Ухвала суду № 23640696, 27.07.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14644/10/13/0170

27.07.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Ілюхіної Г.П. ,

Цикуренка А.С.

при секретарі судового засідання Саматової М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК(№ 126)"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність ,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 18.01.11 у справі № 2а-14644/10/13/0170

за позовом Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК(№ 126)" (вул. Індустріальне шосе, буд. 17, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98330)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (вул. Борзенко, буд. 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.11 у справі № 2а-14644/10/13/0170 позовні вимоги Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)" задоволені частково, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 05.10.10 №0002591502/0, від 28.10.10 №00025911502/1 про визначення позивачу штрафу у розмірі 50% у сумі 10821,36грн., стягнуто на користь Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК (№ 126)" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 01 грн.70 коп., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова мотивована тим, що сплата позивачем податкового зобов'язання підтверджується первинними документами, у яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.11 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що 28-29.09.2010 Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість по декларації позивача за січень, лютий 2008 року. За результатами проведення вказаної перевірки складений Акт №1372/15-2/08563872. У вказаному акті відповідач встановив порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону №2181, та зазначив, що позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку за січень, лютий 2008 року. На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення від 05.10.2010 №0002591502/0, якими, у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону №2181 та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону за затримку більш ніж 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 50% - 10864,50 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Керченська виправна колонія Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим №126 зареєстроване рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради АРК від 29.11.1999 №1141120000001110 як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, та взята на облік як платник податків у Державній податковій інспекції м. Керчі АР Крим 11.02.2000, що не заперечується сторонами.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про систему оподаткування", платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні особи, на яких відповідно до Законів України покладений обов'язок сплачувати податки і збори. Враховуючи вищевикладене, позивач є платником податків та зборів, передбачених Законом України "Про систему оподаткування".

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону 2181 податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій декларації.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону №2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до статті 7 (пп.7.8.1.) Закону про ПДВ податковим періодом є один календарний місяць. За підпунктом 7.7.1. вказаної статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Судова колегія встановила що, позивач самостійно задекларував податкові зобов'язання з ПДВ за січень 2008 року у розмірі 6937,00 грн. (рядок 18.1.), згідно податкової декларації від 20.02.2008, що отримана відповідачем 20.02.2008, та зареєстрована за вх..№2447.

Позивачем була проведена самостійна сплата податкового зобов'язання у сумі 6500,00 грн. платіжним дорученням від 19.02.2008 №18.

Також позивачем було задекларовано податкового зобов'язання за лютий 2008 року у розмірі 14792,00 грн. (рядок 18.1. декларації від 18.03.2008, що отримана податковим органом 18.03.2008, та зареєстрована за вх.№3822).

23.04.2008 позивачем був самостійно сплачений податок на додану вартість за лютий 2008 року у сумі 5000,00 грн. платіжним дорученням №78, та 18.03.2008 у сумі 10000,00 грн. платіжним дорученням №42, про що свідчать банківські виписки, копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п.п.1.3. ст.1 Закону №2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Стаття 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Конституційні права гарантуються і не можуть бути скасовані (стаття 22). Конституція України має вищу юридичну силу (стаття 8).

Пункт 3 статті 47 Господарського кодексу України також передбачає, що держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав суб'єктів господарювання.

Таким чином, власник коштів вільно володіє і на свій розсуд розпоряджається цими коштами, що є його власністю, і будь-які обмеження з використання юридичною особою власного майна, зокрема перерахування коштів, можливе лише за згодою власника або за рішенням суду.

Протягом липня-серпня 2010 року позивачем сплачувались поточні податкові зобов'язання з ПДВ, яки були спрямовані відповідачем на погашення заборгованості з ПДВ за січень-лютий 2008 року без винесення будь-якого повідомлення на адресу позивача.

28-29.09.2010 Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість по декларації позивача за січень, лютий 2008 року.

За результатами проведення вказаної перевірки складений Акт №1372/15-2/08563872.

У вказаному акті відповідач встановив порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону №2181, та зазначив, що позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку за січень, лютий 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем були прийняті податкове повідомлення-рішення від 05.10.2010 №0002591502/0, якими, у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону №2181 та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону за затримку більш ніж 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 50% - 10864,50 грн.

Відповідно до п.п.5.4.1. п.5.4. ст.5 вказаного Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена у строки, визначені у Законі, визнається сумою податкового боргу платника податків. Відповідно до п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на сплату податкового зобов'язання з ПДВ безготівковим шляхом були здійснені платежі, що були частково зараховані відповідачем на погашення попереднього податкового зобов'язання за січень 2008 року, а саме:

14.07.2010 платіжним дорученням №187 на суму 3000,00 грн. сплачений податок за травень 2010 року, який частково у сумі 1622,30 грн. спрямований на погашення податкового зобов'язання за січень 2008 року;

15.07.2010 платіжним дорученням №191 на суму 1836,00 грн. сплачений податок за червень 2010 року, який частково, у сумі 1581,57 грн., спрямований на погашення податкового зобов'язання за січень 2008 року;

15.07.2010 платіжним дорученням №190 на суму 3164,00 грн. сплачений податок за травень 2010 року, який частково, у сумі 2729,82 грн. спрямований на погашення податкового зобов'язання за січень 2008 року;

28.07.2010 платіжним дорученням №196 на суму 8000,00 грн. сплачений податок за червень 2010 року, який частково, у сумі 1003,31 грн., спрямований на погашення податкового зобов'язання за січень 2008 року;

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на сплату податкового зобов'язання з ПДВ безготівковим шляхом були здійснені платежі, що були частково зараховані відповідачем на погашення попереднього податкового зобов'язання за лютий 2008 року, а саме:

28.07.2010 платіжним дорученням №196 на суму 8000,00 грн. сплачений податок за червень 2010 року, який частково, у сумі 5881,76 грн., спрямований на погашення податкового зобов'язання за лютий 2008 року;

17.08.2010 платіжним дорученням №209 позивачем було сплачено 800,00 грн. податку за червень 2010 року, який частково, у сумі 690,18 грн., був спрямований відповідачем на погашення податкового зобов'язання за лютий 2008 року;

19.08.2010 платіжним дорученням №210 на суму 6000,00 грн. позивач сплатив зобов'язання за травень 2010 року, 5174,37 грн. із вказаної суми було самостійно спрямована відповідачем на погашення податкового боргу за лютий 2008 року;

01.09.2010 платіжними дорученнями №217 на суму 3000,00 грн., №218 на суму 10000,00 грн. позивач погасив податкові зобов'язання за липень, серпень 2010 року, але відповідач спрямував частину вказаних коштів -306,27 грн. та 2589,14 грн. на погашення податкового боргу лютого 2008 року.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону 2181 визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Судовою колегією встановлено, що 04.08.2010 позивачем був поданий уточнюючий розрахунок з ПДВ за червень 2010 року, прийнятий відповідачем та зареєстрований за №27880. Згідно до вказаного розрахунку позивачем був зменшений обсяг податкового зобов'язання з 19816,00 грн. до 19752,00 грн., з вказівкою про зменшення податкового зобов'язання на 64,00 грн.

Прийнявши вказану декларацію відповідач справляє 64,00 грн. на погашення податкового зобов'язання лютого 2008 року.

Згідно із ст. 5 Закону 2181 у разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

При цьому, відповідно до розділу 2 Інструкції про порядок ведення органами ДПС оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом ДПА України від 03.09.2001 р. N 342 та зареєстрованої в Мін'юсті України 18.10.2001 р. N 887/6078 (далі - Інструкція), документом, на підставі якого здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання (боргу) платника до бази даних, є податкові декларації (розрахунки), у тому числі нові податкові декларації.

Нарахування податкових зобов'язань, що самостійно визначені платником, проводиться у розділі "Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій" за кодами відповідних операцій, а саме:

зменшення нарахування, у тому числі:

за декларацією платника податків;

за новою (уточненою) декларацією (розрахунком).

При поданні нової податкової декларації, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою її подання із зазначенням терміну сплати.

Таким чином, вказана вище норма Закону передбачає обов'язок платника податків подати нову декларацію у випадку виявлення ним будь-яких помилок, допущених у попередній декларації. Положення Інструкції, у свою чергу, визначають механізм відображення в податковому обліку даних нової декларації, у тому числі і шляхом зменшення вже нарахованих податкових зобов'язань (у разі несвоєчасної їх сплати - податкового боргу).

Враховуючи наведене, за умови виявлення помилок у попередніх деклараціях платник зобов'язаний подати відповідному податковому органу нову (уточнену) декларацію, а зазначений податковий орган, за даними такої нової декларації, повинен здійснити збільшення або зменшення податкових зобов'язань вказаного підприємства (у тому числі і зменшення сум податкового боргу).

За пунктом 7.2. Інструкції зазначено, що орган державної податкової служби вирішує питання щодо списання помилково та/або надміру сплачених сум платежів, що обліковуються в особових рахунках платників більше 1095 днів без руху (відсутні зменшення та нарахування податкових зобов'язань або нарахування, які мають нульове значення, та сплата), за умови відсутності заяви платника про повернення, у встановленому законом порядку. Заяви на повернення сум помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) у випадках, передбачених податковими законами можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати (за винятком повернення зайво утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, у тому числі у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту, на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік).

Таким чином, у разі встановлення за уточнюючим розрахунок зменшеного розміру податкового зобов'язання, та проведенням оплати податкового зобов'язання, визначеного помилково у більшому розмірі за попередньою податковою декларацією, платник податків має право протягом 1095 днів звернутися до податкового органу з заявою на повернення сум надмірно сплаченого податку.

Конституція України встановила, що зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобов'язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом. Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції України і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

Серед повноважень органів податкової служби, передбачених Законом України «Про державну податкову службу в Україні»такого права як самостійне, без згоди на те платника податків або без відповідного рішення суду, визначення призначення платежу і зарахування перерахованих платником -власником коштів за певним цільовим призначенням на інші платежі, не існує. Також не існує такого права, як спрямовувати кошти, надмірно сплачені платником податків, в погашення податкового боргу, що виник раніше, за власним рішенням податкового органу без згоди платника податків. Отже орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені положення діючого законодавства не надавали права податковому органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків, та спрямовувати суми переплати в погашення податкового зобов'язання без згоди платника податків, та відповідно застосовувати п.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону №2181.

Разом з тим, відповідно до пункту 10.1.1. статті 10 Закону №2181 у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків. Порядок реалізації вказаних заходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 №538 затверджений Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі. За пунктом 36 вказаного порядку готівкові кошти, отримані від такого продажу (крім сум, використаних на покриття витрат згідно з угодою про реалізацію), на рахунок, відкритий в управлінні Державного казначейства за балансовим рахунком N 3412 "Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи державного бюджету" Плану рахунків Державного казначейства за місцем реєстрації платника податків, не пізніше ніж наступного робочого дня після дати зарахування коштів на цей рахунок. Наступного робочого дня після зарахування коштів на зазначений рахунок управління Державного казначейства засобами електронного зв'язку передає витяг у вигляді електронного реєстру розрахункових документів про надходження коштів до відповідного відділення Державного казначейства. Відділення Державного казначейства не пізніше ніж наступного робочого дня передає цей витяг податковому органу за місцем реєстрації платника податків.

Податковий орган не пізніше ніж наступного робочого дня подає відділенню Державного казначейства довідку про розподіл коштів, які надійшли на рахунок, відкритий за балансовим рахунком N 3412 "Інші кошти, тимчасово віднесені на доходи державного бюджету" Плану рахунків Державного казначейства (додаток 8). У довідці зазначаються суми, використані на покриття витрат згідно з угодою про реалізацію активів, а саме - транспортних витрат, послуг експертів тощо, суми боргу за видами податків, зборів (обов'язкових платежів), суми пені, штрафних санкцій, а також повна назва отримувача коштів та його ідентифікаційний код, назва установи банку або органу Державного казначейства, де відкрито рахунок, код банку або органу Державного казначейства, номер рахунка.

На підставі даних довідки відділення Державного казначейства не пізніше ніж наступного робочого дня розподіляє кошти від реалізації описаних активів, формує в установленому порядку платіжні доручення та передає їх засобами електронного зв'язку до відповідного управління Державного казначейства для перерахування розподілених коштів за призначенням. У реєстрі платіжного доручення "Призначення платежу" повинно бути зазначено: "Покриття витрат згідно з угодою про реалізацію активів, що перебували в податковій заставі" або "Реалізація активів, що перебували в податковій заставі".

Зважаючи на те, що відповідно до пп. 8.6.1 ст. 8 Закону платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, та з метою усунення передумов для подальшого оскарження у судовому порядку дій податкових органів щодо вилучення готівкових коштів, вилучена готівка в той же день (у разі вилучення у вечірній час - не пізніше наступного робочого дня) вноситься органом ДПС за письмовою згодою платника (додаток N 1) до установи будь-якого банку для перерахування на відповідні бюджетні рахунки для погашення заборгованості перед бюджетами по конкретних податках і зборах.

Судовою колегією встановлено, що згідно платіжного доручення від 10.08.2010 №05741121 від реалізації актів надійшло на казначейський рахунок позивача надійшло 100,00 грн., з яких 86,28 грн. було спрямовано на погашення податкового боргу з ПДВ за лютий 2008 р.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з мотивів їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Таким чином, сплата позивачем податкового зобов'язання підтверджується первинними документами, у яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.11 у справі № 2а-14644/10/13/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 серпня 2011 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис Г.П.Ілюхіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко