Ухвала суду № 23625957, 22.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Василенко Л. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 року справа №2а/0570/22594/2011

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.,

секретар судового засідання Солодько О.І.,

з участю представників позивача Жалоб Я.С.,

представників відповідача Зима Н.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційні скарги Державного підприємства «Добропіллявугілля» та Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі № 2а/0570/22594/2011 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003311540 від 08.11.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року позов Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003311540 від 08.11.2011 року задоволений частково: визнане недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції №0003311540 від 08.11.2011 року у розмірі 16448,31 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з постановою суду в частині не задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального права, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач також не погодився з постановою суду першої інстанції, але в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції через порушення норм матеріального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представники сторін підтримали доводи своїх апеляційних скарг і наполягали на їх задоволенні та відповідно заперечували проти задоволення апеляційної скарги, поданої іншою стороною.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи за доводами апеляційних скарг і дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини справи.

Позивач - Державне підприємство "Добропіллявугілля" ( ДП "Добропіллявугілля" ) зареєстроване у встановленому законом порядку як юридична особа, що підтверджується відповідними документами і не є спірним.

Добропільськоїю об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області (далі Добропільська ОДПІ) проведена перевірка ДП «Добропіллявугілляя» з питань своєчасності сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених сум податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за податковими розрахунками періоду 2006-2007 роки відокремленого підрозділу «Шахта «Білицька» державного підприємства «Добропіллявугілля» за період з 01.01.2006р. по 01.08.2011р. За результатами перевірки складений акт № 634/15-1/26319472 від 21.10.2011 року (далі - акт перевірки).

Під час перевірки відповідачем встановлені порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», п. 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. № 303 із змінами та доповненнями внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008р. № 1050 в частині несвоєчасної сплати самостійно визначених грошових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Актом перевірки встановлено, що 14.07.2011р., 20.07.2011р. та 01.08.2011р. відбулося погашення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2006-2007р.р., який виник на підставі розрахунків №6498 від 26.04.2006р., №11190 від 20.07.2006р., № 22445 від 09.02.2007р., №10516 від 23.07.2007р., №17272 від 06.11.2007р. Виходячи з дати його виникнення та погашення був здійснений розрахунок кількості днів прострочення - 1879, 1885, 1897, 1806, 1624, 1442, 1351 відповідно.

За висновками акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003311540 від 08.11.2011 року, якими за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища визначений штраф у розмірі 24535,89 грн. (а.с.31), правомірність прийняття якого є предсиетом спору.

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При визначенні строків оплати зобов'язань судом першої інстанції правильно застосовані норми законів, що діяли на момент виникнення податкових зобов'язань.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Закон №2181) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Позивачем до Добропільської ОДПІ були надані розрахунки плати збору за забруднення навколишнього природного середовища: № 6498 від 26.04.2006р., № 11190 від 20.07.2006р., № 22445 від 09.02.2007р., № 10516 від 23.07.2007р., № 17072 від 06.11.2007р., відповідно до яких підприємством задекларовано суму збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 85362,98 грн., 67557,03 грн., 92843, 48 грн., 46981,59 грн., 32860,59 грн. відповідно.

На час подання цих розрахунків правила стягнення збору за забруднення навколишнього природного середовища були врегульовані Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р. N 303.

Відповідно до п. 9, 10 цього Порядку розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації.

Остаточний річний розрахунок збору подається платниками до органів державної податкової служби за місцем податкової реєстрації платника протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного року.

Збір сплачується платниками протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, за місцем податкової реєстрації.

З урахуванням наведенного, відповідач в акті перевірки відобразив виникнення у позивача на підставі зазначених вище розрахунків податкового боргу.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.06.2011 року у справі 2а/0570/7380/2011 за позовом ДП «Добропіллявугілля» до Добропільської ОДПІ, податкову інспекцію зобов'язано внести зміни до картки особового рахунку позивача шляхом списання податкової заборгованості у розмірі 143973,06 грн. зі збору за забруднення навколишнього природного середовища.

Податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за податковим розрахунком № 6498 від 26.04.2006р. у сумі 85362,98 грн. були сплачені позивачем своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №524 від 23.05.2006р.

В акті перевірки відповідач вказав, що податковий борг, який виник за податковим розрахунком № 6498 від 26.04.2006р. у сумі 85362,98 грн. погашається платіжними дорученнями № 3843 від 14.07.2011р., № 75 від 20.07.2011р., № 360 від 01.08.2011р.

Як уже встановлено, зазначені податкові зобов'язання були сплачені іншим платіжним дорученням, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок, що відповідачем невірно визначений факт оплати податкового боргу у сумі 85 362,98 грн., внаслідок чого неправомірно застосувані штрафні санкції, розмір яких за розрахунком (а.с. 32) визначений в розмірі 16 448,31 грн.

Отже суд першої інстанції правильно вирішив спір в частині визнання недійсним податкового повідомленням-рішення № 0003311540 від 08.11.2011 року про застосування санкцій у розмірі 16 448,31 грн.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні решти позовних вимог.

Згідно з п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України (далі ПК України) податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 14.1.265 ст. 14 вказаного кодексу визначено, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Статею 126 ПК України встановлена відповідальність за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання протягом встановлених строків. Розмір штрафної санкції, яка передбачена цією статтею, залежить від погашеної суми податкового боргу.

Отже, для застосування відповідальності на підставі ст. 126 ПК України встановленню підлягають наступні дві обставини: по-перше - існування податкового боргу; по-друге - факт його погашення.

Судом першої інстанції в ході розгляду справи відповідно до даних зворотного боку картки особового рахунку позивача зі збору за забруднення навколишнього природного середовища (а.с. 50-95) та пояснень представників сторін у судовому засіданні встановлено існування податкового боргу позивача з вказаного збору, який виник на підставі розрахунків № 11190 від 20.07.2006р., № 22445 від 09.02.2007р., № 10516 від 23.07.2007р., №17072 від 06.11.2007р.

Частини цього боргу підтверджується також постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2009 року по справі №2а-17125/09/0570, якою були задоволені позовні вимоги Добропільської ОДПІ про стягнення з ДП «Добропіллявугілля» податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за податковим розрахунком № 22445 від 09.02.2007р. у розмірі 92843,46 грн.

Інша частина вказаного боргу була предметом спору за позовом Добропільської ОДПІ про стягнення заборгованості з ДП «Добропіллявугілля» зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за податковими розрахунками № 11190 від 20.07.2006р. у розмірі 67557,03 грн., № 10516 від 23.07.2007р. у розмірі 46981,59 грн., №17072 від 06.11.2007р. Його наявність підтверджена постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.02.2011 року по справі 2а-7319/08/0570 та висновком №56/25 від 27.05.2009р. проведеної у цій справі судової економічної експертизи (а.с. 141-173). За змістом позовної заяви та пояснень представника позивача у судовому засіданні позивач не заперечує існування наведеного вище податкового боргу.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність першої з двох обставин, які є необхідними для застосування штрафних санкцій на підставі ст. 126 ПК України.

Щодо погашення податкового боргу, встановлено, що позивач здійснив оплату збору із забруднення навколишнього природного середовища платіжними дорученнями № 3843 від 14.07.2011 року у сумі 7923,66 грн., №75 від 20.07.2011 року у сумі 10885,90 грн., № 360 від 01.08.2011р. у сумі 259374,61грн., у графі „призначення платежу" яких було зазначено: «збір за забруднення навколишнього природного середовища за рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а-7319/08/0570 про розстрочення податкових зобов'язань по строку сплати 20.07.2011р.», «збір за забруднення навколишнього природного середовища за рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а-7319/08/0570 про розстрочення податкових зобов'язань по строку сплати 20.07.2011р.», «збір за забруднення навколишнього природного середовища за рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а-17125/09/0570 про розстрочення податкових зобов'язань по строку сплати 01.12.2011р.».

Добропільською ОДПІ вказані платежі були зараховані в погашення податкового боргу зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, який виник на підставі податкових розрахунків № 11190 від 20.07.2006р., № 22445 від 09.02.2007р., №10516 від 23.07.2007р., №17072 від 06.11.2007р. Відповідно до даних в цих платежах відповідач встановив факт погашення податкового боргу та строк затримки його погашення.

Згідно з п. 1 Прикінцевих положень ПК України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року. Тому порядок погашення податкового боргу, яке відбувалося після 01.01.2011 року, регулюється ПК України.

За приписами п. 87.9 статті 87 цього кодексу, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За даними зворотного боку картки особового рахунку позивача зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, на момент здійснення оплати платіжними дорученнями № 3843 від 14.07.2011 року, №75 від 20.07.2011 року, № 360 від 01.08.2011р. у останнього був наявний податковий борг. У зв'язку з цим відповідач був зобов'язаний зарахувати вказані платежі в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення не зважаючи на зміст графи „призначення платежу" у платіжних дорученнях.

Норма п. 87.9 статті 87 ПК України є імперативною, містить категоричну заборону погашення грошових зобов'язань до погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення. Єдиним виключенням з вказаної заборони є спрямування коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Наведені норми ПК України підлягають переважному застосуванню у порівнянні з нормами Цивільного та Господарського кодексів України, оскільки є спеціальними щодо погашення податків та зборів, а також прийняті останніми у часі.

Суд першої інстанції правильно вказав, що при наявності податкового боргу позивача на момент здійснення спірних платежів зміст графи «призначення платежу» у платіжних дорученнях не повинний враховуватися відповідачем, навіть якщо він містить посилання на судові рішення. Тобто висновки відповідача про погашення податкового боргу позивача, який виник на підставі розрахунків № 11190 від 20.07.2006р., № 22445 від 09.02.2007р., №10516 від 23.07.2007р., № 17072 від 06.11.2007р. ґрунтуються на законі.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність усіх обставин, які є необхідними для застосування штрафних санкцій на підставі ст. 126 ПК України, внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення у частині застосування штрафних санкцій у розмірі 8 087,58 грн. є правомірним.

Також суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи позивача про те, що здійснення спірних оплат є виконанням судового рішення, а не погашенням податкового боргу, тому на думку позивача за невиконання судових рішень санкції не застосовуються.

Згідно п. 1.3 ст.1 Закону №2181, (який діяв на момент виникнення спірного податкового боргу), податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Підпунктом 3.1.1. статті 3 того самого Закону встановлено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Частиною 3 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» (який також діяв на час виникнення податкового боргу) обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Аналогічні норми містяться у п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14, п. 37.3. ст. 37 ПК України, який діє на час здійснення спірних оплат позивачем.

Законом не передбачена така підстава для припинення податкового боргу як прийняття судового рішення про його стягнення. Так само у наведених нормативно-правових актах відсутні положення, які передбачають припинення податкового боргу у випадку встановлення порядку виконання судового рішення у вигляді розстрочення (відстрочення) стягнення боргу за ним. Тому, з прийняттям судом рішення про стягнення податковий борг не припиняється, його погашення може відбуватися як добровільно, так і у примусовому порядку, який передбачений Законом України «Про виконавче провадження» (щодо стягнення боргу до набрання чинності ПК України) або п. 95.3 ст. 95 ПК України.

Відповідно до п.п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Отже, наявність або відсутність судового рішення не впливає на юридичний факт існування податкового боргу. Так само не впливає на факт його погашення спосіб, у який були одержані кошти від платника податку - добровільно сплачені чи стягнуті примусово. У будь-якому разі виконання судового рішення про стягнення податкового боргу є одночасно погашенням такого податкового боргу.

Відповідальність за несвоєчасне погашення податкового боргу (ст.126 ПК України) не залежить від способу такого погашення, оскільки він не впливає на визначений у наведеній нормі склад податкового правопорушення.

Суд першої інстанції також обґрунтовано не прийняв до уваги: посилання позивача на обов'язковість судових рішень, яка на думку позивача позбавляє податковий орган права змінювати призначення оплати при виконанні судових рішень та твердження позивача про те, що судові рішення про відстрочення та розстрочення виконання постанов про стягнення податкового боргу переносять строки його сплати.

Встановлено, що у постанові Донецького окружного адміністративного суду від 26.11.2009 року по справі №2а-17125/09/0570 її виконання було відстрочене до 01.12.2011 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі розрахунку за 2006 рік №22445 від 09.02.2007р.

Також встановлено, що ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2011р. по справі № 2а-7319/08/0570 було розстрочене виконання постанови у цій справі від 01.02.2011 року. Предметом спору у цій справі було стягнення податкового боргу, який виник на підставі розрахунків за 1 півріччя 2006 року №11190 від 20.07.2006р., 1 півріччя 2007 року №10516 від 23.07.2007р. та 9 місяців 2007 року №17072 від 06.11.2007р.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Вказанаї норма регулює порядок виконання судового рішення. Наслідком примусового виконання судового рішення є стягнення з відповідача суми заборгованості без його на те волевиявлення.

У разі застосування ст. 263 КАС України податковий борг за рішенням суду не може бути примусово стягнутий до певної дати (у разі відстрочення) або стягується частками (у разі розстрочення). Інших наслідків для боржника прийняття такого судового рішення не тягне. Воно не припиняє та не змінює обов'язку платника податку по сплаті податкового боргу, оскільки стосується виключно порядку примусового стягнення боргу. Особа вправі добровільно виконати такий обов'язок до закінчення строку відстрочення або розстрочення виконання постанови, що матиме наслідком припинення стягнення боргу у примусовому порядку.

Отже, визначений процесуальними нормами порядок стягнення у формі відстрочення або розстрочення виконання постанови не є тотожнім зміні строків сплати податкових зобов'язань, яка здійснюється за нормами податкового законодавства.

Згідно п. 32.1, 32.2 ст. 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки, розстрочки, податкового кредиту.

Для цього платник податків відповідно до п. 100.2 ст. 100 ПК України має звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Рішення за результатами розгляду такої приймає керівник контролюючого органу в порядку, встановленому ст. 100 ПК України.

Згідно з п. 100.13 ст. 100 ПК України порядок розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків встановлюється центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах їх повноважень.

Такий порядок затверджений наказом ДПА України від 24.12.2010р. № 1026, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за № 1431/18726.

Відповідно до п. 1.4, 1.6. цього Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу державної податкової служби та укладено договір про розстрочення (відстрочення). На суму розстроченого (відстроченого) грошового зобов'язання (податкового боргу) нараховуються проценти за кожний календарний день користування платником розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу).

Відповідно до п. 3.9 наведеного Порядку на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку дії договору про розстрочення (відстрочення) грошового зобов'язання (податкового боргу).

Таким чином, зміна строків сплати, яка передбачена ст.ст. 32, 100 ПК України передбачає надання розстрочення (відстрочення, податкового кредиту) грошових зобов'язань (податкового боргу) шляхом укладання відповідного договору з контролюючим органом, за плату у вигляді процентів. Встановлення ж порядку виконання судового рішення шляхом розстрочення або відстрочення його виконання здійснюється судом та не передбачає плати, а отже не звільняє від визначеної у законодавстві відповідальності за несвоєчасну сплату зобов'язань.

Суд першої інстанції також дійшов вірного висновку про необґрунтованість посилань позивача безпідставного не врахування відповідачем вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України щодо строків давнини при застосуванні штрафних санкцій.

Штрафні санкції застосовані відповідачем за несвоєчасну сплату податкового боргу, який виник до набрання чинності Податковим кодексом України.

Статтею 58 Конституції України встановлена неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта у часі, яка полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Стаття 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не містить строків давності для застосування штрафних санкції за несвоєчасне погашення податкового боргу, що вник внаслідок несплати самостійного узгодження платником податків сум податкових зобов'язань, внаслідок чого застосування встановлених ПК України строків давності щодо спірних правовідносин є неправомірним.

Згідно з п. 114.1. ст. 114 ПК України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Пунктом 14.1.39. ст. 14 ПК України встановлено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

П.п. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, податкове зобов'язання та штрафна (фінансова) санкція є видами грошового зобов'язання, які можуть визначатися як разом, так і окремо.

Пунктом 54.3. статті 54 ПК України передбачено, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством. До них зокрема належать випадки, якщо: - дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п 54.3.2.); згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (п.п. 54.3.3.).

Аналізом наведених положень ПК України доведено, що строк давності починає обліковуватися при визначенні податкових зобов'язань - з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації (або дня її фактичного подання); при застосуванні штрафних (фінансових) санкцій - з дня, наступного за днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.

Податковий кодекс України не містить положень щодо строків застосування штрафних (фінансових) санкцій у разі порушення граничного строку сплати грошових зобов'язань, визначених не контролюючим органом, а платником податків самостійно.

У даному спорі відповідачем визначені грошові зобов'язання не у вигляді податкових зобов'язань, а у вигляді штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату самостійно узгоджених платником податків податкових зобов'язань. Зважаючи на відсутність у ст. 102 ПК України строків давнини для визначення таких грошових зобов'язань суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо відсутності порушення їх відповідачем.

Встановлено, що відповідачем кошти за платіжним дорученням № 360 від 01.08.2011р. у сумі 259374,61грн. частково спрямовані у відповідності з волевиявленням позивача.

Так, у графі „призначення платежу" цього платіжного доручення зазначено - «збір за забруднення навколишнього природного середовища за рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 2а-17125/09/0570 про розстрочення податкових зобов'язань по строку сплати 01.12.2011р.».

За розрахунком штрафних санкцій за спірним повідомленням-рішенням (а.с. 32) частину вказаної оплати відповідач спрямував на погашення боргу за розрахунком за 2006 рік №22445 від 09.02.2007р., який був предметом спору саме у справі № 2а-17125/09/0570.

Тобто позивач до закінчення строку, на який було встановлене відстрочення виконання постанови, добровільно сплатив податковий борг. Таке спростовує його твердження про обов'язковість судових рішень про розстрочення (відстрочення) виконання постанови навіть для нього.

Зазначені вище обставини обумовлюють правомірність нарахування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням № 0003311540 від 08.11.2011 року у розмірі 8087,58 грн., тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Повний текст ухвали складений 27 березня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200, п.1 ч.1, ст. 205, ст. 206, ст.212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Державного підприємства «Добропіллявугілля» та Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року у справі № 2а/0570/22594/2011 за позовом Державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0003311540 від 08.11.2011 року залишити без змін

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді М.М. Гімон

О.В. Карпушова