Ухвала суду № 23617693, 17.01.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3610/11/0170/1

17.01.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ХХІІ"- ОСОБА_2, довіреність № б/н від 03.01.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим- ОСОБА_1, довіреність № 11370/10/10-0 від 26.10.11

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 09.06.11 у справі № 2а-3610/11/0170/1

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс ХХІІ" (вул. Токарєва, 43, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97412)

до Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова, 2/40, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2011 позовні вимоги задоволені повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим № 0000412303 від 23.02.2011 року про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервіс-ХХІІ" суми грошового зобов'язання з штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 57355,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-ХХІІ" 3,40 грн. судових витрат.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи постанову про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції визнав встановленим, що до спірних відносин (які виникли до 01.01.2011) підлягає застосуванню норма статті 250 ГК України, у редакції, що діяла до 01.01.2011.

Із висновками Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах і вимогах законів, що регулює дані правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 23.02.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000412303 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 57355,00грн. за порушення приписів пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637.

Передумовою застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 57355,00грн. став акт від 15.02.2011 №199-23-2/31364688 планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010, яким зафіксовано факт не оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 11471,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки реєстратору розрахункових операцій "Datecs MP-50" заводський номер 02013490, фіскальний номер 0105003960 сума готівкових коштів, зазначена у фіскальному звітному чеку за 01.07.2009 склала 11593,18 грн. У розділі ІІ книги обліку розрахункових операцій №0105003960/2 та в касовій книзі сума оприбуткованих коштів за 01.07.2009 склала 4593,18 грн. По реєстратору розрахункових операцій модель ЄРА заводський номер 73607, фіскальний номер 0105003643 сума готівкових коштів зазначена у фіскальному звітному чеку №0001 від 16.09.2009 - 4471,00 грн. Вказана сума також відображена у книзі обліку розрахункових операцій, що зареєстрована на вказаний РРО, проте не вказана у касовій книзі.

Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що кошти у сумі 7000,00 грн. помилково проведені через РРО "Datecs MP-50" заводський номер 02013490, фіскальний номер 0105003960 01.07.2009 (чек №9673), про що комісією у складі: головний бухгалтер підприємства, завідуючий ринками та бухгалтер-касир складено відповідний акт, що повністю узгоджується з вимогами пункту 4.8 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 N 614, згідно якому при скасуванні помилково проведеної через РРО суми розрахунку складається акт, де вказуються дані про помилкову суму та реквізити розрахункового документа. Акти про видачу коштів та акти про скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку передаються до бухгалтерії СГ і зберігаються протягом 3 років. У разі відсутності у СГ бухгалтерії зазначені акти підклеюються на останній сторінці відповідної книги обліку розрахункових операцій.

Слід зазначити, що якщо на період виходу з ладу РРО або в разі відключення електроенергії розрахункові операції проводяться з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки, то після встановлення відремонтованого (резервного) РРО або відновлення постачання електроенергії необхідно провести через РРО суми розрахунків за час роботи з використанням розрахункової книжки, а також у відповідності до контрольної стрічки (у випадку обнуління оперативної пам'яті) - за час роботи, що передував виходу РРО з ладу або відключенню електроенергії, окремо за кожною ставкою податку на додану вартість, після чого слід виконати Z-звіт. При потребі виконується операція "службове внесення" на суму готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків ( пункт 4. 9 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №614.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що 15.09.2009 відбулась помилка фіскальної пам'яті РРО модель ЄРА заводський номер 73607, фіскальний номер 0105003643. Тому вся сума виручки за період з 01.09.2009 по 15.09.2009 (4471,00 грн.) була внесена у фіскальну пам'ять 16.09.2009, що підтверджується довідкою сервісного підприємства ПП фірма "Альона".

Згідно статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Відповідно до частини першої статті 250 ГК України (у редакції, чинній на час допущення позивачем порушення правил здійснення господарської діяльності) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що порушенням правил здійснення господарської діяльності, за яке відповідачем застосовано штрафну санкцію є неоприбуткування готівкових коштів, вчинене 01.07.2009 та 16.09.2009. Тобто, з дня порушень, вчинених позивачем, до дати прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а саме, 23.02.2011, минув період, що є більшим за календарний рік.

Санкції, застосовані відповідачем за спірним рішенням, є адміністративно-господарськими і на них поширюється правило щодо строків їх застосування, встановлене статтею 250 ГК України.

Згідно із частиною другою статті 250 (у редакції, згідно із Законом України від 02.12.2010 N 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України") дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Частиною другою статтю 250 ГК України доповнено згідно із Законом України від 02.12.2010 N 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набрав чинності 01.01.2011.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи ( стаття 58 Конституції України).

В Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № І-рп/99 зазначається, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду і шляхом зворотної дії.

У вказаному Рішенні також зазначено, що дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб'єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що до спірних відносин (які виникли до 01.01.2011) підлягає застосуванню норма статті 250 ГК України, у редакції, що діяла до 01.01.2011.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність та обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 57355,00грн. за не оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 11471,00грн., а надані позивачем письмові пояснення, зокрема, акт від 01.07.2009 про те, що кошти у сумі 7000,00 грн. помилково проведені через РРО "Datecs MP-50", довідка сервісного підприємства ПП фірма "Альона", є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України "Про міжнародні договори України").

Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.

Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання в його право на мірне володіння майном у розумінні статті 1 Першого протоколу.

У даному випадку застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 57355,00грн. передбачає вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-ХХІІ»грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації спірного податкового повідомлення-рішення, як його втручання у право власності позивача.

У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання позивачу було неправомірно застосовано штрафні санкції в сумі 57355,00грн. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.

Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначена норма кореспондується із приписами частини другої статті 19 Конституції України.

Статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.06.2011 у справі № 2а-3610/11/0170/1 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 23 січня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко