Ухвала суду № 23632005, 29.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-16446/10/7/0170

29.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Щепанської О.А. ,

Дугаренко О.В.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача, Дочірнього підприємства "Фокстрот" товариства з обмеженою відповідальністю "Фокстрот"- ОСОБА_2 , довіреність № б/н від 10.11.10

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- ОСОБА_1, довіреність № 69/10-0 від 14.11.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В. ) від 07.06.11 у справі № 2а-16446/10/7/0170

за позовом Дочірнього підприємства "Фокстрот" товариство з обмеженою відповідальністю "Фокстрот" (Маяковського, 12, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 07 червня 2011 року у справі № 2-а-16446/10/7/0170 позов Дочірнього підприємства «Фокстрот»товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот»до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 09 листопада 2010 року № 0018852303, яким до Дочірнього підприємства «Фокстрот»товариства з обмеженою відповідальністю «Факстрот»застосовані штрафні санкції за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг»у сумі 8468338,60 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 07 червня 2011 року та відмовити позивачу у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права. Заявник апеляційної скарги посилається на порушення позивачем вимог пункту 12 статті 13 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг»та вказує, що товарні запаси в роздрібній торгівлі обліковуються у відповідності із Інструкцією «Про облік роздрібного товарообороту і товарних запасів», затвердженого наказом Міністерства статистики України від 28 грудня 1996 року № 389, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 січня 1997 року за № 13/1817. До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. На думку відповідача, відсутність таких документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, за місцем реалізації є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі з'ясування усіх обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити судове рішення суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із застосуванням ДПІ в м. Сімферополі до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 8468338,60 грн. за порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», про що прийнято рішення від 09 листопада 2010 року за № 0018852303. Вказане рішення прийнято на підставі акту «Перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій»від 26 жовтня 2010 року № 004858/1394/01/09/23/32287809, яким встановлено, що позивачем у магазині за адресою м. Сімферополь, вул.. Київська, 153-Б здійснювалася реалізація товарів, не облікованих у встановленому Законом порядку, відсутність ведення у встановленому порядку обліку товарів на місці реалізації та зберігання. Загальна сума товарів, що знаходилися в реалізації складає 4234169,30 грн., накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні на вказані товари до перевірки не надані. В акті вказано, що згідно до пояснень директора магазину документи знаходяться в бухгалтерії за адресою м. Сімферополь, вул.. Балаклавська, 68.

Так, відповідно до пункту 12 статті 3 вказаного Закону суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів, тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до статті 21 Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, відповідальність Законом передбачена саме за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що висновок податкової інспекції щодо реалізації позивачем не облікованих товарів ґрунтується на тому, що на місці реалізації були відсутні накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні на отриманий товар.

Але, судова колегія зазначає, що накладні на товар не є обліком товару, а є первинним документом, який фіксує факти здійснення господарських операцій і на підставі якого ведеться бухгалтерський облік. Тому суд першої інстанції правильно застосував положення Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Сам же бухгалтерський облік податкова інспекція не перевіряла. Тобто питання чи обліковані позивачем товари, що знаходилися у реалізації, податковою інспекцією не з'ясовувалося під час перевірки і докази відсутності обліку цих товарів за даними бухгалтерського обліку суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що посадовим особам відповідача під час здійснення ними перевірки позивачем був наданий повний список товарів, які знаходяться на місці з зазначенням його вартості, що зафіксовано в п. 4.5 акту перевірки, де зазначено, що до акту перевірки доданий перелік товару на 30 аркушах, отже товар, що знаходився на реалізації був облікований, що дозволило відповідачу встановити його вартість, від якої були розраховані фінансові санкції.

З метою з'ясування фактичних обставин справи щодо реалізації позивачем облікованих товарів, встановлення фактичного ведення такого обліку, судом першої інстанції була призначена судова економічна експертиза. Згідно до висновку експерта від 18 травня 2011 року за № 26/11 висновки податкової інспекції про не оприбуткування станом на 26 жовтня 20110 року позивачем товарів на загальну суму 4234169,36 грн. не підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку ДП «Фокстрот»ТОВ «Фокстрот». Під час проведення експертизи експертом були досліджені та оцінені первинні бухгалтерські документи позивача та вказано, що при дослідженні матеріальних звітів управляючих магазинами ДП «Фокстрот»ТОВ «Фокстрот»та первинних документів, що підтверджують придбання та рух товарів балансовою вартістю 4234169,30 грн., які знаходились у магазині за адресою м. Сімферополь, вул.. Київська, 153-Б станом на 26 жовтня 2010 року встановлено, що товари вартістю 4234169,30 грн. були отримані в магазин двома шляхами: безпосередньо від постачальників, що підтверджується належними прибутковими накладними та матеріальними звітами управляючого та шляхом переміщення з інших магазинів та оптового складу, що підтверджується належними накладними на внутрішнє переміщення та матеріальними звітами управляючого. Товари, які були отримані в магазин шляхом переміщення з інших магазинів та оптового складу, первинно потрапили на відповідні магазини та оптовий склад теж від постачальників, що підтверджується належними прибутковими накладними та матеріальними звітами управляючих відповідних магазинів та завідуючого оптовим складом. Тобто, у процесі експертного дослідження у повній мірі знайшло підтвердження рух товару за даними обліку як магазину так і оптового складу, що свідчить про те, що позивачем належним чином ведеться облік товарів як за місцем реалізації та зберігання так і взагалі за даними бухгалтерського обліку підприємства.

Посилання відповідача на положення Інструкції «Про облік роздрібного товарообороту і товарних запасів»не може бути прийнято судовою колегією до уваги, тому що висновки суду першої інстанції відносно того, що податковою інспекцією не надано відповідних доказів щодо не здійснення позивачем обліку товарів, вказані положення не спростовують.

Враховуючи, що фінансові санкції Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»застосовуються саме за відсутність обліку товарів а не за відсутність товарних накладних на товар і тім більше - податкових накладних та товаро-транспортних накладних за місцем продажу товарів, судова колегія вважає, що податковою інспекцією неправильно було ототожнено поняття «відсутність товарних накладних за місцем реалізації товару»та «не ведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання».

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не встановлюють умови де саме повинні знаходитися первинні документи щодо обліку товарних запасів, а тільки зобов'язує вести облік товарів, які знаходяться на складах та/або за місцем реалізації. Іншими законодавчими актами України також не встановлено, де саме повинні зберігатися первинні документи обліку.

При таких обставинах справи у судової колегії відсутні правові підстави до висновку про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи а судове рішення суду першої інстанції прийнято у порушення вимог норм матеріального права.

У судовому засіданні позивач заявив клопотання про стягнення з державного бюджету України судових витрат, пов'язаних із оплатою судової експертизи у сумі 15000 грн. та надав судовій колегії відповідні докази щодо сплати вказаних витрат, а саме: платіжне доручення № 1132 від 24 березня 2011 року на суму 7500 грн. та № 1704 від 13 травня 2011 року на суму 7500 грн. Вказані докази суду першої інстанції позивачем не надавалися та не були предметом судового дослідження, у зв'язку з чим під час судового розгляду справи у суді першої інстанції при ухваленні судового рішення по справі суд не вирішив питання щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 07 червня 2011 року у справі № 2-а-16446/10/7/0170 залишити без змін.

Стягнути на користь Дочірнього підприємства «Фокстрот»товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот»з Державного бюджету України судові витрати у сумі 15000 грн. за проведення судової експертизи.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 грудня 2011 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська