Ухвала суду № 23640685, 27.07.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13322/10/7/0170

27.07.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Ілюхіної Г.П.

при секретарі судового засідання Саматової М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Красноперекопський комбінат хлібопродуктів"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим- ОСОБА_2, довіреність № 13528/8/10-0 від 05.11.10

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 02.03.11 у справі № 2а-13322/10/7/0170

за позовом Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Красноперекопський комбінат хлібопродуктів" (вул. Елеваторна, буд. 2, с. Почетне, Красноперекопський район, Автономна Республіка Крим, 96020)

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна, буд. 2, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.03.11 у справі № 2а-13322/10/7/0170 позовні вимоги Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Красноперекопський комбінат хлібопродуктів" задоволені частково, а саме: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим:

- №0000482301/0 від 27.08.09 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 785602,8грн. за основним платежем та 392801,4грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього 1178404,2грн.,

- №0000482301/1 від 19.11.09 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 785602,8грн. за основним платежем та 392801,4грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього 1178404,2грн.,

- №0000042301/2 від 05.02.10 в частині нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 785602,8грн. за основним платежем та 392801,4грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього 1178404,2грн.

В інший частині позову відмовлено, стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Красноперекопський комбінат хлібопродуктів" 1,70 судового збору.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.03.11 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим було здійснено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р. За результатами перевірки було складено акт про результати перевірки № 1017/23-0/31728055 від 13.08.2009 р. (т.1 а.с.79-185) (далі по тексту -акт перевірки). На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000482301/0 від 27.08.2009р. (а.с.76), за яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1260242,50 грн., в тому числі 839484,00 грн. -основний платіж, 420758,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим.

Позивач в судове засідання не з'явивися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившегося позивача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Красноперекопською об'єднаною державною податковою інспекцією в Автономній Республіці Крим було здійснено планову виїзну перевірку Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 р. по 31.03.2009 р.

За результатами перевірки було складено акт про результати перевірки № 1017/23-0/31728055 від 13.08.2009 р. (т.1 а.с.79-185) (далі по тексту -акт перевірки).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000482301/0 від 27.08.2009р. (а.с.76), за яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1260242,50 грн., в тому числі 839484,00 грн. -основний платіж, 420758,50 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Позивачем було оскаржено дане податкове повідомлення рішення до Красноперекопської ОДПІ. За результатами розгляду первісної адміністративної скарги рішенням відповідача від 11.11.2009р. №6048/10/31-0 позивачу було відмовлено в її задоволенні, внаслідок чого було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000482301/1 від 19.11.2009 р. на загальну суму 1260242,50 грн. (т. 1 а.с.61).

Не погодившись із прийнятим по скарзі рішенням, позивач звернувся до ДПА в АР Крим з повторною адміністративною скаргою № 205 від 27.11.2009 р., в котрій просив скасувати вищевказані податкові повідомлення-рішення як такі, що не відповідають закону.

Рішенням заступника голови ДПА в АР Крим від 26.01.2010 р. № 142/10/25-023 податкове повідомлення рішення №0000482301/0 від 27.08.2009р. (№ 0000482301/1 від 19.11.2009 р.) скасовано в частині визначення податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 228,00грн. (152,00грн. -податок на додану вартість та 76,00грн. -штрафні санкції).

В результаті такого рішення відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення №000042301/2 від 05.02.2010р. про нарахування податкового зобов'язання на загальну суму 1260014,5, з яких за основним платежем з податку на додану вартість 839332грн. та 420682,5грн. -штрафні санкції (т. 1.а.с.36).

В акті перевірки відповідач посилається на положення п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»та вказує на порушення позивачем цієї норми.

Акт перевірки свідчить, що висновки про заниження податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 196624,92грн. зроблені виходячи з встановлення перевіркою того факту, що підприємство на суми нестач та товарів, використаних не у господарській діяльності, не нараховує суми податкових зобов'язань з ПДВ.

В акті вказано, що були укладені договори на заставну закупівлю зерна та відповідальне збереження заставного зерна між ДП ДАК «Хліб України»«Красноперекопський КХП»(Виконавець), ДАК «Хліб України»(Державний агент), та підприємствами Красноперекопського, Первомайського та інших районів (Товаровиробниками) в 2004 році.

Після вибуття пшениці врожаю 2004 року, отриманих на зберігання відповідно договорів на заставну закупку зерна та відповідальне збереження заставного зерна, яке після закінчення строку дії договору перейшло у власність держави, комісією у складі директора ОСОБА_4, начальника ВТЛ (зав. Лабораторією) ОСОБА_5, головного бухгалтера ОСОБА_6, та відповідальної особи старшого майстра ОСОБА_8. був складений акт зачистки №2 від 22.04.2008 року, яким встановлена невиправдана нестача у розмірі 1638541 кг., чи 983124,60 грн. (залогова вартість зерна становила від 550 до 650 грн. за 1 тонну без ПДВ). Тобто підприємство повинно було нарахувати на суму податкового зобов'язання по факту використання зерна не для господарської діяльності в період документального встановлення такого факту (тобто складання акту зачистки №2 від 22.04.08 р., та офіційного звернення підприємства до Красноперекопської міжрайонної прокуратури від 21.05.2008 року за №365). Таким чином сума заниження податкового зобов'язання по даній операції становить 196624,92 грн. (983124,60грн. х 20%).

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.6. ст. 1 вказаного Закону встановлено, що податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Відповідач встановивши заниження позивачем суми податкового зобов'язання з ПДВ на суму 196624,92грн., посилався на порушення ним п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», яким встановлена база оподаткування податком на додану вартість встановлено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Як вбачається, з п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», закон, для визначення об'єкту оподаткування передбачає наявність декілька окремих обставин, за наявності яких визначається база оподаткування.

В описовій частині акту перевірки, в якій йдеться про встановлення порушення позивачем зазначеної норми (т.1 а.с.116-117), акт не містить посилань на конкретні, встановлені п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»обставини, а також описання та обґрунтування діяльності позивача, що конкретно підпадали б під правила, встановлені диспозицією даної норми.

Поряд з цим, як було вказано вище, відповідачем в акті перевірки вказується на ненарахування суми податкових зобов'язань на суму нестач та товарів, використаних не у господарської діяльності. Така нестача, відповідно змісту акту, виникла внаслідок встановлення відсутності отриманого на відповідальне зберігання зерна (по договору на заставну закупку зерна) (т.1 а.с.116).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевіркивказано, що перевіркою встановлено, що були укладені договори на заставну закупку зерна та відповідальне збереження заставного зерна між ДП ДАК «Хліб України»«Красноперекопський КХП»(Виконавець), ДАК «Хліб України»(Державний агент), та підприємствами Красноперекопського, Первомайського та інших районів (Товаровиробниками) в 2004 році, згідно яких:

1.1 Товаровиробник зобов'язується передати зерно, а Виконавець зобов'язується прийняти його на відповідальне зберігання в асортименті, кількості, за заставною ціною та на умовах, визначених цим договором.

1.2. Державний агент зобов'язується сплатити Товаровиробникові вартість товару, прийнятого Виконавцем, протягом трьох робочих днів з моменту прийняття товару виконавцем.

1.3. Асортимент, обсяг, заставна ціна та заставна вартість товару: пшениця 3 кл. за заставною ціною 1 тони без ПДВ 650,00грн., пшениця 4 кл. за заставною ціною 1 тони без ПДВ 550,00грн.

3.18 У разі переходу товару у власність держави, Виконавець зобов'язаний укласти договір відповідального зберігання з Державним агентом.

Після вибуття партії відповідного врожаю, на підприємстві складається акт зачистки.

Відповідач посилається в акті перевірки на положення п.п. 4.1.6 п .4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підкреслюючи при цьому положення даної норми в частині, формування валового доходу з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, та зазначає.

Посилаючись в акті на встановлення комісією, у ході проведення зачистки, невиправдної нестачі у розмірі 1638541кг., чи 983124,60грн. відповідач вказує, що підприємство отримало дане зерно безоплатно, та повинно було відобразити отримання безоплатно наданого зерна у складі валового доходу в період документального встановлення такого факту (тобто складання акту зачистки та офіційного звернення підприємства до Красноперекопської міжрайонної прокуратури).

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про необхідність нарахування позивачем податкового зобов'язання з ПДВ та визначення валового доходу випливають з висновків відповідача про безоплатне отримання позивачем наданого на зберігання зерна у кількості 1638541кг., чи 983124,60грн.

Отже в даному випадку, враховуючи відсутність прямого зазначення в акті перевірки на порушення конкретних приписів п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач керувався положеннями даної норми в частині, що стосуються здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг).

Однак, судова колегія зазначає, що таки висновки відповідача є необґрунтованими та суперечать діючому законодавству виходячи з наступного.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що діяла станом на час встановлення комісією нестачі зерна, яке було передано позивачу на зберігання) встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно до п. 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість», 1.4. поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Також цей пункт Закону визначає, що не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

За таких підстав, положення Закону України «Про податок на додану вартість»мають застосовуватися у сукупності, тобто з урахуванням всіх його положень, а за таких підстав, при визначені бази оподаткування необхідно застосовувати положення даного Закону у частині, що стосуються об'єкту оподаткування.

З урахуванням викладених положень закону, виникнення податкового зобов'язання неможливо без наявності об'єкту оподаткування, тобто операції з поставки товарів та послуг.

Поряд з цим, виходячи з положень п. 1.4. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», даний Закон пов'язує здійснення поставки товарів з переходом до отримувача таких товарів права власності.

Отже відсутність переходу права власності не свідчить про наявність поставки товарів, та, як наслідок, про наявність об'єкту оподаткування.

Таким чином, відповідач, визначивши базу оподаткування був повинен дослідити та встановити факт наявності об'єкту оподаткування, чого, згідно до змісту акту перевірки, не було зроблено.

Враховуючи те, що встановлені відповідачем порушення Закону України «Про додану вартість»та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємст⻴рунтуються на висновках про один і той же виявлений факт, тобто встановлення безоплатного отримання позивачем зерна, суд вважає необхідним також зазначити, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»у п. 4.1. ст.4 визначає термін валовий дохід як загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

При цьому валовий дохід, відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону, включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

У п. 1.31. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»вказано, що продаж товарів -це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг). Продаж результатів робіт (послуг) включає, зокрема, надання права на користування товарами у межах договорів лізингу (оренди), продаж, передачу права на підставі авторських або ліцензійних договорів, а також інші способи передачі об'єктів авторського права, патентів, знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»суттєвим для визначення, підлягають чи ні включенню до складу валового доходу суми отримані позивачем від безоплатного отримання зерна є встановлення фактичних даних, чи здійснюється до позивача перехід права власності на товар.

Як вбачається з матеріалів справи, Красноперекопським міськрайонним судом АР Крим 30.10.2009р. було розглянуто кримінальну справу по звинуваченню ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3

Вироком Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 30.10.2009р. (т.1 а.с.229-250), що набрав законної сили, ОСОБА_7 визнано винними у скоєнні злочинів, передбачених ст. і ст. 191 ч. 5, ст. 27 ч. 3 і ст. 366 ч. 2 КК України, ОСОБА_8 визнано винною у скоєнні злочинів передбачених 191 ч. 5 КК України, ОСОБА_9 визнано винною у скоєнні злочину передбаченого ст. 366 ч. 2 КК України.

Вироком Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 30.10.2009р. встановлено, що у період з липня 2005р. по вересень 2005р. ОСОБА_7 перебував на посаді директора Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів».

12.07.2005р. ОСОБА_7 зловживаючи своїм посадовим становищем, з метою розтрати зерна пшениці, яке зберігалося Красноперекопським КХП, використовуючи завідомо неправдиві складські квитанції, організував відображення у бухгалтерському обліку Красноперекопського КХП переоформлення зерна пшениці у кількості 1300 тонни з особового рахунку ТОВ «Торгмайстер - ЗТФ»на особовий рахунок ЗАТ ЛК «Хліб України», чим надав право представникам ЗАО ЛК «Хліб України»розпоряджатися вказаною кількістю зерна пшениці, яке до Красноперекопського КХП не надходило.

Також вироком суду встановлено, що ОСОБА_7, діючи в корисних цілях, з метою розтрати майна, організував відвантаження з місць зберігання Красноперекопського КХП зерна пшениці, раніш переоформленого з особового рахунку ТОВ «Торгмайстер - ЗТФ»на особовий рахунок ЗАТ ЛК «Хліб України». Всього за період з 26.07.05р. по 21.09.0р. представникам ЗАТ «Лизингова компанія «Хліб України»ОСОБА_8 було передано на підставі завідомо неправдивих документів зерно пшениці 4 -го класу у кількості 1291,4т., за що компанія провела розрахунки в сумі 604 тис. грн., шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Торгмайстер - ЗТФ».

У вироку суду вказано, що в подальшому, ОСОБА_8, реалізуючи злочинну домовленість з ОСОБА_7, з метою приховування нестачі зерна 4 -класу врожаю 2005р., що утворилася внаслідок їх приступної діяльності, в період часу з жовтня 2005р. по 22.04.08р. видавали зерно пшениці 4-го класу врожаю 2004р. хранителям за укладеними договорами. Оскільки вказане зерно пшениці 4-го класу врожаю 2004р. зберігалося в одному місті зберігання то після видачі зерна пшениці 4 -го класу врожаю 2004р. зберігачам за рахунок зерна ДАК «Хліб України», у ОСОБА_8, як матеріально відповідальної особи, в свою чергу, на 22.04.08р. утворилася недостача зерна пшениці, яке зберігалося останнім, яку ДП ДАК «Хліб України»зобов'язаний відшкодувати ДАК «Хліб України»за рахунок власних засобів.

За таких підстав, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що нестача зерна пшениці у місцях зберігання позивача виникла внаслідок злочинної діяльності колишніх посадових осіб позивача (розтрати зерна пшениці, яке знаходилося на зберіганні).

Такі фактичні дані спростовують відображені в акті перевірки висновки про безоплатне отримання зерна пшениці позивачем.

Наявність встановлених протиправних дій посадових осіб юридичної особи, що були направлені розтрату майна юридичної особи або майна переданого на зберігання юридичній особі, не свідчать про перехід до юридичної особи прав на таке майно безоплатно або про використання юридичною особою такого майна.

Матеріали справи не містять доказів отримання позивачем у власність вказаних в акті перевірки об'ємів зерна пшениці, що вказує на відсутність об'єкту оподаткування, в зв'язку з чим у позивача, відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», не було підстав для нарахування податкового зобов'язання з ПДВ.

Щодо встановлених порушень позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»з підстав завищення податкового кредиту на суму 595636,63грн. судова колегія зазначає наступне.

Згідно акту перевірки, відповідачем було встановлено, що перевіркою відображених у рядку 16.2 Декларації «Коригування податкового кредиту за попередні зв'язні періоди згідно з п. 4.5. ст.. 4 Закону»показників за період з 01.04.06р. по 31.03.09р. у загальній сумі 595637,0грн. встановлено, що суб'єкт господарювання здійснював операції зі сплати кредиторської заборгованості, присудженої ухвалою суду.

Актом встановлено, що у складі рядка 16.2 коригування податкового кредиту сум ПДВ відбулося згідно наданих скарг від 23.03.09р. №82 та 83 по підприємствам МПП «Увіс»- кредиторська заборгованість по справі №2 -3/1048.1 -2006 за рис - сирець у сумі 2212253,40 грн., у т.ч. ПДВ 368708,90 грн. та ТОВ «Колві»- кредиторська заборгованість по справі №2-3/1048.1 -2006 за рис сирець у сумі 1361566,40 грн., у т.ч. ПДВ 226927.73грн. (проведено згідно наданого уточнюючого розрахунку за липень 2008р.).

В акті зазначено, що згідно наданих відповідей МПП «Увіс»та ТОВ «Колві», рішення суду по справі №2-3/10148.1 -2006 суми сплачені ДП ДАК «Хліб України»«Красноперекопський КХП»в адресу вказаних підприємств, є відшкодуванням вартості рису -сирцю, отриманого на зберігання, та не повернутого, а використаного у власній господарській діяльності. Тобто ДП ДАК «Хліб України»«Красноперекопський КХП»не має права на податковий кредит по сплаті даним підприємства у зв'язку з тим, що не відбулася поставка товару, а здійснена компенсація вартості не збереженого зерна.

Матеріали справи свідчать, що позивачем були сплачені ТОВ «Колві»грошові кошти, про що свідчать платіжні доручення від: 15.09.08 №15 на 200 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 33333,33 грн.; 23.09.08 №18 на 300 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 50000,0 грн.; 26.09.08 №21 на 300 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 50000,0 грн.; 16.09.08 №13 на 100 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.; 10.09.08 №11 на 100 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.; 16.09.08 №17 на 100 000,0 грн., у т.ч. ПДВ 16666,61 грн.; 03.10.08 №22 на 261 566,40 грн. у т.ч. ПДВ 43594,40 грн. (т. 1 а.с.14-20).

Відповідно до наданих платіжних доручень, загальна сума ПДВ, сплачена позивачем ТОВ «Колві» у складі зазначених сум, складає 226927,74грн.

Також позивачем були сплачені МПП «Увіс»грошові кошти, про що свідчать платіжні доручення від: 03.10.08 №26 на 407217,80 грн., у т.ч. ПДВ 67869,63 грн.; 03.10.08 №24 на 606126,70 грн., у т.ч. ПДВ 101021,17 грн.; 03.10.08 №25 на 698908,90 грн., у т.ч. ПДВ 116484,82 грн.; 03.10.08 №23 на 500000,0 грн., у т.ч. ПДВ 83333,33 грн. (т.1 а.с.9-13).

Відповідно до наданих платіжних доручень, загальна сума ПДВ, сплачена позивачем МПП «Увіс» у складі зазначених сум, складає 368708,95грн.

У вказаних вище платіжних дорученнях, вказано призначення платежу -кредиторська заборгованість по справі №2-3/10148.1 за рис -сирець.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 03.04.06р. по справі №2-9/5801.1 -2006 частково задоволений позов МПП "Увіс" та стягнуто на його користь з ДП ДАК «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів» 2212253,40грн. (т. 1 а.с.23-25).

З рішення господарського суду вбачається, що дана сума стягнута з позивача є відшкодуванням вартості рису -сирцю, отриманого позивачем на зберігання, та який не було повернутого МПП «Увіс».

Рішенням Господарського суду АР Крим від 17.11.05р. по справі №2-11/14327-2005 (т.1 а.с.217-128), задоволено позов ТОВ «Колві»та зобов'язано ДП ДАК «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»повернути ТОВ «Колві»зерно рису -сирцю у кількості 690,582 тонн.

Відповідно до ухвали Господарського суду АР Крим від 01.03.07р. по справі 2-3/10148.1-2006 за позовом Малого приватного підприємства «Увіс»до ДП ДАК «Хліб України»«Красноперекопський комбінат хлібопродуктів»було ухвалено затвердити реєстр вимог кредиторів, в якій, крім інших, включені вимоги кредитора МПП «Увіс»у розмірі 3202853,40грн., у том у числі 1106126,70грн. включені до 4 черги, 2096726,70грн. включені до 6 -ї черги, а також вимоги кредитора ТОВ «Колві»1371007,26грн., у тому числі 1361566,40грн. до 4-ї черги, 9322,86грн., 118грн. -до 6 - ї черги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, за вказаними вище платіжними дорученнями були перераховані ТОВ «Колві»та МПП «Увіс»в рахунок отриманого на зберігання від цих осіб рису -сирцю та не поверненого ним. Отриманий позивачем рис -сирець залишився у розпорядженні позивача.

Матеріали справи не містять, а з боку відповідача не надано доказів, які б свідчили про вчинення з боку ТОВ «Колві»та МПП «Увіс», після перерахування позивачем вказаних вище сум, будь -яких дій направлених на повернення в натурі переданого на зберігання позивачу рису -сирцю.

Нормами діючого законодавства прямо не передбачено набуття права власності внаслідок відносин, які виникли між позивачем та ТОВ «Колві»та МПП «Увіс»з причини неповернення отриманого за договором зберігання майна та проведення за нього розрахунку зберігачем.

Статтею 328 Цивільного Кодексу України встановлені підстави набуття права власності.

Так, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Слід вказати, що ст. 336 Цивільного Кодексу України містить положення щодо набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився.

Даною нормою встановлено, що особа, яка заволоділа рухомою річчю, від якої власник відмовився (стаття 347 цього Кодексу), набуває право власності на цю річ з моменту заволодіння нею.

Статтею 374 ЦК України встановлено, що особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову.

Виходячи із змісту вказаних норм, законодавець передбачає перехід права власності не тільки на підставі правочинів, а і в зв'язку з причин переходу права власності на майно на підставах, що не заборонені законом.

Слід відзначити, що матеріали справи не містять оформлених, відповідно до норм діючого законодавства правовідносин, станом на час перерахування позивачем ТОВ «Колві»та МПП «Увіс»грошових коштів та після цього, що свідчили б про наявність договірних відносин із зберігання позивачем отриманого раніше від ТОВ «Колві»та МПП «Увіс»рису -сирцю.

Враховуючи вказані приписи Цивільного кодексу України, приймаючи до уваги те, що матеріали справи не містять доказів звернення ТОВ «Колві»та МПП «Увіс», після проведення позивачем сплати вартості рису -сирцю, про повернення даного майна, судова колегія приходить до висновку, що позивач користувався та розпоряджався отриманим майном на власний розсуд, отже є власником даного майна.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що на час формування позивачем сум податкового кредиту з ПДВ, правовідносини із зберігання рису -сирцю між позивачем та ТОВ «Колві»та МПП «Увіс»були відсутні, а зараховані до податкового кредиту суми сформовані не у межах договорів про зберігання.

Про отримання вказаного майна для власної діяльності та відсутність намірів його повернення свідчать також дії позивача щодо направлення до податкового органу скарг на ненадання позивачу з боку ТОВ «Колві»та МПП «Увіс»податкових накладних, за наслідком проведення перерахування коштів.

Таким чином таки обставини не підпадають під положення абзацу 2 п. 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що хоча між позивачем та ТОВ «Колві»та МПП «Увіс»не було укладеного договорів, якими б передбачалося перехід до позивача права власності, з урахуванням положень Закону України «Про податок на додану вартість», мала місце поставка товарів, що свідчить про наявність об'єкту оподаткування.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки грошові кошти не надходили безпосередньо до державного або місцевого бюджетів, тобто, відсутні правові підстави для звільнення позивача від оподаткування таких операцій. Також, судова колегія зазначає, що на час формування позивачем сум податкового кредиту з ПДВ, правовідносини із зберігання рису -сирцю між позивачем та ТОВ «Колві»та МПП «Увіс»були відсутні, а зараховані до податкового кредиту суми сформовані не у межах договорів про зберігання. Матеріали справи не містять доказів отримання позивачем у власність вказаних в акті перевірки об'ємів зерна пшениці, що вказує на відсутність об'єкту оподаткування, в зв'язку з чим у позивача, відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», не було підстав для нарахування податкового зобов'язання з ПДВ.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.03.11 у справі № 2а-13322/10/7/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 серпня 2011 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Г.П.Ілюхіна

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко