Ухвала суду № 23631469, 30.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10884/10/6/0170

30.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Єланської О.Е. ,

Цикуренка А.С.

при секретарі судового засідання Саматової М.А.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісопівденбуд"- ОСОБА_2, довіреність № 158 від 09.11.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А. ) від 17.01.11 у справі № 2а-10884/10/6/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісопівденбуд" (вул. Українська, буд. 7 кв. 49, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (вул. Васильєва, буд. 16, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.11 у справі № 2а-10884/10/6/0170 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісопівденбуд" задоволені, а саме: визнано протиправним та скасовано повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим №0001742301/0 від 28.07.10., визнано протиправним та скасовано повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим №0001752301/0 від 28.07.10, стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісопівденбуд" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 03,40грн.

Не погодившись з зазначеною постановою відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в який просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.10 та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, відповідач посилається на те, що ДПІ в м. Ялта проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Дісопівденбуд»з питань дотримання вимог, валютного та іншого законодавства за період господарської діяльності з 01.10.08 по 31.03.10 та складено Акт про результати виїзної планової перевірки від 19.07.10 за №3001/23-1/31592829 згідно з яким встановлено порушення податкового законодавства. На підставі зазначеного Акту 28.07.10 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001742301/0 яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 82 553 грн., з яких 55 035 грн. основного платежу і 27 518 грн. штрафних санкцій та №0001752301/0 з податку на прибуток підприємств на суму 103 191 грн., з яких 68 794 грн. основного платежу і 34 397 грн. штрафних санкцій (а.с.44,45).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.07.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

У період з 14.06.10 по 25.06.10 ДПІ в м. Ялта проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Дісопівденбуд»з питань дотримання вимог, валютного та іншого законодавства за період господарської діяльності з 01.10.08 по 31.03.10 та складено Акт про результати виїзної планової перевірки від 19.07.10 за №3001/23-1/31592829 згідно з яким встановлено порушення податкового законодавства, про які викладено у висновках Акту (а.с.25-43).

На підставі зазначеного Акту 28.07.10 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: №0001742301/0 яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 82 553 грн., з яких 55 035 грн. основного платежу і 27 518 грн. штрафних санкцій та №0001752301/0 з податку на прибуток підприємств на суму 103 191 грн., з яких 68 794 грн. основного платежу і 34 397 грн. штрафних санкцій (а.с.44,45).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абз.1-3 ст.8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємство самостійно визначає облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Так, при проведенні перевірки та визначені податкових зобов'язань підприємству ДПІ виходило з того, що згідно з договору доручення №22Д від 22.06.09 ТОВ «Дісопівденбуд»довірило ТОВ «Техносервіс-Груп»здійснити пошук на ринку цінних паперів простих векселів, емітованих ПП «Інженірінг Будсервіс»м. Дніпропетровськ.

За пошук цінних паперів, відповідно до пункту 2.1 договору винагорода повіреному складає 20% від номінальної вартості векселів.

Сторони підписали акт здачі-приймання послуг від 23.06.09, згідно якого ТОВ «Техносервіс-Груп»знайдено векселі емітовані ПП «Інженірінг Будсервіс»на загальну суму 1651048,68 грн. Винагорода за пошук векселів склала 330029,74 грн., в тому числі ПДВ 55034,96 грн.

23.06.09 позивач направив листа ТОВ «Інком Трейдінг» в якому повідомило, що підприємство має кредиторську заборгованість на суму 1167043,57 грн. за придбаний раніше вексель, після чого ТОВ «Інком Трейдінг»запропонувало в рахунок заборгованості прийняти векселі на загальну суму 1651048,68 грн., які станом на 26.06.09 було передано у рахунок погашення заборгованості позивача.

В свою чергу ДПІ зроблено висновок, що у другому кварталі 2009 р. до складу валових витрат ТОВ «Дісопівденбуд»включено витрати на послуги з пошуку на ринку цінних паперів простих векселів, емітованих ПП «Інженірінг Будсервіс»на суму 275175 грн.

Також визначено, що в Реєстрі отриманих податкових накладних за липень 2009р. під №13 значиться податкова накладна №№230601 від 23.06.09 на суму 330209,74 грн. у т.ч. ПДП 55035 грн. від постачальника-контрагента ТОВ «Техносервіс-Груп».

У зв'язку з тим, що податковий кредит виник на підставі господарської операції з ТОВ «Техносервіс-Груп», однак ТОВ «Інком Трейдінг»самостійно запропоновано розрахуватися, а тому потреби додатково залучати підприємства до пошуку цінних паперів не було.

Дані обставини навели ДПІ до висновку про безпідставність (непов'язану з господарською діяльністю підприємства) включення до валових витрат та формування податкового кредиту сум з вказаної господарської операції.

Згідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У п.п.5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До складу валових витрат не включаються витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності підприємства (п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону валові витрати повинні бути підтвердженні відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами обов'язковість ведення і зберіганні яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Правові норми п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлюють: податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів (послуг) у зв'язку з придбанням товарів та послуг з ціллю їх подальшого використання у оподаткованих операціях в межах господарської діяльності

Пункти 5.3-5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містять посилання відносно включення до затрат понесених витрат за отримані послуги на ринку цінних паперів.

Відповідно до п.5.11 Закону, встановлення додаткових обмежень відносно віднесення затрат у складі валових витрат платника податку, крім тих, що встановленні у даному Законі, забороняється.

Відповідно до п.19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Затрати», витрати на збут включають наступні розходи, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, послуг, робіт): - оплата праці та комісійне винагородження продавцям, торговим агентам і робітникам підрозділів, які забезпечують збут; - розходи на рекламу та використання ринку (маркетинг).

Згідно з ч.2,3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996 від 16.07.1999р. передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій являються первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первісні документи повинні складені в момент здійснення господарської операції, а якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення. Для контролю та упорядкування оброблених даних на підставі первісних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до матеріалів справи, звіт про виконання доручення від 23.06.09 містить посилання про знайдення ТОВ «Техносервіс-Груп»простих векселів емітованих ПП «Інженірінг Будсервіс»на загальну суму 1651048,68 грн., акт здачі приймання виконаних послуг №230601 від 23.06.09 має визначення оплати суми винагороди повіреного -333209,74 грн., в т.ч. ПДВ 55034,96 грн., податкова накладна ТОВ «Техносервіс-Груп»від 23.06.09 та декларації з податку на прибуток і ПДВ за відповідні періоди з реєстром отриманих податкових накладних, оформлені відповідно до вимог діючого законодавства.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи ДПІ в м. Ялта викладені в акті перевірки 19.07.10 про заниження податку на прибуток за другий квартал 2009р. у сумі 68794 грн. та заниження ПДВ на суму 55035 грн. ТОВ «Дісопівденбуд»є не підтвердженими та необґрунтованими.

Відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п. 17.1.1. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Відповідно до ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень №0001742301/0, №0001752301/0 від 28.07.10.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки доводи ДПІ в м. Ялта викладені в акті перевірки 19.07.10 про заниження податку на прибуток за другий квартал 2009р. у сумі 68794 грн. та заниження ПДВ на суму 55035 грн. ТОВ «Дісопівденбуд»є не підтвердженими та необґрунтованими. Окрім того, відповідачем не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень №0001742301/0, №0001752301/0 від 28.07.10.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 17.01.11 у справі № 2а-10884/10/6/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 грудня 2011 р.

Головуючий суддя підпис В.А.Омельченко

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя В.А.Омельченко