Ухвала суду № 23617706, 01.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-10719/09/1/0170

01.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Омельченка В. А.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_2, посвідчення НОМЕР_1 від 28.07.2008, довіреність № 2 від 11.01.21,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р. ) від 15.08.11 у справі № 2а-10719/09/1/0170

за позовом Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" (вул. Монтажна, 1, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95493)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.08.2011 уточнений адміністративний позов Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" задоволено: визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим № 0015001502/6 від 01.09.2009. Стягнуто на користь Державного підприємства "Кримські генеруючі системи" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок (арк. с. 93-97).

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо безпідставності визначення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з ПДВ (з урахуванням штрафних санкцій) -податковим повідомленням- рішенням №00150015002/6 від 01.09.2009 та обґрунтованості позовних вимог щодо визнання цього рішення протиправним та його скасування, з посиланням на постанови суду у адміністративних справах №2а-8118/09/9/0170 та №2а-9217/10/12/0170.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач: Державна податкова інспекція в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (арк. с. 103-104).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки позивачем неправомірно допущено завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду і заниження суми ПДВ, яка підлягає донарахуванню до сплати до бюджету за наслідками поточного звітного періоду.

В судовому засіданні 01.11.2011 представник позивача наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що не може бути скасовано з підстав, наведених у апеляційній скарзі, надав письмові заперечення на апеляційну скаргу (арк.с.116-108).

В судове засідання, призначене на 01.11.2011, відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк.с.112), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Відповідно Довідки 05.3-6-06/1661 від 01.12.2006, позивач, Державне підприємство «Кримські генеруючі системи», зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АРК, в якості юридичної особи, перебуває на обліку Державної податкової інспекції м. Сімферополя АР Крим в якості платника податків в т.ч. податку на додану вартість (арк. с. 6).

25.08.2009 посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку ДП «Кримські генеруючі системи»з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість за червень 2009 року.

За результатами проведення перевірки складено Акт № 8142/15-2 про порушення позивачем п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 -ВР від 03.04.1997 року та наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30.09.1997 року № 166, а також враховуючи Акт про результати невиїзної документальної перевірки ДП «Кримські генеруючі системи» від 17.07.2009 № 6660/15-2/30909683, що призвело до завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) у сумі 655769,00 гривень та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27 Декларації) у сумі 127057,00 грн. (арк. с. 14).

01.09.2009 на підставі Акту перевірки № 8142/15-2/30909683 відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення № 00150015002/6 про визначення ДП «Кримські генеруючі системи» суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 165174,00 гривень, в т.ч. за основним платежем: 127057,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями: 38117,10 грн. (арк. с. 7).

17.07.2009 посадовими особами відповідача проведено невиїзну документальну перевірку ДП «Кримські генеруючі системи»з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування ПДВ за травень 2009 року за результатами якої складено Акт № 6660/15-2/30909683 про порушення позивачем пп.7.5.1., п.7.5., п.7.2.6 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Висновки перевірки базувалися на даних попередньої перевірки ДП «Кримські генеруючі системи» з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування ПДВ за квітень 2009 року від 12.06.2009 року № 5412/15-2/30909683 (арк. с. 55-68).

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.10.2010 року по справі № 2а-9217/10/12/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0012201502/0 від 23.07.2009, прийняте на підставі Акту перевірки ДП «Кримські генеруючі системи»від 12.06.2009 року № 5412/15-2/30909683, яким було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 129078,40грн. (арк. с. 43-45, 46-48).

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2009 по справі № 2а-8118/09/9/0170, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.08.2010, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополя в АР Крим від 22.09.2009 року №0010241502/0 про визначення державному підприємству "Кримські генеруючі системи" податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 127871,70 грн. (арк. с. 86-89).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі -Закон України №1251-ХІІ), Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон України №168/97-ВР),

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків актів перевірки.

Податок як обов'язковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (стаття 2 Закону № 1251-ХІІ).

Відповідно до статті 11 Закону України № 1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України №168/97-ВР бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР вважається дата здійснення першої із подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека),

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналіз зазначених норм Закону України №168/97-ВР дозволяє зробити висновок про те, що в підпункті 7.7.1 йдеться про суму податкового кредиту, розраховану за правилами підпунктів 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, - тобто як про сплачений, так і про нарахований податок на додану вартість.

Отже, виходячи зі змісту норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування, отже проведення перевірки контрагента не потрібно. Крім того, під час тлумачення норм Закону, що регулюють порядок визначення сум бюджетного відшкодування, пріоритетне застосування мають спеціальні норми пункту 7.7 статті 7 Закону, а не сама по собі термінологія поняття бюджетного відшкодування, наведена в пункті 1.8 статті 1 Закону.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, так і сплату сум податку на додану вартість постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Отже, під час встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми податку на додану вартість, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

За загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги), рівно як анулювання свідоцтва не тягне за собою визнання всіх правочинів, здійснених до цієї дати, недійсними, за умови, що вони були фактично виконані.

Що стосується подальшої сплати податку на додану вартість до бюджету постачальниками товарів та послуг, придбаних платником податку, то Закон не пов'язує виникнення права на бюджетне відшкодування у платника податку з фактом виконання податкових зобов'язань перед бюджетом третіми особами.

Відповідно до наведеного, в задоволенні вимог платника податків, пов'язаних із стягненням сум бюджетного відшкодування, не може бути відмовлено на тій лише підставі, що відповідні суми не сплачені безпосередньо до бюджету цим платником податку або його контрагентами.

Відповідно до п.п 7.4.1 ст.7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду складається із сум, які нараховані (сплачені) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або створенням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку та придбанням (будівництвом, створенням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи) з метою подальшого використання в виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Згідно Інструкції щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року НОМЕР_1 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за номером 893/4186 бухгалтерський субрахунок 151 «Капітальне будівництво»входить до складу бухгалтерського рахунку 15 «Капітальні інвестиції», який призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення матеріальних і нематеріальних активів.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 зазначеного Закону.

Згідно до абз.2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товару.

Як вбачається з матеріалів справи, воснову висновків Акту перевірки № 8142/15-2/30909683 від 25.08.2009, на підставі якого було прийнято спірне податкове повідомлення -рішення № 00150015002/6 від 01.09.2009, покладено результати перевірки податкової декларації позивача за травень 2009 року з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування ПДВ за травень 2009 року від 17.07.2009 № 6660/15-2/30909683, яким встановлено завищення суми залишку від'ємного значення який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації) у сумі 782826,00грн. та кредиту 900170,00 грн. та заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (рядок 27 Декларації) у сумі 117344,00 грн.

З такими висновками відповідача погодитися не можна, оскільки вищезазначені висновки перевірок оскаржені позивачем у судовому порядку та за підсумками розгляду позовів судом прийняті рішення, якими ці податкові повідомлення-рішення були скасовані. Зокрема суд дійшов висновку, що Закон України "Про податок на додану вартість" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) надає право платнику податків сформувати податковий кредит, але не зобов'язує його сформувати податковий кредит по даті здійснення першої події.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним, датою виникнення права у позивача на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

В постанові по справі № 2а-9217/10/12/0170 суд дійшов висновку про те, що формування податкового кредиту є виключним правом платника податку на додану вартість, а не його обов'язком, позивач правомірно зазначив в рядку 23.1 декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року суми у розмірі 900170,00 грн., тому є обґрунтованим зменшення позивачем за розрахунок від'ємного значення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті за звітний період, на 117344,00 грн. та визначення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного (звітного) податкового періоду, у розмірі 782826,00 грн.

Аналогічні висновки містяться в рішенні суду у справі №2а- 8118/09/9/0170 за квітень 2009 року.

Згідно положень частини першої статті 72 КАС України, обставини, що встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки акту перевірки № 8142/15-2/30909683 від 25.08.2009 є неправомірними, оскільки ґрунтуються на висновках попередніх перевірок, які були оскаржені позивачем в судовому порядку та судовими рішеннями, що набрали законної сили, визнані такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, визнані протиправними та скасовані.

Отже є вірним висновок суду першої інстанції щодо безпідставності визначення

податковим органом позивачу податкового зобов'язання з ПДВ (з урахуванням штрафних санкцій) податковим повідомленням -рішенням № 00150015002/6 від 01.09.2009 та обґрунтованості позовних вимог щодо визнання цього рішення протиправним та його скасування.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволені правомірно.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.08.11 у справі № 2а-10719/09/1/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.08.11 у справі № 2а-10719/09/1/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 листопада 2011 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна