Ухвала суду № 23637955, 01.06.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10878/10/17/0170

01.06.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Шкурлатов Д.Г.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт"- ОСОБА_2, довіреність № 41 від 20.01.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В.) від 09.12.2010 у справі № 2а-10878/10/17/0170

за позовом Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт" (вул. Кірова, 28, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98312)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.12.2010 у справі № 2а-10878/10/17/0170 позовні вимоги Державного підприємства "Керченський морський торговельний порт до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим - задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим від 08.07.10 № 0000212304/0, від 05.08.2010 № 0000212304/1, 00011002304/1.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.12.2010 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, направив суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд представник не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності неявившогося представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач -Державне підприємство "Керченський морський торговельний порт", звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим від 08.07.2010 № 0000212304/0, від 05.08.2010 № 0000212304/1, від 05.08.2010 № 0001102304/1 та відшкодувати за рахунок відповідача витрати зі слати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Позов мотивовано тим, що у позивача відсутній обов'язок формувати податковий кредит з податку на додану вартість за рахунок сум, не підтверджених податковим накладними контрагентів та відсутністю у відповідача повноважень на зменшення податкового кредиту, сформованого на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які не включались ним у податковий кредит попередніх періодів, коли в нього виникли податкові зобов'язання.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково.

Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, протягом періоду з 22.06.10 по 25.06.10 та з 25.06.10 по 30.06.10 інспекторами-ревізорами відповідача, на підставі наказу від 25.06.10 № 198 та направлень ДШ у м. Керчі АР Крим від 22.06.10 № 166/23-4/17 та від 25.06.10 № 172/23-1/39 проводилась позапланова виїзна перевірка позивача з питань підтвердження віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та відображення їх у податковій декларації з податку на додану вартість за березень, квітень 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 30.06.10 № 916/23-4/01125554.

Зазначеною перевіркою виявлено декларування в податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень, квітень 2010 року податкового кредиту минулих періодів, а саме: травня, червня, жовтня, листопада, грудня 2009 року, січня, лютого 2010 року. Оплата ПДВ постачальникам в ціні товару, оформлення видаткових накладних та актів виконаних робіт, здійснені у минулих періодах, а саме: у травні, червні, жовтні, листопаді, грудні 2009 року, січні, лютому 2010 року. До складу податкового кредиту відповідних звітних періодів ці суми податку на додану вартість не відносились. За висновками перевірки, внаслідок порушення позивачем порядку ведення встановленого законом податкового обліку, порушено пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижено податок на додану вартість в розмірі 438386грн., у тому числі: за березень 2010 року сумою 49384 грн., за квітень 2010 року - 389002 грн.

За результатами розгляду відповідачем висновків перевірки податковим повідомленням рішенням від 08.07.2010 № 0000212304/0 позивачу донараховано зобов'язання з податку на додану вартість сумою 438386 грн. та штрафні (фінансові) санкції 133454,2 грн., усього 571840,2 грн. Податковим повідомленням-рішенням від 05.08.2010 №0001102304/1 позивачу, за фактом виявленого порушення, передбаченого пп. 7.5.1. п.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", на підставі п.17.1.3. ст. 7 Закону України від 21.12.00р. № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", нараховані штрафні (фінансові) санкції сумою 3000 грн.

Податковим повідомленням-рішення відповідача від 05.08.2010 № 0000212304/1, прийнятим за результатами розгляду скарги позивача, поданої в порядку процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 08.07.2010 №0000212304/0, позивачу відповідачем підтверджено раніше прийняте рішення та визначення зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 438386 грн. та штрафні (фінансові) санкції 133454,2 грн., усього 571840,2 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем податкові декларації з податку на додану вартість за березень та квітень 2010 року сформовано на підставі податкових накладних від постачальників товару (послуг), які надійшли до нього протягом цих періодів.

Згідно актів звірки спірною є сума податкового кредиту в розмірі 49 384,42грн., сформована позивачем на підставі 55 податкових накладних, які відповідач вважає безпідставними.

Так, спірна сума у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року сформована по надходженню податкових накладних, від контрагентів, які містяться в матеріалах справи, та не використовувалися позивачем в періодах, коли у нього виникло право на податковий кредит за цими платежами.

Також, матеріалами справи підтверджується висновок суду першої інстанції, що податковий кредит березня, квітня 2010 року позивачем сформовано лише на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Так, право на формування податкового кредиту, відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону виникає незалежно від того, чи придбані товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій визначеної пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону. Та це право, з огляду на положення ст. 7 Закону, припиняється його реалізацією у спосіб визначений законодавцем, шляхом формування за рахунок цих податкових зобов'язань податкового кредиту. Законодавцем право на формування податкового кредиту не обмежено часом його реалізація, а тому заперечення відповідача про прийняття позивачем рішення не формувати податковий кредит з використанням спірних сум податкових зобов'язань у разі не використання цього права протягом податкових періодів, у яких у нього виникли податкові зобов'язання, оцінено судом критично, оскільки відмова від формування податкового кредиту позивачем належним чином відповідачем не підтверджена та спростована представниками позивача в судовому засіданні.

Положеннями чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, правом та повноваженнями з обмеження права платника податку на формування податкового кредиту на підставі належних чином оформлених податкових накладних не наділений.

Обов'язок оскаржувати дії постачальника, який відмовив або своєчасно, тобто протягом податкового періоду, в який виникли податкові зобов'язання, на надав покупцю товару (послуг) податкову накладну у такого платника податку з положень пп. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" виникає лише у разі формування ним податкового кредиту на підставі розрахункових документів без підтвердження цих податкових зобов'язань податковою накладною.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а отже правильно скасував податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань позивачу з податку на додану вартість, сплаченого у ціні товару та право якого на формування податкового кредиту підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, та про застосування штрафних (фінансових) санкцій у зв'язку з неправильним формуванням позивачем податкового кредиту.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, викладені в судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а отже, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтею 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.12.2010 у справі № 2а-10878/10/17/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 червня 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська