Постанова № 23631262, 09.04.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2012 року справа №2а/0570/14460/2011

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Ханової Р.Ф.

Яковенка М.М.

за участю секретаря Левченко Г.О.,

за участю представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4,

ОСОБА_1 (за довіреностями)

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року у справі №2а/0570/14460/2011 за позовом Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000122240 від 07.04.2011 року, №0000892341 від 18.04.2011 року, №0003362341/0 від 30.12.2010 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Державне підприємство Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш», звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000122240 від 07.04.2011 року, №0000892341 від 18.04.2011 року, №0003362341/0 від 30.12.2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року у справі №2а/0570/14460/2011 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, порушив норми матеріального та процесуального права. Просив скасувати постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні апеляційної скарги, та просила рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, та вважали, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване і підстав для його скасування немає.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Позивач, Державне підприємство Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» (Далі за текстом, - ДП «УкрНДІметалургмаш»), згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого Державним реєстратором виконавчого комітету Слов'янського міської ради, - є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 27.05.1993 року, знаходиться на податковому обліку в Слов'янській об'єднаній державній податковій інспекції.

Відповідач,- Слов'янська об'єднана державна податкова інспекція (Далі за текстом, Слов'янська ОДШ), у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, - є суб'єктом владних повноважень.

Слов'янська ОДШ 17.12.2010 року за результатами проведеної планової виїзної перевірки ДП «УкрНДІметалургмаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, встановлені порушення та складено акт № 8730/23-3-04601736 (Далі за текстом, - акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000122240 від 07.04.2011 року, № 0000892341 від 18.04.2011 року, № 0003362341/0 від 30.12.2010 року, які є предметом оскарження у даній справі (Далі за текстом,- спірні податкові повідомлення-рішення).

Податковим повідомленням-рішенням № 0000122240 від 07.04.20Д, року ДП «УкрНДІметалургмаш» за порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» нараховано суму грошового зобов'язання за платежем : Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 1^060500,00 гривень (а.с.53).

Правовою підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 000122240 від 07.04.2011 зазначено п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (Далі за текстом, - ПКУ), ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Податковим повідомленням-рішенням № 0000892341 від 18.04.2011 року ДП «УкрНДІметалургмаш» за порушення п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3, Н.гГ.4.1 и.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 225986,60 гривень у тому числі основний платіж на суму 134400,00 гривень, штрафна (фінансова) санкція 91586,60 гривень (а.с.54).

Правовою підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0000892341 від 18.04.2011 зазначено п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України (Далі за текстом, - ПКУ), п.п. «б» п.п. 4.2.2. ст.4, п.п. 17.1.3 п. 17.1, п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Податковим повідомленням-рішенням № 0003362341/0 від 30.12.2010 року ДП «УкрНДІметалургмаш» за порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 , п.6.1 ст.6, п.п.8.3.2 п.8.3 , п.п. 8.4.3 п. 8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму грошового зобов'язання у вигляді штрафної (фінансової) санкції на суму 79509,00 гривень (а.с.55).

Правовою підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0003362341/0 від 30.12.2010 р. зазначено п.п. «б» п.п. 4.2.2. ст.4, п.п. 17.1.3 п.17.1, п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно висновків акту перевірки податковим органом, з боку ДП «УкрНДІметалургмаш», зокрема встановлені наступні порушення :

п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п. 5.1 п.п.5.2.1, п.5.2 п.5.9 ст.5, п. 6.1 ст.6 , п.п. 8.3.2 п.8.3 п.п. 8.4.3 п. 8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, за півріччя 2008 року в сумі 38059,00 гривень, з 3 квартали 2008 року у сумі 159018, гривень, та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2007 рік на суму 51479,00гривень, 1 квартал 2008 року в сумі 118274,00 гривень, за 2008 рік у сумі 5017911 гривень, за 1 квартал 2009 року в сумі 2820209,00 гривень, за півріччя 2009 року в сумі 2246420 гривень, З квартали 2009 року в сумі 2313216,00 гривень, за 2009 рік у сумі 5484784,00 гривень, за 1 квартал 2010 року в сумі 5421460,00гривень, за півріччя 2010 року в сумі 6071175,00 гривень, 3 квартал 2009 року в сумі 960414,00 грн.;

п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті Чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, заниження на загальну суму 134400,00 гривень, у тому числі за травень 2010 року на суму 133383,00 гривень, за серпень 2010 року на суму 1017,00 заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включено до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2010 року на суму 2249,00 гривень, та заниження залишку від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду на суму 132151,00 гривень;

ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у вигляді прострочення законодавчо встановленого терміну надходження виручки в іноземній валюті від нерезидента в розмірі 210,000,00 дол. США за надання послуг за контрактом № 2006/05-16 від 23.06.2006 року, укладеного з Харбінською акціонерною компанією міжнародної торгівлі «Цзичен» (Китай), склала 1095 днів (з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року).

Спірною обставиною у справі, є документальна обґрунтованість вищезазначених висновків акта перевірки.

В обґрунтування висновків акта перевірки щодо порушення з боку позивача п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» покладено обставини того, що підприємство невірно визначило частку матеріальної складової у складі залишку незавершеного виробництва, готовій продукції та балансову вартість запасів на складах з урахуванням проведених щорічних інвентаризацій: Дане порушення призвело до заниження підприємством валового доходу у перевіряємий період на загальну суму 384138,00 гривень та заниження валового доходу за 2 квартал 2010 року на суму 27563,00 гривень.

Згідно описової частини акта перевірки, посадовими особами ДП «УкрНДІметалургмаш» на вимогу перевіряючих не надано жодних пояснень щодо встановлених порушень.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно п. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Згідно п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246 - запаси - активи, які:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту

виробництва;

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Згідно п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246,- запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Згідно п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246,- для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу.

Згідно ч.2 ст.З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Позивач спростовуючи висновки акта перевірки посилається на «позаказний» метод ведення бухгалтерського обліку виробничих затрат.

Разом з тим доказів на підтвердження зазначених обставин представником позивача ані до позовної заяви ані у судовому засіданні не надано.

Судом встановлено, що визначення частки матеріальної складової в залишку незавершеного виробництва, та готовій продукції підприємство здійснює на кожне замовлення, на підставі оборотно-сальдових відомостей по рахунках « 23» «Виробництво, «26» «Готова продукція».

Разом з тим, уповноваженими особами податкового органу, що проводили перевірку було використано лише дані підприємства, відображені у зазначених відомостях, а проведеною перевіркою враховано частку матеріальної складової в залишку незавершеного виробництва, та готовій продукції, які обліковувались на підприємстві на кінець кожного звітного періоду.

З огляду на те, що посадовими особами ДП «УкрНДІметалургмаш» під час проведення перевірки не надано вмотивованих пояснень та не спростоване зазначене порушення відповідними первинним документами бухгалтерського обліку, суд виходить із тих фактичних обставин, що встановлені актом перевірки.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд не приймає позицію позивача щодо необґрунтованості висновків акта перевірки у цій частині.

В обґрунтування висновків акта перевірки щодо порушення з боку позивача п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» покладено обставини не включення до складу валового доходу непогашених ним сум кредиторської заборгованості на загальну суму 2745285,07 гривень.

Позиція позивача у даному випадку полягає у застосуванні ним до спірних правовідносин приписів ч.5 ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно до якої вимоги, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, не розглядаються і вважаються погашеними.

Сума непогашеної кредиторської заборгованості у розмірі 2745285,07 гривень, утворилась у зв'язку із не включенням до реєстру кредиторів суб'єктів господарювання, які не заявили вимоги, після закінчення строку, встановленого для їх подання.

Згідно п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,- валовий доход включає, зокрема доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Згідно абз.4 п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це, зокрема : сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно п. 22.5. ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» акти законодавства до приведення їх у відповідність із цим Законом застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону,

До того ж приписи Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не містять положень, які б встановлювали певну залежність для платників податків -, визначених цим Законом, порядок оподаткування їх прибутку з урахуванням особливостей, встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

В обґрунтування висновків акта перевірки щодо порушення з боку позивача п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» покладено обставини того, що у 3 кварталі 2008 року ДП «УкрНДІметалургмаш» не включило до складу валового доходу, дохід, одержаний від операційної курсової різниці в сумі 523924,37 гривень, що призвело до заниження валового доходу за 3 квартал 2008 року на суму 523924,00 гривень.

В обґрунтування висновків акта перевірки щодо порушення з боку позивача п.п. 8.4.3 п. 8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» покладено обставини того , що в результаті виведення з експлуатації об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку із їх продажем, за даними перевірки не відповідає даним Декларації з податку на прибуток підприємства в частині формування валових доходів від операцій з продажу основних фондів на загальну суму 3010280,00 гривень.

Представниками позивача у судовому засіданні не оспорювався факт встановлених з боку ДП «УкрНДІметалургмаш» порушень у вигляді того, щодо не включення до складу валового доходу, доходу, одержаного від операційної курсової різниці в сумі 523924,37 гривень, а також щодо не відповідності даних Декларації з податку на прибуток підприємства в частині формування валових доходів від операцій з продажу основних фондів на загальну суму 3010280,00 гривень.

Однак, колегія суддів зазначає, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення № 0003362341/0 від 30.12.2010 року, відповідач визначив штрафну (фінансову) санкцію у сумі 79 509 грн., але в спірному податковому повідомленні-рішенні не зазначений об'єкт визначення даної штрафної (фінансової) санкції, що унеможливлює визнання правомірним прийняття зазначеного спірного податкового повідомлення-рішення № 0003362341/0 від 30.12.2010 року.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003362341/0 від 30.12.2010 року.

В обґрунтування висновків акта перевірки, щодо порушення з боку ДП «УкрНДІметалургмаш» п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» покладено наступні обставини.

Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, у контрагента (постачальника) ТОВ «КФ Сервіс Комплект» встановлені розбіжності за травень 2010 року у сумі 806400,00 гривень у т.ч. ПДВ 134400,00 гривень та контрагента (покупця) за вересень 2010 року на зазначену суму.

В ході перевірки ДП «УкрНДІметалургмаш» було встановлено взаємовідносини з ТОВ «КФ Сервіс Комплект» за договорами на поставку матеріалів від 20.05.2010 року за № 16/10 із специфікацією № 1, № 16/11 із специфікацією № 1 та № 16/12 із специфікацією № 1. Згідно договорів ДП «УкрНДІметалургмаш» придбав у ТОВ «КФ Сервіс Комплект» ТМЦ на суму 806400, у т.ч. ПДВ 134400,00 гривень.

Податковий орган дійшов висновку про відсутність факту придбання ДП «УкрНДІметалургмаш» ТМЦ у ТОВ «КФ Сервіс Комплект» на суму 806400 грн., у т.ч. ПДВ 134400,00 гривень, зокрема враховуючи обставини, встановлені актом від 16.07.2010 року № 5205/15-2/36102732, складеним ДШ у Київському районі м. Донецька, про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «КФ Сервіс Комплект» з питань підтвердження відомостей, отриманих від платника податків ДП «УкрНДІметалургмаш» за травень 2010 року.

Вказані обставини полягають у відсутності необхідних умов у ТОВ «КФ Сервіс Комплект» для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів.

Також на підтвердження відсутності факту передачі ТМЦ від продавця до покупця покладено обставини відсутності підпису посадових осіб та печатки ТОВ «КФ Сервіс Комплект» в акті приймання-передачі ТМЦ, а також документів, що засвідчують їх транспортування та зберігання.

Враховуючи відсутність підпису посадових осіб та печатки ТОВ «КФ Сервіс Комплект» в акті приймання-передачі ТМЦ, а також документів, що засвідчують їх транспортування та зберігання, у комплексі із урахуванням висновків, викладених у п. 3.1.2 акта перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення з боку ДП «УкрНДІметалургмаш» п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 узагальнюючи висновки, що містяться у проаналізованих постановах Верховного Суду України, наголошено на такому:

1) відсутність товарно-транспортних накладних може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку;

2) про необґрунтованість права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 „Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" звертається увага судів на те, що наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми, але не вичерпними підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження правомірності віднесення ним до складу податкового кредиту, сум сплачених ним при здійсненні фінансово-господарських відносин із ТОВ «КФ Сервіс Комплект», не надано первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які б засвідчували факт транспортування та оприбуткування товарно - матеріальних цінностей.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ,- не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що підстави виникнення права у позивача на податковий кредит, передбачені приписами п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону відсутні, адже фактичні розрахунки за послуги на час видання податкової та видані видаткові та податкові накладні, на думку суду не може засвідчувати факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто у даному випадку, його діяльність була спрямована на здійснення операцій з метою штучного формування податкового кредиту, за відсутності реального товарного характеру.

Суд також не приймає до уваги документи надані представниками позивача у судове засідання в обґрунтування своєї правової позиції, які не були надані податковому органу під час проведення перевірки.

Також на підтвердження позиції відповідача, суд звертає увагу на обставини відсутності підпису посадових осіб та печатки ТОВ «КФ Сервіс Комплект» в акті приймання-передачі ТМЦ, а також документів, що засвідчують їх транспортування та зберігання.

Згідно ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Згідно ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»,- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно п.п. 1.2 п.1 Положення про Документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704,- господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно п.п. 2.1 п.2 цього Положення,- первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.п. 2.4 п.2 цього Положення,- Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п. 2.15, 2.16 п.2 цього Положення,- первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Представником позивача у судовому засіданні не надано жодних вмотивованих пояснень щодо зазначених обставин.

Згідно описової частини акта перевірки вбачається, що позивачем, згідно листа від 21.09.2010 року за № Сб 010/352 у вересні 2010 року повертає отримані ТМЦ на адресу ТОВ «КФ Сервіс Комплект» ТМЦ на загальну суму 806400,00 гривень, у т.ч. ПДВ 134400,00 гривень.

У зв'язку із зазначеним обставинами позивач у вересні 2010 року самостійно коригує валові витрати на 672000,00 гривень.

Суд звертає увагу позивач на ті обставини, що само по собі коригування позивачем валових витрат на суму 672000,00 гривень не впливає на об'єкт оподаткування податком на додану вартість, а також на свідчить на користь правомірності формування податкового кредиту, тому доводи адміністративного позову в частині щодо необґрунтованості висновків акта перевірки про безтоварність операцій з метою формування штучного податкового кредиту, є безпідставними.

Оскільки висновки акта перевірки у частині порушення з боку ДП «УкрНДІметалургмаш» п.п. 7.2.3- п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000892341 від 18.04.2011 року прийнято правомірно.

В обґрунтування висновків акта перевірки, щодо порушення з боку ДП «УкрНДІметалургмаш» ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» покладено наступні обставини.

Порушення з боку позивача полягає у простроченні законодавчо встановленого терміну надходження виручки в іноземній валюті від нерезидента в розмірі 210000,00 дол. СІЛА за надання послуг за контрактом № 2006/05-16 від 23.06.2006 року, укладеного з Харбінською акціонерною компанією міжнародної торгівлі «Цзичен» (Китай), яке склало 1095 днів (з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року).

Станом на 01.10.2007 року перевіркою встановлена наявна дебіторська заборгованість в сфері зовнішньоекономічної діяльності, що виникла в ході виконання вищезазначеного контракту. Представниками сторін наявність дебіторської заборгованості станом на 01.10.2007 року у розмірі 210 000,00 дол. США в сфері зовнішньоекономічної діяльності не заперечується.

Спірною обставиною у справі в цій частині є правомірність дій податкового органу щодо нарахування пені за період дію мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.06.2007 року у справі № 42/139Б порушено справу про банкрутство ДП «УкрНДІметалургмаш» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (том 1, а.с. 90).

30.08.2010 року ухвалою Господарського суду Донецької області у справі № 42/139Б затверджено звіт керуючого санацією боржника ДП «УкрНДІметалургмаш». Провадження у справі припинено (том 1, а.с. 91-93).

27.09.2010 року Постановою Донецького апеляційного господарського суду у справі 42/139Б залишено без змін ухвалу Господарського суду Донецької області від 30.08.2010 року (томі, а.с.94-98).

Як вбачається із розділу 4 контракту № 2006/05-16 від 23.06.2006 року, укладеного позивачем з Харбінською акціонерною компанією міжнародної торгівлі «Цзичен» (Китай), розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця, на підставі акта виконаних робіт, але не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання документів замовником.

Акт прийому-передачі виконаних робіт до контракту № 2006/05-16 від 23.06.2006 року підписаний сторонами 28.02.2007 року.

Отже саме з цієї дати у розумінні ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» починається відлік строку виплати заборгованості (180 календарних днів) на валютні рахунки в уповноважених банках на користь позивача.

Позивачем не було вчинено дій, спрямованих на стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Отже пеня за порушення у сфері ЗЕД має нараховуватись позивачу починаючи з серпня 2007 року.

Вищенаведеними нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» передбачено виключно зупинення виконання боржником, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Таким чином, оскільки у даному спірному випадку мораторій на задоволення вимог кредиторів введено 19.06.2007 року, а строки нарахування пені починаються через 180 календарних днів з дати 28.02.2007 року (дата підписання акта),- у серпні 2007 року, суд не приймає доводи адміністративного позову, щодо необґрунтованості висновків акта перевірки у цій частині.

Оскільки висновки акта перевірки у частині порушення з боку ДП «УкрНДІметалургмаш» ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» підтверджуються, колегія суддів не вбачає підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000122240 від 07.04.2011 року.

Відповідно до ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.4 ч.1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та ухвалює нове рішення, якщо судом першої інстанції при ухваленні рішення допущено порушення норм матеріального або процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.ч.1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року у справі №2а/0570/14460/2011 - задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року у справі №2а/0570/14460/2011 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов Державного підприємства Український науково-дослідний інститут металургійного машинобудування «УкрНДІметалургмаш» до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000122240 від 07.04.2011 року, №0000892341 від 18.04.2011 року, №0003362341/0 від 30.12.2010 року задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003362341/0, прийняте Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією 30 грудня 2010 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний колегією суддів 13 квітня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко