Ухвала суду № 23618972, 08.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5286/10/13/0170

08.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Щепанської О.А.

секретар судового засідання Самбурська Т.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський Центр"- ОСОБА_2, довіреність № 151/1 від 15.01.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Керчі АР Крим- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність ,

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський Центр", Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 01.03.11 у справі № 2а-5286/10/13/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський Центр" (вул. Щорса, 5 кв. 51, Керч, Автономна Республіка Крим, 98312)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (вул. Борзенко 40, Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський Центр" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволені частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 08.04.2010 № 0000392301/0 частково на суму 11251,00 грн. основного платежу, 5626,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього на суму 16877,00грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 08.04.2010 № 0000402301/0 частково у сумі 10142,00 грн., у тому числі 6761,00 грн. основного платежу, 3381,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2011 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.2011 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

У судовому засіданні представник позивача, підтримав апеляційну скаргу Товариства вважав, що судом першої інстанції неповно надана оцінка усім обставинам справи, що мають значення для правильного вирішення справи. Заявник апеляційної скарги посилається на Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства".

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином та своєчасно.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, з 26.02.2010 року по 18.03.2010 року Державною податковою інспекцією в м. Керчі проводилась документальна виїзна планова перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства товариством з обмеженою відповідальністю "Морський центр" за період з 01.01.2007 по 31.12.2009.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 23.03.2010 № 407/23-1/32183933. За висновками акту встановлено, що позивачем порушені пункти 4.1.1., 4.1.6., 5.3.9., 5.6.1., 5.7.1., 5.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся за 2007 рік на загальну суму 10011,00 грн., а також занижено податок на прибуток у сумі 23258,00грн., у тому числі за 2 квартал 2007 року - 514,00 грн., за 3 квартал 2007 року - 1864,00 грн., за 4 квартал 2007 року - 1876,00 грн., за 1 квартал 2008 року - 703,00 грн., за 2 квартал 2008 року 3347,00 грн., за 3 квартал 2008 року - 6904,00 грн., за 4 квартал 2008 року -443,00 грн., за 1 квартал 2009 року 418,00 грн., за 2 квартал 2009 року - 1745,00 грн., за 3 квартал 2009 року - 1266,00 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 4178,00грн. Крім того встановлено порушення пунктів 4.1, 7.3.5., 7.4.4 Закону України "Про податок на додану вартість" у результаті чого встановлено заниження податку на суму 6832,00 грн., у тому числі за лютий 2007 року - 49,00грн., за березень 2007 року - 22,00 грн., за жовтень 2007 року - 227,00 грн., за листопад 2007 року - 191,00 грн., за квітень 2008 року - 517,00 грн., за травень 2008 - 41,00 грн., за червень 2008 року - 225грн., за серпень 2008 року - 99,00 за вересень 2008 року - 51,00 грн., за жовтень 2008 року - 136,00 грн., за листопад 2008 року - 83,00 грн., за січень 2009 року 60,00 грн., за лютий 2009 року - 53,00 грн., за грудень 2009 року - 5000,00грн.

На підставі висновків акту перевірки 08.04.2010 року позивачу винесено податкове повідомлення-рішення №000392301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 34887,00 грн., у тому числі за основним платежем 23258,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11629,00грн., та податкове повідомлення-рішення №0000402301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10248,00грн., у тому числі за основним платежем 6832,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3416,00 грн.

Відповідно до 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Згідно ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування" відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.2007 по 31.12.2009 позивачем занижений валовий дохід на суму 27739,00 грн. При співставленні загальних обсягів продажу, розбіжність склала 325221,00 грн., що обумовлено тим, що в декларації на прибуток відображені операції по приросту балансової вартості запасів, відсотки банку, відшкодування недостач, відшкодування за незбереження вантажу товарів. Розбіжність врахована з обліком уточнюючих розрахунків, але не спростовують заниження валового доходу на 833,00 грн. Крім того, згідно наданих накладних, податкових накладних, рахункам та даним бухгалтерського рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" встановлено заниження суми реалізації товарів в розмірі 13301,00 грн. Фактично реалізовано товарів на сум3 1728559,00 грн., в декларації на прибуток за 2007 рік відображено 1715258,00 грн. Зведенні данні, щодо задекларованих суми приросту балансової вартості запасів у складі валового доходу за даними підприємства і даними перевірки встановлюють заниження валового доходу за період перевірки в розмірі 6817,00 грн.

Позивачем у порушенні ст. 69 КАС України не подано належного спростування факту не віднесення до складу валового доходу цих сум, самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів шляхом неодноразового подання уточнюючих розрахунків, що, в свою чергу, обґрунтовує правомірність донарахування податковим органом податкового зобов'язання з податку на прибуток у відповідній сумі.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону про прибуток визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у період, що перевірявся, у позивача був укладений договір на оренду транспортних засобів у СПД ОСОБА_4 На виконання умов договору оренди підприємством сплачувались орендодавцю витрати на оренду транспортного засобу та щоквартально вказані суми відносились до складу валових витрат на загальну суму 8300,00 грн. Під час перевірки відповідачем не встановлено та у судове засідання позивачем не надано документів, яки б підтверджували придбання та списання ПММ, шляхові листи, щоб підтвердити дійсно використання транспортних засобів, або будь-яки інші докази, що надали б суду можливість зробити висновок, про використання транспортних засобів на користь позивача.

Судова колегія погоджується, що висновки відповідача у цієї частині обґрунтованими та визначає правомірним нарахування податкового зобов'язання та штрафних санкцій на вказане порушення.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем був укладений договір з ДП НАК "Надра України" "Кримгеологія" на оренду частини дворового покриття площею 817,00 кв.м. для зберігання матеріалів. Позивачем добросовісно сплачувалась орендна плата у повному обсязі та відносилась до складу валових витрат виробництва. З цього приводу суперечок між позивачем та податковим органом не має. Разом з тим під час перевірки відповідачем було встановлено, що позивач уклав договір постачання та договір комісії з СПД ОСОБА_6 За договором постачання від 02.01.2007 №ДП-06-2007 позивач повинен передати у власність покупця -СПД ОСОБА_6 вугілля відповідної марки, об'єму та вартості. Постачанням вважається прибуття заявленої партії товару на залізничну станцію Керч або на склад Покупця.

Судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем та СПД ОСОБА_6 був укладений договір комісії на продаж товарів від 01.01.2008 №ДК 01/01-2008 за яким позивач доручив комісіонеру провести угоди з продажу товару.

Дослідивши надані документи відповідачем робиться висновок про завищення позивачем валових витрат у частині виплати орендної плати за дворове покриття, яке фактично використовував СПД ОСОБА_6 під час виконання угод з постачання та комісії.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу того, що під час виконання угод СПД ОСОБА_6 використовувалась частина дворового покриття, що орендувалась позивачем у ДП НАК "Надра України" "Кримгеологія", не наведено будь-яких обґрунтованих підстав за якими був зроблений розрахунок частини витрат, що з суми орендної плати у розмірі 8807,00 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлений зв'язок оренди дворового покриття з господарською діяльністю позивача та наявність первинних підтверджуючих документів на внесення вказаної суми до складу податкового кредиту, а тому не може погодиться зі зменшенням позивачу податкового кредиту на суму 1761,00 грн. за вказаними операціями,

Матеріалами справи підтверджується, що підприємством був укладений договір оренди від 01.12.2007 №А01/12-2007 із ОСОБА_5, за яким в користування перейшов комплекс, що складається з 19\100 долі будівель галантерейного цеху, загальною площею 571,4 кв.м., за адресою м. Керч, вул. Щорса, 42/2. Договір аналогічного змісту був укладений сторонами у січні 2009 року. У подальшому 01.01.2008 підприємством був укладений договір зі СПД ОСОБА_5 комісії на продаж товарів. Згідно до якого позивач повинен надати комісіонеру товар у строк, кількості та асортименту, вказаному у товарних накладних, а також зберігати його до моменту реалізації третім особам або до повернення.

Відповідач вказує, що під час виконання вказаних угод підприємство не у повному обсязі використовувало орендовані приміщення, оскільки з вищевказаного складу проводилась комісійна торгівля СПД ОСОБА_5

Згідно довідки з Єдиного Державного реєстру підприємство та організацій України від 04.10.2007 основними видами діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним, оптова торгівля паливом, оптова торгівля деревиною, оптова торгівля будівельними матеріалами, таке інше. Згідно до статті 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну. Разом з тим цивільне законодавство надає право сторонам визначити інші умови, у випадку необхідності, та викласти в договорі. Використання орендованої площі будь-якого приміщення не порушує умов договору комісії, у разі якщо сторони зазначають це за необхідне, та не надає можливості визначити вказані операції такими, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача. Судова колегія вважає операція пов'язаними з основними видами господарської діяльності, що проводиться позивачем -торгівля пальним.

Для здійснення оптової торгівлі позивачем орендується складське приміщення, для реалізації товару укладається договір комісії.

Враховуючи викладене колегія суддів вважає твердження відповідача про завищення позивачем валових витрат на суму 13341,00 грн., та відповідне нарахування податкового зобов'язання на вказану суму.

За висновками акту перевірки вказується про завищення позивачем валових витрат на оплату праці у сумі 16647,00 грн., та сум страхових зборів до фондів державного загальнообов'язкового страхування на відповідну частину заробітної плати у розмірі 6208,00 грн. Згідно пункту 5.6 статті 5 Закону про прибуток встановлені особливості визначення складу витрат на оплату праці, що включаються до валових витрат, це витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін. Тобто, до складу заробітної плати, а відтак до об'єкту для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування відносяться також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду наявність доказів на підтвердження правомірності віднесення вказаних витрат до складу валових витрат підприємства, а тому суд вважає безпідставним зменшення суми валових витрат позивача та нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що під час коригування валових витрат за період перевірки, позивачем було проведено збільшення валових витрат на суму оплати послуг ОСОБА_7 на суму 22000,00 грн. на підставі договору від 07.08.2006. Між сторонами був укладений договір від 07.08.2006 про надання замовнику юридичних послуг з аналізу економіко-правового стану ТОВ "Морський центр" з урахування його дебіторсько-кредиторської заборгованості станом на 01.07.2006. На підтвердження отриманих послуг сторонами складений акт надання послуг за договором від 14.08.2006, де зазначено, що виконавець в повному обсязі виконав прийняті на себе зобов'язання. Але в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що б містили дані про те, яку саме роботу по аналізу економіко-правового стану ТОВ "Морський центр" з урахування його дебіторсько-кредиторської заборгованості станом на 01.07.2006 було проведено виконавцем за названим договором. Адже з наявних в справі актів здачі-прийняття результатів досліджень не вбачається, які роботи та в якому обсязі були виконані СПД ОСОБА_7

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду про зменшення позивачу складу валових витрат за вказаною операцією та правомірністю нарахування штрафних фінансових санкцій на підставі пункту 17.1.3. закону 2181.

Щодо податкових зобов'язань за грудень 2009 року у сумі 5000,00 грн. суд першої інстанції вірно встановлено, що підставою для вказаного висновку слугувало не застосування податковим органом уточнюючого розрахунку, наданого позивачем до початку перевірки одночасно зі сплатою штрафних санкцій. Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону 2181 податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 Закону 2181) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданого розрахунку, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до початку перевірки -26.02.2010 було подано уточнюючу податкову декларацію з ПДВ 09.02.2010 суд вважає безпідставним не прийняття її до уваги під час здійснення перевірки, та відповідного збільшення розміру податкового зобов'язання та нарахування на суму вказаного зобов'язання штрафних санкцій.

Судова колегія зазначає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в апеляційних скаргах не вбачається.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський Центр" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.11 у справі № 2а-5286/10/13/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14.11.2011

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис О.А.Щепанська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська