Ухвала суду № 23631359, 06.12.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-9857/11/0170/4

06.12.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: ОСОБА_1, посвідчення № 081608, від 19.04.2010, довіреність 94/10, від 16.04.2010,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 10.10.11 у справі № 2а-9857/11/0170/4

за позовом Приватного акціонерного товариства "Канон" (вул.Самохвалова, буд.19, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання противоправними дій та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.2011 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Канон" задоволено: визнано противоправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо невизнання податковою декларацією документів податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2011 року, отриманих від Приватного акціонерного товариства "Канон" 18.07.2011 року за вх. № 146764; зобов'язано Державну податкову інспекцію в м. Сімферополі АР Крим відобразити за даними картки особового рахунку основні показники декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року, отриманих від Приватного акціонерного товариства "Канон" 18.07.2011 року за вх. № 146764.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь від Приватного акціонерного товариства "Канон" 3,40 грн. судових витрат (арк. с. 69-71).

Рішення суду мотивовано тим, що оскільки позивач не зміг провести перереєстрацію як платник податку на додану вартість, у зв'язку зі зміною найменування, через невиконання відповідачем рішення суду, що набрало законної сили щодо скасування анулювання реєстрації платника ПДВ, дії відповідача по невизнанню декларації позивача є протиправними та позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач: Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (арк. с. 75).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з'ясував обставини справи, оскільки не врахував, що на момент подачі декларації позивач не був зареєстрований в якості платника ПДВ, тому дії відповідача по відмові у прийнятті податкової звітності правомірні.

В судовому засіданні 06.12.2011 представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати.

В судове засідання, призначене на 06.12.2011, позивач, явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк. с. 82,83), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач, викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Згідно Свідоцтва серії А00 №431970 позивач зареєстрований в якості юридичної особи, ідентифікаційний код 22278184, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, зареєстровано як платник податку на додану вартість (Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №00867901 серії НБ №017892 від 19.01.2001 року (арк. с. 17-20).

18.07.2011 позивач надав податковому органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2011 року (вх. №146764 від 18.07.2011 року) (арк. с. 9-17, 42, 43).

22.07.2011 вих. №31918/10/28-4, відповідач повідомив позивача про відмову у прийнятті даної податкової декларації та повідомив позивача, що даний документ не визнаний як податкова декларація, у зв'язку із порушенням пункту 10 Порядку №41: декларація подана особою, яку не зареєстровано у якості платника ПДВ (арк. с. 7).

26.11.2009 постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим у справі №2а-9114/09/8/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 адміністративний позов Акціонерного товариства закритого типу «Канон»задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника ПДВ Акціонерного товариства закритого типу "Канон", яке оформлене актом №138/05-2 від 24.07.2009 року. (арк. с. 45-47, 48-52).

21.10.2010 позивач звернувся до ДПА України та ДПІ в м. Сімферополі АР Крим з заявою про поновлення його реєстрації як платника ПДВ, в якій посилався на рішення судів у справі №2а-9114/09/8/0170, що набрали законної сили (арк. с. 54)

12.11.2010 листом №2911/10/29-033 Державна податкова адміністрація України в Автономній Республіці Крим посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанції по справі №2а-9114/09/8/0170 оскаржені ДПІ в м. Сімферополі АР Крим в касаційному порядку (арк. с. 57-58).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про систему оподаткування" №1251-XII від 25.06.1991, Закон України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 року №514-VI, Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054 (далі - Порядок).

Правовідносини сторін виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України і продовжувались в період його дії.

Статтею 9 Закону України №1251-XII, з наступними змінами і доповненнями, були встановлені обов'язки платників податків і зборів (обов'язкових платежів), до числа яких відноситься зокрема обов'язок подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

Обов'язки платника податків встановлені статтею 16 Податкового кодексу України, зокрема, платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (п.п. 16.1.2. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (п.п. 16.1.3. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України).

Порядок складання податкової декларації, обов'язкові реквізити податкової декларації передбачені статтею 48 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.1 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II Порядку строк до підрозділу органу державної податкової служби, яким здійснюється приймання податкової звітності, за формою, встановленою на дату подання.

До декларації вносяться дані податкового обліку платника окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Згідно із пунктом 46.1 статті 46 Податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно із підпунктом 47.1.1 пункту 47.1 статті 47 ПК України юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи несуть відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах.

Пунктами 48.1 та 48.2 статті 48 ПК України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до пункту 48.7 статті 48 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Згідно із пунктом 49.11 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Повноваження податкового органу, що дозволяють відмовити в прийнятті податкової декларації встановлені п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

- у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

- у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Пунктом 49.12 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

- подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

- оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Оскільки станом на час подання позивачем документів податкової звітності за червень 2011 року ухвалено судове рішення про скасування дії акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість позивача, рішення про анулювання його як платника ПДВ було визнано протиправним та скасовано судом з моменту його прийняття, тобто є таким, що не тягне негативних правових наслідків для позивача, законних підстав вважати позивача особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість у відповідача не існує.

Доводи відповідача щодо не прийняття податкової декларації за червень 2011 року з тих підстав, що позивач не зареєстрований в якості платника податку на додану вартість та не дотримав вимог закону щодо перереєстрації свідоцтва платника податку у зв'язку зі зміною найменування обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції, виходячи з наступного.

Так дійсно є судове рішення, що набрало законної сили, а саме постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.2009, якою визнано протиправним та скасовано рішення відповідача щодо анулювання реєстрації позивача як платника ПДВ, рішення набрало законної сили 28.09.2010.

Згідно положень частини першої статті 72 КАС України, обставини, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно з частиною другою ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Доводи відповідача, щодо подання касаційної скарги на постанову не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки зазначені рішення набрали законної сили.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України, частини першої статті 255 КАС України, частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Як свідчать матеріали справи позивач змінив найменування з Акціонерного товариства закритого типу "Канон" на Публічне акціонерне товариство "Канон" відповідно до положень Закону України "Про акціонерні товариства", тобто зміну було проведено на виконання вимог діючого нормативно-правового акту для приведення статутних документів позивача у відповідності до вимог законодавства.

Для заміни Свідоцтва платник ПДВ зобов'язаний у двадцятиденний строк після виникнення змін подати до податкового органу, в якому перебуває на обліку, додаткову реєстраційну заяву з позначкою "Перереєстрація", до якої мають бути додані Свідоцтво та всі засвідчені копії Свідоцтва.

Проте у зв'язку з невнесенням до Реєстру платників податку на додану вартість запису про скасування анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, податковими органами після набрання законної сили рішеннями судів по справі №2а-9114/09/8/0170, АТЗТ "Канон", фактично будучи платником податку на додану вартість, не міг після зміни найменування -ПАТ "Канон" - здійснити всі необхідні дії для перереєстрації у зв'язку зі зміною найменування, оскільки реєстрація позивача як платника податку на додану вартість не була відновлена, таким чином позивач фактично був позбавлений можливості провести перереєстрацію через неналежне виконання податковим органом рішення, що набрало законної сили.

Таким чином судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що на підставі рішення суду, що набрало законної сили, позивач на час зміни його найменування на ПАТ "Канон" був зареєстрований як платник податку на додану вартість; інше рішення про скасування його реєстрації як платника ПДВ ДПІ в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим під час розгляду справи не надано.

У зв'язку із цим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо невизнання поданої позивачем Декларації податковою звітністю підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога про зобов'язання відповідача відобразити за даними картки особового рахунку основні показники поданої декларації з податку на додану вартість є належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах, а тому також підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів правомірності невизнання декларації з податку на додану вартість позивача за червень 2011 року податковою звітністю.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволені правомірно.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.11 у справі № 2а-9857/11/0170/4 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.10.11 у справі № 2а-9857/11/0170/4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 грудня 2011 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна