Постанова № 23625818, 20.03.2012, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Гімон М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 року справа №2а-11791/11/1270

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Гімона М.М., суддів Василенко Л.А., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна», Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у справі № 2а-11791/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000782360 від 08.12.2011 року, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог (т.1 а.с. 119), просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську № 0000782360 від 08.12.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2010 року на суму 997591 грн., зобов'язати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію в м. Луганську подати Головному управлінню Державного казначейства України у Луганській області висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету за вересень 2010 р. ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» за затвердженою формою та стягнути на користь позивача з Державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у Луганській області бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 р. в сумі 997591 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000782360 від 08.12.2011 року, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську № 0000782360 від 08.12.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2010 року на суму 997591 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач з таким судовим рішення не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції змінити, виклавши в резолютивній частині зміст про задоволення позовних вимог як в частині скасування податкового повідомлення-рішення, так і в частині стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2010 року в розмірі 997591 грн., посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального права в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення суми бюджетного відшкодування.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що правильно вирішивши спір в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0000782360 від 08.12.2011 року та відмови в задоволенні позову щодо зобов'язання Ленінської МДПІ у м.Луганську подати до Управління Державної казначейської служби України у м.Луганську висновок із зазначення суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, суд першої інстанції помилково відмовив у захисті прав позивача шляхом стягнення на його користь с Державного бюджету України суми відшкодування з ПДВ за вересень 2010 р., оскільки обґрунтованість заявлення до відшкодування суми ПДВ встановлена судовим рішенням і її відшкодування при наявності судового спору не пов'язується в такому випадку виключно із надання податковим органом висновку за встановленою формою, а може бути здійснено і за судовим рішенням.

Відповідач також не погодився з судовим рішення та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції дійшов до невірного висновку про те, що відшкодування податку на додану вартість не може ставитись в залежність від проведення або не проведення зустрічних перевірок, а також те, що позивач не може нести відповідальність за дії інших осіб по фактичній несплаті цього податку до бюджету, оскільки відшкодування податку на додану вартість є наслідком лише надмірної сплати цього податку до бюджету. В ланцюгових поставках, сплачений наступним постачальником попередньому в ціні придбаної продукції податок на додану вартість переходить в податкове зобов'язання кожного з попередніх постачальників. Суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що формування податкового кредиту лише за наявності первинних документів є правомірним, хоча не дослідив і не встановив за якими саме господарськими операціями було сформовано спірний податковий кредит, не з'ясовано правомірність та реальність здійснення угод.

Сторони, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, до суду не прибули, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заперечення на них, вважає, що апеляційна скарга Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна", зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 26.09.2008 р., є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганська і є платником податку на додану вартість.

19.10.2010 року позивачем до Ленінської МДПІ у м. Луганську було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, в якій було заявлено до відшкодування сума ПДВ в розмірі 997591 грн.

Посадовими особами відповідача було проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2010 року, за наслідками якої 02.12.2011 року було складено акт № 908/23-616/36129430 (т.1 а.с.32). Згідно вказаного акту перевірки відповідачем встановлено порушення з боку позивача п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 та п. 1.8 ст. 1 Закону України № 168 "Про податок на додану вартість" (далі Закон № 168) що призвели до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за вересень 2010 року на суму 997591,00 грн.

В акті перевірки ці порушення пов'язуються із висновками про наявність в ланцюгу постачання ТОВ "Авіакомпанія "ЮТейр-Україна" підприємства, щодо яких не можливо встановити сплату ПДВ по ланцюгу постачання до Державного бюджету України. Зокрема, постачальниками позивача, за рахунок яких було сформовано спірний податковий кредит, є ТОВ "Кребо Інтернешнл", ТОВ "Лук Авіа Ойл" та ТОВ "Нью Системс АМ".

18.12.2011 року на підставі вищевказаного акту перевірки Ленінською МДПІ у м.Луганську прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000782360, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 року на суму 997591,00 грн. (т.1 а.с. 73).

До матеріалів справи долучені первинні документи, якими підтверджено реальність господарських операцій позивача з безпосередніми його постачальниками ТОВ "Кребо Інтернешнл", ТОВ "Лук Авіа Ойл"та ТОВ "Нью Системс АМ", а саме договори, податкові накладні, рахунки-фактури, видаткові ордери та накладні, акти приймання-передачі послуг.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, виходив з того, що сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету, і саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168. За результатами перевірки не була встановлена наявність правових відносин ТОВ «Авіакомпанія «ЮТейр - Україна» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними. Також суд виходив з того, що невиконання податкових зобов'язань контрагентами позивача в другому та подальших ланцюгах постачання створює негативні наслідки саме для цих осіб і не повинно впливати на права та обов'язки позивача.

В той же час, відмовляючи в задоволенні позову в частині зобов'язання надати висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд першої інстанції зазначив, що ці вимоги є передчасними, оскільки термін для надання податковим органом висновку про відшкодування відповідної суми податку на додану вартість з бюджету, передбачений п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, ще не сплинув.

Колегія суддів, здійснюючи перегляд справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає висновок суду першої інстанції щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення та необґрунтованості вимог про зобов'язання надати висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, таким, що ґрунтується на нормах діючого законодавства та підтверджується відповідними доказами у справі. В той же час суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про передчасність вимог позивача про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з наступних підстав.

Преамбулою Закону України «Про податок на додану вартість», яким регулювались спірні правовідносини на час їх виникнення, визначено, що цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що за приписами підпунктів 7.2.6, 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3. 7.7.4, статті 7 Закону, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє товари (послуги), а сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду при її від'ємному значенні. При цьому бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг). Рішення платника податку про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування відображається платником податку у податковій декларації та заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, які подаються податковому органу і в копії органу Державного казначейства України. Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до положень пункту 1.8 статті 1 Закону N 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість, у тому числі, бюджетним відшкодуванням, повинен діяти у спосіб, передбачений законом, а саме, за наслідками перевірок або надати висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або відмовити у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Законом України «Про податок на додану вартість» право платника податку не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

Колегія суддів зазначає, що спір по цій справі виник внаслідок вільного трактування відповідачем пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в правовому перевантажені визначених ним слів „поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою", без врахування далі слів „у випадках, визначених цим Законом". За наведеним Законом сплата у складі ціни товарів (послуг) здійснюється покупцем (яким є позивач у справі) продавцю, а не до бюджету. Саме це є умовою бюджетного відшкодування покупцю відповідно до підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону.

Відповідачем у справі як органом владних повноважень ані в суді першої інстанції,ані в суді апеляційної інстанції не надано переконливих доказів на підтвердження правомірності своїх дій та законності прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки обставини, які б позбавляли позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість, свого підтвердження не знайшли.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правильності визначення позивачем податкових зобов'язань з ПДВ та суми податкового кредиту за спірні періоди, правильності визначення суми бюджетного відшкодування та про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000782360 від 08.12.2011 року, прийнятого Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції вважає, що такий спосіб захисту порушених прав відповідає вимогам КАС України і, за наявності законних підстав та волевиявлення позивача, якій вільний у виборі способу захисту своїх прав, такі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилаючись на приписи пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, суд першої інстанції помилково зазначив, що подання органом державної податкової служби висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, є виключною і єдиною підставою для здійснення органами державної казначейської служби відшкодування сум ПДВ. Вказаний висновок є підставою для проведення відшкодування з бюджету за умови відсутності процедури адміністративного чи судового оскарження дій чи рішень податкового органу.

За наявності ж судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності органу державної податкової служби, одночасно із вирішенням питання про їх правомірність суд в своєму рішення може вирішити питання про спосіб захисту порушеного права платника податків, зокрема шляхом стягнення належних йому суд, і таке судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для вчинення органами державної казначейської служби відповідних дій.

Оскільки судом встановлено право позивача на бюджетне відшкодування з ПДВ згідно заявленої в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року суми в розмірі 997591 грн., то вимоги про її стягнення з Державного бюджету України на користь позивача також підлягають задоволенню.

Постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Ленінської МДПІ м.Луганська надати висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, сторонами не оскаржується.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини по справі, але припустив порушення норм матеріального права при розгляді частини позовних вимог, що призвело до неправильного їх вирішення, що в свою чергу є підставою для скасування судового рішення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходить з того, що судом задоволено одна з двох позовних вимог немайнового характеру, за якими підлягав сплаті судовий збір в сумі 28,23 грн. та позовна вимога позивача майнового характеру про стягнення суми, за якою підлягав сплаті судовий збір в сумі 1882 грн., тому на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в сумі ( 28,23 грн : 2 + 1882 грн) 1896,12 грн. Крім того, при апеляційному перегляді справи повністю задоволена апеляційна скарга позивача, при подачі якої ним сплачено судовий збір в сумі 1004 грн., який також підлягає відшкодуванню (т.12 а.с. 198).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 94, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м.Луганську залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2012 року у справі № 2а-11791/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000782360 від 08.12.2011 року, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000782360 від 08.12.2011 року, стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську № 0000782360 від 08.12.2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2010 року на суму 997591 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» з Державного бюджету України бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2010 р. в сумі 997591 (дев'ятсот дев'яносто сім тисяч п'ятсот дев'яносто одна) грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «ЮТейр-Україна» з Державного бюджету України судові витрати в сумі 2900,12 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів М.М. Гімон

Л.А. Василенко

О.В. Карпушова