Постанова № 23628616, 27.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 року справа №2а/0570/16504/2011

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів: Гімона М.М., Карпушової О.В.,

секретар судового засідання Барбаш Л.О.

з участю представників позивача Гладкової Л.М. та Стрихар Г.В.,

представників відповідача Абліцова О.А., Гриненко М.А., Молчанової Н.К.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 лютого 2012 року у справі № 2а/0570/16504/2011 за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 4 липня 2011 року № 0000282330,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Державне підприємство «Макіїввугілля» (далі ДП «Макіїввугілля») звернувся до суду з позовом до відповідача - Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (Макіївської ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 4 квітня 2011 року № 0000202330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1715594,0грн. В обґрунтування позову посилався на безпідставність висновків податкової інспекції про нікчемність правочинів з придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Іолід», вважав, що у нього були всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з вказаним контрагентом, а висновки акту перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та вказаним контрагентом носять характер припущень і спростовуються первинними документами, які підтверджують реальний характер цих відносин.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 2 лютого 2012 року позовні вимоги задоволено повністю, оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасовано. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Іолід», що обумовлює підстави для відображення наслідків їх здійснення в податковому обліку. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про безпідставність, викладених в акті перевірки висновків щодо порушень позивачем порядку формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за лютий 2011 року, внаслідок відображення в декларації з податку на додану вартість господарських операцій з придбання товарів від ТОВ «Іолід».

Відповідачем на постанову суду першої інстанції подана апеляційна скарга, в якій просить постанову суду скасувати через порушення норм матеріального та процесуального права, постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтуванні доводів зазначив, що наданими до перевірки документами не підтвердився факт реального придбання позивачем у ТОВ «Іолід» вугільної продукції, оскільки позивач не надав залізничні накладні, через відсутність порядку оплати позивачем, передбаченою умовами договору, перевезення вугілля від шахти до збагачувальної фабрики, зазначення платником послуг залізничного перевезення ДП «Вугілля України», а не позивача, відсутність документів, які підтверджують право власності ТОВ «Іолід» на вугілля тощо.

Представники відповідача при апеляційному розгляді справи підтримали доводи апеляційної скарги і наполягали на її задоволенні.

Представники позивача заперечували проти доводів апеляційної скарги, надали письмові заперечення, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи за доводами апеляційної скарги з врахуванням письмових заперечень на неї і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДП «Макіїввугілля» є зареєстровано юридичною особою у встановленому законом порядку та платником податку на додану вартість (т.1 а.с.7 - 9).

Макіївською ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП "Макіїввугілля" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Іолід» за лютий 2011 року, за результати якої складений акт від 20.06.2011 року №3094/23-3/32442295. (т.1 а.с.95 - 112).

25 жовтня 2010 року між ДП «Макіїввугілля» та ТОВ «Іолід» укладено договір поставки вугілля № 243, за умовами якого постачальник - ТОВ «Іолід» зобов'язався поставити позивачу (Покупцю) вугільну продукцію, а Покупець прийняти та оплатити належний Продавцю товар на умовах, встановлених цим договором. Відповідно до даного договору, зокрема, вугілля постачається на умовах DDP (залізнична станція призначення - п. 2.1), датою виконання зобов'язання по поставці вугілля є дата календарного штемпеля залізничної станції призначення на перевізному документі (п. 2.3)., постачальник зобов'язаний надати вантажоотримувачу вугілля одночасно з прибуттям кожної партії вугілля залізничні накладні (пп. 3.1.4), постачальник зобов'язаний надати покупцеві копії посвідчень якості на поставлене вугілля, копії залізничних накладних, складені на кожну партію вугілля реєстри залізничних накладних із вказівкою провізної плати, номерів вагонів, залізничних накладних тощо ( пп. 3.1.7), якщо інше не погоджене сторонами, постачальник зобов'язаний протягом трьох банківських днів з дати виставлення рахунків компенсувати покупцеві його затрати по оплаті з власного особового рахунку вартості додаткових зборів залізниці та вартості перевезення залізницею відвантаженого постачальником рядового вугілля від шахти до збагачувальної фабрики, а також вартості додаткових зборів залізниці за відвантаження постачальником вугільного концентрату від збагачувальної фабрики (пп. 3.1.11), покупець зобов'язаний прийняти вугілля, поставлене на умовах цього Договору (пп. 3.3.2), покупець не має права розвантажувати вугілля із вагонів без представників вантажовідправника до закінчення часу, встановленого на прибуття його представників, або часу, повідомленого вантажовідправником про своє прибуття для проведення спільного приймання вугілля (п. 5.7), покупець забезпечує оплату залізничного тарифу по перевезенню вугілля(п. 7.5) (т.1 а.с.113-123).

На виконання умов зазначеного договору підприємством ТОВ «Іолід» виписано на адресу підприємства ДП "Макіїввугілля":

рахунок - фактура №7 від 22.02.2011 року, розрахунок №7 від 22.02.2011 року знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля за договором поставки, акт приймання-передачі вугільної продукції №7 від 22.02.2011 року, реєстри відвантаження вугільної продукції, посвідчення про якість вугілля №19, квитанція про приймання вантажу №48219366, податкова накладна №1 від 22.02.2011 року на вугілля марки П 0-100 кількістю 1747,760 тон на суму 1 189 829,26грн. у т.ч. ПДВ 198 304,88грн. (т.2 а.с.23-30,49);

рахунок - фактура №12 від 28.02.2011 року, розрахунок №12 від 28.02.2011 року знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля за договором поставки, акт приймання-передачі вугільної продукції №12 від 28.02.2011 року, реєстри відвантаження вугільної продукції, посвідчення про якість вугілля №40, квитанції про приймання вантажу №48884242, 48884250, податкова накладна №6 від 28.02.2011 року на вугілля марки П 0-100 кількістю 728,680 тон на суму 329 305,07грн. у т.ч. ПДВ 54 884,18грн. (т.2 а.с.58-65,50);

рахунок - фактура №11 від 28.02.2011 року, розрахунок №11 від 28.02.2011 року знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля за договором поставки, акт приймання-передачі вугільної продукції №11 від 28.02.2011 року, реєстри відвантаження вугільної продукції, посвідчення про якість вугілля №34, квитанції про приймання вантажу №43810556, податкова накладна №5 від 28.02.2011 року на вугілля марки П 0-100 кількістю 7059,473 тон на суму 4 655 247,13грн. у т.ч. ПДВ 775874,52грн. (т.2 а.с.66-72,51);

рахунок - фактура №10 від 28.02.2011 року, розрахунок №10 від 28.02.2011 року знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля за договором поставки, акт приймання-передачі вугільної продукції №10 від 28.02.2011 року, реєстри відвантаження вугільної продукції, посвідчення про якість вугілля №57, №56 квитанції про приймання вантажу, податкова накладна №4 від 28.02.2011 року на вугілля марки П 0-100 кількістю 1006,004 тон на суму 729 648,80грн. у т.ч. ПДВ 121 608,13грн. (т.1 а.с.229-238, т.2 а.с.47);

рахунок - фактура №9 від 28.02.2011 року, розрахунок №9 від 28.02.2011 року знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля за договором поставки, акт приймання-передачі вугільної продукції №9 від 28.02.2011 року, реєстри відвантаження вугільної продукції, посвідчення про якість вугілля №47, №51, №52, №53, №55, №58 квитанції про приймання вантажу №49061724, №49141039, №49149917, №49217730, №49288413, №49419330 податкова накладна №3 від 28.02.2011 року на вугілля марки П 0-100 кількістю 1599,462 тон на суму 1 131 726,94грн. у т.ч. ПДВ 188 621,16грн. (т.1 а.с.239 - т.2 а.с.6, т.2 а.с.46);

рахунок - фактура №8 від 28.02.2011 року, розрахунок №8 від 28.02.2011 року знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля за договором поставки, акт приймання-передачі вугільної продукції №8 від 28.02.2011 року, реєстри відвантаження вугільної продукції, посвідчення про якість вугілля №46, №48, №49, №50, №54 квитанції про приймання вантажу, податкова накладна №2 від 28.02.2011 року на вугілля марки П 0-100 кількістю 3257,687 тон на суму 2 258 403,76грн. у т.ч. ПДВ 376 400,63грн. (т.2 а.с.7 - а.с.22, 48).

Суми ПДВ за вказаними податковими накладними включені до податкового кредиту відповідного періоду, відповідно до податкової декларації по податку на додану вартість за лютий 2011 року від 18.03.2011 року. (т.2 а.с.106).

За висновками акта перевірки встановлені порушення, допущені позивачем:

- ч.ч.1, 5 ст.203, п.1, 2 ст.215, п.1 ст. 216, ст.ст. 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, правочин щодо виконання умов договору №243 від 25.10.2010 року укладений між ДП "Макіїввугілля" та ТОВ "ІОЛІД", є нікчемним;

п.198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, ДП «Макіїввугілля» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 1 715 693,49грн. за лютий 2011 року нараховані на вартість товарно-матеріальних цінностей отриманих від ТОВ «Іолід» в зв'язку з не підтвердженням факту придбання товарів чи послуг при здійсненні нікчемного правочину. Зазначені порушення призвели до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (ряд.27) загальна сума ПДВ 1 715 693,49грн. за лютий 2011 року.

Ці висновки зроблені податковим органом внаслідок встановлення відповідачем в ході перевірки відсутності об'єктів оподаткування за операціями з придбання позивачем вугільної продукції у ТОВ «Іолід», оскільки між ними укладений нікчемний правочин, який не спричинив реального настання правових наслідків.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення №0000282330 від 04.07.2011 року, яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, абз.4 п.123.1 ст.123, п.7 підрозділу ХХ Податкового кодексу України нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 715 694,00грн., з якої основний платіж 1 715 693,00грн. та штрафна санкція 1,00грн., що оскаржується. (т.1 а.с.28).

Спірним у справі є правомірність відображення позивачем в податковому обліку за лютий 2011 року наслідків здійснення господарських операцій з придбання вугільної продукції у ТОВ «Іолід».

Згідно ст.198 п.198.1 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 цієї ж статті Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що податковий кредит формувався позивачем за фактом придбання товарно-матеріальних цінностей (вугілля) у ТОВ «Іолід» та надання останнім відповідних податкових накладних у лютому 2011 року.

Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. У даній категорії спорів дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність людських ресурсів, кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Оскільки підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість стало встановлене порушення порядку формування податкового кредиту позивачем, колегія суддів вважає необхідним надати оцінку та розглянути в цілому обґрунтованість формування податкового кредиту за спірний період.

Згідно приписів податкового законодавства України, платник податків в податковому обліку має відобразити лише господарські операції, що реально відбувалися. Реальність виконання господарських операцій має встановлюватися, окрім іншого, за наслідками співставлення даних первинного бухгалтерського обліку та даних податкового обліку платника податків. Зокрема, відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року та пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня 2003 року, дані, що наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Суд першої інстанції зазначив про фактичне виконання сторонами умов договору з ТОВ «Іолід» від 25 жовтня 2010 року, предметом яких є постачання вугільної продукції у лютому 2011 року.

Позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Іолід» надані: установчі документи, податкова декларація за лютий 2011 року, податкові накладні за лютий 2011 року, акт приймання-передачі вугільної продукції за лютий 2011 року, договір поставки №243 від 25.10.2010 року, реєстр отриманих податкових накладних за лютий 2011 року, залізничні квитанції тощо.

Але цих документів недостатньо для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій. До перевірки не були надані видаткові накладні та документи, що посвідчують оприбуткування товарів ДП» Макіїввугілля» (стор.26 акту перевірки). Документи, які визначені договором №243 від 25.10.2010 року як обов'язкові, в порушення п.85.2 ст.85 ПК України до перевірки не були надані.

Згідно ст.85 п.85.2 абз.1 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі ПК України) платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 44.6 ст.44 ПК України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

За умовами договору №243 від 25.10.2010 року всі витрати за транспортування вугільного концентрату від збагачувальної фабрики на адресу ТЕС - вантажоотримувачів несе ТОВ»Іолід».

У копіях квитанцій про приймання вантажу, наданих до перевірки, у графі «Платник» зазначене підприємство ДП «Вугілля України».

За умовами договору №243 від 25.10.2010 року право власності на вугільний концентрат переходить до ДП «Макіїввугілля» тільки після підписання актів приймання-передачі, які складаються після отримання вугілля ТЕС - вантажоотримувачами та складання актів звіряння між ТОВ «Іолід» та ТЕС.

Проте у залізничних квитанціях зазначено, що поставка здійснюється в рахунок договору №03-10/1-ЕН від 01.02.2010 року.

Отже, позивач здійснює поставку у власність ДП «Вугілля України» вугільного концентрату, право власності на яке ДП «Макіїввугілля» набуде тільки після отримання зазначеного вугілля з ТЕС.

Відповідач дійшов до висновку про безтоварність господарських операцій також внаслідок співставлення первинних документів, які підтверджують кількість вугілля, відправника, отримувача. Так, за документами, наданими до перевірки, відправниками вугілля є ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат», ЗАТ «Янівське», одержувачами - Трипільська ТЕС ВАТ «Центренерго», Зміївська ТЕС. У посвідченнях якості та залізничних квитанціях (їх копіях) ТОВ «Іолід» як виробник, відправник або одержувач не вказаний. Документи, які б підтверджували право власності вугілля ТОВ «Іолід» відсутні. Кількість відвантаженого вугілля відповідно до залізничних квитанцій - 16080,18тон не співпадає з кількістю вугілля в податкових накладних - 15339,066 тон. Як уже зазначалося, у залізничних квитанціях вказано, що поставка здійснюється на виконання договору №03-10/1_ЕН від 01.02.2010 року ДП «Макіїїввугілля» у власність ДП «Вугілля України» .

Копія листа ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат» від 28.02.2011 року №3-238 щодо підтвердження права власності ТОВ «Іолід» на відправлене вугілля,на який посилалися представники позивача при апеляційному розгляді справи, до перевірки не надавався і не приймається як доказ.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що в досліджених актах прийому-передачі вугільної продукції між ТОВ «Іолід» та ДП «Макіїввугілля» відсутні дані про місце, де вони складались і в якому покупець ніби-то приймав товар, відсутні також дані про будь-яке оприбуткування позивачем поставленої продукції. З огляду ж на зміст залізничних квитанцій, в яких відправниками зазначені ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат» або ЗАТ «Янівське», вантажоодержувачами - Трипільська ТЕС, ВАТ «Центренерго», Змієвська ТЕС, Старобішевська ТЕС та ВАТ «Донецькобленерго», а платником - ДП «Вугілля України» колегія суддів приходить до висновку, що акти прийому-передачі вугілля між ТОВ «Іолід» та ДП «Макіїввугілля» складені формально з метою штучного створення документів, які свідчать про нібито виконання договору від 25 жовтня 2010 року № 243, але не відповідають дійсним обставинам поставки та транспортування вугілля.

В наданих для перевірки первинних документах ні ТОВ «Іолід», ні позивач не зазначені як виробник, відправник або одержувач вугільної продукції. Зазначені підприємства також не здійснювали жодних платежів за залізничне перевезення вугілля та не вчинювали жодних дій по такому перевезенню. Як вже зазначалось вище відправниками, одержувачами та платниками зазначені інші особи. У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що зазначені залізничні квитанції не підтверджують факт поставки вугілля від ТОВ «Іолід» до ДП «Макіїввугілля». Крім того, жодним належним документом не підтверджується і право власності ТОВ «Іолід» на нібито поставлену ним вугільну продукцію. При цьому листи ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат», в яких зазначено про належність певного вугілля ТОВ «Іолід» не можуть вважатись такими документами в сенсі статті 70 КАС України в частині їх належності та допустимості, оскільки не є саме документальним підтвердженням права власності.

До того ж з довідки Антрацитівської об'єднаної державної податкової інспекції від 25 березня 2011 року вбачається, що з листопада 2010 року по січень 2011 року ТОВ «Іолід» декларації до податкового органу не надавались, основні засоби відсутні, складські приміщення, трудові ресурси, виробничі потужності, для здійснення будь-якого виду діяльності також відсутні, підприємство не знаходиться за юридичною адресою (т.1 а.с.184).

Фактично у позивача відсутні належні первинні документи, які підтверджують поставку вантажу за спірним договором, окрім податкових накладних, а також факту проведеної оплати за нібито поставлену вугільну продукцію.

За таких обставин враховуючи відсутність документального підтвердження здійснення поставки вугільної продукції саме від ТОВ «Іолід» до ДП «Макіїввугілля», колегія суддів вважає, що вказане свідчить про відсутність фактичного постачання товарів.

З огляду на вказане колегія суддів у сукупності з іншими вищезазначеними обставинами вважає, що відповідачем доведено відсутність реального виконання договору поставки вугілля від 25 жовтня 2010 року № 243, у зв'язку з чим позивач не мав права нараховувати податковий кредит за вказаним договором.

При цьому доводи позивача про його посередницьку діяльність в даному випадку судом до уваги не приймаються, оскільки вони суперечать умовам договору поставки від 25 жовтня 2010 року № 243, в якому не зазначається, що ДП «Макіїввугілля» здійснює посередницькі послуги в цій поставці, а навпаки в договорі зазначено, що саме позивач є покупцем і саме до нього переходить право власності на вугільну продукцію після підписання між сторонами акту приймання-передачі вугілля - п. 2.4 Договору. Разом з тим, незважаючи на наявність актів приймання-передачі вугілля, оприбуткування останнього позивачем не відбулось, що також підтверджує факт відсутності поставки вугілля від ТОВ «Іолід» до ДП «Макіїввугілля».

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про правомірність дій відповідача при прийнятті оскаржуваного повідомлення-рішення.

За встановлених обставин, враховуючи наведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

Повний текст виготовлено 30 березня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.195 ч.1, ст. 197, ст.198 ч.1 п.3, ст.202 ч.1 п.4, ст.205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 2 лютого 2012 року у справі № 2а/0570/16504/2011 за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 4 липня 2011 року № 0000282330 скасувати.

В задоволенні позову Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 2 лютого 2012 року у справі № 2а/0570/16504/2011 за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 4 липня 2011 року № 0000282330 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1715694,0грн,. в тому числі основний платіж - 1715693,0грн., штрафні (фінансові) санкції - 1,0грн. відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Л.А.Василенко

Судді: М.М.Гімон

О.В.Карпушова