Ухвала суду № 23617631, 01.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7415/11/0170/2

01.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму від 23.10.1998, довіреність № б/н від 01.11.11,

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 12.09.11 у справі № 2а-7415/11/0170/2

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-орхідея" (вул. Кубанська, 23 а, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95022)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9,м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання не чинним податкових повідомлень -рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2011 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-орхідея" задоволено: Визнано противоправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 07.06.2011 № 0006062301 та № 0006092301.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-орхідея" 3,40 грн. - судового збору (т.4, арк.с. 200-203).

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 27.05.2011 про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»не відповідають дійсним обставинам справи, в наслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач: Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (т.4, арк. с. 205-206).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неповно з'ясував обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки позивачем неправомірно завищено задекларований податковий кредит, сформований за рахунок контрагенів-постачальників.

В судовому засіданні 01.11.2011 представник позивача наполягав на відмові у задоволенні апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та таким, що не може бути скасовано з підстав, наведених у апеляційній скарзі, надав письмові заперечення на апеляційну скаргу (т.4, арк. с.216-219).

В судове засідання, призначене на 01.11.2011, відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (т.4, арк. с. 214-215), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010.

27.05.2011, за результатами зазначеної перевірки складений Акт №6874/23-7/32681249, в якому зафіксоване, зокрема, порушення позивачем п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п.7.4.1., п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження суми ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 980678,00 грн., зменшено залишок від'ємного значення попереднього звітного періоду ряд.24 Декларації про податок на додану вартість за квітень 2010р. у сумі 19810,00 грн., липень 2010р. -у сумі 2589,00 грн. (т.1, арк.с. 9-69).

07.06.2011 на підставі Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення №0006062301, згідно з яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість на 980678,00грн., застосовані штрафні санкції у сумі 246224,95грн. та №0006092301, згідно з яким платнику податків зменшено розмір від'ємного значення по ПДВ за квітень 2010р. на 19810,00 грн., за липень 2010р. - на 2589,00 грн. (т.1, арк. с. 7,8).

Судом першої інстанції встановлено, що в період часу з 01.10.2009 по 31.12.2010 позивачем укладено ряд господарських договорів на придбання товарів, в тому числі зернових культур, сільськогосподарської продукції з ТОВ "Сигматрейд-2009" та ТОВ "БМ Технологія" (т. 1, арк. с. 66-69, 70-75).

Відповідно до податкових та товарно-транспортних накладних, на виконання укладених угод, позивачем отриманий товар:

- від ТОВ "Сигматрейд-2009"- пшеницю 6 класу - на суму 100000,00 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 16666,67 грн.),

- від ТОВ "БМ Технологія" - товару (зернових культур, запчастин) на суму 5920868,85 грн. ( в тому числі ПДВ в сумі 986811,48 грн.) (т.1, арк. с. 76-158, 167-238).

Вартість зазначеного товару, з урахуванням податку на додану вартість була сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджується витягом з особового рахунку позивача у ВАТ «Кредобанк»та платіжними дорученнями, копії яких надані до матеріалів справи (т.4, арк. с. 73-135).

Згідно господарських договорів, укладених позивачем в перевіряємий період, товар придбаний у ТОВ "Сигматрейд-2009" та ТОВ "БМ Технологія" в період часу, що перевірявся, в подальшому реалізовувався позивачем іншим суб'єктам господарювання (т.2, арк. с. 8-65).

Факт поставки зазначеного товару та сплати його вартості підтверджено відповідними розрахунковими документами та податковими накладними (т.2, арк. с. 66-234).

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі -Закон України №1251-ХІІ), Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон України №168/97-ВР),

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Податок як обов'язковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (стаття 2 Закону № 1251-ХІІ).

Відповідно до статті 11 Закону України № 1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону України №168/97-ВР бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР вважається дата здійснення першої із подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека),

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналіз зазначених норм Закону України №168/97-ВР дає право для висновку про те, що в підпункті 7.7.1 йдеться про суму податкового кредиту, розраховану за правилами підпунктів 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, - тобто як про сплачений, так і про нарахований податок на додану вартість.

Отже, виходячи зі змісту норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування, отже проведення перевірки контрагента не потрібно. Крім того, під час тлумачення норм Закону, що регулюють порядок визначення сум бюджетного відшкодування, пріоритетне застосування мають спеціальні норми пункту 7.7 статті 7 Закону, а не сама по собі термінологія поняття бюджетного відшкодування, наведена в пункті 1.8 статті 1 Закону.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, так і сплату сум податку на додану вартість постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Отже, під час встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми податку на додану вартість, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

За загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги), рівно як анулювання свідоцтва не тягне за собою визнання всіх правочинів, здійснених до цієї дати, недійсними, за умови, що вони були фактично виконані.

Що стосується подальшої сплати податку на додану вартість до бюджету постачальниками товарів та послуг, придбаних платником податку, то Закон не пов'язує виникнення права на бюджетне відшкодування у платника податку з фактом виконання податкових зобов'язань перед бюджетом третіми особами.

Відповідно до наведеного, в задоволенні вимог платника податків, пов'язаних із стягненням сум бюджетного відшкодування, не може бути відмовлено на тій лише підставі, що відповідні суми не сплачені безпосередньо до бюджету цим платником податку або його контрагентами.

Згідно Інструкції щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за номером 893/4186 бухгалтерський субрахунок 151 «Капітальне будівництво»входить до складу бухгалтерського рахунку 15 «Капітальні інвестиції», який призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення матеріальних і нематеріальних активів.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97 право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 зазначеного Закону.

Згідно до абз.2 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97 підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товару.

Висновки Акту перевірки №6874/23-7/32681249 від 27.05.2011 ґрунтуються на тому, що правочини, укладені позивачем з ТОВ "Сигматрейд-2009"та ТОВ "БМ Технологія" є нікчемними.

Проте з такими висновками суд першої інстанції та судова колегія погодитися не може, оскільки твердження про безтоварність правочинів, укладених з зазначеними вище контрагентами, здійснені відповідачем на підставі припущень та спростовуються матеріалами справи.

Так, матеріалами справи підтверджено, суми ПДВ, перераховані ТОВ "Сигматрейд-2009"та ТОВ "БМ Технологія" при оплаті вартості придбаних у них товарів, віднесені позивачем до складу податкового кредиту, товар, придбаний у ТОВ "Сигматрейд-2009"та ТОВ "БМ Технологія" в період часу, що перевірявся, в подальшому реалізовувався позивачем іншим суб'єктам господарювання в обсягах, що не відрізняються від зазначених в документах, при поведені перевірки посадовими особами відповідача не встановлено заниження податкового зобов'язання по ПДВ.

Відповідачем не надано доказів ані не отримання позивачем товару від ТОВ "Сигматрейд-2009" та ТОВ "БМ Технологія", ані доказів того, що товар, який в подальшому був реалізований платником податків, був ним придбаний не у ТОВ "Сигматрейд-2009"та ТОВ "БМ Технологія" .

З огляду на зазначене судова колегія вважає обґрунтованим рішення суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №6874/23-7/32681249 від 27.05.2011 не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень -рішень відповідача від 07.06.2011 №0006062301 та №0006092301.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач належних та допустимих доказів правомірності та законності своїх рішень не надав.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що судом першої інстанції позовні вимоги задоволені правомірно.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.11 у справі № 2а-7415/11/0170/2 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.09.11 у справі № 2а-7415/11/0170/2 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 листопада 2011 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна