Ухвала суду № 23616709, 27.09.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-1976/11/0170

27.09.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дадінської Т.В.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Собко А.В.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим (№ 126)" - не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 29.03.11 у справі № 2а-1976/11/0170

за позовом Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК(№ 126)" (вул. Індустріальне шосе, 17,Керч,Автономна Республіка Крим,98330)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (вул. Борзенко 40, Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.03.2011 року позов Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК(№ 126)" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Визнано дії Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим щодо зарахування грошових коштів, не за призначенням, яке вказано у платіжних дорученнях, які надійшли від Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК(№ 126)" у період з листопада до грудня 2010 року неправомірними.

Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000021502/0 від 13.01.2011 року про нарахування Державному підприємству "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК(№ 126)" штрафу у розмірі 2436,20 грн. Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.03.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не сплачено податкові зобов'язання протягом строку, встановленого Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а податковий борг погашається заздалегідь погашенню податкових зобов'язань у порядку календарної черговості його виникнення. Заявник апеляційної скарги посилається на положення пункту 7.7 статті 7 Закону України № 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року та податкові роз'яснення ДПА України.

Сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку із застосуванням податковою інспекцією до позивача штрафу у розмірі 20% від погашення суми боргу за несвоєчасну оплату узгоджених податкових зобов'язань по ПДВ у розмірі 2436,20 грн. за червень 2008 р., про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2011 за № 0000021502/0.

Підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення стався акт ДПІ в м. Керчі АР Крим № 1898/15-2/08680307 від 29 грудня 2010 року «Про результати невиїзної документальної перевірки з питання своєчасної плати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість за червень 2008р. Державного підприємства «Підприємство Керченської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в АР Крим (№ 126), код 08680307».

У вказаному акті перевірки зазначено, що позивачем надана податкова декларація з податку на додану вартість - за червень 2008р. з узгодженою сумою ПДВ у розмірі 12181 грн., яка повинна була сплачена по терміну 30.07.2008р. У результату перевірки встановлено, що підприємством несвоєчасно сплачені узгодженні податкові зобов'язання по податку на додану вартість за червень 2008р, а саме: - по терміну сплати 30.07.2008р. у сумі 2005,18 грн., фактично сплачено 02.11.2010р. платіжним дорученням № 250. Затримка в сплаті складає 825 календарних днів; по терміну сплати 30.07.2008р. у сумі 6815,20 грн., фактично сплачено 04.11.2010р. платіжним дорученням № 252. Затримка в сплаті складає 827 календарних днів; по терміну сплати 30.07.2008р. у сумі 899,96 грн., фактично сплачено 19.11.2010р. платіжним дорученням № 258. Затримка в сплаті складає 842 календарних днів; по терміну сплати 30.07.2008р. у сумі 870,10 грн., фактично сплачено 30.11.2010р. меморіальним ордером № ПН 23133. Затримка в сплаті складає 853 календарних днів; - по терміну сплати 30.07.2008р. у сумі 1590,60 грн., фактично сплачено 10.12.2010р. платіжним дорученням № 270. Затримка в сплаті складає 863 календарних днів;

Штрафні санкції застосовані на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Але, матеріали справи свідчать про те, що позивач здійснював оплату вказаними платіжними дорученнями із зазначенням призначення платежу у платіжних дорученнях:за жовтень 2010 року, листопад 2010 року та липень 2010 року п/д №250 від 02.11.2010р. на суму 4015,00грн., п/д №252 від 04.11.2010р. на суму 8000,00грн., п/д №258 від 18.11.2010р. на суму 1061,00грн., п/д №270 від 10.12.2010р. на суму 2000,00грн., квитанція №РН2243 від 30.11.2010р. на суму 1026,40грн.

В усіх вказаних платіжних дорученнях чітко визначено призначення платежу.

Судова колегія визнає помилковими посилання податкової інспекції на положення підпункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»про те, що якщо платник податків має податковий борг перед бюджетами або державними цільовими фондами, погашення такого боргу проходить у порядку черговості його виникнення, а у випадку одночасного його виникнення -у рівної пропорції.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України»від 20 травня 1999 року № 679-ХІУ із змінами та доповненнями Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/767, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому, згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо застосування податковими органами заходів відповідності за порушення платником податків пункту 7.7 статті 7 Закону, то з аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків вживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Таким чином, суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення засновано на нормах матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А.) від 29.03.11 у справі № 2а-1976/11/0170 за позовом Державного підприємства "Підприємство Керченської виправної колонії Управління Державного департаменту з питань виконання покарань в АРК(№ 126)" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 жовтня 2011 р.

Головуючий суддя підпис Т.В. Дадінська

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.В. Дадінська