Ухвала суду № 23640680, 20.07.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9212/10/13/0170

20.07.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Кучерука О.В. ,

Привалової А.В.

секретар судового засідання Шкурлатов Д.Г.

сторони в судове засідання не з'явилися.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 18.01.2011 у справі № 2а-9212/10/13/0170

за позовом Керченської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим № 126 (вул. Індустріальне шосе, 17, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98330)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2011 у справі № 2а-9212/10/13/0170 позовні вимоги Керченської виправної колонії Управління державного департаменту України з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим № 126 до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим від 02.06.2010 № 0015091702/1, від 14.07.2010 № 0015091702/2 про визначення податкового зобов'язання за штрафними санкціями у розмірі 50 % у сумі 2085,79 грн. частково в частині штрафних санкцій у розмірі 50 % у сумі 2011,86 грн.

В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.01.2011 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно. Позивач направив суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника, відповідач про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач -Керченська виправна колонія Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим №126 зареєстроване рішенням виконавчого комітету Керченської міської ради АРК від 29.11.1999 №1141120000001110 як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, та взята на облік як платник податків у Державній податковій інспекції м.Керчі АР Крим 11.02.2000, що не заперечується сторонами.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач самостійно задекларував податкові зобов'язання з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів: за 2006 рік в розмірі 5562,00 грн., з щоквартальною сплатою податку у сумі 1390,50 грн., що прийнята та зареєстрована 28.02.2006 за №3040; за 2007 рік в розмірі 5562,00 грн., з щоквартальною сплатою податку у сумі 1390,60, що прийнята та зареєстрована відповідачем 22.02.2007 за №2482.

З 26.08.2009 по 28.09.2009 позивачем було сплачено 4171,50 грн. податкового зобов'язання з власників транспортних засобів за 2009 рік, штрафних санкцій за рішенням від 19.05.2009, податкового зобов'язання з власників транспортних засобів за 1 квартал 2010 року, яки були спрямовані на погашення заборгованості з податку з власників транспортних засобів за Ш, ІУ квартали 2009 року без винесення будь-якого повідомлення на адресу позивача.

30.04.2010 Державною податковою інспекцією в м.Керчі АР Крим була проведена невиїзна документальна перевірка з питань дотримання граничних термінів сплати суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів по строку 14.10.2006, 14.01.2007, 14.04.2007.

За результатами зазначеної перевірки був складений Акт №622/17-3/08563872, у якому зазначено про порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону №2181, та зазначив, що позивач порушив терміни сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку за третій квартал 2006 року, четвертий квартал 2006 року, перший квартал 2007 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: 14.05.2010 №0015091702/0 від 02.06.2010 №0015091702/1, від 14.07.2010 №0015091702/3, якими до позивача, у зв'язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання, передбаченого п.п. 5.3.1.п.5.3.ст.5. Закону №2181 та на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 вказаного закону за затримку на 1081 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, були застосовані штрафні санкції у розмірі 50% - 2085,79грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на сплату податкового зобов'язання з податку з власників транспортних засобів безготівковим шляхом були здійснені таки платежі:

10.04.2009 на суму 177,75 грн. сплачений податок за 1 квартал 2009 року;

21.05.2009 на суму 180,00 грн. сплачений штраф з податку за податковим повідомленням рішенням від 19.05.2009 №0006411702/0;

21.05.2009 на суму 592,13 грн. сплачений штраф з податку за податковим повідомленням рішенням від 19.05.2009 №0006411702/0;

Вказані суми були частково зараховані відповідачем на погашення податкового боргу з податку з власників транспортних засобів за Ш квартал 2006 року.

Позивачем була проведена сплата податкового зобов'язання з власників транспортних засобів таким чином:

Платіжним дорученням від 21.05.2009 на суму 1117,00 грн. остаточно сплачений штраф з податку за податковим повідомленням рішенням від 19.05.2009 №0006411702/0;

Платіжним дорученням від 02.07.2009 на суму 177,75 грн. податку за П квартал 2009 року;

Платіжним дорученням від 08.10.2009 на суму 178,00 грн. податок за Ш квартал 2009 року.

Вказані суми були частково зараховані відповідачем на погашення податкового боргу з податку з власників транспортних засобів за ІУ квартал 2006 року.

Відповідачем надані до справи копії електронних виписок з казначейського рахунку, де встановлено, що наступними платіжними дорученнями про безготівкове перерахування коштів позивачем були сплачені:

08.10.2009 на суму 178,00 грн. податок за Ш квартал 2009 року.

14.01.2010 у сумі 180,00 грн. -податок за ІУ квартал 2009 року;

24.03.2010 на суму 400.00 грн. -податок за І квартал 2010 року;

Платіжним дорученням від 01.04.2010 сплачений податок за І квартал 2010 року у сумі 500,00 грн.

Вказані суми були частково спрямовані відповідачем на погашення податкового боргу за І квартал 2007 року.

Згідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону 2181 визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) -у рівних пропорціях.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сплата позивачем податкового зобов'язання підтверджується первинними документами, у яких чітко вказані дата проведення розрахунку, сума та призначення платежу.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 18.03.2009 позивачем був поданий уточнюючий розрахунок з податку з власників транспортних засобів за 2009 рік, прийнятий відповідачем та зареєстрований за №3793. Згідно до вказаного розрахунку позивачем був зменшений обсяг податкового зобов'язання за 2009 рік з 1421,50 грн. до 711,00 грн., з вказівкою про розмір щоквартальної сплати -177,75 грн.

Прийнявши вказану декларацію відповідач справляє 337,25 грн. на погашення податкового зобов'язання Ш кварталу 2006 року, 337,25 грн. на погашення податкового зобов'язання ІУ кварталу 2006 року, 337.25 та 337,25 грн. на погашення узгодженого податкового зобов'язання за І квартал 2007 року.

Згідно із ст. 5 Закону 2181 у разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію, що містить виправлені показники.

При цьому, відповідно до розділу 2 Інструкції про порядок ведення органами ДПС оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, затвердженої наказом ДПА України від 03.09.2001 р. N 342 та зареєстрованої в Мін'юсті України 18.10.2001 р. N 887/6078 (далі - Інструкція), документом, на підставі якого здійснюється нарахування платежів шляхом занесення інформації про податкові зобов'язання (боргу) платника до бази даних, є податкові декларації (розрахунки), у тому числі нові податкові декларації.

Нарахування податкових зобов'язань, що самостійно визначені платником, проводиться у розділі "Розрахунки основного платежу та штрафних санкцій" за кодами відповідних операцій, а саме: зменшення нарахування, у тому числі: за декларацією платника податків; за новою (уточненою) декларацією (розрахунком).

При поданні нової податкової декларації, що збільшує або зменшує податкові зобов'язання платника, нарахування в особовому рахунку платника проводиться датою її подання із зазначенням терміну сплати.

Таким чином, вказана вище норма Закону передбачає обов'язок платника податків подати нову декларацію у випадку виявлення ним будь-яких помилок, допущених у попередній декларації. Положення Інструкції, у свою чергу, визначають механізм відображення в податковому обліку даних нової декларації, у тому числі і шляхом зменшення вже нарахованих податкових зобов'язань (у разі несвоєчасної їх сплати - податкового боргу).

Таким чином, у разі встановлення за уточнюючим розрахунок зменшеного розміру податкового зобов'язання, та проведенням оплати податкового зобов'язання, визначеного помилково у більшому розмірі за попередньою податковою декларацією, платник податків має право протягом 1095 днів звернутися до податкового органу з заявою на повернення сум надмірно сплаченого податку.

Конституція України встановила, що зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст.4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи податкової служби є органами виконавчої влади, отже зобов'язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом. Відповідно до ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції України і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.

Зазначені положення діючого законодавства не надавали права податковому органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків, та спрямовувати суми переплати в погашення податкового зобов'язання без згоди платника податків, та відповідно застосовувати п.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону №2181.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове зобов'язання з податку з власників транспортних засобів за Ш, ІУ квартал 2006 року, І квартал 2007 року вказаними платіжними документами не сплачувалось, а тому нарахування штрафних санкцій в цій частині є неправомірним.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (від 18.01.2011 у справі № 2а-9212/10/13/0170 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 липня 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис А.В.Привалова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська