із призначенням платежу «податок на додану вартість за квітень 2010 року»та дорученням від 31.05.2010 №1957 сплачено 20000,00грн. із призначенням платежу «податок на додану вартість за квітень».

Проте відповідачем кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення від 08.04.2010 №1769 у сумі 9807,58грн. були перераховані в рахунок погашення в порядку календарної черговості попередньої заборгованості позивача зі сплати податку на додану вартість за листопад 2009 року, кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення від 14.05.2010 №1902, у сумі 15650,67грн. та відповідно до платіжного доручення від 31.05.2010 №1957 у сумі 16070,93грн. були перераховані в рахунок погашення в порядку календарної черговості попередньої заборгованості позивача зі сплати податку на додану вартість за грудень 2009 року та кошти, сплачені позивачем відповідно до платіжного доручення від 31.05.2010 №1957 в сумі 3391,35грн. та відповідно до платіжного доручення від 31.05.2010 №1947 в сумі 19429,66грн., були перераховані в рахунок погашення в порядку календарної черговості попередньої заборгованості позивача зі сплати податку на додану вартість за січень 2010року.

Заявником апеляційної скарги - Державною податковою інспекцією в місті Алушті Автономної Республіки Крим не прийнято до уваги, що згідно зі статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституцію і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

Серед прав органів державної податкової служби, передбачених статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", не має права самостійно, без згоди на то платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Стаття 8 Закону України "Про власність" передбачає, що цим Законом встановлюються основні положення про власність в Україні.

Відповідно до статті 4 цього Закону власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджується належним йому майном.

Більш того, судом першої інстанції встановлено, що податковим органом на погашення податкового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за листопад 2009 року, грудень 2009 року та січень 2010 року були спрямовані вилучені готівкові кошти на загальну суму 346377,81грн., що підтверджується актами про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу платника податків та платіжними документами.

Відповідно до частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Оскільки, обставини щодо вилучення готівкових коштів на погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість не оспорюються і сторонами не заперечуються, з огляду на додані до матеріалів справи докази, у суду не виникає сумнівів щодо їх достовірності та обґрунтованості.

Щодо обставин спрямування вилучених податковим органом у позивача готівкових коштів на погашення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2009 року, грудень 2009 року та січень 2010 року були спрямовані вилучені готівкові кошти на загальну суму 346377,81грн., відображених в акті перевірки, судом першої інстанції правильно зазначено, що дії відповідача не суперечать статті 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та пунктам 9, 10 Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі затверджено Постановою Кабінету Міністрів України N 538 від 15.04.2002.

Отже, віднесення відповідачем суми 9807,58грн. в рахунок погашення позивачем в порядку календарної черговості попередньої заборгованості зі сплати податку на додану вартість за листопад 2009 року, сум 15650,67грн. та 16070,93грн., в рахунок погашення в порядку календарної черговості попередньої заборгованості позивача зі сплати податку на додану вартість за грудень 2009 року, сум 3391,35грн. та 19429,66грн. є неправомірним, в зв'язку з чим дії податкового органу з нарахування штрафних санкцій в частині цих сум не ґрунтуються на положеннях Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Виходячи із змісту підпункту 4.1.1. пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач діяв із значним перевищенням повноважень, передбаченим Конституцією України та Законом України "Про державну податкову службу в Україні", оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах, оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі, й визначати призначення платежів.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення в цій частині є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частиною першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги наведене, судова колегія приходить до висновку, що у відповідача були відсутні підстави застосовувати штрафні санкції на суму податкового зобов'язання, яка фактично не була сплачена позивачем, тому відповідач неправомірно застосував штрафні санкції в розмірі 20% в сумі 4564,20грн. (22821,01грн. х 20%,) та в розмірі 50% в сумі 20764,59грн. (41529,18грн. х 50%), що стало підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в місті Алушті Автономної Республіки Крим від 12.07.2010 №00000871502/0, від 10.08.2010 №0000871502/1 та 21.10.2010 №0000871502/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в частині 20764,59грн.; від 12.07.2010 №0000881502/0, від 10.08.2010 №0000881502/1 та від 21.10.2010 №0000881502/2 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (20%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість в частині 4564,20грн.

Доводи апеляційної скарги позивача щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційні скарги Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти»та Державної податкової інспекції в місті Алушті Автономної Республіки - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Алушти»залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.03.2011 у справі №2а-13964/10/12/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис З.І.Курапова

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 22 серпня 2011 року