Ухвала суду № 23617761, 01.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-5094/11/0170/1

01.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

позивача: не з'явився,

відповідачів: ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Дарницьким РУ ГУ МВС України в місті Києві від 12.04.2005, довіреність № 7 від 10.01.11 (Відкритого акціонерного товариства "ПОЛІВТОР")

не з'явився (Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Київбудпроект")

розглянувши апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 25.07.11 у справі № 2а-5094/11/0170/1

за позовом Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим (вул. Північна, 2, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

до Відкритого акціонерного товариства "ПОЛІВТОР" (вул. Таврічеська, б. 2-а, м. Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Київбудпроект" (вул. Гната Юри, б. 9 , кв. 414, м. Київ ,03148)

про визнання нечинним правочину та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.07.2011 у задоволенні адміністративного позову Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим до Відкритого акціонерного товариства "ПОЛІВТОР", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Київбудпроект" про визнання нечинним правочину та стягнення коштів, - відмовлено (арк. с. 109-120).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що на час укладення спірного договору відповідачі були особами, що мали необхідний обсяг дієздатності, зміст правочину не суперечить вимогам діючого законодавства, факт виконання робіт підтверджено актом здачі-приймання виконаних робіт, довідками вартості виконаних робіт, та відповідними податковими накладними.

Не погодившись з рішенням суду, позивач: Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити позовні вимоги (арк. с. 124-125).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не врахував, що проведення господарської операції на виконання вказаного договору не підтверджується з врахуванням реального часу здійснення операції, віддаленістю контрагентів один від одного, місцезнаходженням майна, відсутністю трудових ресурсів та інших ресурсів необхідних для виконання договору.

В судовому засіданні 01.11.2011 представник відповідача ТОВ «ПОЛІВТОР»наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 01.11.2011, позивач та відповідач ТОВ «Будівельна фірма «Київбудпроект»явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (т.2 арк.с. 132,133), про причини неявки суд не повідомили.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач ТОВ «Будівельна фірма «Київбудпроект»викликались в судове засідання, але в суд не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників позивача та відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Згідно Свідоцтва серії А00 №448021, Відкрите акціонерне товариство "ПОЛІВТОР" зареєстровано Виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради АРК в якості юридичної особи 06.06.1996 (т.2, арк. с. 8).

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.05.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Київбудпроект" перебуває на обліку в якості юридичної особи згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №075393, є платником податку на додану вартість (свідоцтво №100021387 від 10.02.2007 року).

Внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою було проведено 16.05.2011. (т.1, арк. с. 19-21).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно ВАТ «ПОЛІВТОР»належить комплекс будівель та споруд за адресою: АРК, м. Красноперекопськ, вул. Таврійська, буд.2а, (т.2, арк. с. 101-102).

23.04.2009 між ВАТ "ПОЛІВТОР" та ТОВ "Будівельна фірма "Київбудпроект" укладено договір підряду на проведення робіт №Р-04/09, відповідно до якого ТОВ "БФ "Київбудпроект" зобов'язалося виконати капітальний ремонт будівель, що розташовані за адресою: АРК, м. Красноперекопськ, вул. Таврічеська, 2а (т.2, арк.с. 41-43).

05.06.2009 сторонами договору складено зведений кошторис на ремонт крівлі промислових будівель ВАТ «ПОЛІВТОР» на загальну суму 1654354,00 грн. (т.2, арк. с. 45-48).

30.09.2009 складено та підписано акти здачі-прийомки виконаних робот по ремонту крівлі промислових будівель ВАТ «ПОЛІВТОР»за вересень 2009 року. До акту виконаних робіт додані відомості та довідки вартості виконаних робіт, підписані сторонами договору ВАТ «ПОЛІВТОР»та ТОВ «Будівельна фірма «Київбудпроект», завірені печатками обох підприємств (т.2, арк. с. 52-61)

30.09.2009 на виконання умов договору ТОВ БФ "Київбудпроект" були видані ВАТ "ПОЛІВТОР" податкові накладні №300919 на суму 529362,68грн. (в т.ч. ПДВ 88227,11грн.), №300917 на суму 545930,62грн. (в т.ч. ПДВ 90988,44грн.), №300915 на суму 579061,00грн. (в т.ч. ПДВ 96510,17грн.), всього - 1654354,30грн. (в т.ч. ПДВ 275725,72грн.). Призначення платежу в накладних зазначено «послуги-ремонт кровлі промислових будівель ВАТ "ПОЛІВТОР"»(т.2, арк. с. 41-43, 62-67)

25.09.2009 №3В-2509-09/1 між ВАТ "ПОЛІВТОР" та ТОВ БФ "Київбудпроект" укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог сторонами були зараховані зустрічні однорідні вимоги в розмірі 2287681,18грн. (зокрема, за договором підряду №Р-04/09 від 23.04.2009 року на суму 1337681,18грн.).

14.09.2009 між сторонами укладено договір переведення боргу №ПБ1409-09, відповідно до якого ВАТ "ПОЛІВТОР" переводить свій борг у розмірі 316673,12грн. за договором підряду від 23.04.2009 та зобов'язується сплатити новому боржнику ТОВ "ТД "Дельта" визначену цим договором плату, а новий боржник змінює первісного боржника в зобов'язанні та приймає на себе обов'язки первісного боржника по договору; кредитор проти переведення боргу не заперечує (п.1.1, 1.2 договору).

15.11.2010 року на підставі направлення №171/23-0 від 04.10.2010 проведено планову виїзну перевірку ВАТ "Полівтор" з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 до 30.06.2010.

За висновками перевірки складено Акт №1491/23-0/00426408, яким зафіксовано, що відповідачем, ВАТ «ПОЛІВТОР»віднесено вартість ремонту на збільшення балансової вартості основних засобів першої групи, а ПДВ віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі нікчемного правочину укладеного між ВАТ "ПОЛІВТОР" та ТОВ "БФ "Київбудпроект" з посиланням на ч.1, 2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу з зазначенням про те, що він укладений без мети настання реальних наслідків (т.1 арк с. 7-10, 80-151).

23.11.2010 та 15.12.2010 на підставі Акту перевірки від 15.11.2010 Красноперекопською ОДПІ в АРК прийняті податкові повідомлення-рішення №0000912301/0 та №0000912301/1 відповідно, якими донараховано податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 4184047,50грн., з яких за основним платежем 2789365,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями розміром 1394682,50грн., зокрема і за висновками податкового органу про нікчемність угоди, укладеної між ВАТ "ПОЛІВТОР" та ТОВ "БФ "Київбудпроект" (т.1, арк. с. 67,68).

07.06.2011 постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим по адміністративній справі №2а-3251/11/0170/17 задоволено адміністративний позов ВАТ "ПОЛІВТОР" та податкове повідомлення-рішення від 23.11.10р. №0000912301/0 визнано протиправним і скасовано. Під час розгляду справи суд дійшов висновку, що витрати ВАТ "ПОЛІВТОР" підтверджені первинними документами, право на податковий кредит підтверджено наявними на час перевірки податковими накладними (т.2, арк. с. 84-100).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі -Закон України №1251-ХІІ), Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон України №168/97-ВР),

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частинами 1,3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"від 04.12.1990 року №509-ХІІ встановлено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби можуть звертатись до судів із позовами про визнання угод недійсними та про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок встановлені частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 203 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, органи податкової служби стосовно угод, які вони вважають такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, можуть звертатись до судів із позовами виключно про стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими правочинами, посилаючись на їхню нікчемність.

Як зазначено у частині другій статті 215 Цивільного Кодексу України, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Висновки про наявність або відсутність ознак угоди, які відносять її до такої, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зазначаються судом у мотивувальній частині рішення по справі за позовом органів податкової служби про застосування наслідків вчинення угод, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Відповідно до частини першої та другої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені частиною першою статті 207 Господарського кодексу України та до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

Висновок відповідача щодо нікчемності правочину ґрунтується зокрема на тому, що проведення господарської операції на виконання вказаного договору не підтверджується з врахуванням реального часу здійснення операції, віддаленості контрагентів один від одного, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, транспортних засобів та майна, які необхідні для виконання договору; згідно інформації, що була отримана в ході проведення перевірки, роботи з ремонту крівлі промислових будівель ВАТ "ПОЛІВТОР" в перевіреному періоді не проводились. Також позивач посилається на те, що стосовно ТОВ "Будівельна фірма "Київбудпроект" до ЄДР направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. В акті зазначено, що розрахунки між підприємствами здійснено в рахунок погашення боргу ТОВ "БФ "Київбудпроект", що виник станом на 01.04.2009 року в розмірі 3988461,18грн., тому на думку позивача угоди, укладені між відповідачами не мали реальних правових наслідків та є нікчемними.

Проте з такими висновками позивача суд першої інстанції та судова колегія погодитися не можуть, виходячи з того, що недійсність правочину перевіряється на момент його вчинення, а не на момент проведення перевірки позивачем.

Так, станом на 15.09.2009 ТОВ «Будівельна фірма «Київбудпроект»зареєстровано в якості юридичної особи та здійснювало господарську діяльність, місцезнаходження відповідача за юридичною адресою підтверджено довідкою держреєстратора, у документах податкової звітності ТОВ «ПОЛІВТОР»зазначає ТОВ «Будівельна фірма «Київбудпроект»в якості контрагента, з вказанням повної назви, юридичної адреси та інших даних.

Угода між відповідачами була реально виконана, підрядні роботи з ремонту крівлі будови, що належить ТОВ «ПОЛІВТОР» були реально виконані, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, податковими накладними, що надані до матеріалів справи.

Станом на 30.06.2010 розрахунок між відповідачами було проведено в повному обсязі, при цьому розрахунки шляхом заліку однорідних зустрічних вимог та шляхом переведення боргу не суперечать вимогам чинного законодавства. Доказів протиправності або визнання цих угод недійсними позивачем не надано.

Більш того, в результаті автоматичного співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на укладення угод, суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість по укладеному договору підряду були включені до складу податкового кредиту ВАТ «ПОЛІВТОР»та відповідно до податкового зобов'язання ТОВ «Будівельна фірма «Київбудпроект»

Відповідно до вимог пп.7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Правильність віднесення сум до податкового кредиту підтверджена рішенням суду, тому не підлягає доказуванню.

Таким чином всі наявні матеріали справи, підтверджують виконання зазначених господарських зобов'язань, вказують на те, що воля сторін була спрямована на настання правових наслідків, що обумовлені ними і ніяким чином не спрямовані на порушення конституційних прав, свобод людини, знищення, пошкодження майна або незаконне заволодіння ним.

Крім того судова колегія вважає необхідним зазначити, що несплата податку на додану вартість продавцем-контрагентом сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодування податку одержувачу послуг, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість сплачену разом з ціною товару (послуги) продавцю.

Факт порушення контрагентами платника податків своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявленої платником податку податкової вигоди, якщо податковий орган доведе, що платник податків діяв без належної обачності й обережності і йому повинно бути відомо про порушення, які допускалися контрагентами.

Санкцію, зазначену в частині першій статті 208 Господарського кодексу України не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Для застосування таких санкцій є необхідність наявності умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В даному випадку зазначені порушення відсутні, так як матеріали справи підтверджують тільки виконання господарської операції у відповідності з діючим законодавством України.

Позивачем не надано допустимих та належних доказів вчинення відповідачами недійсного правочину, або доказів вчинення такого правочину з метою ухилення від сплати податків, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до відповідачів санкції, передбаченої частиною першою статті 208 Господарського кодексу України.

Згідно положень частини першої статті 72 КАС України, обставини, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування обставин, що свідчать про незаконність операцій, на підставі яких виникло право на бюджетне відшкодування, покладається на податкові органи.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та не підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими та повністю спростовані матеріалами справи.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.07.11 у справі № 2а-5094/11/0170/1 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.07.11 у справі № 2а-5094/11/0170/1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 листопада 2011 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна